Datasets:

PolyAgent
/

wiki_uk_en_parallel

Dataset card Data Studio Files Files and versions Community

Split (2)

train · 2.12M rows

id stringlengths 3 8	url stringlengths 31 795	title stringlengths 1 211	text stringlengths 12 350k
12326474	https://en.wikipedia.org/wiki/Klotten	Klotten	Klotten is an – a municipality belonging to a , a kind of collective municipality – in the Cochem-Zell district in Rhineland-Palatinate, Germany. It belongs to the Verbandsgemeinde of Cochem, whose seat is in the like-named town. It is a winemaking centre. Geography The municipality lies on the river Moselle and is surrounded by steep slate slopes. Vineyards in Klotten include Burg Coraidelstein, Brauneberg and Rosenberg. History In 698, Klotten had its first documentary mention. The Polish queen Richeza, Count Palatine Ezzo's daughter and Emperor Otto II's granddaughter, quite probably stayed with her three children between 1040 and 1049 in Klotten, where she had herself built a chapel (Nikolauskirche, or Saint Nicholas's Church) and a dwelling tower, which was linked by a bridge to the chapel. Upon her death on 21 March 1063, she bequeathed all that she owned to the Brauweiler Benedictine Abbey near Cologne. Her sarcophagus stands today in Cologne Cathedral, to the left below the High Altar, the "Epiphany Shrine". Electoral-Trier overlordship ended with the French Revolutionary occupation of the Rhine's left bank between 1794 and 1796. In 1814 Klotten was assigned to the Kingdom of Prussia at the Congress of Vienna. Since 1946, it has been part of the then newly founded state of Rhineland-Palatinate. Politics Municipal council The council is made up of 16 council members, who were elected at the municipal election held on 26 May 2019, and the honorary mayor as chairman. The municipal election held on 26 May 2019 yielded the following results: Mayor Klotten's mayor is Uli Oster. Coat of arms The German blazon reads: Von Silber und Blau gespalten. Vorn in Silber ein roter Torturm mit 3 Zinnen, offenem Tor und 3 (2:1) offenen Fenstern. In Blau ein aus dem Schildfuß wachsender goldener Bischofsstab mit Krümme nach außen, darunter im Schildfuß ein schräglinkes, silbernes Wellenbad. The municipality's arms might in English heraldic language be described thus: Per pale argent issuant from base a gate tower embattled of three gules with three windows and gate of the field, and azure issuant from base a bishop's staff sinister Or surmounted in base by a bendlet sinister wavy of the first. The arms were designed by Decku of Sankt Wendel and A. Friderichs of Zell. Town partnerships Klotten fosters partnerships with the following places: Berlaimont, Nord, France since 1972 Culture and sightseeing Buildings The following are listed buildings or sites in Rhineland-Palatinate’s Directory of Cultural Monuments: Burg Coraidelstein (monumental zone) – castle apparently founded by Count Palatine Herman I (last mentioned in 996), important expansion in 1338, “new structure on the fortifications at Klotten” built in 1545, never destroyed, sold for demolition in 1830; still preserved: essentially Romanesque keep with Gothic casing, castle house with round tower, side building (in the southeast a manor house built in 1543–1547 with remnants of three round towers), villa from 1905, renovated in 1955 Am Mühlenberg – wayside chapel, 17th century; niche cross, 17th century; basalt wayside cross, from 1683 Bahnhofstraße – railway station; one-floor quarrystone building, partly timber-frame, early 20th century Bahnhofstraße 6 – timber-frame house, partly solid, plastered and slated, half-hipped roof, 16th century Bahnhofstraße 9 – timber-frame house, partly solid, balloon frame, 16th century Bahnhoftstraße 13 – wayside cross; niche cross, from 1646 Brauweiler Platz – stone with abbot's staff Across the street from Fahrstraße 8 – relief, stone with abbot's staff Fahrstraße 8 – Gothic solid building, 16th century, back wall partly timber-frame Hauptstraße 19 – Gothic Revival chapel, 19th century Hauptstraße 26 – school; quarrystone building, from 1907 Hauptstraße 56 – sculpture of Saint Nicholas, 19th century Hauptstraße 69 – three-floor timber-frame house, partly solid, from 1588 Hauptstraße 72 – timber-frame house, partly solid, plastered, about 1600 Hauptstraße 75 – former Malmedyer Hof, manor of Brauweiler Abbey; three-floor timber-frame house, partly solid, 16th century, spire light from the 19th century Hauptstraße 80 – timber-frame house, partly solid, from 1632; hearth heating plate, 18th century Hauptstraße 89/91 – quarrystone double house, from 1896 Hauptstraße 101 – three-floor timber-frame house, from 1545 Hauptstraße 102/103 – three-floor timber-frame house, partly solid, from 1545; fountain, from 1463 (or 1863 – inscription unclear) Hauptstraße 104 – three-floor timber-frame house, partly solid, plastered, half-hipped roof, from 1583, 1585 and 1664 Hohlstraße 4 – timber-frame house, partly solid or sided, possibly from the 16th or 17th century Hohlstraße 20 – Moselle winemaker's house; quarrystone building, 19th century Hohlstraße/corner of Schulstraße – handpump, 19th century Kernstraße/corner of Hauptstraße – wayside cross, from 1772 Martinstraße 3 – portal, from 1776 Mittelstraße – Bildstock; solid, plastered, roughly 2.5 m tall, big niche, about 1800 Mittelstraße 48 – timber-frame house, plastered, 17th century Mittelstraße 52 – Moselle winemaker's house; big quarrystone building, from 1871 Mittelstraße 57 – three-floor timber-frame house, partly solid, plastered and slated, from 1621 Mittelstraße 58 – timber-frame house, partly solid, half-hipped roof, 16th or 17th century Moselstraße – wayside chapel; grave cross fragment; wayside cross, from 1698 Moselstraße 6 – quarrystone Moselle winemaker's house, about 1850 Moselstraße 11 – winemaker's villa; three-floor quarrystone building with half-hipped roof Moselstraße 16 – winemaking estate; big quarrystone building, 19th century Obere Kirchstraße – wayside cross, from 1809 Obere Kirchstraße – sandstone wayside cross; 17th/18th century Obere Kirchstraße 6 – two-winged timber-frame house; three-floor part, balloon frame, from 1524, two-floor part, 17th century Obere Kirchstraße 15 – former rectory; three-floor timber-frame house, partly solid, 17th century; plastered building, partly timber-frame, built onto it, 1901 Obere Kirchstraße 16 – Alte Post; Late Historicist plastered building, sided, about 1900 Obere Kirchstraße/corner of Brühlstraße – wayside chapel, 19th century; niche cross, from 1599 Reuschelstraße 6/7 – two timber-frame houses, partly solid, about 1700, shed; whole complex Schulstraße – Saint Maximin's Catholic Parish Church (Pfarrkirche St. Maximin); Romanesque west tower, built higher in 1564, originally twin-naved, south chapel from the 16th century, in 1868 remodelled into an entrance hall while nave was expanded into a three-naved hall church; bronze door boss, 12th century; at the graveyard 42 grave crosses, earliest from 1507; tomb, 19th century; Late Gothic stone cross, earlier half of the 15th century; warriors’ memorial; Crucifixion group, 19th century; whole complex with old graveyard and rectory Schulstraße – wayside cross, from 1657 Schulstraße 3 – former tithing house; quarrystone building, partly timber-frame, 18th century Schulstraße 4 – door lintel with engravings, about 1050 Jewish graveyard – 14 gravestones, oldest from 1878 Chapel with Way of the Cross – aisleless church with timber-frame porch; two crosses, from 1637 and 1679; grave cross, 18th century; Way of the Cross, steles with reliefs, late 19th or early 20th century Kavelocherhof – chapel with relief, Trinity relief, 18th century Way of the Cross – steles with reliefs Northwest of Klotten – wayside crosses, niche cross, from 1652; two cross fragments Above Klotten – Seitskapelle; vineyard chapel, two-part building; Gothic Revival Christ figure Below the castle – Way of the Cross, reliefs, 20th century Since 2002, Saint Maximin's Church has housed a reliquary of Polish queen Richeza. Other sites Nearby on the Moselle heights is found the Klotten Wilderness and Leisure Park (Wild- und Freizeitpark Klotten). Also worth seeing is the Dortebachtal Nature Conservation Area (Naturschutzgebiet Dortebachtal). Further reading Alfons Friderichs: Auf den Spuren der Polenköniging Richeza in Klotten, in: Begegnung mit Polen, Düsseldorf 1968, 9/12. Alfons Friderichs, Karl Josef Gilles: Klotten und Burg Coraidelstein. In: Rheinische Kunststätten, Heft 8, 1969, veränderte Auflage, Heft 120, 1980. Alfons Friderichs: Klotten und seine Geschichte. In: Schriftreihe der Ortchroniken des Trierer Landes, Bd. 29, Briedel 1997. Alfons Friderichs: Wappenbuch des Kreises Cochem-Zell, Darmstadt 2001, Ortsgemeinde Klotten 50/1. Alfons Friderichs: Persönlichkeiten des Kreises Cochem-Zell, Trier 2004, "von Clotten" 71/76. Alfons Friderichs: Urkundenbuch des Kreises Cochem-Zell, Trier 2008, Klotten 237/73. References External links Cochem-Zell
18627308	https://en.wikipedia.org/wiki/Sanniki%2C%20Bia%C5%82ystok%20County	Sanniki, Białystok County	Sanniki, Białystok County Saniki is a village in the administrative district of Gmina Tykocin, within Białystok County, Podlaskie Voivodeship, in north-eastern Poland. On January 1, 2004, the traditional name of the village was restored to Saniki, as the incorrect name Sanniki was a clerical error. References Villages in Białystok County
578715	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D1%81%20%28%D0%90%D1%82%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%9F%D1%96%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%97%29	Аржелос (Атлантичні Піренеї)	Аржелос (Атлантичні Піренеї) Аржелос — муніципалітет у Франції, у регіоні Нова Аквітанія, департамент Атлантичні Піренеї. Населення — . Муніципалітет розташований на відстані близько 640 км на південь від Парижа, 155 км на південь від Бордо, 17 км на північ від По. Демографія Розподіл населення за віком та статтю (2006): Економіка У 2010 році у муніципалітеті числилось 98 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 272,5 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача. Сусідні муніципалітети Посилання Див. також Список муніципалітетів департаменту Атлантичні Піренеї Примітки Муніципалітети департаменту Атлантичні Піренеї
3135174	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%B0%D0%B9-1C	Калмунай-1C	Калмунай-1C Грама Ніладхарі Калмунай-1C (№ KP/61/4) — Грама Ніладхарі підрозділу ОС Калмунай-Таміл, округ Ампара, Східна провінція, Шрі-Ланка. Демографія Примітки Грама Ніладхарі підрозділу ОС Калмунай-Таміл
1362951	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D0%BF%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%82%20%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%20%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87	Кліпперт Сергій Вікторович	Кліпперт Сергій Вікторович Сергій Вікторович Кліпперт (31 березня 1989) — український плавець, Майстер спорту України міжнародного класу. Дворазовий Паралімпійський чемпіон 2004 року, чемпіон 2016 року, багаторазовий призер літніх Паралімпіських ігор 2004, 2008 та 2012 років. Життєпис Виступав за Донецький обласний центр «Інваспорт». Тренер — Світлана Казначеєва. З 2003 року — член збірної команди України з плавання серед спортсменів з вадами зору. Тренується у Київському міському центрі «Інваспорт». Відзнаки та нагороди Орден «За заслуги» II ст. (4 жовтня 2016) — За досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України Орден «За заслуги» III ст. (17 вересня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на XIV літніх Паралімпійських іграх у Лондоні, виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України Орден «За мужність» I ст. (7 жовтня 2008) — За досягнення високих спортивних результатів на XIII літніх Паралімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України Орден «За мужність» II ст. (19 жовтня 2004) — За досягнення значних спортивних результатів, підготовку чемпіонів та призерів XXII літніх Паралімпійських ігор у Афінах, піднесення міжнародного престижу України Див. також Список паралімпійських чемпіонів України Україна на літніх Паралімпійських іграх 2004 Україна на літніх Паралімпійських іграх 2008 Україна на літніх Паралімпійських іграх 2012 Україна на літніх Паралімпійських іграх 2016 Україна на літніх Паралімпійських іграх 2020 Примітки Джерела О. В. Чернікова. Кліпперт Сергій Вікторович // Енциклопедія сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=8502 (дата звернення: 04.09.2021) Українські плавці Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня Кавалери ордена «За мужність» I ступеня Кавалери ордена «За мужність» II ступеня Учасники літніх Паралімпійських ігор 2004 Учасники літніх Паралімпійських ігор 2008 Учасники літніх Паралімпійських ігор 2012 Учасники літніх Паралімпійських ігор 2016 Українські паралімпійські чемпіони Українські срібні паралімпійські медалісти Українські бронзові паралімпійські медалісти Спортсмени з вадами зору Чемпіони літніх Паралімпійських ігор 2016 Чемпіони літніх Паралімпійських ігор 2004 Срібні призери літніх Паралімпійських ігор 2004 Срібні призери літніх Паралімпійських ігор 2008 Бронзові призери літніх Паралімпійських ігор 2008 Бронзові призери літніх Паралімпійських ігор 2012 Срібні призери літніх Паралімпійських ігор 2020 Плавці кролем на спині Плавці брасом Плавці вільним стилем
3435316	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B5%20%D0%9A%D1%83%D0%B7%D1%8C%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%28%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29	Велике Кузьминське (Владимирська область)	Велике Кузьминське (Владимирська область) Велике Кузьминське — село у Кольчугинському районі Владимирської області Російської Федерації. Входить до складу муніципального утворення Бавленське сільське поселення. Населення становить 819 осіб (2010). Історія Село розташоване на землях фіно-угорського народу мещери. Від 10 квітня 1929 року належить до Кольчугінського району, утвореного з частини території Александровського повіту Владимирської губернії спочатку у складі Івановської промислової області, а відтак від 14 серпня 1944 року у складі новоутвореної Владимирської області. Згідно із законом від 11 травня 2005 року входить до складу муніципального утворення Бавленське сільське поселення. Населення Примітки Села Владимирської області Населені пункти Кольчугінського району
3363003	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%BB%20%28%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%B0%D1%81%29	Павелл (Техас)	Павелл (Техас) Павелл — місто в США, в окрузі Наварро штату Техас. Населення — 99 осіб (2020). Географія Павелл розташований за координатами (32.110563, -96.322531). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 3,13 км², з яких 3,13 км² — суходіл та 0,00 км² — водойми. Клімат Демографія Згідно з переписом 2010 року, у місті мешкало 136 осіб у 54 домогосподарствах у складі 37 родин. Густота населення становила 43 особи/км². Було 62 помешкання (20/км²). Расовий склад населення: До двох чи більше рас належало 1,5 %. Частка іспаномовних становила 4,4 % від усіх жителів. За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 16,9 % — особи молодші 18 років, 56,6 % — особи у віці 18—64 років, 26,5 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 50,5 року. На 100 осіб жіночої статі у місті припадало 100,0 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 88,3 чоловіків також старших 18 років. Середній дохід на одне домашнє господарство становив доларів США , а середній дохід на одну сім'ю — долар . За межею бідності перебувало 17,7 % осіб, у тому числі 25,0 % дітей у віці до 18 років та 3,8 % осіб у віці 65 років та старших. Цивільне працевлаштоване населення становило 23 особи. Основні галузі зайнятості: роздрібна торгівля — 34,8 %, сільське господарство, лісництво, риболовля — 26,1 %, освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 21,7 %. Джерела Містечка Техасу Населені пункти округу Наварро (Техас)
253542	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%B8%20%28%D0%97%D0%B2%D1%8F%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29	Садки (Звягельський район)	Садки (Звягельський район) Садки — село в Україні, в Звягельському районі Житомирської області. Населення становить 271 осіб. Входить до складу Ємільчинської селищної громади. Географія Межує на півночі з Нитиним, на північному сході з смт Ємільчине, на сході з Середами, на південному заході з Покощевим та Просікою, на заході з Боляркою, на північному заході з Заровенкою та Медведевим. Примітки Посилання Погода в селі Садки Села Житомирської області
9658926	https://en.wikipedia.org/wiki/Ta%C3%A7a%20Nacional%20de%20S%C3%A3o%20Tom%C3%A9%20e%20Pr%C3%ADncipe	Taça Nacional de São Tomé e Príncipe	Taça Nacional de São Tomé e Príncipe is the top knockout tournament of the São Toméan Football Federation, it was created in 1981. The cup winner of São Tome island competes with a cup winner from Príncipe Island. The winner competes in (both) the São Tomé and Príncipe Super Cup (and the CAF Confederation Cup the following season, when a club also won a championship title, a second place club competes). As with the national championship matches, the national cup competition are broadcast each year on the state network TVS, Santomean TV, the nation's only network. When Príncipe Island had no competition until 1999, the second placed cup team competed in the competition up to 1999 and the last one in 2001. In 2000 and 2001, the cup winner of Prínicipe first competed at the semis. The editions from 2004 to 2006 were not held, as the same reason in the championships, due to several clubs that did not to be relegated. Island or regional cup articles Previous winners Performance By Club Performance By island and district References External links RSSSF competition history Football competitions in São Tomé and Príncipe Sao Tome 1981 establishments in São Tomé and Príncipe Recurring sporting events established in 1981
15502103	https://en.wikipedia.org/wiki/Chantemerle-sur-la-Soie	Chantemerle-sur-la-Soie	Chantemerle-sur-la-Soie is a commune in the Charente-Maritime department in the Nouvelle-Aquitaine region in southwestern France. Population See also Communes of the Charente-Maritime department References External links Communes of Charente-Maritime Charente-Maritime communes articles needing translation from French Wikipedia
3849125	https://en.wikipedia.org/wiki/Luge%20at%20the%201994%20Winter%20Olympics	Luge at the 1994 Winter Olympics	Luge at the 1994 Winter Olympics consisted of three events at Lillehammer Olympic Bobsleigh and Luge Track. The competition took place between 13 and 18 February 1994. Medal summary Medal table Italy led the medal table, with its four medals the most won by that country in luge, as of 2010. Events Participating NOCs Twenty-five nations participated in Luge at the Lillehammer Games. Bosnia and Herzegovina, Estonia, Georgia, Greece, Russia, Slovakia and Ukraine made their Olympic luge debuts. References 1994 1994 Winter Olympics events 1994 in luge
3097968	https://uk.wikipedia.org/wiki/Swedish%20Open%202011%2C%20%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B8%2C%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D1%8F%D0%B4	Swedish Open 2011, жінки, парний розряд	Swedish Open 2011, жінки, парний розряд Хісела Дулко і Флавія Пеннетта були чинними чемпіонками але вирішили того разу не брати участі. Лурдес Домінгес Ліно і Марія Хосе Мартінес Санчес виграли титул, у фіналі перемігши пару Нурія Льягостера Вівес і Аранча Парра Сантонха з рахунком 6–3, 6–3. Сіяні пари Сітка Посилання Main Draw Swedish Open, парний розряд 2011 2011 у шведському спорті
3475907	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%27%D1%94%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%A7%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%B1%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29	Григор'євка (Челябінська область)	Григор'євка (Челябінська область) Григор'євка — присілок у Каслинському районі Челябінської області Російської Федерації. Входить до складу муніципального утворення Григор'євське сільське поселення. Населення становить 243 особи (2010). Історія Від 27 лютого 1924 року належить до Каслинського району Челябінської області. Згідно із законом від 16 листопада 2004 року органом місцевого самоврядування є Григор'євське сільське поселення. Населення Примітки Присілки Челябінської області Населені пункти Каслинського району
1316522	https://en.wikipedia.org/wiki/Ellenton	Ellenton	Ellenton may refer to: Ellenton, Florida Ellenton, Georgia Ellenton, South Carolina
1937122	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%20%D0%91%D0%B5%D1%80%D1%82	Алістер Берт	Алістер Берт Алістер Джеймс Гендрі Берт (Бері, Англія) — британський політик-консерватор. Він є членом парламенту з 1983 по 1997 і з 2001, Державний міністр охорони здоров'я з травня 2015. Він закінчив Коледж Сент-Джонс в Оксфорді, де він був президентом Товариства правників. Берт став адвокатом у 1980 році і входив до Ради боро Герінгей у Лондоні. Одружений, має двох дітей. Примітки Посилання Alistair Burt MP official site Уродженці Великого Манчестеру Випускники Оксфордського університету Британські правники Члени парламенту Великої Британії Члени Консервативної партії Великої Британії Члени Таємної ради Великої Британії
3633040	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D1%82%D0%BD%D1%8F%D0%BA%20%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9	Житняк приазовський	Житняк приазовський, житняк керченський, житняк кімерійський (Agropyron cimmericum) — вид трав'янистих рослин з родини злакові (Poaceae), ендемік України. Вид входить у перелік рослин, які підлягають охороні на території Донецької області. Опис Багаторічна рослина 25–50 см. Кореневища витягнуті. Листові пластини зігнуті, 15–30 см завдовжки; 2–4 мм завширшки. Колос густий, 4–7 см завдовжки, гребенеподібний, з тісно зближеними, майже притиснутими один до одного колосками. Нижня квіткова луска більш-менш волосиста, з остюкоподібним закінченням або переходить в остюк до 2.5 мм завдовжки (дуже рідко тупувата). Зернівка довгаста, волохата на верхівці. Поширення Ендемік України. Росте на піщаних дюнах і на пляжах, на дуже піщаних ґрунтах — у Приазов'ї Донецької області, Криму й на Арабатській стрілці. Використання Використовується для корму. Загрози й охорона Місця, де зростає вид, перебуває під сильним тиском з боку туристичної галузі та розвитку інфраструктури. Рід Agropyron занесений у Додаток I до Міжнародного договору про генетичні рослинні ресурси для продовольства та сільського господарства як частина генофонду пшениці. У межах ареалу є Казантипський природний заповідник і Арабатський заказник. Джерела приазовський Ендемічна флора України Рослини, описані 1934
1786579	https://en.wikipedia.org/wiki/Menas%20of%20Ethiopia	Menas of Ethiopia	Menas of Ethiopia Menas or Minas, throne name Admas Sagad I (Ge’ez: አድማስ ሰገድ, died 1563), was Emperor of Ethiopia from 1559 until his death in 1563, and a member of the Solomonic dynasty. He was a brother of Gelawdewos and the son of Emperor Dawit II. Early life According to a genealogy collected by James Bruce, Menas' father Lebna Dengel arranged Menas to be married to the daughter of Robel, governor of Bora and Selawe; upon becoming empress she took the name Adimas Moas. They had two children, Fiqtor and Theodora. During Ahmad ibn Ibrahim al-Ghazi's invasion of Ethiopia, Menas had been captured but treated well as a valuable prisoner. The typical fate of prisoners of war at the time was to be castrated and enslaved. This clemency came to an end in 1542, when the Imam, desperate for help from his fellow Muslims, included Menas in an assortment of extravagant gifts to the sultan of Yemen in return for military aid. Portuguese Jesuit, Jeronimo Lobo stated that he was held a long-time prisoner in Yemen where he had converted to Islam. However, Imam Ahmad's son was later captured in the aftermath of the Battle of Wayna Daga, Gelawdewos used his prisoner to recover his brother Menas; according to Pankhurst, "when the royal family was reunited there were many days of celebrations." Reign Menas was crowned emperor at Mengista Samayat, now called Mengisto, southwest of Debre Werq in Gojjam, and shortly afterwards he campaigned against the Beta Israel in Semien province.According to Jeronimo Lobo, Menas was known to have all the bad qualities of his brother but not any of the good. Menas made no use of his ancestors capitals in Shewa and Fatagar or of his predecessor's (Galawdewos) in Wej, and instead He established his residence in Guba'e (now known as Emfraz) a settlement located near Lake Tana. He banished the Jesuit bishop André de Oviedo and his companions to a village between Axum and Adwa called Maigwagwa (Tigrinya may gwagwa, 'noisy water'), which the Jesuits had optimistically renamed Fremona, after the missionary Frumentius. About one year into his reign, Bahr Negus Yeshaq rose in revolt in Tigray against Menas, proclaiming Tazkaro, the illegitimate son of Emperor Menas' brother, Yaqob, as negus. Tazkaro was supported by the leader of the Portuguese who had followed Cristóvão da Gama into Ethiopia, and allegedly by "the Prime Men of the Kingdom." This revolt occupied Menas' attention for the remainder of his short reign. He marched into Lasta, at which point Yeshaq retreated into Shire. The emperor found him there and defeated Yeshaq, then turned south to Emfraz where he defeated the remaining supporters of Tazkaro on 2 July 1561. Tazkaro was captured, and Menas afterwards ordered him thrown from the rock of Lamalmon to his death. Bahr Negash Yeshaq then obtained the support of Özdemir, the Ottoman Pasha of Massawa, and proclaimed Tazkaro's infant brother, Marqos, nəgusä nägäst. In 20 April 1562 Emperor Menas defeated, or at least put to flight, Bahr Negash Yeshaq and his Turkish, Arab, and Portuguese allies. According to the Royal Chronicle of his reign, which Bruce follows in his account, the Emperor fell back to Atronsa Maryam to regroup for another assault on the Bahr Negash, but came down with a fever during the march, and died at Kolo on 1 February 1563. Budge, however, states Minas returned to Shewa, and then to the lowlands of Wag, where he was seized by the fever and died after a short illness. Notes 1563 deaths 16th-century monarchs in Africa 16th-century emperors of Ethiopia Solomonic dynasty Year of birth unknown
68019669	https://en.wikipedia.org/wiki/Anton%20Down-Jenkins	Anton Down-Jenkins	Anton Down-Jenkins (born 6 September 1999) is a New Zealand Olympic diver who competed at the 2020 Summer Olympics. Down-Jenkins got his Olympic quota for individual 3 m springboard at the 2021 Diving World Cup, Olympic Qualification Event, held in Tokyo, in May 2021. The Wellingtonian, who competes in the 3m springboard, placed 10th at the event, New Zealand's best ever finish at a Diving World Cup. He competed in the individual 3m springboard event at the 2020 Summer Olympics in Tokyo, becoming the first male diver to compete for New Zealand at the Olympics since 1984. He is the first New Zealand diver to qualify for an Olympic final, finishing 8th out of 12 divers, from an original field of 29 in the competition. Down-Jenkins represented New Zealand at the Gold Coast 2018 Commonwealth Games where he placed 8th in the 3m syncronised and 14th in the individual 3m springboard. Down-Jenkins is Māori; his iwi affiliation is Te Arawa. He is now based at the University of North Carolina. He openly identifies as gay. References External links Living people 1999 births New Zealand male divers Sportspeople from Wellington City Divers at the 2018 Commonwealth Games Commonwealth Games competitors for New Zealand North Carolina Tar Heels men's divers New Zealand expatriate sportspeople in the United States New Zealand gay sportsmen Olympic divers for New Zealand Divers at the 2020 Summer Olympics 21st-century New Zealand LGBT people South Carolina Gamecocks men's divers
3799006	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9	Печений	Печений Володимир Петрович (1949) — український журналіст, громадсько-політичний діяч. Печений Микола Миколайович (1919—1995) — військовий льотчик, Герой Радянського Союзу. Печений Михайло Федорович (1906—1980) — радянський футболіст, тренер і спортивний арбітр; заслужений тренер УРСР, суддя республіканської категорії. Печений Степан Хомич (1930) — український скульптор; заслужений майстер народної творчості УРСР.
23648283	https://en.wikipedia.org/wiki/Eastern%20Slavonia%2C%20Baranja%20and%20Western%20Syrmia%20%281995%E2%80%931998%29	Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia (1995–1998)	Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia (1995–1998) Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia, commonly abbreviated as Eastern Slavonia, was a short-lived Serb parallel entity in the territory of Croatia along the Danube river. The entity encompassed the same territory as the SAO Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia, which was formed in 1991, and was an exclave had been merged into the self-proclaimed Republic of Serbian Krajina. When the latter entity was defeated at the end of the Croatian War of Independence in 1995, the territory of Eastern Slavonia remained in place for another three years in which it experienced significant changes ultimately leading to peaceful reintegration via the United Nations Transitional Administration for Eastern Slavonia, Baranja and Western Sirmium (UNTAES). In the period between August 1995 and January 1996, the region functioned as a rump territory of the Republic of Serbian Krajina. The period was marked by increased insecurity and expectation of the Croatian military offensive. A diplomatic solution that avoided the conflict in Eastern Slavonia was reached on 12 November 1995 via the signing of the Erdut Agreement with significant support and facilitation from the international community (primarily the United States, the United Nations, and various European actors). As the result of the fact that the UNTAES became the effective government of the region, from January 1996 onwards local parallel institutions of the Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia started functioning primarily as the consociational representative institutions of the Serb community in the region. As such, they were acknowledged and involved in elaborate power-sharing initiatives by the UNTAES, yet they were gradually abolished as the local Serb community got exponentially more integrated and involved in power-sharing in regular mainstream institutions of the Croatian state/society. At the same time, Croat and other refugees from the region and Croatian institutions gradually returned to the region. Croatian state officials were welcomed to the region by the UNTAES administration including at the time of the first visit by the President of Croatia Franjo Tuđman in late 1996 when the head of the UNTAES Jacques Paul Klein organized a meeting between Croat and Serb delegation at the UNTAES headquarters in Vukovar. With the abolition of the parallel Serb bodies of the Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia, the local Serb community began to exercise its right to establish regular institutions and bodies of cultural self-government. The main one of them was the Joint Council of Municipalities, an elected consultative sui generis inter-municipal body created to advocate for the interests of the Serb community in the region. This process was consequential for the rest of Croatia as well as it enabled the creation of other statewide bodies such as the Serb National Council. International community remained present in the region primarily in observers capacity via the United Nations Civilian Police Support Group (16 January 1998–15 October 1998) and OSCE Mission to Croatia (1996–2007). History Origins Eastern Slavonia, Baranja, and Western Syrmia was formed out of the only part of the rebel Republic of Serbian Krajina that was not overrun by Croatian government forces in August 1995. After Operation Storm in August 1995, by which the majority of the Republic of Serbian Krajina was restored to Croatian control, Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia became a de facto self-governing territory. Immediately upon completion of Operation Storm, U.S. President Bill Clinton, within the framework of an initiative to end the war in Bosnia, said that: Croatia in this period hesitated between a diplomatic or military solution, but due to strong pressure from the international community, the possibility of military intervention was rejected. In November 1995, local Serb leaders signed the Erdut Agreement, by which the eventual re-integration of this region into Croatia was agreed-upon. The Erdut agreement was reached as part of negotiations at the Dayton Agreement conference. Nevertheless, the Croatian negotiating team rejected the Z-4 plan proposed by Bill Clinton as a basis for negotiations. Erdut Agreement and establishment of UNTAES By the Erdut Agreement, Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia was replaced by the United Nations Transitional Administration for Eastern Slavonia, Baranja and Western Sirmium on 15 January 1996. The goal of the UNTAES mission was the creation of a transitional period during which the UNTAES peacekeepers would oversee a peaceful reintegration of the territory into Croatia. During the 1995–1998 period, the territory was called "Danube Krajina" (Podunavska Krajina) by Serbs, and "Croatian Danube" or "Croatian Podunavlje" (Hrvatsko Podunavlje) by Croats. The name often used for it between 1995 and 1998 was Syrmia-Baranja Oblast. Sometimes, the shortened name Eastern Slavonia was also used as a designation for this region. Within the framework of reintegration in 1996 and under pressure from the international community, an abolition decision was passed for those who participated in rebellion. One of the main tasks for the new United Nations mission was to create conditions for the return of Croats who were expelled during the war in this region. They also sought to avoid a new wave of emigration of the ethnic Serb community to Serbia that was seen after Operation Storm. In 1996, all the towns and municipalities in the region were designated Areas of Special State Concern by the Croatian government. In 1998, the UNTAES mission was completed and the territory was formally integrated into Croatia. Local authorities until the end of reintegration After Operation Flash, representatives of Republika Srpska and Republic of Serbian Krajina announced that they would implement unification of these two entities. In response to this, local Serb leaders in Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia founded a body called the Coordinating Committee that opposed unification, arguing that it would just deepen the crisis and damage Belgrade's intentions to achieve peace in Bosnia. Authorities of the RSK in Knin declared the goal of the Coordinating Committee to be the secession of Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia from Republic of Serbian Krajina, claiming that there is now no power in Knin, but instead in Belgrade. This statement became a reality once Operation Storm was completed because western parts of Republic of Serbian Krajina no longer existed. During the Croatian military actions Flash and Storm on western parts of Krajina, the army in Eastern Slavonia did not act against the Croatian Army. However, local Serbs representatives strongly condemned the actions of the Croatian Army. After these events, and institution was established that was called the National Council Syrmia-Baranja Oblast and the region's name was changed to Syrmia-Baranja Oblast. Since the region was keen to maintain continuity with the Republic of Serbian Krajina for future negotiations, the region also established the National Council of Republic of Serbian Krajina of Syrmia-Baranja Oblast. In 1996 in Ilok, there was a proposal to abolish the District Assembly because there were no conditions for its work, but this proposal was rejected. The District Assembly was a body with 50 members elected in elections. In 1997 in Vukovar, the Independent Democratic Serb Party was established. That same year, the Joint Council of Municipalities was founded, and by the end of reintegration, all the other entities were abolished and replaced by Croatian institutions. Local Serb population and Serbs from other parts of Croatia The local Serb population did not regard the plans to reunite the region with Croatia with approval. At the end of June 1996, NGOs in the region organized a petition that asked that the region remain a special area with independent executive, legislative and judiciary. The petition was signed by 50,000 residents of Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia. The petition was then sent to the United Nations. In 1997 in Vukovar, protests were organized in which the local population called for the establishment of autonomous Serbian institutions after the completion of reintegration. The protests gathered between 5,000 and 12,000 participants. At the protests, protesters expressed opposition to the partition of the region in two Croatian counties (Vukovar-Syrmia County and Osijek-Baranja). That question was posed in the 1997 Eastern Slavonia integrity referendum in which, according to the Electoral Commission, the voter turnout was 77.40%. Reportedly 99.01% or 99.5% of voters voted for the integrity of the region within Croatia. Nonetheless, it did not prevent the decision and the region was divided. Representatives of United Nations missions in the region said that the referendum was irrelevant because such an option was never considered. Croats from the region The majority of ethnic Croats from Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia were expelled from the region in conflicts in the early nineties. The persecution of 150 locals of Ćelije in the village of Trpinja municipality in July 1991 was the first mass exodus of the population in the Croatian War. Although one of the tasks of the first United Nations mission UNPROFOR was to create conditions for the return of refugees, little had been done on that issue before signing Erdut Agreement. This prompted refugees to organize themselves in new communities in Croatia. These refugees from the region that are now living in Croatia organized regional clubs, refugee organizations and exhibitions. In addition, newspapers and other publications were published in other parts of Croatia, which included Vukovarske Novine, Hrvatski Tovarnik, Iločki list, Lovaski list, Baranjske novine, Vukovarac and Zov Srijema. There also were organized protests against UNPROFOR and blockades of official UNPROFOR crossings between region and Croatia. By the end of UNTAES mandate, only two Catholic churches in region still were in regular function. Events after the completion of reintegration Upon the completion of the reintegration of the region and UNTAES departure the new United Nations Civilian Police Support Group (UNPSG) was deployed to the region from 16 January 1998 to 15 October 1998. Up until 2007 the OSCE Mission to Croatia remained active in the country with a focus on the region which was under the UNTAES control. The mission provided the Police Monitoring Group for the region in the 1998-2000 period. The Joint Council of Municipalities was established as one of the central institutions in the region yet it was in no way legally linked as a successor to the Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia. In the former administrative centre and the largest town of Vukovar, the consulate general of the Republic of Serbia was opened in 1998. A large number of Serbian minority institutions in the area were established or continued to work, such as the Eparchy of Osječko polje and Baranja, Radio Borovo, the Association for Serbian language and literature in the Republic of Croatia, the Independent Democratic Serb Party, and others. Croatia and Serbia still have open border disputes in this area around the two islands on the Danube – the Island of Vukovar and the Island of Šarengrad. Geography The territory of former Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia is part of the Central European Pannonian Basin. The eastern border of the region was mostly the Danube river, while approximately one third of the western border was the Drava river. The Kopački rit natural preserve was located near the confluence of Drava and Danube, and it formed a major geographical barrier – there were no road or rail connections between Baranja and the southern parts of the territory, except through Serbia. Other boundaries were not natural boundaries: the border with Hungary in the north had existed since the Kingdom of Serbs, Croats and Slovenes, the eastern border with FR Yugoslavia partly existed since the Kingdom of Slavonia (on the Danube) and was partly set with the formation of SFR Yugoslavia, while the border with the rest of Croatia in the west and south was formed after the fronts were settled in the first phase of the Croatian War of Independence. Eastern Slavonia, Baranja and Western Syrmia on its territory had 124 settlements, and with its 193,510 inhabitants, it was the largest Serbian Autonomous Oblast by population created on the territory of Croatia. Eastern Slavonia is a mostly flat area, with the best type of soil where agriculture is highly developed, particularly on wheat fields. It also has several forests as well as vineyards. The Đeletovci Oil Fields are located between the villages of Đeletovci, Banovci and Nijemci. Traffic over the Brotherhood and Unity Highway (today the A3) was interrupted with the formation of the ESBWS. The water transport over the Danube river continued unobstructed. The Drava river was not navigated at the time. The railway line between Zagreb and Belgrade and the transport between Budapest and Sarajevo were also closed. Government Presidents of the Coordinating Committee Slavko Dokmanović (7 August 1995 – 22 April 1996) Goran Hadžić (23 April 1996– 15 January 1998) Chairmen of the Executive Committee Borislav Držajić (7 August 1995 – 1996) Vojislav Stanimirović (23 April 1996– 29 May 1997) See also United Nations protectorate Ontological security References States and territories established in 1995 States and territories disestablished in 1998 Republic of Serbian Krajina History of Baranya (region) History of Syrmia History of Slavonia History of the Serbs of Croatia Serbian nationalism in Croatia 1995 establishments in Europe 1998 disestablishments in Europe
14040227	https://en.wikipedia.org/wiki/The%20Simpsons%20season%2020	The Simpsons season 20	The Simpsons season 20 The twentieth season of the American animated television series The Simpsons aired on Fox from September 28, 2008, to May 17, 2009. With this season, the show tied Gunsmoke as the longest-running American primetime television series in terms of total number of seasons. The season was released on Blu-ray on January 12, 2010, making this the first season to be released on Blu-ray as well as the only one to contain both 16:9 widescreen and high-definition episodes. It was released on DVD in Region 1 on January 12, 2010, and in Region 4 on January 20, 2010. The season was only released on DVD in Region 2 on September 17, 2010, in a few areas. Production It contained nine holdover episodes from season 19’s KABF production line, which all ended up being the nine standard-definition episodes of the season. Production on the season was delayed because of contract negotiations with the six main voice actors. The dispute was resolved, and the actors' salary was raised to US$400,000 per episode. The delay in production caused the planned 22 episodes to be shortened to 20. In addition, voice actor Dan Castellaneta was credited as a consulting producer for the first time. The main cast consisted of Castellaneta, Julie Kavner, Nancy Cartwright, Yeardley Smith, Hank Azaria, and Harry Shearer. The recurring cast consisted of Marcia Wallace, Pamela Hayden, Tress MacNeille, Maggie Roswell, Russi Taylor, and Karl Wiedergott. The Simpsons began high-definition production in season 20. The first episode in HD, "Take My Life, Please", aired on February 15, 2009. "Take My Life, Please" is also the first to feature the new opening sequence. Also, more episodes were given the TV-14 rating than any previous season. The episodes that were given this rating were "Sex, Pies and Idiot Scrapes", "Treehouse of Horror XIX", "Gone Maggie Gone", "No Loan Again, Naturally", "Dangerous Curves", "Wedding For Disaster", and "Four Great Women and a Manicure". 20th anniversary In 2009, to celebrate the 20th anniversary of the premiere of The Simpsons, Fox announced that a year-long celebration of the show titled "Best. 20 Years. Ever." would run from January 14, 2009 to January 14, 2010. Several contests were run, including the "Unleash Your Yellow" contest in which entrants designed a poster for the show and "Best. Couch Gag. Ever." where fans created their own live-action couch gag video. As part of the celebration, the Irish-themed episode "In the Name of the Grandfather" premiered on Sky1 in the United Kingdom and Ireland on March 17, 2009. It was the first-ever episode of the show to air in Europe before being seen in the United States. The American debut of the episode was on March 22. Reception Critical reception Robert Canning of IGN gave the season a 7.9 out of 10 improving 1.3 from the past season. He gave it a positive review saying that it was "Good" and that "With at least two more years of The Simpsons guaranteed, this unexpected but very welcome resurgence has come at a perfect time. If they can keep the momentum moving, the series is primed to once again approach perfection and go out at the top of its game." Awards Episodes from the twentieth season received five Primetime Emmy Award nominations. "Gone Maggie Gone" was nominated for Outstanding Animated Program (For Programming less than One Hour) and Outstanding Music Composition for a Series. Dan Castellaneta won the Outstanding Voice-Over Performance Emmy for voicing Homer in the episode "Father Knows Worst"; Hank Azaria and Harry Shearer were also nominated for the episodes "Eeny Teeny Maya Moe" and "The Burns and the Bees", respectively. The winners were announced on September 12, 2009. The Simpsons was the only series to be nominated in the Animation category at the Writers Guild of America Awards in 2010. The nominees were: Stephanie Gillis for "The Burns and the Bees", John Frink for "Eeny Teeny Maya, Moe", Billy Kimball & Ian Maxtone-Graham for Gone Maggie Gone", Don Payne for "Take My Life, Please", and Joel H. Cohen for "Wedding for Disaster". The award was won by Joel H. Cohen. Nielsen ratings The season ranked 77th in ratings with an average of 6.93 million viewers and an 18/49 rating of 3.4/9 and the rerun timeslot ranking 113th. The most viewed episode was "Treehouse of Horror XIX", with 12.48 million watching it and a 4.9 Nielsen rating. The least viewed episode was "Four Great Women and a Manicure" which is the second-least-viewed episode of the series, after Season 21's "Million Dollar Maybe". Episodes Blu-ray and DVD release The DVD and Blu-ray boxset for season twenty was released by 20th Century Fox Home Entertainment in the United States and Canada on January 12, 2010, eight months after it had completed broadcast on television. As well as every episode from the season, the Blu-ray and DVD releases feature hand-drawn menus by Matt Groening. References Bibliography External links Simpsons season 20 2008 American animated television seasons 2009 American animated television seasons Television series set in the 2000s
1928962	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%B0	Брозовська Міна	Брозовська Міна (14 липня 1877, Німеччина — † 17 лютого 1965, Гербштадт) — німецька антифашистка, перша почесна громадянка Кривого Рогу. Життєпис У 1933–1945 зберегла таємницю прапора з Кривого Рогу. У липні 1945 зустріла з ним підрозділ Червоної Армії. Виховала шістьох синів, які боролися з нацистським режимом. Нагороди золотий знак Демократичної спілки жінок НДР медаль К. Цеткін орден «За заслуги перед Батьківщиною в золоті» (НДР). почесна громадянка Кривого Рогу (1964) Див. також Прапор Кривого Рогу (фільм) Джерела 39 Почесних громадян Кривого Рогу Почесні громадяни Кривого Рогу Нагороджені медаллю Клари Цеткін
38646840	https://en.wikipedia.org/wiki/Khrushchev%20Thaw	Khrushchev Thaw	Khrushchev Thaw The Khrushchev Thaw (or simply ottepel) is the period from the mid-1950s to the mid-1960s when repression and censorship in the Soviet Union were relaxed due to Nikita Khrushchev's policies of de-Stalinization and peaceful coexistence with other nations. The term was coined after Ilya Ehrenburg's 1954 novel The Thaw ("Оттепель"), sensational for its time. The Thaw became possible after the death of Joseph Stalin in 1953. First Secretary Khrushchev denounced former General Secretary Stalin in the "Secret Speech" at the 20th Congress of the Communist Party, then ousted the Stalinists during his power struggle in the Kremlin. The Thaw was highlighted by Khrushchev's 1954 visit to Beijing, China, his 1955 visit to Belgrade, Yugoslavia (with whom relations had soured since the Tito–Stalin Split in 1948), and his subsequent meeting with Dwight Eisenhower later that year, culminating in Khrushchev's 1959 visit to the United States. The Thaw allowed some freedom of information in the media, arts, and culture; international festivals; foreign films; uncensored books; and new forms of entertainment on the emerging national TV, ranging from massive parades and celebrations to popular music and variety shows, satire and comedies, and all-star shows like Goluboy Ogonyok. Such political and cultural updates altogether had a significant influence on the public consciousness of several generations of people in the Soviet Union. Leonid Brezhnev, who succeeded Khrushchev, put an end to the Thaw. The 1965 economic reform of Alexei Kosygin was de facto discontinued by the end of the 1960s, while the trial of the writers Yuli Daniel and Andrei Sinyavsky in 1966—the first such public trial since Stalin's reign—and the invasion of Czechoslovakia in 1968 signaled the reversal of Soviet liberalization. Khrushchev and Stalin Khrushchev's Thaw had its genesis in the concealed power struggle among Stalin's lieutenants. Several major leaders among the Red Army commanders, such as Marshal Georgy Zhukov and his loyal officers, had some serious tensions with Stalin's secret service. On the surface, the Red Army and the Soviet leadership seemed united after their victory in World War II. However, the hidden ambitions of the top people around Stalin, as well as Stalin's own suspicions, had prompted Khrushchev that he could rely only on those few; they would stay with him through the entire political power struggle. That power struggle was surreptitiously prepared by Khrushchev while Stalin was alive, and came to surface after Stalin's death in March 1953. By that time, Khrushchev's people were planted everywhere in the Soviet hierarchy, which allowed Khrushchev to execute, or remove his main opponents, and then introduce some changes in the rigid Soviet ideology and hierarchy. Stalin's leadership had reached new extremes in ruling people at all levels, such as the deportations of nationalities, the Leningrad Affair, the Doctors' plot, and official criticisms of writers and other intellectuals. At the same time, millions of soldiers and officers had seen Europe after World War II and had become aware of different ways of life which existed outside the Soviet Union. Upon Stalin's orders many were arrested and punished again, including the attacks on the popular Marshal Georgy Zhukov and other top generals, who had exceeded the limits on taking trophies when they looted the defeated nation of Germany. The loot was confiscated by Stalin's security apparatus, and Marshal Zhukov was demoted, humiliated and exiled; he became a staunch anti-Stalinist. Zhukov waited until the death of Stalin, which allowed Khrushchev to bring Zhukov back for a new political battle. The temporary union between Nikita Khrushchev and Marshal Georgy Zhukov was founded on their similar backgrounds, interests and weaknesses: both were peasants, both were ambitious, both were abused by Stalin, both feared the Stalinists, and both wanted to change these things. Khrushchev and Zhukov needed one another to eliminate their mutual enemies in the Soviet political elite. In 1953, Zhukov helped Khrushchev to eliminate Lavrenty Beria, then a First Vice-Premier, who was promptly executed in Moscow, as well as several other figures of Stalin's circle. Soon Khrushchev ordered the release of millions of political prisoners from the Gulag camps. Under Khrushchev's rule the number of prisoners in the Soviet Union was decreased, according to some writers, from 13 million to 5 million people. Khrushchev also promoted and groomed Leonid Brezhnev, whom he brought to the Kremlin and introduced to Stalin in 1952. Then Khrushchev promoted Brezhnev to Presidium (Politburo) and made him the Head of Political Directorate of the Red Army and Navy and moved him up to several other powerful positions. Brezhnev in return helped Khrushchev by tipping the balance of power during several critical confrontations with the conservative hard-liners, including the ouster of pro-Stalinists headed by Molotov and Malenkov. Khrushchev's 1956 speech denouncing Stalin Khrushchev denounced Stalin in his speech On the Cult of Personality and Its Consequences, delivered at the closed session of the 20th Party Congress, behind closed doors, after midnight on 25 February 1956. After the delivery of the speech, it was officially disseminated in a shorter form among members of the Soviet Communist Party across the USSR starting 5 March 1956. Together with his ally Anastas Mikoyan and a small but prominent group of Gulag returnees, Khrushchev also initiated a wave of rehabilitations. This action officially restored the reputations of many millions of innocent victims, who were killed or imprisoned in the Great Purge under Stalin. Further, tentative moves were made through official and unofficial channels to relax restrictions on freedom of speech that had been held over from the rule of Stalin. Khrushchev's 1956 speech was the strongest effort ever in the USSR to bring political change, at that time, after several decades of fear of Stalin's rule, that took countless innocent lives. Khrushchev's speech was published internationally within a few months, and his initiatives to open and liberalize the USSR had surprised the world. Khrushchev's speech had angered many of his powerful enemies, thus igniting another round of ruthless power struggle within the Soviet Communist Party. Issues and tensions Georgian revolt Khrushchev's denouncement of Stalin came as a shock to the Soviet people. Many in Georgia, Stalin's homeland, especially the young generation, bred on the panegyrics and permanent praise of the "genius" of Stalin, perceived it as a national insult. In March 1956, a series of spontaneous rallies to mark the third anniversary of Stalin's death quickly evolved into an uncontrollable mass demonstration and political demands such as the change of the central government in Moscow and calls for the independence of Georgia from the Soviet Union appeared, leading to the Soviet army intervention and bloodshed in the streets of Tbilisi. Polish and Hungarian Revolutions of 1956 The first big international failure of Khrushchev's politics came in October–November 1956. The Hungarian Revolution of 1956 was suppressed by a massive invasion of Soviet tanks and Red Army troops in Budapest. The street fighting against the invading Red Army caused thousands of casualties among Hungarian civilians and militia, as well as hundreds of the Soviet military personnel killed. The attack by the Soviet Red Army also caused massive emigration from Hungary, as hundreds of thousands of Hungarians had fled as refugees. At the same time, the Polish October emerged as the political and social climax in Poland. Such democratic changes in the internal life of Poland were also perceived with fear and anger in Moscow, where the rulers did not want to lose control, fearing the political threat to Soviet security and power in Eastern Europe. 1957 plot against Khrushchev A faction of the Soviet communist party was enraged by Khrushchev's speech in 1956 and rejected Khrushchev's de-Stalinization and liberalization of Soviet society. One year after Khrushchev's secret speech, the Stalinists attempted to oust Khrushchev from the leadership position in the Soviet Communist Party. Khrushchev's enemies considered him hypocritical as well as ideologically wrong, given Khrushchev's involvement in Stalin's Great Purges, and other similar events as one of Stalin's favorites. They believed that Khrushchev's policy of peaceful coexistence would leave the Soviet Union open to attack. Vyacheslav Molotov, Lazar Kaganovich, Georgy Malenkov, and Dmitri Shepilov, who joined at the last minute after Kaganovich convinced him the group had a majority, attempted to depose Khrushchev as First Secretary of the Party in May 1957. However, Khrushchev had used Marshal Georgy Zhukov again. Khrushchev was saved by several strong appearances in his supportespecially powerful was support from both Zhukov and Mikoyan. At the extraordinary session of the Central Committee held in late June 1957, Khrushchev labeled his opponents the Anti-Party Group and won a vote which reaffirmed his position as First Secretary. He then expelled Molotov, Kaganovich, and Malenkov from the Secretariat and ultimately from the Communist Party itself. Economy and political tensions Khrushchev's attempts in reforming the Soviet industrial infrastructure led to his clashes with professionals in most branches of the Soviet economy. His reform of administrative organization caused him more problems. In a politically motivated move to weaken the central state bureaucracy in 1957, Khrushchev replaced the industrial ministries in Moscow with regional Councils of People's Economy, sovnarkhozes, making himself many new enemies among the ranks in Soviet government. Khrushchev's power, although indisputable, had never been comparable to that of Stalin's, and eventually began to fade. Many of the new officials who came into the Soviet hierarchy, such as Mikhail Gorbachev, were younger, better educated, and more independent thinkers. In 1956, Khrushchev introduced the concept of a minimum wage. The idea was met with much criticism from communist hardliners, who claimed that the minimum wage was too low and that most people were still underpaid in reality. The next step was a contemplated financial reform. However, Khrushchev stopped short of real monetary reform, and made a simple redenomination of the rouble at 10:1 in 1961. In 1961, Khrushchev finalized his battle against Stalin: the body of the dictator was removed from Lenin's Mausoleum on the Red Square and then buried outside the walls of the Kremlin. The removal of Stalin's body out of Lenin's Mausoleum was arguably among the most provocative moves made by Khrushchev during the Thaw. The removal of Stalin's body consolidated pro-Stalinists against Khrushchev, and alienated even his loyal apprentices, such as Leonid Brezhnev. Openness and cultural liberalization After the early 1950s, Soviet society enjoyed a series of cultural and sports events and entertainment of unprecedented scale, such as the first Spartakiad, as well as several innovative film comedies, such as Carnival Night, and several popular music festivals. Some classical musicians, filmmakers and ballet stars were allowed to make appearances outside the Soviet Union in order to better represent its culture and society to the world. The first Soviet academics to visit the United States in an official capacity following World War II were biochemist Andrey Kursanov and historian Boris Rybakov, who attended the Columbia University Bicentennial in New York City as representatives of the Academy of Sciences of the Soviet Union. Earlier attempts by American institutions, such as Princeton in 1946, to invite Soviet scholars to the United States had been frustrated. The decision to allow Kursanov and Rybakov to attend marked the beginning of a new period of academic exchange between the Soviet Union and the United States: Columbia University repaid the visit in 1955, when it sent its own representatives to the bicentennial of Moscow State University, and by 1958 the universities had established an exchange program for students and faculty. In 1956, an agreement was achieved between the Soviet and US Governments to resume the publication and distribution in the Soviet Union of the US-produced magazine Amerika, and to launch its counterpart, the USSR magazine in the US. In the summer of 1956, just a few months after Khrushchev's secret speech, Moscow became the center of the first Spartakiad of the Peoples of the USSR. The event was made pompous in the Soviet style: Moscow hosted large sports teams and groups of fans in national costumes who came from all Union republics. Khrushchev used the event to accentuate his new political and social goals, and to show himself as a new leader who was completely different from Stalin. In July 1957, the 6th World Festival of Youth and Students was held in Moscow. It was the first World Festival of Youth and Students held in the Soviet Union, which was opening its doors for the first time to the world. The festival attracted 34,000 people from 130 countries. In 1958, the first International Tchaikovsky Competition was held in Moscow. The winner was American pianist Van Cliburn, who gave sensational performances of Russian music. Khrushchev personally approved giving the top award to the American musician. Khrushchev's Thaw opened the Soviet society to a degree that allowed some foreign movies, books, art and music. Some previously banned writers and composers, such as Anna Akhmatova and Mikhail Zoshchenko, among others, were brought back to public life, as the official Soviet censorship policies had changed. Books by some internationally recognized authors, such as Ernest Hemingway, were published in millions of copies to satisfy the interest of readers in the USSR. In 1962, Khrushchev personally approved the publication of Aleksandr Solzhenitsyn's story One Day in the Life of Ivan Denisovich, which became a sensation, and made history as the first uncensored publication about Gulag labor camps. Actions against religion that had temporarily halted during the war effort and the years after toward the end of Stalin's rule intensified under Khrushchev, a new campaign launched in 1959. Khrushchev closed around 11000 of the 20000 working church buildings that were around in 1959 and introduced many restrictions on all kinds of denominations. Of the 1500 working mosques in 1959, he closed around 1100. The era of the Cultural Thaw ended in December 1962 after the Manege Affair. Music Censorship of the arts relaxed throughout the Soviet Union. During this time of liberalization, Russian composers, performers, and listeners of music experienced a newfound openness in musical expression which led to the foundation of an unofficial music scene from the mid-1950s to the 1970s. Despite these liberalizing reforms in music, some have argued that Khrushchev's legislation of the arts was based more his own personal tastes than the principle of freedom of expression. Following the emergence of some unconventional, avant-garde music as a result of his reforms, on 8 March 1963, Khrushchev delivered a speech which began to reverse some of his de-Stalinization reforms, in which he stated: "We flatly reject this cacophonous music. Our people can't use this garbage as a tool for their ideology." and "Society has a right to condemn works which are contrary to the interests of the people." Although the Thaw was considered a time of openness and liberalization, Khrushchev continued to place restrictions on these newfound freedoms. Nonetheless, despite Khrushchev's inconsistent liberalization of musical expression, his speeches were not so much "restrictions" as "exhortations". Artists, and especially musicians, were provided access to resources that had previously been censored or altogether inaccessible prior to Khrushchev's reforms. The composers of this time, for example, were able to access scores by composers such as Arnold Schoenberg and Pierre Boulez, gaining inspiration from and imitating previously concealed musical scores. As Soviet composers gained access to new scores and were given a taste of freedom of expression during the late 1950s, two separate groups began to emerge. One group wrote predominantly "official" music which was "sanctioned, nourished, and supported by the Composers' Union". The second group wrote "unofficial", "left", "avant-garde", or "underground" music, marked by a general state of opposition against the Soviet Union. Although both groups are widely considered to be interdependent, many regard the unofficial music scene as more independent and politically influential than the former in the context of the Thaw. The unofficial music that emerged during the Thaw was marked by the attempt, whether successful or unsuccessful, to reinterpret and reinvigorate the "battle of form and content" of the classical music of the period. Although the term "unofficial" implies a level of illegality involved in the production of this music, composers, performers, and listeners of "unofficial" music actually used "official" means of production. Rather, the music was considered unofficial within a context that counteracted, contradicted, and redefined the socialist realist requirements from within their official means and spaces. Unofficial music emerged in two distinct phases. The first phase of unofficial music was marked by performances of "escapist" pieces. From a composer's perspective, these works were escapist in the sense that their sound and structure withdrew from the demands of socialist realism. Additionally, pieces developed during this phase of unofficial music allowed the listeners the ability to escape the familiar sounds that Soviet officials officially sanctioned. The second phase of unofficial music emerged during the late 1960s, when the plots of the music became more apparent, and composers wrote in a more mimetic style, writing in contrast to their earlier compositions of the first phase. Throughout the musical Thaw, the generation of "young composers" who had matured their musical tastes with broader access to music that had previously been censored was the prime focus of the unofficial music scene. The Thaw allowed these composers the freedom to access old and new scores, especially those originating in the Western avant-garde. During the late 1950s and early 1960s, young composers such as Andrei Volkonsky and Edison Denisov, among others, developed abstract musical practices that created sounds that were new to the common listener's ear. Socialist realist music was widely considered "boring", and the unofficial concerts that the young composers presented allowed the listeners "a means of circumventing, reinterpreting, and undercutting the dominant socialist realist aesthetic codes". Despite the seemingly rebellious nature of the unofficial music of the Thaw, historians' debate whether the unofficial music that emerged during this time should truly be considered as resistance to the Soviet system. While a number of participants in unofficial concerts "claimed them to be a liberating activity, connoting resistance, opposition, or protest of some sort", some critics claim that rather than taking an active role in opposing Soviet power, composers of unofficial music simply "withdrew" from the demands of the socialist realist music and chose to ignore the norms of the system. Although Westerners tend to categorize unofficial composers as "dissidents" against the Soviet system, many of these composers were afraid to take action against the system in fear that it might have a negative impact on their professional advancement. Many composers favored a less direct, yet significant method of opposing the system through their lack of musical compliance. Regardless of the intentions of the composers, the effect of their music on audiences throughout the Soviet Union and abroad "helped audiences imagine alternative possibilities to those suggested by Soviet authorities, principally through the ubiquitous stylistic tropes of socialist realism". Although the music of the younger generation of unofficial Soviet composers experienced little widespread success in the West, its success within the Soviet Union was apparent throughout the Thaw (Schwarz 423). Even after Khrushchev's fall from power in October 1964, the freedoms that composers, performers, and listeners felt through unofficial concerts lasted into the 1970s. However, despite the powerful role that unofficial music played in the Soviet Union during the Thaw, much of the music that was composed during that time continued to be controlled. As a result of this, a great deal of this unofficial music remains undocumented. Consequently, much of what we know now about unofficial music in the Thaw can be sourced only through interviews with those composers, performers, and listeners who witnessed the unofficial music scene during the Thaw. International relations The death of Stalin in 1953 and the twentieth CPSU congress of February 1956 had a huge impact throughout Eastern Europe. Literary thaws actually preceded the congress in Hungary, Poland, Bulgaria, and the GDR and later burgeoned briefly in Czechoslovakia and Chairman Mao's China. With the exception of the arch Stalinist and anti-Titoist Albania, Romania was the only country where intellectuals avoided an open clash with the regime, influenced partly by the lack of any earlier revolt in post-war Romania that would have forced the regime to make concessions. In the West, Khrushchev's Thaw is known as a temporary thaw in the icy tension between the United States and the USSR during the Cold War. The tensions were able to thaw because of Khrushchev's de-Stalinization of the USSR and peaceful coexistence theory and also because of US President Eisenhower's cautious attitude and peace attempts. For example, both leaders attempted to achieve peace by attending the 1955 Geneva International Peace Summit and developing the Open Skies Policy and Quest for Arms Agreement. The leaders' attitudes allowed them to, as Khrushchev put it, "break the ice." Khrushchev's Thaw developed largely as a result of Khrushchev's theory of peaceful co-existence which believed the two superpowers (USA and USSR) and their ideologies could co-exist together, without war. Khrushchev had created the theory of peaceful existence in an attempt to reduce hostility between the two superpowers. He tried to prove peaceful coexistence by attending international peace conferences, such as the Geneva Summit, and by traveling internationally, such as his trip to USA's Camp David in 1959. This spirit of co-operation was severely damaged by the 1960 U-2 incident. The Soviet presentation of downed pilot Francis Gary Powers at the May 1960 Paris Peace Summit and Eisenhower's refusal to apologize ended much of the progress of this era. Then Khrushchev approved the construction of the Berlin Wall in 1961. Further deterioration of the Thaw and decay of Khrushchev's international political standing happened during the Cuban Missile Crisis in 1962. At that time, the Soviet and international media were making two completely opposite pictures of reality, while the world was at the brink of a nuclear war. Although direct communication between Khrushchev and the US president John F. Kennedy helped to end the crisis, Khrushchev's political image in the West was damaged. Social, cultural and economic reforms Khrushchev's Thaw caused unprecedented social, cultural and economic transformations in the Soviet Union. The 60s generation actually started in the 1950s, with their uncensored poetry, songs and books publications. The 6th World Festival of Youth and Students had opened many eyes and ears in the Soviet Union. Many new social trends stemmed from that festival. Many Russian women became involved in love affairs with men visiting from all over the world, what resulted in the so-called "inter-baby boom" in Moscow and Leningrad. The festival also brought new styles and fashions that caused further spread of youth subculture called "stilyagi". The festival also "revolutionized" the underground currency trade and boosted the black market. Emergence of such popular stars as Bulat Okudzhava, Edita Piekha, Yevgeny Yevtushenko, Bella Akhmadulina, and the superstar Vladimir Vysotsky had changed the popular culture forever in the USSR. Their poetry and songs broadened the public consciousness of the Soviet people and pushed guitars and tape recorders to masses, so the Soviet people became exposed to independent channels of information and public mentality was eventually updated in many ways. Khrushchev finally liberated millions of peasants; by his order the Soviet government gave them identifications, passports, and thus allowed them to move out of poor villages to big cities. Massive housing construction, known as khrushchevkas, were undertaken during the 1950s and 1960s. Millions of cheap and basic residential blocks of low-end flats were built all over the Soviet Union to accommodate the largest migration ever in the Soviet history, when masses of landless peasants moved to Soviet cities. The move caused a dramatic change of the demographic picture in the USSR, and eventually finalized the decay of peasantry in Russia. Economic reforms were contemplated by Alexei Kosygin, who was chairman of the USSR State Planning Committee in 1959 and then a full member of the Presidium (also known as Politburo after 1966) in 1960. Consumerism In 1959, the American National Exhibition came to Moscow with the goals of displaying United States' productivity and prosperity. The latent goal of the Americans was to get the Soviet Union to reduce production of heavy industry. If the Soviet Union started putting their resources towards producing consumer goods, it would also mean a reduction of war materials. An estimated number of over twenty million Soviet citizens viewed the twenty-three U.S. exhibitions during a thirty-year period. These exhibitions were part of the Cultural Agreement formed by the United States and the Soviet Union in order to acknowledge the long-term exchange of science, technology, agriculture, medicine, public health, radio, television, motion pictures, publications, government, youth, athletics, scholarly research, culture, and tourism. In addition to the influences of European and Western culture, the spoils of the Cold War exposed the Soviet people to a new way of life. Through motion pictures from the United States, viewers learned of another way of life. The Kitchen Debate The Kitchen Debate at the 1959 Exhibition in Moscow fueled Khrushchev to catch up to Western consumerism. The "Khrushchev regime had promised abundance to secure its legitimacy." The ideology of strict functionality concerning material goods evolved into a more relaxed view of consumerism. American sociologist David Riesman coined the term "Operation Abundance" also known as the "Nylon War" which predicted "Russian people would not long tolerate masters who gave them tanks and spies instead of vacuum cleaners and beauty parlors." The Soviets would have to produce more consumer goods to quell mass discontent. Riesman's theory came true to some extent as the Soviet culture changed to include consumer goods such as vacuum cleaners, washing machines, and sewing machines. These items were specifically targeted at women in the Soviet Union with the idea that they relieved women of their domestic burden. Additionally, an interest in changing the western image of a dowdy Russian woman led to the cultural acceptance of beauty products. The modern Russian woman wanted the clothing, cosmetics, and hairstyles available to Western women. Under the Thaw, beauty shops selling cosmetics and perfume, which had previously only been available to the wealthy, became available for common women. Khrushchev's Response Khrushchev responded to consumerism more diplomatically than to cultural consumption. In response to American jazz Khrushchev stated: "I don't like jazz. When I hear jazz, it's as if I had gas on the stomach. I used to think it was static when I heard it on the radio." Concerning commissioning artists during the Thaw, Khrushchev declared: "As long as I am president of the Council of Ministers, we are going to support a genuine art. We aren't going to give a kopeck for pictures painted by jackasses." In comparison, the consumption of material goods acted as a measure of economic success. Khrushchev stated: "We are producing an ever-growing quantity of all kinds of consumer goods; all the same, we must not force the pace unreasonably as regards the lowering of prices. We don't want to lower prices to such an extent that there will be queues and a black market." Previously, excessive consumerism under Communism was seen as detrimental to the common good. Now, it was not enough for the consumer goods to be made more available; quality of consumer goods needed to be raised as well. A misconception surrounding the quality of consumer goods existed because of advertising's role in the market. Advertising controlled sale quotas by increasing the desirability of surplus sub-standard goods. Origins and outcome The roots of consumerism started as early as the 1930s when in 1935 each Soviet Republic capital city established a model department store. The department stores acted as representatives of Soviet economic success. Under Khrushchev the retail sectors gained prevalence as Soviet department stores GUM (department store) and TsUM (Central Department Store), both located in Moscow, began to focus on trade and social interaction. An increase of private housing On 31 July 1957 the Communist party decreed to increase housing construction and Khrushchev launched plans for building private apartments that differed from the old, communal apartments that had come before. Khrushchev stated that it was important "not only to provide people with good homes, but also to teach them…to live correctly." He saw a high living standard as a precondition leading the path on the transition to full communism and believed that private apartments could achieve this. Although the Thaw marked a time of openness and liberalization primarily located in the public sphere, the emergence of private housing allowed for a new formulation of a private sphere in Soviet life. This resulted in a changing ideology that needed to make room for women, who were traditionally associated with the home, and consumption of goods in order to create a well-ordered "Soviet" home. A shift away from collective housing Khrushchev's policies showed an interest in rebuilding the home and the family after the devastation of World War II. Soviet rhetoric exemplified a shift in emphasis from heavy industry to the importance of consumer goods and housing. The Seven-Year Plan was launched in 1958 and promised to build 12 million city apartments and 7 million rural houses. Alongside the increased number of private apartments was the emergence of changing attitudes toward the family. The prior Soviet ideology disdained conceptions of the traditional family, especially under Stalin, who created the vision of a large, collective family under his paternal leadership. The new emphasis on private housing created hope that the Thaw-era private realm would provide an escape from the intensities of public life and the eye of the government. Indeed, Khrushchev introduced the ideology that private life was valued and was ultimately a goal of social development. The new political rhetoric regarding the family reintroduced the concept of the nuclear family, and, in doing so, cemented the idea that the women were responsible for the domestic realm and running the home. Recognizing the necessity of rebuilding the family in the postwar years, Khrushchev enacted policies that attempted to reestablish a more conventional domestic realm, moving away from the policies of his predecessors, and most of these were aimed at women. Despite being an active part of the workforce, women's conditions were considered by the western, capitalist world to exemplify the "backwardness" of the Soviet Union. This concept goes back to traditional Marxism, which found the roots of woman's inherent backwardness in fact that she was confined to the home; Lenin spoke of woman as a "domestic slave" who would remain in confinement as long as housework remained an activity for individuals inside the home. The prior abolition of private homes and the individual kitchen attempted to move away from the domestic regime that imprisoned women. Instead, the government tried to implement public dining, socialized housework, and collective childcare. These programs that fulfilled the original tenets of Marxism were widely resisted by traditionally-minded women. The individual kitchen In March 1958, Khrushchev admitted to the Supreme Soviet his embarrassment about the public perception of Soviet women as unhappily relegated to the ranks of a manual laborer. The new private housing provided individual kitchens for many families for the first time. The new technologies of the kitchen came to be associated with the projects of modernization in the era of the Cold War's "peaceful competition." In this time, the primary competition between the U.S. and the Soviet Union was the battle of providing the better quality of life. In 1959, at the American National Exhibition in Moscow, U.S. Vice-president Richard Nixon declared the superiority of the capitalist system while standing in front of an example of a modern American kitchen. Known as the "Kitchen Debate," the exchange between Nixon and Khrushchev foreshadowed Khrushchev's increased attention to the needs of women, especially by creating modern kitchens. While affirming his dedication to increasing the living standard, Khrushchev associated the transition to communism with abundance and prosperity. The Third Party Programme of 1961, the defining document of Khrushchev's policies, related social progress with technological progress, especially technological progress inside the home. Khrushchev spoke of a commitment to increasing production of consumer goods, specifically household goods and appliances that would decrease the intensity of housework. The kitchen was defined as a "workshop" that relied on the "correct organization of labour" to be most efficient. Creating what were perceived to be the best conditions for the woman's work in the kitchen was an attempt on the part of the government to ensure that the Soviet woman would be able to continue her labor inside and outside of the home. Despite the increasing demands of housework, women were expected to maintain jobs outside the home in order to sustain the national economy as well as fulfill the ideals of a Soviet well-rounded individual. During this time, women were flooded with pamphlets and magazines teeming with advice on how best to run a household. This literature emphasized the virtues of simplicity and efficiency. Additionally, furniture was designed to suit the average height of Moscow women, emphasizing a modern, simple style that allowed for efficient mass production. However, in the newly built apartments of the Khrushchev era, the individual kitchens were rarely up to the standards invoked by the government's rhetoric. Providing fully fitted kitchens were too expensive and time-consuming to be realized in the mass housing project. Design of the home The streamlined, simple design and aesthetic of the kitchen was promoted throughout the rest of the home. Previous styles were labeled as petit-bourgeois once Khrushchev came to power. Khrushchev denounced the ornate style of high Stalinism for its wastefulness. The arrangement of the home during the Thaw emphasized that which was simple and functional, for those items could be easily mass-produced. Khrushchev promoted a culture of increased consumption and publicly announced that the per capita consumption of the Soviet Union would exceed that of the United States. However, consumption consisted of modern goods that lacked decorative qualities and were often poor quality, which spoke to the society's emphasis on production rather than consumption. Khrushchev's dismissal and the end of reforms Both the cultural and the political thaws were effectively ended with the removal of Khrushchev as Soviet leader in October 1964, and the installment of Leonid Brezhnev as General Secretary of the Communist Party of the Soviet Union in 1964. When Khrushchev was dismissed, Alexei Kosygin took over Khrushchev's position as Soviet Premier, but Kosygin's economic reform was not successful and hardline communists led by Brezhnev blocked any motions for reforms after Kosygin's failed attempt. Brezhnev's career as General Secretary began with the Sinyavsky–Daniel trial in 1965, which showed that a conservative communist ideology was being established. He approved the invasion of Czechoslovakia in 1968, Vietnam War 1964–1975, and the Soviet–Afghan War which continued after his death. He installed a more authoritarian regime that lasted throughout his premiership and that of his two successors, Yuri Andropov and Konstantin Chernenko. Timeline 1953: Stalin died. Beria eliminated by Zhukov. Khrushchev and Malenkov became leaders of the Soviet Communist Party. 1954: Khrushchev visited Beijing, China, met Chairman Mao Zedong. Started rehabilitation and release of Soviet political prisoners. Allowed uncensored public performances of poets and songwriters in the Soviet Union. 1955: Khrushchev met with US President Eisenhower. West Germany's entry into NATO causes the Soviet Union to respond with the establishment of the Warsaw Pact. Khrushchev reconciled with Tito. Zhukov appointed Minister of Defence. Brezhnev appointed to run Virgin Lands Campaign. 1956: Khrushchev denounced Stalin in his Secret Speech. Hungarian Revolution crushed by the Soviet Army. Ended Polish uprising earlier that year by granting some concessions, i.e. removal of some troops. 1957: Coup against Khrushchev. Old Guard ousted from Kremlin. World Festival of Youth and Students in Moscow. Tape recorders spread popular music all over the Soviet State. Sputnik orbited the Earth. Introduced sovnarkhozes. 1958: Khrushchev named premier of the Soviet Union, ousted Zhukov from Minister of Defence, cut military spending, (Councils of People's Economy). 1st International Tchaikovsky Competition in Moscow. 1959: Khrushchev visited the US. Unsuccessful introduction of maize during agricultural crisis in the Soviet Union caused serious food crisis. Sino-Soviet split started. 1960: Kennedy elected President of the USA. Vietnam War escalated. American U–2 spy plane shot down over the Soviet Union. Pilot Powers pleaded guilty. Khrushchev cancelled the summit with Eisenhower. 1961: Stalin's body removed from Lenin's mausoleum. Yuri Gagarin became the first man in space. Khrushchev approved the Berlin Wall. The Soviet rouble redenominated 10:1, food crisis continued. 1962: Khrushchev and Kennedy struggled through the Cuban Missile Crisis. Food crisis caused the Novocherkassk massacre. First publication about the "Gulag" camps by Solzhenitsyn. 1963: Valentina Tereshkova became the first woman in space. Ostankino TV tower construction started. Treaty banning Nuclear Weapon Tests signed. Kennedy assassinated. Khrushchev hosted Fidel Castro in Moscow. 1964: Beatlemania came to the Soviet Union, music bands formed at many Russian schools. 40 bugs found in the US Embassy in Moscow. Brezhnev ousted Khrushchev, and placed him under house arrest. History repeated Many historians compare Khrushchev's Thaw and his massive efforts to change the Soviet society and move away from its past, with Gorbachev's perestroika and glasnost during the 1980s. Although they led the Soviet Union in different eras, both Khrushchev and Gorbachev had initiated dramatic reforms. Both efforts lasted only a few years and were supported by the people, while being opposed by the hard-liners. Both leaders were dismissed, albeit with completely different results for their country. Mikhail Gorbachev has called Khrushchev's achievements remarkable; he praised Khrushchev's 1956 speech, but stated that Khrushchev did not succeed in his reforms. See also Cuban Thaw Economic reforms in 1957 (Russian Wikipedia) Era of Stagnation Goulash Communism Polish October (Gomułka Thaw) References External links SovLit - Free summaries of Soviet era books, many from the Thaw Era Soviet phraseology Politics of the Soviet Union Nikita Khrushchev De-Stalinization 1950s in the Soviet Union 1960s in the Soviet Union 1953 in the Soviet Union
1890702	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B9%20%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D1%96%D0%B9%20%D0%A4%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80	Флавій Маллій Феодор	Флавій Маллій Феодор Флавій Маллій Проб Феодор (*Flavius Mallius Probus Theodorus, д/н —після 399) — державний діяч, письменник часів пізньої Римської імперії. Товаришував з Аврелієм Августіном та поетом Клавдіаном. Життєпис Про родину немає відомостей, проте знано про належність її до християн. Розпочав кар'єру у 376 році як адвокат при префекті преторія Італії. У 377 році очолив провінцію Африка. 378 року був керівником (консуляром) провінції Македонія. За імператора Граціана відав службою листування (з 379 року). У 380 році призначається на посаду коміта священних щедрот (займався фінансовими справами Західної Римської імперії). Підтримував політику Стиліхона. З 382 до 383 року обіймав посаду преторіанського префекта Галлії. У 397—399 та 408—409 роках був преторіанським префектом Італії, Африк та Іллірії. У 399 році стає консулом (разом з Євтропієм). Про подальшу долю немає відомостей. Творчість Є автором збірки з філософії, геометрії, астрономії, а також наукової праці «Про вимірювання». Джерела Adolf Lippold: Theodorus 1. In: Der Kleine Pauly. Bd. 5, 1975, Sp. 697. Arnold Hugh Martin Jones, John Robert Martindale, J. Morris, «Flavius Mallius Theodorus 27», The Prosopography of the Later Roman Empire: A.D. 260—395, Cambridge University Press, 1971, ISBN 0-521-07233-6, pp. 900-2. Консули Римської імперії Давньоримські науковці Адвокати Стародавнього Риму
4155392	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0%20%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B0	Горна Кральова	Горна Кральова — село, громада округу Шаля, Нітранський край. Кадастрова площа громади — 19.12 км². Населення 1891 особа (станом на 31 грудня 2019 року). Історія Горна Кральова згадується 1113 року. Примітки Посилання Округ Шаля
3285294	https://en.wikipedia.org/wiki/Klimov%20VK-107	Klimov VK-107	Klimov VK-107 The Klimov VK-107 was a V-12 liquid-cooled piston aircraft engine used by Soviet aircraft during World War II. Development The VK-107 was developed from the M-105 and VK-106. To achieve a greater power output, each cylinder now had four valves (two intake and two exhaust), crankshaft and camshafts were completely revised, and a new supercharger design was implemented. Although the engine could have been ready for production as early as 1942, the Soviets' factories lacked the capacity to produce a brand new design. Thus, the less powerful Klimov VK-105PF and VK-105PF2 V12 engines were built instead. However, the appearance of Luftwaffe Messerschmitt Bf 109G with Daimler-Benz DB 605 engine in 1943 created an urgent demand for a more powerful engine. VK-107A was put into production in 1944 and was used on Yak-9U fighters. The engine was not well liked by either pilots or mechanics – it had a life expectancy of only 25 hours and war emergency power was almost never used for fear of decreasing this even more. The engine was also difficult to service, in part because its exhaust headers were on the inside of the cylinder banks, the reverse placement of most V-type liquid-cooled engine designs. Variants Data from Aircraft engines of the World 1953 and Russian piston aero engines M-107 (M-107P) Initial designation, produced 1941-1942; 686 built. VK-107Prototypes with take-off rating of VK-107A 1942 production version without water-injection with military (high) rating of at 2800 rpm and , remained in production until 1948 VK-107Bwith water injection VK-107R version for hybrid piston-motorjet powered Mikoyan-Gurevich I-250 and Sukhoi Su-5 fighters fitted with the Kholshchevnikov VRDK VK-107 coupledA projected coupled powerplant driving contra-rotating propellers VK-108attempt to further develop VK-107 with a rating of for takeoff, used on several Yakovlev Yak-3 and Myasishchev DB-108 prototypes but did not enter production. VK-108FBoosted VK-108 VK-109 1945-6 development of the VK-108, planned for use on the Myasishchev VB-109 bomber. Applications Mikoyan-Gurevich MiG-7 Petlyakov Pe-2 Yakovlev Yak-3 Yakovlev Yak-9 Specifications (VK-107B) See also References Bibliography Gunston, Bill. World Encyclopedia of Aero Engines. Cambridge, England. Patrick Stephens Limited, 1989. Kotelnikov, Vladimir. Russian Piston Aero Engines. Marlborough, Wiltshire. The Crowood Press Ltd. 2005. . VK-107 Motorjet engines 1940s aircraft piston engines V12 aircraft engines
3775778	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B8%D0%B2%D0%B8%20%D1%88%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BA%D0%BE%2C%20%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D1%80%D0%B8%20%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC	Живи швидко, помри молодим	Живи швидко, помри молодим «Живи швидко, помри молодим» — неофіційне гасло частини представників панк- та рок-культури, яке означає заклик до, можливо, короткого, але яскравого і насиченого подіями життя. Фраза «Живи швидко, помри молодим» поряд із девізом «Секс, наркотики і рок-н-рол» стала символом розгульного життя богеми 1950-70-х та наступних років. Серед знаменитостей, що притримувалися подібного стилю життя та померли в молодому віці (див. «Клуб 27») — Джеймс Дін (1931—1955), Браян Джонс (1942—1969), Джимі Гендрікс (1942—1970), Дженіс Джоплін (1943—1970), Джим Моррісон (1943—1971), Ієн Кертіс (1956—1980), Сід Вішез (1957—1979) тощо, а пізніше — Олександр Башлачов (1960—1988), Віктор Цой (1962—1990), Курт Кобейн (1967—1994), Дед (1969—1991), Рівер Фенікс (1970—1993), Емі Вайнгауз (1983—2011) та інші. Походження Приповідка у варіанті «Живи швидко, помри молодим, залиш красивий труп» уперше зустрічається та часто повторюється малолітнім злочинцем Ніком Романо в книзі 1947 року «Постукайте в будь-які двері». У 1949 році книга була екранізована під тією ж назвою, і фраза стала візитівкою персонажу молодого актора (1926—1998) та здобула популярність. У масовій культурі На хвилі культурної та сексуальної революції ємний вислів став культовим, його варіанти часто використовуються як назви художніх творів, музичних альбомів, кінофільмів тощо. Іноді гасло обігрується та видозмінюється. Наприклад: магазин Вів'єн Вествуд і Малкольма Макларена на Кінгс Роуд називався «Занадто швидкий для життя, занадто молодий для смерті»; музичний альбом радянського панка Чачи (Олександр Іванов) називається «Живи повільно. Помри старим». Приклади використання фрази в культурі Кінематограф Live Fast, Die Young — фільм 1958 року з Мері Мерфі та Нормою Ебергардт у головних ролях (режисер — Пол Генрейд); Live Fast Die Young and Leave a Beautiful Corpse — фільм 2002 року. Jo Siffert: Live Fast — Die Young — фільм 2005 року; Live Fast, Die Young — фільм 2008 року; Live Fast Die Young St. Pete Hideout — фільм 2015 року; Live Fast Die Young Chi-bangin — фільм 2017 року. Музика Live Fast, Love Hard, Die Young — пісня 1955 року; Live Fast Die Young — сингл американського панк-гурту «Circle Jerks» 1981 року з альбому «Group Sex»; Live Fast, Die Young — сингл американського репера Ріка Росса 2010 року; «Живи швидко, помри молодим» — альбом російського репера Карандаша 2010 року; Live Fast Die Young — пісня гурту «The Kicks» 2014 року; Live Fast, Die Young — пісня гурту «Sweet Tooth» 2017 року; Live Fast Die Young — пісня репкор-гурту «Hollywood Undead» з альбому «Psalms» 2018 року; Live Fast Die Young — пісня гурту «Gator» 2018 року; Live Fast Die Young — пісня гурту «SauceGangGutz» 2018 року. Література Live Fast, Die Young — книга 2005 року, біографія Джеймса Діна. Примітки Гасла Панк Рок-музика
105737	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B0%D0%BD	Гамільтоніан	Гамільтоніан у квантовій теорії — це оператор повної енергії системи. Його спектр визначає усі можливі значення енергії квантової системи, які можна отримати при вимірюванні. Для більшості формалізмів квантової механіки (зокрема, картини Шредінгера, Гейзенберга та інші) гамільтоніан грає ключову роль, оскільки він безпосередньо пов'язаний з еволюцією квантової системи. Назва «гамільтоніан» (як і назва «функція Гамільтона») походить від прізвища ірландського математика Вільяма Ровена Гамільтона. Значення Гамільтоніан квантової системи складається з суми кінетичних енергій всіх частинок, що складають цю систему, та її потенціальної енергії. Саме в такому вигляді він входить в основне рівняння еволюції квантово-механічної системи — рівняння Шредінгера. Спектр гамільтоніана визначає можливі значення енергій квантово-механічної системи, а його власні функції — можливі хвильові функції стаціонарних станів. Побудова Одночастинковий випадок Гамільтоніан будується аналогічно до функції Гамільтона класичної механіки, яка є сумою кінетичної та потенціальної енергій системи: де — оператор кінетичної енергії; — оператор потенціальної енергії. До оператора кінетичної енергії входить оператор імпульсу, що виглядає так: де — градієнт, а — лапласіан, що має такий вигляд у декартових координатах: Отже, використовуючи ці оператори, можна записати гамільтоніан в розгорнутій формі, яка використовується в рівнянні Шредінгера: Отже, для побудови гамільтоніана достатньо взяти класичну функцію Гамільтона і замінити в ній імпульси на відповідні оператори. Таке визначення гамільтоніану можна застосовувати до систем, що описуються деякою хвильовою функцією , і воно часто використовується у ввідних курсах квантової механіки при описі хвильової механіки Шредінгера. Багаточастинковий випадок Попередні міркування можна поширити на випадок системи N частинок: де — оператор потенціальної енергії, яка тепер є функцією часу та просторової конфігурації системи (просторова конфігурація є набором положень у просторі в деякий момент часу); — оператор кінетичної енергії n-ї частинки, — градієнт, що діє на n-ту частинку, а — лапласіан: Комбінуючи отримані результати, можна записати гамільтоніан системи N частинок: Однак труднощі виникають у проблемі багатьох тіл. Якщо потенціальна енергія залежить від просторової конфігурації системи частинок, то згідно з законом збереження енергії кінетична енергія теж залежить від її просторової конфігурації. Рух деякої окремої частинки змінюватиметься під впливом інших частинок системи. Тому в кінетичній енергії можуть з'явитися доданки, що враховують кореляції між частинками, наприклад, добуток градієнтів для двох частинок: де M — маса частинок, які враховуються в даному доданку кінетичної енергії. Такі доданки виникають у гамільтоніанах атомів із багатьма електронами. Для N взаємодіючих частинок, наприклад, частинок, що взаємно взаємодіють та утворюють задачу багатьох тіл, потенціальна енергія не є просто сумою окремих потенціалів. Вона є функцією всіх положень у просторі кожної частинки. Для невзаємодіючих частинок потенціальна енергія системи є сумою потенціальних енергій кожної частинки: Загальний вигляд гамільтоніану буде таким: де сума береться по всіх частинках та їх потенціалах. У результаті гамільтоніан системи є сумою гамільтоніанів кожної окремої частинки. Така ситуація є ідеалізованою, на практиці частинки майже завжди знаходяться під впливом деякого потенціалу, що зумовлює наявність взаємодії між всіма частинками. Прикладом взаємодії між двома частинками, де такі міркування не спрацьовують, є електростатичні потенціали заряджених частинок, оскільки вони взаємодіють одна з одною завдяки кулонівським силам. Рівняння Шредінгера Гамільтоніан породжує еволюцію квантової системи в часі. Якщо — стан системи в момент часу , то для нього можна записати рівняння: Це рівняння носить назву рівняння Шредінгера, яке за формою нагадує рівняння Гамільтона — Якобі та може бути зведено до нього за допомогою квазікласичного наближення (це одна з причин, чому також носить назву «гамільтоніан»). Якщо стан системи заданий в деякий початковий момент часу (наприклад), то його можна визначити й у будь-який інший момент часу, розв'язуючи відповідне рівняння Шредінгера. Зокрема, якщо гамільтоніан явно не залежить від часу, то: Експоненціальний оператор , що діє у правій частині рівняння на хвильову функцію, є унітарним і має назву оператора еволюції. Як правило, він визначається за допомогою розкладу експоненціальної функції у ряд Тейлора за степенями H. Якщо гамільтоніан незалежний від часу, то сукупність утворює однопараметричну унітарну групу, що обумовлює існування принципу детальної рівноваги. Формалізм Дірака В більш загальному діраківському формалізмі гамільтоніан зазвичай інтерпретується як оператор у гільбертовому просторі. Власні вектори оператора , які позначаються , складають ортонормований базис гільбертового простору. Спектр дозволених енергетичних рівнів визначається набором власних значень, що позначається і є розв'язком рівняння: Оскільки гамільтоніан є ермітовим оператором, то енергія є завжди дійсною. Із строго математичної точки зору зазначені вище припущення треба використовувати з обережністю. Наприклад, оператори в гільбертовому просторі з нескінченною кількістю вимірів необов'язково мають власні значення (набір власних значень може не збігатися зі спектром оператора). Однак для виконання обчислень, що необхідні для розв'язку більшості практичних задач квантової механіки, достатньо спиратися на фізичні формулювання. Часткові випадки Вільна частинка Цей випадок є найпростішим. Оскільки рух вільної частинки масою m не обмежується жодними потенціалами, то до гамільтоніану входить лише кінетична енергія частинки, тому: Якщо частинка рухається в одновимірному просторі, то: Гармонічний осцилятор Для одновимірного гармонічного осцилятора потенціальна енергія виглядає так: де — кутова частота. Отже, гамільтоніан запишеться таким чином: У тривимірному випадку гамільтоніан складатиметься з трьох частин, що діють окремо на кожну з декартових координат: Жорсткий ротор Для жорсткого ротора (тобто, системи частинок, що може вільно обертатися навколо будь-якої осі), що не прив'язаний до жодного потенціалу (наприклад, вільні молекули з малими обертальними ступенями вільності внаслідок, скажімо, подвійних або потрійних хімічних зв'язків), гамільтоніан прийме такий вигляд: де , , — відповідні компоненти моменту інерції (формально, діагональні елементи тензору інерції), , , — оператори проєкцій повного кутового моменту на осі , і відповідно. Електростатичний (кулонівський) потенціал Кулонівська потенціальна енергія двох точкових зарядів і (тобто, заряджених частинок, що не мають просторової протяжності) у тривимірному просторі дорівнює (в Міжнародній системі величин (ISQ): Однак, це потенціал лише для одного точкового заряду відносно іншого. При розгляді системи багатьох заряджених частинок, кожен заряд має потенціальну енергію відносно усіх інших точкових зарядів (окрім самого себе). Для N зарядів потенціальна енергія заряду відносно всіх інших дорівнює: де — електростатичний потенціал заряду в . Просумувавши отриманий вираз за j, отримуємо вираз для повного потенціалу системи: Таким чином, гамільтоніан матиме вигляд: Електричний диполь в електричному полі Для електричного дипольного моменту , що з'єднує заряди величиною , у постійному (незалежному від часу) електричному полі потенціал має такий вигляд: Якщо частинка стаціонарна, то трансляційна кінетична енергія диполя відсутня, тож гамільтоніан диполя — це просто потенціальна енергія: Заряджена частинка в електромагнітному полі Електромагнітне поле, що характеризується скалярним потенціалом і векторним потенціалом , і в якому знаходиться заряджена частинка , змінює обидві частини гамільтоніану. По-перше, електромагнітне поле дає внесок до кінетичної енергії, а точніше, до імпульсу за рахунок векторного потенціалу . У ISQ це записується як: де — оператор імпульсу. Таким чином, оператор кінетичної енергії запишеться: Скалярний потенціал дає внесок до потенціальної енергії: Остаточно, гамільтоніан для такого випадку: Властивості Гамільтоніан — ермітів оператор, і внаслідок цього його власні значення дійсні, тобто енергія квантомеханічного стану — дійсна величина. Спектр гамільтоніану може бути дискретним (для зв'язаних систем) чи неперервним (для вільних частинок). Відповідно, власні функції гамільтоніана можуть спадати на нескінченості, утворюючи локалізовані стани або ж вести себе як необмежена хвиля, утворюючи делокалізовані стани. Гамільтоніан системи багатьох часток однієї природи повністю симетричний відносно координат цих часток (див. принцип нерозрізнюваності часток). Див. також Рівняння Шредінгера Функція Гамільтона Література Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0 Теорія операторів Квантова механіка Механіка Гамільтона Квантова хімія
632756	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B4%D0%B6%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%B4	Іджтигад	Іджтигад або іджтихад — старанність, наполегливість. Згідно з шаріатом праця, старанність у винесенні правових вердиктів і рішень різних релігійних проблем чи питань згідно з ісламським вченням. Іджтигадом є або винесення незалежних рішень, що ґрунтуються безпосередньо на першоджерелах, або ж застосування вже вирішених попередниками проблем. Цей термін не трапляється в Корані, але натяки на нього містяться в хадисах. Ісламський вчений, який займається іджтигадом, називається муджтагідом. Він мусить мати глибокі знання та відповідати ісламським моральним засадам. Після ІІІ століття гіджри (Х століття нашої ери) практично всі основні правові проблеми були систематизовані. У зв'язку з цим три основні ортодоксальні сунітські правові школи (мазгаби) — ханафійський, малікійський і шафійський дійшли згоди, що продовження іджтигаду з уже вирішених правових проблем є не доцільним. Іджтигад у цих мазгабах є «закритим». Однак це не стосується нових нагальних проблем, що можуть виникати. Закриття іджтигаду не було визнане сунітським ханбалійським мазгабом, а також шиїтами. В цих ісламських школах іджтигад є відкритим стосовно усіх проблем Примітки Джерела Мохд Н.О. Іджтіхад у системі ісламської юриспруденції О. С. Боголюбов . ал-ИДЖТИХАД // Иджтихад. Исламский энциклопедический словарь Методология иджтихада и требования к муджтахиду Іслам Ісламське право Ісламські терміни
1828609	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BC%20%28%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%8F%29	Бам (Олександрія)	Бам (Олександрія) Бам (БАМ) — район багатоповерхової забудови в Олександрії, що виник у 1980-тих роках, східна частина Південного мікрорайону. Розташування Бам знаходиться на лівому березі Інгульця на південному-сході центральної частини міста. З півдня він обмежується автотрасою М 04, яка в межах міста називається вулицею Гетьмана Мазепи, зі сходу — залізницею. Історія На початку 1980-тих років на півдні міста був запланований і почав розбудовуватися житловий мікрорайон «Південний». Багатоповерхівки, переважно дев'ятиповерхові будували на місці колишнього приватного житлового сектору і садів. Серед населення офіційна назва нового житлового масиву не закріпилася, східна, віддаленіша від центру, частина отримала назву Бам чи БАМ, а західна — Тинда. Ці назви виникли за аналогією з БАМом і його містом-супутником Тиндою, які в той час забудовувалися радянськими багатоповерхівками "брежньовками". Опис Мікрорайон забудований переважно дев'ятиповерхівками. Тут розташовується два діючі дитячі садочки № 2 і № 42, Олександрійське ПТУ № 17. На Бамі знаходиться невелике старе кладовище, що діяло у радянський період, поруч з ним у 2000-них роках було збудовано невелику церкву УПЦ МП. Див. також Місцевості Олександрії Тинда (Олександрія) Південний мікрорайон Посилання Мапа Олександрії з розбивкою по районах Примітки Місцевості Олександрії
4623701	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%20%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87	Шумаков Дмитро Олександрович	Шумаков Дмитро Олександрович Дмитро Олександрович Шумаков — український військовослужбовець, підполковник Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022), кавалер ордена Данила Галицького (2022). Життєпис Брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року під командуванням підполковника Дмитра Шумакова зенітний ракетний дивізіон успішно виконує бойові завдання щодо прикриття міста Дніпра та Дніпропетровської области. Завдяки самовідданості, наполегливості та вмілому керівництву зенітним ракетним дивізіоном під час повітряних боїв знищено 22 крилаті ракети. Особливо відзначився, коли його дивізіон відбив масовану ракетну атаку. Тоді українські воїни за 3 хвилини збили 6 крилатих ракет «Калібр» із 7-ми, що випустив ворог . Нагороди звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (5 серпня 2022) — за особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України; орден Данила Галицького (2 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Військові звання підполковник. Примітки Джерела Романов, Є. Дивізіон Дмитра Шумакова збив шість «Калібрів» за три хвилини // АрміяInform. — 2022. — 17 серпня. Шумаков Дмитро Олександрович //
478238	https://en.wikipedia.org/wiki/After%20Forever	After Forever	After Forever was a Dutch symphonic metal band with strong progressive metal influences. The band relied on the use of both soprano vocals and death growls. In February 2009, it was announced that After Forever had disbanded. Singer Floor Jansen and keyboardist Joost van den Broek both collaborated again in ReVamp and Star One, before Jansen eventually joined Nightwish as lead singer in 2013. Former rhythm guitarist Mark Jansen founded Epica in 2002 after his departure from After Forever and, in 2010, founded MaYaN, which included former After Forever members Sander Gommans and Jack Driessen. Floor Jansen has appeared as a session or live vocalist for both Epica and MaYaN. History First years and Prison Of Desire (1995-2000) After Forever was originally assembled in 1995, under the name Apocalypse. They were originally a death metal cover band with harsh male vocals. With the joining of vocalist Floor Jansen in 1997, their style and sound shifted towards symphonic gothic metal, in order to give emphasis to her soprano voice, in contrast with the grunts and screams provided by Sander Gommans and Mark Jansen. Their line-up at this point comprised Floor Jansen, Mark Jansen (no relation to Floor), Sander Gommans, Luuk van Gerven, Jack Driessen and Joep Beckers. Soon, the band began composing their own songs, and then they changed their name to After Forever, after the Black Sabbath song. In 1999, the band recorded two demos entitled Ephemeral and Wings of Illusion, which drew the attention of the Dutch Transmission Records label, with whom the band signed a contract. Their debut album Prison of Desire was recorded in 2000, featuring a guest appearance of Sharon den Adel of the Dutch band Within Temptation on the song "Beyond Me". The album obtained very good reviews in Europe. By the end of the year, drummer André Borgman and keyboardist Lando van Gils joined the band, replacing Joep Beckers and Jack Driessen. During the year 2000, Floor Jansen was invited to guest sing in Ayreon's Universal Migrator Part 1: The Dream Sequencer album. Ayreon is the most successful of the many projects by Dutch guitarist Arjen Anthony Lucassen and that album is only the first of many other collaborations with Floor Jansen. Decipher and departure of Mark Jansen (2001-2002) In 2001, the band released the album Decipher, which featured for the first time live classical instruments and a live choir. The complex arrangements of the new compositions pushed After Forever's music even more towards the symphonic metal genre. By the end of 2001, After Forever appeared as rising stars on the dynamic scene of Dutch metal, which included bands like The Gathering, Within Temptation, Gorefest and Ayreon. Their second album Decipher (2001) had received very positive reviews and their name was well known in the underground scene of the Netherlands. Critics were impressed by the remarkable musicianship of the young members of the band and in particular by Floor Jansen's vocals, both in studio and in live performances. In contrast with these premises for a bright future, the relationships within the band were not so idyllic. Soon after the release of Decipher, After Forever faced a strong creative contrast between founding member and guitarist Mark Jansen and the rest of the band. Mark Jansen had been the main composer of the band together with Sander Gommans and his love for movie soundtracks and classical music had had a strong influence on the musical style of After Forever’s first two albums, Prison of Desire (2000) and Decipher. Moreover, his interest for religious and moral themes had characterized his lyrics for many songs, often collected under a common title (e.g. The Embrace That Smothers and My Pledge of Allegiance). In the next album, Mark Jansen meant to further explore complex interactions between classical instruments, choruses in Latin and death metal elements, while Gommans and the others preferred a more direct and aggressive approach to music, retaining some elements that made the sound of the band recognizable, but expanding it in new and different directions. These musical differences led to Mark Jansen leaving the band, in what he felt as an actual dismissal. Upon his departure, Jansen quickly formed another band called Sahara Dust, which later developed into the symphonic metal band Epica. In a 2007 interview, Jansen described his departure from After Forever as coming as an unexpected shock to him at the time, with the news of his dismissal being delivered to him by fellow band members shortly before a band rehearsal. At the time of his dismissal, the band were preparing to participate in a series of major tours and concerts such as Pinkpop. Jansen's place was taken by Bas Maas, who had been the guitar technician for After Forever during the tours of 2001 and 2002. August and September 2002 were dedicated to a European tour, supporting Finnish act Nightwish and attending some rock festivals, which exposed the band to larger audiences and gained them even more favourable press. Further media exposure came from Floor Jansen's collaboration with Dutch multi-instrumentalist and composer Arjen Anthony Lucassen, for the recording of Star One's album Space Metal and the subsequent tour in late 2002. Exordium and Invisible Circles (2003-2004) Floor Jansen's activities, as well as the regular jobs and studies of the After Forever band members, reduced the band's live performances for the rest of 2002 and half of 2003. It was known that the band was working at a new album from the beginning of 2003, but their first release was the EP Exordium in October 2003, containing an instrumental track, three new songs and two covers. In Jansen’s words "the EP Exordium was like an introduction to this new full length album and the subjects of the lyrics are already connected to the concept (...) meaning they are also dealing with modern, social problems". In 2004, the concept album Invisible Circles was released. The album, that deals with childhood traumas and abuse, introduced progressive metal elements to the music of After Forever and the use of a clean male voice. The album reached No. 24 in the Dutch Top 100 musical chart. In the same year, Lando van Gils also left the band and was replaced by Joost van den Broek, a keyboard player that Floor Jansen had met during her tour with Star One, another project by Arjen Lucassen. Remagine and signing to Nuclear Blast (2005-2006) In early September 2005, the band released their fourth album Remagine. The album was produced using pre-recorded drum tracks by André Borgman, who had to take a long leave of absence to cure his illness. The songs of the album are simpler and more straightforward than in the previous albums, preserving anyway the usual dual voice dynamic in the sound of the band. On 3 March 2006 the band left the Transmission Records label, due to the scarce promotion that the label was providing to their albums. Following this departure, Transmission Records released the Mea Culpa compilation, with plenty of rarities and B-sides. By October the same year, After Forever had signed to the German label Nuclear Blast Records. After Forever and hiatus (2007-2008) In late 2006 the band recorded what would be their final album, as well as their only album to be released through Nuclear Blast, the self-titled After Forever. It features guest appearances from Annihilator guitarist Jeff Waters and Doro Pesch. Videos of the recording sessions were available for download on the band's website. The album was released on 23 April 2007. In January 2008, After Forever announced on their website, that the band would be taking a break of at least a year, mainly to assess the health problems of vocalist and guitarist Sander Gommans, who had been absent during most of the tour supporting the album After Forever. In an interview with Ragnarök radio, Floor said the band would get together early 2009 to discuss After Forever's future. Dissolution and later musical activities (2009-present) On 5 February 2009, After Forever announced that they decided to call it quits. The long break, during 2008 and 2009, had made them realize that they did not feel the passion towards the band any longer. After the split up of the band, Sander Gommans released the album System Overload in 2009 with his solo project HDK, followed by Serenades of the Netherworld in 2014. He also created Magic-O-Metal, a metal/comic project for children, and works as a high school art teacher. Floor Jansen started a new band called ReVamp, which got signed by Nuclear Blast and released the albums ReVamp in 2010 and Wild Card in 2013. The band was on hold for a while after the release of ReVamp because of Jansen's health problems and her subsequent recruitment as the new lead singer for Nightwish. Jansen's involvement with Nightwish ultimately caused ReVamp to call it quits. Joost van den Broek collaborated with both Gommans and Jansen on their new musical projects, while also leading several symphonic/crossover projects, particularly the Christmas Metal Symphony shows in 2008 and 2009 and Stream of Passion's second album The Flame Within. He has since focused mostly on composing and studio work, but sporadically performs live, mainly as a session member of Ayreon and The Gentle Storm. Bas Maas joined the live band supporting German hard rock singer Doro Pesch in 2008. Both André Borgman and Luuk van Gerven joined Robby Valentine's live band while After Forever was on hiatus. Borgman also joined Amanda Somerville's band Trillium in 2017, thereby reuniting with his former band mate Sander Gommans. Band members Final line-up Floor Jansen – lead vocals (1997–2009) Sander Gommans – lead guitar, vocals, screams (1995–2009) Bas Maas – rhythm guitar, vocals (2002–2009) Luuk van Gerven – bass guitar (1996–2009) André Borgman – drums, percussion (2000–2009) Joost van den Broek – keyboards (2004–2009) Previous members Mark Jansen – rhythm guitar, vocals, screams (1995–2002) Joep Beckers – drums, percussion (1995–2000) Jack Driessen – keyboards (1995–2000) Lando van Gils – keyboards (2000–2004) Guests Sharon den Adel – guest vocals on song "Beyond Me" (Prison of Desire) Melissa 't Hart – soprano on songs "Mea Culpa", "Leaden Legacy", "Follow in the Cry", "Silence From Afar" and "Yield to Temptation" (Prison of Desire) Simone Simons – vocals on song "Beyond Me" (Live in Hardenberg 26 December 2007) Irene Jansen – vocals on song "Who I Am" (Live in Tilburg 23 December 2007) George Oosthoek – vocals on the 2007 tour, replacing Sander Gommans Doro Pesch – vocals on song "Who I Am" (Release Party @ Tivoli 17. April 2007 Tilburg) Mark Jansen – rhythm guitar and vocals on song "Beyond Me" (Live in Hardenberg 26 December 2007) Arjen Anthony Lucassen – guitars on song "Who Wants to Live Forever" ("Emphasis/Who Wants to Live Forever") Damian Wilson – vocals on song "Who Wants to Live Forever" ("Emphasis/Who Wants to Live Forever") Jeff Waters – guitars on song "De-Energized" (After Forever) Rannveig Sif Sigurdardottir – mezzo-soprano vocal (After Forever) Amanda Somerville – alto vocal (Remagine, After Forever) Yvonne Rooda – alto vocal (Prison of Desire) Caspar De Jonge – tenor vocal (Prison of Desire) Previn Moore – bass vocal (After Forever) Hans Cassa – bass vocal (Prison of Desire) Marko Hietala – guest vocals on single version of "Face Your Demons" (Mea Culpa) Timeline Discography Studio albums Compilation albums EPs Singles Music videos "Emphasis" (2002) "My Choice" (2003) "Digital Deceit" (2004) "Being Everyone" (2005) "Energize Me" (2007) "Equally Destructive" (2007) "Discord" (2007) Demos Interviews Interview of Floor Jansen (August 2007) Ragnarok Radio Interview with Floor Jansen and Lori Linstruth (December 2008) References External links Official website Pictures of After Forever concerts After Forever videography Dutch symphonic metal musical groups Dutch progressive metal musical groups Musical groups established in 1995 Musical groups disestablished in 2009 Dutch gothic metal musical groups Dutch musical sextets Mixed-gender bands
308737	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D1%97%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%87%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29	Гаївка (Кременчуцький район)	Гаївка (Кременчуцький район) Гаївка — село в Україні, в Оболонській сільській громади Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 156 осіб. Географія Село Гаївка знаходиться на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані в 3 км розташоване село Старий Калкаїв, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Кукоби, на протилежному березі — село Чутівка (Лубенський район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці (Відпильна) та заболочені озера. Посилання Погода в селі Гаївка Села Полтавської області Населені пункти Кременчуцького району
212716	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B0%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D0%93%D0%B0%D0%BD%D0%B8	Гірнича промисловість Гани	Гірнича промисловість Гани. Загальна характеристика Основні її підгалузі — видобуток золота, алмазів і бокситів, марганцевої руди. Золотодобувна галузь. Протягом більшої частини ХХ ст. золото було другим в експорті (після какао-бобів). На початку 1990-х років в золотодобувну промисловість були направлені значні інвестиції, експорт золота вийшов на 1-ше місце. У 1996 виробництво золота в Гані перевищило 1,6 млн тройських унцій (36% загальної вартості експорту). Більшу частину ганського золота дають багаті родовища в районі Обоасі, які розробляє компанія «Ashanti Goldfields Corporation», що знаходиться в спільній власності уряду Гани і британської багатонаціональної гірничодобувної корпорації «Лонро». Окремі галузі Золотодобувна галузь На початку XXI ст. за видобутком золота Гана займає 2-ге місце в Африці. Основні продуценти золота (див. табл. 2): Ashanti Goldfields Co. (AGC) – 528 451 унція (2001), Resolute Amansie Ltd – 108 828 унцій (2001), Abosso Goldfields Ltd – 302 563 унцій (2001), Gold Fields Ltd – 504 278 унцій (2001), Bonte Gold Mines Ltd – 65 293 унцій (2001), Bogoso Gold Ltd (BGL), Obenemase Gold Mines Ltd., Prestea Gold Resources (PGR) та інші [Mining Annual Review 2002]. Компанія Гани Ashanti Goldfields експлуатує в Гані 4 золотодобувних підприємства і по одному в Гвінеї, Танзанії і Зімбабве. Видобуток компанією Au за 2001 р. становив 51,01 т у порівнянні з 49,14 т у 2000 р. На провідному підприємстві Tarkwa в Гані після придбання компанією ПАР Gold Fields суміжних підприємств Damang і Teberebie запаси руди збільшилися до 248,8 т, а ресурси до 622,1 т. У 2002 р. на об'єднаному підприємстві збільшено видобуток Au до 28,0 т/рік [World Gold (Gr. Brit.). - 2002. - 5, № 3. - Р. 5]. В межах золоторудного поясу Бібіані нині (2002 р.) розробляється однойменне родовище і намічається до експлуатації нове золоторудне родовище Чірано. У 2002 році почав роботу кар'єр на Au-родовищі Богосо (Bogoso), компанія Bogoso Gold Ltd., який буде розробляти окиснені руди родовища. Зруденіння приурочене до потужної регіональної системи крутоспадних зон розсланцювання – т.зв. зони Ашанті. Родов. є одним з численних рудоносних ділянок, локалізованих в рудному полі Престеа. Загальні запаси руди (С1+С2) на кінець 2001 року — 28.5 млн т із вмістом Au 3.14 г/т або загальних запасів золота 89.5 т. В т.ч. окиснені руди - 16.5 млн т руди (46 т золота). Ресурси категорії inferred (P1) становлять 6.7 млн т руди і близько 19 т золота. Окиснені руди будуть розроблятися кар'єром Plant North до 2006 р. з продуктивністю 4-5 млн т руди на рік і отриманням 10-13 т золота. Кінцевими проєктними відмітками кар'єру є: довжина — 1 км, ширина — 250 м і глибина — 120 м. Первинні руди будуть розроблятися шахтним способом до 2012-2013 рр. з продуктивністю до 6-7.5 т золота на рік. Після відробляння родовища Богосо в експлуатацію будуть залучені суміжні рудоносні ділянки [African Mining. 2002. V.7, № 4]. Планується розробка Au-родов. Чірано (Chirano), підтверджені запаси якого у 2002 році становлять 12.8 млн т руди із вмістом Au 2.25 г/т, або 28.8 т золота. Запасів досить для відробляння їх кар'єром протягом 6.5 років з отриманням на рік близько 4.4 т золота. Вилучення золота з окиснених руд досягає 95%, а з первинних - 91%, при цьому 35-40% золота планують добувати гравітаційними методами [Mining Journal. 2003. V.340]. Таблиця 2. – Динаміка видобутку золота компаніями Гани, кг. Алмазодобувна галузь Видобуток алмазів в Гані в 2002 р. склав 993 тис. кар. (870 тис. в 2001 р.), в грошовому вираженні 20.7 млн дол. (18.5 млн в 2001 р). Динаміка видобутку алмазів на межі ХХ-XXI ст. стабільно позитивна. Алмази експортують г.ч. в Бельгію та Ізраїль. Гана планує постачати сировину для індійської гранильної промисловості [Rapaport TradeWire]. За іншими даними видобуток алмазів у Гані в 2001 р склав 1 169 632,66 карат, що на 33.21% більше, ніж у 2000 р [Mining Annual Review 2002]. На міжнародному алмазному ринку Гана віднесена до категорії «сенситивних» щодо експорту алмазів, тобто країн до яких потрібна підвищена увага (що, зокрема, пояснює великі розбіжності у даних щодо власного алмазного видобутку Гани). Країнам-імпортерам рекомендовано ретельно перевіряти експортні документи на алмази з цих країн і у разі виникнення сумнівів в походженні алмазів затримувати їх для перевірки. Таблиця 3. – Динаміка видобутку алмазів, бокситу та марганцю в Гані. <span lang=UK style='font-size:8.0pt;font-family:Arial;color:black;layout-grid-mode:line'> Інші корисні копалини Крім золота і алмазів, в Гані в незначних обсягах добувають боксити і марганець. Основні добувні запаси бокситів і марганцю зосереджені в Західній області. Місцеве значення має розробка вапняку, що використовується для виробництва цементу. На півночі і заході країни розвідані невеликі поклади залізняку, які через низьку якість не розробляються. Гана відчуває дефіцит родовищ основних металів і викопного палива. Див. також Корисні копалини Гани Геологія Гани Історія освоєння мінеральних ресурсів Гани Економіка Гани Джерела Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с. Гани Гірнича промисловість Гани Промисловість Гани
4518696	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F%20%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0	Солодовникова Наталія Прокопівна	Солодовникова Наталія Прокопівна (нар. 24 серпня 1949 р, Дніпропетровська область, Кам'янське (Дніпродзержинськ)) – заслужений тренер України з художньої гімнастики (2000), відмінник освіти України (1999), ветеран праці (2005), кандидат в майстри спорту з художньої гімнастики (1970). З 1973 року суддя республіканської категорії. Життєпис У 1959 році Солодовникова Наталія Прокопівна почала займатися в секції художньої гімнастики в колективі фізичної культури Крюківського вагонобудівного заводу. Її першим тренером була Беш Людмила Борисівна. Під час занять швидко досягла значних успіхів в даному виді спорту, неодноразово ставала чемпіонкою області, постійно входила до складу збірної області, брала участь у змаганнях республіканського всесоюзного рівня. У 1970 р. виконала норматив “Майстра Спорту”, але було присвоєне звання "Кандидата майстри спорту СРСР", яке було вперше запроваджено у 1970 р. Після закінчення школи, у 1967 р. вступила до Харківського державного педагогічного інституту ім. Г.Сковороди, факультет фізичної культури і спорту. Під час навчання продовжувала вдосконалювати спортивну майстерність, активно займалась громадською діяльністю, була головою профспілкового комітету курсу. Після навчання, в 1971 році розпочала свою трудову діяльність вчителем виховання в Ялинцівській восьмирічній школі Кременчуцького району. За час роботи підняла викладання уроків фізичної культури на належний рівень, самотужки побудувала з учнями два спортивних майданчики. У 1972 році, за клопотанням міського відділу освіти переведена до ДЮСШ №1 тренером-викладачем з художньої гімнастики, де пропрацювала 31 рік. За час роботи підготувала 27 майстрів спорту СРСР та України, її вихованки постійно входили до збірної команди області, деякі входили до резерву та основного складу молодіжної збірної України. За високі спортивні досягнення своїх вихованок Солодовникова Н.П. була нагороджена дипломом державного комітету УРСР по фізичній культурі та спорту в 1992 році та дипломом міністерства освіти і науки України в 2001 році. За довголітню сумлінну працю в 1999 році була нагороджена знаком «Відмінник освіти України». В 2000 році було присвоєно звання «Заслужений тренер України». З 2003 року Солодовникова Н.П. обіймає посаду президента обласної федерації з художньої гімнастики і працює старшим тренером Полтавської області. У 2015 р. повернулася в рідну дитячу спортивну школу № 1, де і працює по цей час. Її вихованки ставали призерами та переможцями обласних та учасниками республіканських змагань в складі збірної області. У 2021 р. її вихованці стали чемпіонами Полтавської області в групових вправах, по програмі КМС (5 м'ячів , 5 стрічок). В цьому ж році стали фіналістами у Третій Літній Спартакіаді України з художньої гімнастики м. Біла Церква. Вибороли 7-е місце у вправі з 5 м'ячами, в складі команди - Фисан Марія, Торкунова Дар'я, Перепилиця Анастасія, Рудь Олександра, Лазуніна Анастасія. Протягом усієї трудової діяльності пропагує здоровий спосіб життя, провадить культурно-виховну роботу серед підростаючого покоління на досить високому рівні. Джерела Кременчук спортивний / Вікторія Ширай - ТОВ "Кременчуцька Міська Друкарня", 2020 - 443с. (110с.-115с.) Особисті спогади тренера Солодовникової Наталії Прокопівни
396037	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D1%83%D0%B9	Валуй	Валуй — гриб з родини сироїжкових; Валуй — озеро в Україні, Чернігівській області; Валуй — село в Росії, Красногвардєйському районі Бєлгородської області. Валуй — річка у Бєлгородській області, ліва притока Осколу Див. також Валуйки
19034420	https://en.wikipedia.org/wiki/Podkonarze	Podkonarze	Podkonarze is a village in the administrative district of Gmina Bodzentyn, within Kielce County, Świętokrzyskie Voivodeship, in south-central Poland. It lies approximately north-west of Bodzentyn and east of the regional capital Kielce. References Villages in Kielce County
3633038	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AF%D0%BA%D0%BE-%D0%AF%D0%BD%D1%96	Яко-Яні	Яко-Яні — одна з гірських вершин на Далекому Сході Росії. Розташована в Приамур'ї, на території Хабаровського краю. Входить до числа найвищих піків гірської системи Сіхоте-Алінь, висота — 1955 метрів над рівнем моря. Вершина кам'яниста. Схили вкриті хвойно-широколистою тайгою. Примітки Посилання Гірські вершини Сіхоте-Аліню
1672003	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0	Гарасимівська сільська рада	Гарасимівська сільська рада — Івано-Франківська область, Тлумацький район Гарасимівська сільська рада — Луганська область, Станично-Луганський район
4866388	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%BB%D0%B8%D0%B3%D1%96%D0%BD%D0%BE%20%28%D0%9F%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29	Булигіно (Псковська область)	Булигіно (Псковська область) Булигіно — присілок в Локнянському районі Псковської області Російської Федерації. Населення становить 0 осіб. Входить до складу муніципального утворення Михайловская волость. Історія Від 2015 року входить до складу муніципального утворення Михайловская волость. Населення Примітки Населені пункти Локнянського району
13126343	https://en.wikipedia.org/wiki/Casasbuenas	Casasbuenas	Casasbuenas is a municipality located in the province of Toledo, Castile-La Mancha, Spain. According to the 2006 census (INE), the municipality has a population of 232 inhabitants. Demographics References Municipalities in the Province of Toledo
5109178	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B1%20%D0%94%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D1%8F	Герб Джанкоя	Герб Джанкоя — офіційний символ міста Джанкой Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Опис герба Герб міста Джанкой Автономної Республіки Крим є варязьким щитом, у верхній частині якого вказана назва міста. Нижня частина щита розділена по діагоналі на три кольорові частини: зелену, синю і червону. Зелена верхня частина щита символізує багатство Північнокримських полів. На тлі зеленої частини зображена бджола, яка уособлює працьовитість народу, що проживає в Джанкої. Синя середня частина щита символізує надію та благополуччя, яку дав місту Північнокримський канал – основне джерело води. На тлі синьої смуги зображено стародавній мисливський лук, що перетинається трьома пшеничними колоссями. Мисливський лук – символ кочових народів, які населяли степовий Крим у давнину, а також є символом глибокого історичного минулого міста. Колосся пшениці - уособлює багатство краю та основні види господарської діяльності (рослинництво). Червона нижня частина щита позначає героїчну трудову та військову історію міста. Примітки Джанкой Джанкой
60755404	https://en.wikipedia.org/wiki/The%20Little%20Things%20%282021%20film%29	The Little Things (2021 film)	The Little Things (2021 film) The Little Things is a 2021 American neo-noir psychological crime thriller film directed, written, and co-produced by John Lee Hancock and co-produced by Mark Johnson. Set in early 1990s Los Angeles, the film follows two detectives (Denzel Washington and Rami Malek) who investigate a string of murders, which lead them to a strange loner who may be the culprit (Jared Leto). The film initially began development in 1993, when Hancock wrote the original draft of the screenplay, with various names attached to direct or act, but it languished in development hell. The project was revitalized in 2019, with announcements that Hancock would direct, with Malek, Leto and Washington to portray the main characters. Principal photography began in Los Angeles on September 2, 2019, and wrapped in December 2019. The Little Things was released in the United States on January 29, 2021, by Warner Bros. Pictures, both theatrically and, for one month, simultaneously on the HBO Max streaming service. The film received mixed reviews from critics, with praise for the cast, but criticism of the screenplay. It was a box office bomb, grossing $31 million worldwide against a production budget of $30 million. Jared Leto received Best Supporting Actor nominations for his performance at the Golden Globes and Screen Actors Guild Awards. Plot One night in 1990, a teenaged girl drives on a deserted highway, stalked by a motorist. After pulling into a gas station, she finds it closed. A terrifying pursuit on foot begins. She manages to catch the attention of a passing truck driver and escapes her stalker. Some time later in Bakersfield, Kern County Sheriff's Office Deputy Sheriff Joe "Deke" Deacon is sent to the Los Angeles County Sheriff's Department to collect evidence pertaining to a recent murder. A former LASD detective, he accompanies recently appointed lead detective Jimmy Baxter to the scene of a new murder in L.A. Deacon notices similarities between the M.O. of the killing and the M.O. of an old serial murder case he was unable to solve. That night, a woman named Ronda Rathbun is followed by a car while jogging and is reported missing the following morning. Baxter learns from Captain Farris that Deacon had gotten divorced and suffered a heart attack due to his obsession with the unsolved case. So, he is advised not to involve him any further, but Deacon takes vacation leave from his station to assist in solving Baxter's case. The next night, the police discover the body of another victim washed up beneath a bridge. Baxter learns the M.O. is consistent with the earlier murder and others: the victims were all prostitutes who were stabbed to death. Deacon begins investigating Albert Sparma, a suspect working at a repair store in proximity to the murders. He tails him but is thwarted, so he takes him in for questioning. While under interrogation, Sparma taunts the detectives and is released after provoking Deacon into an angry outburst. The young woman pursued in the desert is interviewed but has seen Sparma in handcuffs at the police station, which compromises her eligibility as an objective witness to identify him as a suspect. The FBI will take charge of the investigation within the week, giving Deacon and Baxter less time to resolve it. Farris informs Baxter that eight years prior, Sparma confessed to a murder which he couldn't possibly have committed and is thus an unlikely suspect. Baxter and Deacon nonetheless continue investigating. Sparma's fingerprint is similar to the killer's but not a definitive match. Their next move is an illegal search at Sparma's apartment. With Baxter standing guard outside, Deacon unsuccessfully searches the apartment for incriminating evidence, only finding newspaper clippings related to the cases. Suddenly Sparma's police scanner goes off and Deacon hears an "officer down" alert for this very address. As police converge on the building, Deacon narrowly escapes over the roof, with Sparma watching his ordeal and casually waving his hand at Baxter. While surveilling Sparma, Baxter corners the suspect alone and demands to know Rathbun's location. Sparma offers to drive him to where he supposedly hid Rathbun's body. Baxter cautiously agrees while Deacon secretly follows. Sparma takes Baxter to a remote area in the desert and has him dig several holes before telling him that he never killed anyone. Skeptical, he continues digging. Sparma begins to taunt him until Baxter snaps and strikes him in the face with the shovel, killing him. As Deacon arrives, a flashback reveals that he accidentally shot the one survivor of his last murder case and that Farris and Dunigan, the coroner, helped cover it up. Deacon instructs Baxter to bury Sparma in the desert, while he spends the night collecting everything in Sparma's apartment and disposing of his vehicle. Then he returns to the desert the following morning to find that Baxter has not buried Sparma but is instead still searching for the victim, desperate to believe he is the killer. Deacon (whose waking dreams are haunted by the earlier victims) advises Baxter to forget about the case or it will haunt him for life. Later, at his home, Baxter receives an envelope sent by Deacon, containing a red barrette like the one Ronda Rathbun was wearing when she was abducted. Back in Kern County, Deacon burns everything he collected in the apartment, along with a brand new pack of barrettes that is similar to the missing red one. Then, he walks away. Cast In addition, the current victims are portrayed by Sofia Vassilieva as the narrowly escaping Tina Salvatore, and Maya Kazan as Rhonda Rathbun, while the earlier victimsseen in photos and haunting the waking dreams of Deaconare Anna McKitrick as Mary Roberts (whom Deacon had accidentally shot), Sheila Houlahan as Paige Callahan, and Ebony N. Mayo as Tamara Ewing. Production The first draft was written by Hancock in 1993 for Steven Spielberg to direct, but Spielberg passed because he felt the story was too dark. Clint Eastwood, Warren Beatty, and Danny DeVito were all separately attached before Hancock decided to direct it himself. Hancock said actor Brandon Lee, who died that year, wanted a role in the film after reading the script. Lee can be seen on the TV series Ohara playing in Sparma's apartment. In March 2019, Denzel Washington signed on to star in the film. In May, Rami Malek joined the cast. In August, Jared Leto entered into talks for the role of the suspected serial killer, Albert Sparma. Natalie Morales, Joris Jarsky, Sheila Houlahan and Sofia Vassilieva were cast in September, with Michael Hyatt, Kerry O'Malley, Jason James Richter, Isabel Arraiza and John Harlan Kim joining the cast of the film in October. In November, Chris Bauer was also added. Principal photography began on September 2, 2019, in Los Angeles, California. Filming wrapped in December 2019. Music Track listing Release The film was theatrically released in the United States on January 29, 2021, by Warner Bros. Pictures. It also had a simultaneous release on the HBO Max streaming service for 31 days, as part of Warner Bros.' plan for all of its 2021 films. It was the most-watched item on the platform in its debut weekend, with Samba TV reporting that 1.4 million households streamed the film over its opening weekend. By the end of its first month, the film had been watched in over 3 million U.S. households. The film was released on Premium VOD on March 19, 2021. It was released by Warner Bros. Home Entertainment on digital on April 20, 2021. The film received a Blu-ray and DVD release on May 4, 2021, in the United States. The film was re-added to HBO Max on June 17, 2021. Reception Box office The Little Things grossed $15.3 million in the United States and Canada, and $15.7 million in other territories, for a worldwide total of $31 million. The film was released on the same day as the limited release of Nomadland and was projected to gross around $2.5 million in its opening weekend. It ended up debuting to $4.8 million from 2,171 theaters, topping the box office; 55% of the audience was male, while 80% were over the age of 25. Internationally, the film grossed $2.8 million from 18 markets for a worldwide start of $7.6 million. The film remained atop the box office both domestically and abroad in its second weekend, with $2.1 million and $1.4 million, respectively. The film made $2.4 million over its third weekend, the four-day President's Day slate, and was dethroned by holdover The Croods: A New Age, then made $1.2 million in its fourth weekend. Critical response On review aggregator Rotten Tomatoes, 44% of 264 critics gave the film a positive review, with an average rating of 5.4/10. The website's critics consensus reads, "An exceptionally well-cast throwback thriller, The Little Things will feel deeply familiar to genre fans -- for better and for worse." On Metacritic, it holds a weighted average score of 54 out of 100 based on 48 critics, indicating "mixed or average reviews". Audiences polled by CinemaScore gave the film an average grade of "B−" on an A+ to F scale, and PostTrak reported 67% of filmgoers gave the film a positive score, with 40% saying they would definitely recommend it. David Ehrlich of IndieWire gave the film a grade of B and compared it to Seven, writing, "The Little Things is pulpy and ridiculous and requires some major suspension of disbelief, but — if you didn't know any better — you might even say it's beautiful." David Rooney of The Hollywood Reporter wrote, "If the director's generally taut original screenplay settles on an ending too cryptic to be fully satisfying, the performances of Denzel Washington and Rami Malek as cops from the old school and the new who end up having more in common than they anticipated supply enough glue to hold everything together. Add in Jared Leto as the taunting weirdo who becomes their prime suspect in a series of brutal murders, and you have a suspenseful crime thriller with a dark allure." Writing for The Globe and Mail, Barry Hertz gave the film two and a half out of four stars, explaining, "Hancock keeps the action moving briskly and with little tonal confusion, highlighting just what a polished studio-favoured professional can do when given gobs of money and zero intellectual-property obligations. And his trio of leading men are all given ample space to play to their strengths." Benjamin Lee of The Guardian gave the film two out of five stars, specifying, "at a time when even small-screen procedurals have perma-frowned detectives who spend more time haunted by their past than actually solving crimes in the present, it all feels a little too familiar and a little too minor." Writing for RogerEbert.com, Brian Tallerico gave the film two out of four stars, and said, "It feels like Hancock is trying to tell a very True Detective story—one about how a case can pull the people investigating it apart from the inside in a way that breaks them forever—but he can't figure out how to shape that into an intriguing mystery simultaneously." Nick Schager of The Daily Beast wrote, "The ghost of Seven lives on with The Little Things, as does Denzel Washington's search for the type of great serial killer thriller he missed out on when he turned down the lead role in David Fincher's 1995 genre classic. John Lee Hancock's film [...] is deeply indebted in both style and plot particulars to that predecessor, although unfortunately for it—and its headliner—its modest suspense is largely offset by the fact that there's nothing substantial or especially original lurking beneath its eerie exterior." Accolades References External links Script 2021 psychological thriller films 2020s American films 2020s English-language films 2020s serial killer films American crime thriller films American neo-noir films American police detective films American psychological thriller films American serial killer films Bakersfield, California in fiction English-language crime thriller films Films directed by John Lee Hancock Films impacted by the COVID-19 pandemic Films scored by Thomas Newman Films set in 1990 Films set in Los Angeles Films shot in Los Angeles Films with screenplays by John Lee Hancock HBO Max films Warner Bros. films
1677856	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D0%B2%20%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%20%D1%96%20%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0	Російський державний архів літератури і мистецтва	Російський державний архів літератури і мистецтва (раніше ) — архівна установа Росії, де зберігаються матеріали по історії російської літератури, музики, театру, кіно, образотворчого мистецтва та архітектури (його називають ще — Архів Муз) Історія закладу Архів створений в 1941 році, частково на базі зібрання Державного літературного музею, як Центральний державний літературний архів. Сюди ж були передані профільні фонди з Державного архіву Російської Федерації, Державного історичного музею, Російського державного архіву давніх актів, Державної Третьяковської галереї та інших архівів. В 1954 році архів перейменовано в Центральний державний архів літератури, а в 1992 архів набув сучасної назви. Директор архіву — доктор історичних наук Тетяна Михайлівна Горяєва. Вміст архіву В Російському державному архіві літератури та мистецтва зберігаються дані про культурне життя Росії, про різні етапи розвитку літератури, мистецтва і суспільної думки Росії, про творчі контакти представників російської і зарубіжної культури. В архіві зібрані фонди органів центрального управління в галузі культури, театрів, кіностудій, спеціалізованих навчальних закладів, видавництв, громадських організацій; особисті фонди письменників, критиків, художників, композиторів, діячів театру і кіно, колекції документів. Структура архіву Адміністрація; центр комплектування; Центр зберігання та державного обліку документів; Науково-інформаційний центр; Відділ архівних комунікацій; Відділ маркетингових досліджень та протоколу. Примітки Джерело Офіційний сайт архіву Архіви Росії Засновані в Росії 1941
1759081	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D2%91%D1%96%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%BD%20%28%D0%90%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B7%D0%B0%D1%81%29	Гіґінсон (Арканзас)	Гіґінсон (Арканзас) Гіґінсон — місто в США, в окрузі Вайт штату Арканзас. Населення — 705 осіб (2020). Географія Гіґінсон розташований на висоті 67 метрів над рівнем моря за координатами (35.195619, -91.714369). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 2,43 км², уся площа — суходіл. Демографія Згідно з переписом 2010 року, у місті мешкала 621 особа в 224 домогосподарствах у складі 172 родин. Густота населення становила 255 осіб/км². Було 255 помешкань (105/км²). Расовий склад населення: До двох чи більше рас належало 2,6 %. Іспаномовні складали 7,2 % від усіх жителів. За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 31,1 % — особи молодші 18 років, 59,2 % — особи у віці 18—64 років, 9,7 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 31,0 року. На 100 осіб жіночої статі у місті припадало 94,7 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 97,2 чоловіків також старших 18 років. Середній дохід на одне домашнє господарство становив доларів США , а середній дохід на одну сім'ю — долари . Медіана доходів становила доларів для чоловіків та долари для жінок. За межею бідності перебувало 2,4 % осіб, у тому числі 4,3 % дітей у віці до 18 років та 0,0 % осіб у віці 65 років та старших. Цивільне працевлаштоване населення становило 361 осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 23,5 %, роздрібна торгівля — 12,5 %, транспорт — 11,9 %, виробництво — 11,4 %. За даними перепису населення 2000 року в Гіґінсоні проживало 378 осіб, 103 родини, налічувалося 145 домашніх господарств і 165 житлових будинків. Середня густота населення становила близько 189 осіб на один квадратний кілометр. Расовий склад Гіґінсона за даними перепису розподілився таким чином: 97,35 % білих, 0,26 % — корінних американців, 0,26 % — азіатів, 2,12 % — представників змішаних рас. Іспаномовні склали 1,85 % від усіх жителів міста. З 145 домашніх господарств в 31,0 % — виховували дітей віком до 18 років, 59,3 % представляли собою подружні пари, які спільно проживали, в 7,6 % сімей жінки проживали без чоловіків, 28,3 % не мали сімей. 20,0 % від загального числа сімей на момент перепису жили самостійно, при цьому 4,8 % склали самотні літні люди у віці 65 років та старше. Середній розмір домашнього господарства склав 2,61 особи, а середній розмір родини — 3,06 особи. Населення міста за віковим діапазоном за даними перепису 2000 року розподілилося таким чином: 25,4 % — жителі молодше 18 років, 11,1 % — між 18 і 24 роками, 28,8 % — від 25 до 44 років, 27,0 % — від 45 до 64 років і 7,7 % — у віці 65 років та старше. Середній вік мешканця склав 34 роки. На кожні 100 жінок в Гіґінсоні припадало 95,9 чоловіків, у віці від 18 років та старше — 101,4 чоловіків також старше 18 років. Середній дохід на одне домашнє господарство в місті склав 25 114 доларів США, а середній дохід на одну сім'ю — 29 250 доларів. При цьому чоловіки мали середній дохід в 26 750 доларів США на рік проти 17 344 долара середньорічного доходу у жінок. Дохід на душу населення в місті склав 11 568 доларів на рік. 13,7 % від усього числа сімей в окрузі і 18,2 % від усієї чисельності населення перебувало на момент перепису населення за межею бідності, при цьому 28,8 % з них були молодші 18 років і 20,0 % — у віці 65 років та старше. Примітки Джерела Містечка Арканзасу Населені пункти округу Вайт (Арканзас)
510079	https://en.wikipedia.org/wiki/Mount%20Elgon	Mount Elgon	Mount Elgon Mountain Elgon is an extinct shield volcano on the border of Uganda and Kenya, north of Kisumu and west of Kitale. The mountain's highest point, named "Wagagai", is located entirely within Uganda. Although there is no verifiable evidence of its earliest volcanic activity, geologists estimate that Mount Elgon is at least 24 million years old, making it the oldest extinct volcano in East Africa. The mountain's name originates from its Maasai name, Elgonyi. Physical features Mount Elgon is a massive solitary volcanic mountain on the border of eastern Uganda and western Kenya. Its vast form, in diameter, rises above the surrounding plains. Its cooler heights offer respite for humans from the hot plains below, and its higher altitudes provide a refuge for flora and fauna. Mt. Elgon consists of five major peaks: Wagagai , in Uganda Sudek on the Kenya/Uganda border Koitobos, a flat-topped basalt column in Kenya Mubiyi in Uganda Masaba in Uganda Other features of note are: The caldera — Elgon's is one of the largest intact calderas in the world. Subsidiary craters to the Southwest: All about 25 km across, Bududu, and manafwa rings intersect the caldera and Bububo with a central plug sits at its edge. The smaller Tororo marks the plain almost 50 km from Elgon’s peak. The warm springs by the Suam River Endebess Bluff Ngwarisha, Makingeny, Chepnyalil, and Kitum caves: Kitum Cave is over wide and penetrates . The cave contains salt deposits and it is frequented by wild elephants that lick the salt exposed by gouging the walls with their tusks. Richard Preston's book The Hot Zone (1994) described the cave's association with the Marburg virus after two people who had visited it (one in 1980 and another in 1987) contracted the disease and died. The mountain soil is red laterite. The mountain is the catchment area for several rivers such as the Suam River, which becomes the Turkwel downstream and drains into Lake Turkana, and the Nzoia River and the Lwakhakha River, which flow to Lake Victoria. The town of Kitale is in the foothills of the mountain. The area around the mountain is protected by two Mount Elgon National Parks, one on each side of the international border. Fauna A population of African bush elephants is present around the mountain that ventures deep into caves to access salt licks. This population was formerly present around the entire mountain, but has since been reduced to the Kenyan side, where they venture into Kitum Cave. There are several disjunct populations of mammal species that are restricted to Mount Elgon, including the Elgon shrew (Crocidura elgonius), Rudd's mole-rat (Tachyoryctes ruddi), and Thomas's pygmy mouse (Mus sorella). There are also several disjunct populations of rare bird species, including Sharpe's longclaw (Macronyx sharpei), Hunter's cisticola (Cisticola hunteri), Jackson's spurfowl (Pternistis jacksoni), and the Elgon francolin (Scleroptila elgonensis). An endemic subspecies of the bushbuck (Tragelaphus scriptus heterochrous) is restricted to the mountain. The possibly extinct Du Toit's torrent frog (Arthroleptides dutoiti), considered an EDGE species due to its evolutionary distinctiveness, is known only from a single specimen collected on the Kenyan side of the mountain. Flora Some rare plants are found on the mountain, including Ardisiandra wettsteinii, Carduus afromontanus, Echinops hoehnelii, Ranunculus keniensis, and Romulea keniensis. Local ethnicities Mount Elgon and its tributaries are home to five tribes: the Bukusu, the Bagisu, the Sapinjek, the Sabaot, and the Ogiek, better known in the region under the derogatory umbrella term Ndorobo. See also List of Ultras of Africa 2010 Ugandan landslide List of volcanoes in Kenya Elgon languages Mount Elgon insurgency Breast shaped hills Kakapel Rockshelter References External links Kenya Wildlife Service – Mount Elgon National Park Mt. Elgon Caves Mount Elgon National Park Bungoma County Trans-Nzoia County Volcanoes of Kenya Calderas of Africa Calderas of Kenya Mountains of Uganda Volcanoes of Uganda Mountains of Kenya Volcanoes of the Great Rift Valley Extinct volcanoes Kenya–Uganda border International mountains of Africa Four-thousanders of Africa East African montane forests Miocene shield volcanoes Shield volcanoes of Africa
1605655	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BD%D0%B4%D0%B0%20%28%D0%9C%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%80%D1%94%29	Радегунда (Мозирє)	Радегунда (Мозирє) Радегунда — поселення в общині Мозирє, Савинський регіон, Словенія. Висота над рівнем моря: 498,6 м. Посилання Статистичне бюро Республіки Словенія Населені пункти Словенії
455773	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE-%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%B5	Корно-Джовіне	Корно-Джовіне — муніципалітет в Італії, у регіоні Ломбардія, провінція Лоді. Корно-Джовіне розташоване на відстані близько 410 км на північний захід від Рима, 80 км на південний схід від Мілана, 50 км на південний схід від Лоді. Населення — (2014). Щорічний фестиваль відбувається 3 лютого. Покровитель — святий Власій. Демографія Сусідні муніципалітети Казелле-Ланді Корновеккьо Малео П'яченца Санто-Стефано-Лодіджано Див. також Список муніципалітетів провінції Лоді Примітки Муніципалітети провінції Лоді
687003	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%20%D1%81%D0%B5%D1%87%D1%96	Клінічний аналіз сечі	Клінічний аналіз сечі — лабораторне дослідження сечі, зазвичай з діагностичною метою. Властивості сечі Дослідження сечі передбачає: дослідження фізичних, хімічних властивостей та мікроскопії осаду сечі. Фізичні властивості сечі Параметри нормальної сечі (оцінюється лише вранішня сеча): Колір — від солом'яно-жовтого до насиченого жовтого. Прозорість — прозора Запах — відсутній (залежно від віку, особливостей харчування) Питома вага — 1012—1025 Хімічні властивості сечі рН — нейтральна, слаболужна, слабокисла (4,8—7,5) Білок — відсутній або не більше 0,033 г/л Глюкоза — відсутня Ацетон — відсутній Жовчні пігменти — відсутні Уробілін (уробіліноген) — незначна кількість Індикан — незначна кількість Ензими: Діастаза (Альфа-амілаза) Уропепсин (уропепсиноген, пепсин сечі) Уропетидаза Холінестераза (ХЕ) Лейцинамінопептидаза (ЛАП) Ліпаза Гамма-глутамілтранспептидаза (ГҐТП) карбоангідрази різні пептидгідролази сульфатази Мікроскопічне дослідження осаду сечі Елементи органічного походження: Еритроцити: у жінок — 0-3 в полі зору (в п/з) у чоловіків — 0-1 в п/з Лейкоцити: у жінок — 0-6 в п/з дітей — 0-6 в п/з у чоловіків — 0-3 в п/з Епітеліальні клітини — 0-10 в п/з Циліндри — відсутні Мікроорганізми — відсутні Елементи неорганічного походження: Солі — невелика кількість кристалів. Характеристики показників Колір сечі — залежить від змісту в ній пігментів: урохром, уробілін, уроеритрин, урозеїн тощо. При патології колір сечі може бути червоним, зеленим, коричневим тощо. Циліндри — це осаджені в просвіті ниркових канальців білки. Циліндри приймають форму самих канальців (зліпок циліндричної форми). Бувають зернисті, гіалінові, еритроцитарні. Елементи неорганічного походження — складаються з солей, що випали в осад у вигляді кристалів і аморфної маси. Характер солей залежить від рН сечі та деяких інших властивостей. При кислій реакції сечі виявляють кристали сечової кислоти (урати), оксалати. При лужній реакції сечі — фосфати, трипельфосфати, кристали кальцію. У сечі містяться майже усі елементи (мінеральні речовини), що є у крові та інших тканинах організму. Вони складають приблизно 30-40 % твердого осаду добової кількості сечі. Щодоби із сечею виводиться 15-25 г мінеральних солей, у тому числі — 3-6 г натрію. Норми об’єму та частоти сечовиділення Орієнтовні норми об'єму і частоти сечовиділення в залежності від віку для дітей до 12 років Див. також Клінічний аналіз крові Аналіз сечі за Нечипоренком Примітки Джерела Норми основних клінічних, лабораторних та інструментальних показників у медицині. Є. М. Нейко та інш..- Вінниця: Нова книга, 2002.- 114 с. (С.17-20) Клінічний аналіз сечі. Характеристика лабораторних показників: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Р.Ф. Єрьоменко, М. Є. Березнякова, Л. В. Карат та ін.; під заг. ред. доц. Р. Ф. Єрьоменко - Х.: НФаУ 2019 - 38 стор. Ел.джерело ISBN 978–966–615–449–4 Література Електронний посібник до вивчення курсу «Основи загальної клінічної лабораторної діагностики» / Т.М. Шевченко, П.М. Полушкін – Д.: ДНУ, 2016. – 138 с. Ел.джерело (С.94-107) Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб сечостатевої системи. Модуль 2. Ч. 1: навчальний посібник до практичних занять з внутрішньої медицини для студентів 5 курсу медичних факультетів / В.А. Візір, О.В. Деміденко, І.Б. Приходько, Гончаров О.В. – Запоріжжя: ЗДМУ, 2019. – 119 с. Ел.джерело Дослідження сечі: Методичні рекомендації для студентів факультету ветеринарної медицини та слухачів Інституту післядипломного навчання спеціалістів ветеринарної медицини / В.І. Левченко. М.Я. Тишківський, В.В. Сахнюк та ін. – Біла Церква, 2005. – 74 с. Ел.джерело Посилання Лабараторно-діагностичні показники сечі ОСАД СЕЧІ Медична діагностика Сеча Лабораторна діагностика
5242982	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%80%D1%8F%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%20%D0%9F%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83	Повітряні сили Пакистану	Повітряні сили Пакистану Військово-повітряні сили Ісламської Республіки Пакистан (ВПС ІРП) — вид збройних сил Пакистана. Це другий за чисельністю вид збройних сил після СВ ІРП і налічує близько 45 тис. осіб. День ВПС Пакистану відзначається 7 вересня. Загальне керівництво військово-повітряними силами здійснює начальник штабу ВПС. НШ ВПС підпорядкований головнокомандувачу збройних сил. Штаб ВПС розташовується в Равалпінді. Історія Військово-повітряні сили Ісламської Республіки Пакистан були сформовані в 1947 ; сучасну назву вони отримали у 1956 році . ЗС ІРП брали активну участь у війнах з Індією, а під час Афганської війни перехоплювали радянські та афганські літаки, що вторгалися в повітряний простір країни. До 1950-х років. озброєння та військову техніку постачала, як правило, Великобританія. У період 1954—1965 цю роль виконували США. Надалі закупівлі ОВТ проводилися у Китаї та Франції. Структура також: Список авіаційних баз ВПС Пакистану ВПС складаються з 3 регіональних авіаційних командувань: Північне авіаційне командування (м. Пешавар) (36/37/35/33-ті авіаційні крила) Авіаційна база Пешавар Авіаційна база Алам Авіаційна база Мінхас Авіаційна база Нур Хан Авіаційна база Рісалпур Центральне авіаційне командування (м. Саргодха) Авіаційна база Мушаф (38 авіаційне крило) Авіаційна база Рафіки (34-е авіаційне крило) Південне авіаційне командування (м. Карачі) (41/39/32/31-і авіаційні крила) Авіаційна база Месрур Авіаційна база Самунглі Кожне регіональне авіаційне командування включає: штаб центр управління бойовими діями авіації 2-5 авіаційних баз (АвБ), у складі яких авіаційне крило (акр) або окрема авіаційна ескадрилья, підрозділи ППО, бойового та тилового забезпечення, зв'язку, охорони. Авіаційне крило включає авіаційні ескадрильї. Також у складі ВПС 3 функціональних командування: Стратегічне командування (м. Ісламабад) Командування ППО (м. Равалпінді) Командування кібероперацій (м. Ісламабад) Освіта Підготовку персоналу здійснює Академія ВПС у Пешаварі, Центр передового досвіду ВПС у Саргодху та коледж ВПС у Карачі. Озброєння та військова техніка На 2024 рік на озброєнні ВПС ІРП стоїть 574 літаки, у тому числі 163 винищувачі, 209 винищувачів-бомбардувальників, 2 літаки РЕР , 10 літаків ДРЛОіУ . Також важкі ударно-розвідувальні БЛА Цайхуна CH-3. Винищувачі-бомбардувальники Mirage 5 та винищувачі F-16А/В є носіями ядерної зброї, для них є 60 ядерних авіабомб за оцінками закордонних фахівців. Примітки
1203463	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%B5%D1%83%D1%88	Весеуш	Весеуш — село у повіті Алба в Румунії. Входить до складу комуни Жидвей. Село розташоване на відстані 255 км на північний захід від Бухареста, 48 км на північний схід від Алба-Юлії, 69 км на південний схід від Клуж-Напоки, 132 км на північний захід від Брашова. Населення За даними перепису населення 2002 року у селі проживали особи. Національний склад населення села: Рідною мовою назвали: Примітки Села повіту Алба
2174907	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%8E%D0%BB%D0%B0%20%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%BB%D0%B0%D1%97	Дюла Каллаї	Дюла Каллаї (1 червня 1910, Беретьоуйфалу, Австро-Угорщина — 12 березня 1996, Будапешт) — угорський партійний і державний діяч, прем'єр-міністр Угорщини в 1965–1967. Біографія Ще під час навчання, в 1931, вступив до Комуністичної партії. З 1939 по 1944 він працював редактором у соціал-демократичній газеті «Népszava». Після утворення Угорської Народної Республіки, з 20 серпня 1949 Каллаї був наступником звинуваченого у зраді і страченого міністра закордонних справ Ласло Райка. Цю посаду він обіймав до 1951, потім він був заарештований, ув'язнений і реабілітований у 1954. Після народного повстання в 1956 він допоміг відновити владу Партії угорських робітників, яка потім була перейменована в Угорську соціалістичну робітничу партію. Спочатку він був секретарем ЦК, а з 1956 по 1975 — членом Політбюро ЦК УСРП. 4 листопада 1956 призначений прем'єр-міністром Яношем Кадаром міністром культури. У кабінеті Ференца Мюнніха він був з 28 січня 1958 по 1960 державним міністром. Цю ж посаду він займав в другому кабінеті Яноша Кадара з 13 вересня 1961, що пізніше був заступника прем'єр-міністра, а також першим заступником прем'єр-міністра. 30 червня 1965 став наступником Яноша Кадара на посаді прем'єр-міністра. На цій посаді перебував до 14 квітня 1967, поступившись нею Йеньо Фоку. У 1967–1971 — голова Національних Зборів УНР. У 1957–1989 — голова Вітчизняного Народного фронту. Був депутатом Національних Зборів з 1954 по 1990. Джерела Посилання Народились 1 червня Народились 1910 Померли 12 березня Померли 1996 Померли в Будапешті Міністри закордонних справ Угорщини
2868482	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BE%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%20%D1%83%20%D0%A5%D0%B0%D0%B9%D1%84%D1%96	Нафтохімічний комплекс у Хайфі	Нафтохімічний комплекс у Хайфі — майданчик нафтохімічного спрямування в Ізраїлі у середземноморському портовому місті Хайфа. Станом на другу половину 2010-х років це виробництво, яке належить компанії Carmel Olefins (частина BAZAN group, котра також володіє нафтопереробним заводом у Хайфі), є єдиним у своєму типі в країні. Ще з 1964 року компанія Israel Petrochemical Enterprises здійснювала в Хайфі виробництво поліетилену. А у 1979-му BAZAN group запустила неподалік установку парового крекінгу (піролізу), яка виробляла необхідну для полімеризації сировину — етилен. Спершу піролізне виробництво могло продукувати 130 тисяч тонн цього олефіну на рік, але вже на початку 1990-х показник збільшили до 150 тисяч тонн, а невдовзі довели до 200 тисяч. На той час власники лінії полімеризації та крекінг-установки вже об'єднали ці бізнеси у спільній компанії Carmel Olefins (100 % участі в якій у 2008-му викупила BAZAN group). На початку 2000-х Carmel Olefins могла виробляти 165 тисяч тонн поліетилену та 200 тисяч тонн поліпропілену на рік. Необхідний для останнього пропілен переважно (120 тисяч тонн на рік) продукувала все та ж піролізна установка, яка працює на доволі важкій нафтохімічній сировині — газовий бензин (naphtha, 80 %) зі значно меншою часткою пропану та бутану (по 10 %). Всі вони постачаються з НПЗ Хайфи. Чергова модернізація у 2007-му збільшила потужність виробництва до 240 тисяч тонн по етилену (максимально — до 300 тисяч тонн) та 165 тисяч тонн по пропілену. При цьому Carmel Olefins зосередилась на нарощуванні випуску поліпропілену, спорудивши другу лінію потужністю 250 тисяч тонн (загальний показник майданчику відповідно досяг 450 тисяч тонн). При цьому поліпропіленове виробництво тепер споживало третину етилену — 20 тисяч тонн напряму, а ще 60 тисяч тонн через установку метатези олефінів. Остання, введена в експлуатацію у тому ж 2007 році, виробляла 180 тисяч тонн пропілену з двох інших олефінів — більш легкого етилену та більш важкого бутилену, виділеного з газів усе того ж нафтопереробного заводу (можливо відзначити, що процес метатези олефінів використовується доволі рідко, наприклад, на установці у техаському Порт-Артурі). Отримані під час парового крекінгу ароматичні вуглеводні (фракція С6 — С8 — бензол, толуол, ксилол) виділяють та передають компанії Gadiv (інша дочірня структура BAZAN group). Примітки Хайфа Хайфа Хайфа Засновані в Ізраїлі 1958
614958	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%82%20II	Амінт II	Амінт II — македонський цар, який правив у 393 — 392 до н. е. Життєпис Був онуком царя Александра I. Він зміг заволодіти владою після вбивства царя Павсанія (Діодор, 14.89), повернувши трон династії Аргеадів. Незабаром після цього Амінт був убитий елімейським князем Дердою. Батько Амінти, Філіпп, був братом царя Пердікки II, який усунув Філіппа від влади. Одрісський цар Сіталк у 429 до н. е. вторгся з Фракії в Македонію, щоб посадити Амінта на македонський престол. Македонці не мали сил протистояти величезному війську, частина їх закрилася у фортецях, частина перейшла до партизанської боротьби. Сіталк був змушений вивести армію з Македонії, оскільки виникли труднощі з утримуванням її на ворожій малонаселеній території, до того ж небезпечно було залишати без захисту власне царство, оточене войовничими племенами. Тільки через 35 років Амінт зміг зайняти трон, захоплений до того родом з Лінкестидів. Арістотель в книзі «„Політика“» згадує, що Амінт загинув від рук Дерда, удільного князя з Еліму, області у Верхній Македонії. У цей смутний період часу існувала певна плутанина між кількома Амінтами: Амінтом II, сином Філіппа, Амінтом, сином царя Архелая і Амінтом III, сином Аррідея. Стародавні греки розрізняли людей з однаковими іменами по іменах батьків, і якщо ім'я батька опущено в тексті, нелегко розібратися хто є хто без зіставлення інших історичних документів. Діодор об'єднує в одну особу Амінта II і III; зустрічаються необґрунтовані твердження, що Амінт II був сином Архелая і саме його вбив Дерда. Якщо слідувати за Діодором то Амінт II (він же Амінт III, син Аррідея), правнук царя Александра I, убив Павсанія і царював 24 роки. Проте сучасні дослідження встановлюють такі родинні відносини: Філіпп, брат Пердікки II, був дідом Амінти II. Відповідно батьком останнього був Менелай. В свою чергу, син Амінти II - Аррідей - був батьком Амінти III. Іншими синами Амінти II були Архелай і Менелай. Його дружиною була Гігея, донька Архелая I, яку він видав саме за цього Амінту, а не за свого сина. Вказівка на шлюб доньки Архелая з одним з його синів має основу в тому, що Амінта II був названним сином Архелая. При цьому виникоа плутанина, оскільки тривалий час вважалося, що Гігея була дружиною Амінти III. Література Дройзен, И. «История эллинизма» Ростов-на-Дону, 1995 Македонські царі Аргеади
52123	https://en.wikipedia.org/wiki/229	229	229 Year 229 (CCXXIX) was a common year starting on Thursday (link will display the full calendar) of the Julian calendar. At the time, it was known as the Year of the Consulship of Severus and Cassius (or, less frequently, year 982 Ab urbe condita). The denomination 229 for this year has been used since the early medieval period, when the Anno Domini calendar era became the prevalent method in Europe for naming years. Events By place Roman Empire Emperor Alexander Severus and Dio Cassius are joint Consuls. China February–May – Battle of Jianwei: The state of Shu Han is victorious over the state of Cao Wei. June 23 – Chinese warlord Sun Quan formally declares himself emperor of the Eastern Wu state. The city of Jianye (modern Nanjing) is founded as the capital of Eastern Wu. The independent kingdoms in Cambodia and Laos become Eastern Wu vassals. Eastern Wu merchants reach Vietnam; ocean transport is improved to such an extent that sea journeys are made to Manchuria and the island of Taiwan. By topic Art and Science Ammonius Saccas renews Greek philosophy by creating Neoplatonism. Deaths Cao Li, Chinese prince of the Cao Wei state (b. 208) Cao Yong, Chinese prince of the Cao Wei state Zhao Yun, Chinese general of the Shu Han state References
3127662	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87	Євтушенко Іван Васильович	Євтушенко Іван Васильович Іван Васильович Євтушенко (село Новоіванівка, тепер Лубенського району Полтавської області — , смт. Куп'янськ-Вузловий Харківської області) — український радянський діяч, машиніст-інструктор локомотивного депо станції Куп'янськ-Сортувальна Південної залізниці Харківської області. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань. Біографія Народився в селі Новоіванівка, тепер Лубенського району Полтавської області. Освіта середня спеціальна. У 1948 році закінчив Кременчуцький технікум залізничного транспорту Полтавської області. У 1948—1967 роках — кочегар, помічник машиніста, машиніст паровоза, старший черговий по депо, заступник начальника паровозного депо з експлуатації, машиніст тепловоза станції Куп'янськ-Сортувальна Південної залізниці. Член КПРС з 1955 року. Обирався секретарем партійної організації цеху, був секретарем партійного комітету депо Куп'янськ-Сортувальна Харківської області. Закінчив курси водіїв тепловозів та курси водіїв електровозів. З 1967 року — машиніст-інструктор електровоза локомотивного депо станції Куп'янськ-Сортувальна імені XXV з'їзду КПРС Південної залізниці Харківської області. Помер у 1987 році. Нагороди орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора медалі почесний залізничник Джерела Депутаты Верховного Совета СССР. Десятый созыв. — : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1979. Члени КПРС Депутати Верховної Ради СРСР 8-го скликання Депутати Верховної Ради СРСР 9-го скликання Депутати Верховної Ради СРСР 10-го скликання
3183732	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%8F%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BE%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%B3%29	Бобровка (Білоярський міський округ)	Бобровка (Білоярський міський округ) Бобровка — селище у складі Білоярського міського округу Свердловської області. Населення — 39 осіб (2010, 52 у 2002). Національний склад станом на 2002 рік: росіяни — 88 %. Примітки Джерела Посилання На Вікімапії Населені пункти Білоярського міського округу Селища Свердловської області
132039	https://en.wikipedia.org/wiki/Wallaceton%2C%20Pennsylvania	Wallaceton, Pennsylvania	Wallaceton, Pennsylvania Wallaceton is a borough in Clearfield County, Pennsylvania, United States. The population was 297 at the 2020 census. Geography Wallaceton is located in eastern Clearfield County at (40.960106, -78.288861). U.S. Route 322 passes through the southwestern corner of the borough and leads northwest to Clearfield, the county seat, and southeast to Philipsburg. According to the United States Census Bureau, Wallaceton has a total area of , all land. Demographics As of the census of 2000, there were 350 people, 131 households, and 96 families residing in the borough. The population density was . There were 134 housing units at an average density of . The racial makeup of the borough was 98.86% White, 0.29% African American, 0.29% Native American, and 0.57% from two or more races. There were 131 households, out of which 34.4% had children under the age of 18 living with them, 62.6% were married couples living together, 7.6% had a female householder with no husband present, and 26.0% were non-families. 22.1% of all households were made up of individuals, and 10.7% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.67 and the average family size was 3.14. In the borough the population was spread out, with 26.0% under the age of 18, 8.9% from 18 to 24, 31.4% from 25 to 44, 22.6% from 45 to 64, and 11.1% who were 65 years of age or older. The median age was 35 years. For every 100 females there were 100.0 males. For every 100 females age 18 and over, there were 96.2 males. The median income for a household in the borough was $28,000, and the median income for a family was $38,083. Males had a median income of $28,333 versus $16,875 for females. The per capita income for the borough was $11,571. About 8.4% of families and 17.3% of the population were below the poverty line, including 29.2% of those under age 18 and 23.8% of those age 65 or over. References Populated places established in 1813 Boroughs in Clearfield County, Pennsylvania 1873 establishments in Pennsylvania
2466403	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B7	Параскаридоз	Параскаридоз — хронічне інфекційне захворювання коней і віслюків, яке спричинюють гельмінти родини Ascaridae підряду Ascaridata. Характеризується розладами травлення та бронхопневмонією. Життєвий цикл Паразит є геогельмінтом. Яйця виділяються із зараженої тварини із калом і дозрівають у ґрунті. Зараження відбувається через заковтування зрілих яєць із кормом та водою. Завдяки захисним оболонкам, гельмінти проходять крізь шлунковий сік у дванадцятипалу кишку. Тут із яйця виходять личинки, які травмують слизову оболонку кишок і потрапляють у мікроциркуляторне судинне русло, звідки прямують у легеневу систему. У легенях личинки дозрівають ще 2-3 місяці і розвиваються у статевозрілу особину. Після цього паразит механічно подразнює нервові закінчення, спричинює кашель і піднімається в глотку. Тут заковтується в шлунково-кишковий тракт і повертається в кишку. Тут гельмінт паразитує ще декілька років, розмножуючись і харчуючись їжею хазяїна. Примітки Інфекційні захворювання Захворювання тварин
4614169	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D2%90%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%80%D0%B4%20%D0%91%D0%BB%D1%96%D1%86%20%28%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%81%D0%BC%D0%B5%D0%BD%29	Ґерард Бліц (спортсмен)	Ґерард Бліц (спортсмен) Ґерард Бліц (1 серпня 1901 — 8 березня 1979) — бельгійський плавець і ватерполіст. Призер Олімпійських Ігор 1920, 1924, 1936 років, учасник 1928 року. Посилання Ґерард Бліц на Olympedia.org Ґерард Бліц на Olympics.com Ґерард Бліц на Sports-Reference.com Примітки Плавці та плавчині на літніх Олімпійських іграх 1924 Плавці та плавчині на літніх Олімпійських іграх 1928 Ватерполісти на літніх Олімпійських іграх 1924 Ватерполісти на літніх Олімпійських іграх 1928 Бельгійські срібні олімпійські медалісти Бельгійські бронзові олімпійські медалісти Бельгійські євреї Бронзові олімпійські медалісти з плавання Бронзові призери літніх Олімпійських ігор 1936 Срібні призери літніх Олімпійських ігор 1924 Бронзові призери літніх Олімпійських ігор 1920 Срібні олімпійські медалісти з плавання Плавці та плавчині на літніх Олімпійських іграх 1920 Срібні призери літніх Олімпійських ігор 1920 Спортсмени Амстердама Бельгійські олімпійські плавці та плавчині
2488128	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%94%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%97	Паспорт громадянина Данії	Паспорт громадянина Данії — документ, що видається громадянам Данії для здійснення поїздок за кордон. Для громадян Данії, Гренландії та Фарерських островів існують різні варіанти, хоча всі громадяни мають однакову національність. Данські громадяни, які мешкають у Гренландії та на Фарерських островах, можуть вибирати між паспортом Данії та місцевим (Гренландським або Фарерським) паспортом, які не є членами ЄС. Кожен громадянин Данії (крім тих, хто проживає на Фарерських островах) також є громадянином Європейського Союзу. Паспорт надає йому право на свободу пересування в Європейському економічному просторі та у Швейцарії. Опис Данський та Гренландський варіанти паспорта мають бордові кольорові обкладинки відповідно до рекомендацій Європейського Союзу, а фарерська - зелену. Всі вони містять данський герб, з написом DANMARK (Данія) над ним та слово PAS (паспорт) нижче. З 1 серпня 2006 року видаються біометричні паспорти. Над словом DANMARK данська версія містить слова DEN EUROPÈISKE UNION (Європейський Союз) (як і всі інші паспорти ЄС), а в гренландських та фарерських версіях написано текст KALAALLIT NUNAAT (Гренландія) або FØROYAR (Фарерські острови). Поля на сторінці пред'явника є данською, англійською та французькою мовами, а переклади на офіційних мовах Європейського Союзу в інших місцях документа. Візові вимоги для громадян Данії Візові вимоги для громадян Данії є адміністративними обмеженнями на в'їзд громадян Данії керівництвами інших держав. У 2017 році громадяни Данії мали безвізовий режим або візу після прибуття в 156 країн та території, згідно з Індексом обмежень візового режиму, данський паспорт став 3-м у світі. Примітки Данія Данія
2847695	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%84%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%BA%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0	Перфтороктанова кислота	Перфтороктанова кислота (ПФОК, англ. Perfluorooctanoic acid, PFOA, C8) — перфторована карбонова кислота. Використання Перфтороктанову кислоту застоствують у виробництві виробів з політетрафторетилену (тефлону), а також інших вогнетривких, вологостійких і незабруднюючих матеріалів (у тому числі, які застосовують для виготовлення одягу). Зокрема при виготовленні виробів з політетрафторетилену ПФОК використовується при емульсійному формуванні виробів як поверхнево-активна речовина. Солі з цим аніоном використовуються як ПАР, зокрема, для емульсійної полімеризації при отриманні фторполімерів. Небезпека Біологічна небезпека Дуже їдка речовина. Токсин, канцероген. Проникнення ПФОК в навколишнє середовище в першу чергу пов'язане з витоками при виробництві політетрафторетилену (відомого як тефлон). Основними виробниками на території США є компанії DuPont і 3M. Лабораторно підтверджено, що ПФОК є причиною розвитку раку печінки і репродуктивних органів у тварин. Також ПФОК призводить до мутацій клітин, проблем імунної системи, щитоподібної і підшлункової залоз. Агентство з охорони навколишнього середовища США визнали небезпеку тефлону і ПФОК. За отриманими результатами досліджень, потрапляючи в організм людини, перфтороктана кислота залишається в ньому протягом 4 років, викликаючи мутації клітин і появу онкологічних утворень. В період 1981-2001 р.р. компанія DuPont не надавала результати аналізів по ПФОК урядовим організаціям, за що і була оштрафована на суму 15 млн доларів. Була запущена програма видалення ПФОК з технологічних процесів. Хімічна небезпека Надзвичайно корозійно активним. При реакціях з металами виділяє вибухонебезпечний водень. Термічне розкладання відбувається при температурах понад 300°С з виділенням їдких речовин, зокрема фтороводень. Фільми У 2019 році вийшов фільм Темні води, де показана історія корпоративного юриста Роберта Біллота, який розкрив, що компания DuPont з 60-х років забруднювала навколишнє середовище ПФОКом. Примітки Посилання PFOA-facts.com, a resource for information about the chemical industrial known as perfluorooctanoic acid (PFOA) PFOA : Perfluorooctanoic Acid Concerns & Risks Perfluorooctanoic Acid (PFOA) and Fluorinated Telomers Література Martin, J. W.; Smithwick, M. M.; Braune, B. M.; Hoekstra, P. F.; Muir, D. C. G.; Mabury, S. A. «Identification of Long-Chain Perfluorinated Acids in Biota from the Canadian Arctic.» Environmental Science and Technology 2004, 38 (2), pp. 373—380. Канцерогени Одноосновні карбонові кислоти Флуорорганічні сполуки Галогенкарбонові кислоти
2330157	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%B9%20%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B4%D1%96%D0%BB%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%20%D0%91%D0%9D%D0%A0%20%D0%B2%20%D0%91%D0%B0%D0%BB%D1%82%D1%96%D1%97	Окремий відділ військ БНР в Балтії	Окремий відділ військ БНР в Балтії, також відомий як Окремий загін БНР, Окремий загін Балаховича — загін військ БНР, який діяв на території Естонії і Латвії під командуванням Станіслава Булак-Балаховича в кінці 1919 — початку 1920 років. Загін мав власні відзнаки, нагородну систему і польову пошту (для неї був створений тираж марок «Окремий загін БНР»). Через брак фінансування загін проіснував недовго, перейшовши на польську сторону, після чого отримав назву Російської добровольчої армії. Передумови створення загону До переходу на бік Білоруської Народної Республіки загін під командуванням Станіслава Булак-Балаховича входив до складу російської (білої) Північно-Західної армії, яка спільно з естонцями вела боротьбу з більшовиками в районі Пскова. Після поразки Північно-Західної армії під Петроградом в листопаді 1919 року серед її командування почали посилюватися суперечності. Вони загострилися після відходу армії на територію Естонії і початку мирних переговорів між нею і Радянською Росією. Згідно з домовленостями, російська північно-західна армія мала бути інтернована і підлягала ліквідації. У зв'язку з цим Балахович шукав можливість переходу на іншу сторону. Створення загону Рада БНР звернула увагу на Булак-Балаховича ще восени 1918 року, відразу після його переходу на бік білих. Встановлення контакту було неможливим через відсутність білоруського представництва в Естонії. Крім цього, німецька окупаційна влада не погоджувалася на організацію білоруської армії. Через рік, 18 жовтня 1919 року, шеф Білоруської військово-дипломатичної місії в Латвії та Естонії полковник Костянтин Єзовітов встановив контакт з Балаховичем. 7 листопада 1919 року Константин Єзовітов направив запит міністру фінансів БНР Василю Захарко про виділення необхідної суми на утримання загону генерала Булак-Балаховича до початку 1920 року. Державний контролер БНР Левон Заєць направив свою резолюцію 17 листопада 1919 року, в якій зазначалось: «Нічого не маючи проти асигнування білоруських національних загонів, вважаю однак обов'язковим потрібне призначення при таких загонах спеціального урядовця Державного Контролю заради невідкладної фактичної перевірки і контролю витрат». 14 листопада 1919 року Балахович подав офіційну декларацію про білоруське громадянство і його прийняття на білоруську службу. Костянтин Єзовітов, не дочекавшись відповіді від уряду БНР, взяв відповідальність на себе і 15 листопада 1919 року в відповідь на заяву Балаховича повідомив йому: «Відтепер ви з Вашим військам рахуєтесь на службі в Армії Білоруської Народної Республіки, як командир Окремого Загону Білоруської Народної Республіки в Естонії». Загін отримав офіційну назву «Окремий відділ військ БНР в Балтії». Не пізніше 24 листопада Балахович отримав від Клавдія Дуж-Душевского білоруську форму, печатку і штамп Окремого загону. Діяльність загону 26 листопада — «Окремий відділ», згідно з договором білоруських дипломатів Клавдія Дуж-Душевского і Єзовітова з урядом Естонії, був прийнятий на тимчасове утримання Естонії, фінансові витрати зараховані як державна позика БНР. Не вдалося домогтися згоди естонців на збільшення загону шляхом мобілізації білорусів, які перебували на території Естонії, а також отримати допомогу з боку держав Антанти. Американська місія передала балаховцям польовий госпіталь і медикаменти. У листопаді, після відступу естонців від Пскова і поразки Північної-Західної армії під Петроградом естонська армія, а разом з нею Окремий загін БНР в Балтії перейшла до оборонних боїв, а штаб загону був переведений в Марієнбург. Окремий відділ знаходився в Латгалії на стику оперативних дій 2-й і 3-й дивізій естонської армії на півночі колишньої Вітебської губернії. 3-тя дивізія займала переважно Південний фронт естонської армії, поступово передавала позиції латишам. 14 грудня Окремий відділ БНР захопив села Павлове, Тульцеве і взяв у полон 10 червоноармійців. 19-20 грудня більшовики перейшли в наступ і відновили контроль над колишніми позиціями. Павлове було втрачене Окремим загоном в нерівному бою, команда загону з 14 чоловік загинула, за винятком трьох солдатів, які прорвалися через облогу червоних разом з кулеметом. Окремий загін перейшов в контрнаступ і 20 грудня звільнив село Павлове, захопив 1 кулемет. 23 червоноармійці загинули в бою. 20 грудня 1919 року Булак-Балахович сам побував на передовій лінії фронту. 19 грудня загін відбив 4 атаки червоних, було захоплено 17 полонених, однак мав втрати: було вбито 6 бійців загону, пропали безвісти 5 солдатів, поранено 11, захворіло від холоду 16 осіб. Внаслідок естонсько-радянських переговорів Єзовітов запропонував в Ризі прийняти загін Балаховича під латиське командування, на що отримав відмову. Можливо, однією з причин відмови стали білоруські претензії на певні литовські території. На початку січня 1920 року Латвія висловила згоду прийняти частину загону на своїй території, в населеному пункті Марієнбург, однак відмовилася прийняти його під своє командування. 22 січня 1920 року «Окремий відділ» юридично був включений Радою БНР (уряд А. Луцькевича) до складу білоруської армії. На початку лютого 1920 року в зв'язку з відсутністю коштів на фінансування загону, новий голова Ради БНР Вацлав Ластовський в присутності Єзовітова погодився на перехід Балаховича під польське командування. 8 лютого 1920 року Єзовітов звернувся з листом до Пілсудського, в якому, посилаючись на його декрет про формування білоруської армії, просив виділити загону генерала Булак-Балаховича ділянку фронту на лівому фланзі польських військ. Цей лист представнику Польської республіки в Ризі, Б. Бовфалу вручив секретар білоруської місії Янка Чарепук. Бовфал відмовився робити якісь кроки в цій справі, стверджуючи що Єзовітова й Душевского відкликав їх власний уряд, якого Польща не визнає. Перехід на польську сторону В кінці січня 1920 року поляки розпочали секретні переговори з Балаховичем за посередництва його брата Йосипа. 17 лютого 1920 року Балахович висловив згоду на перехід під польське командування (в день прийняття до складу білоруської армії урядом Антона Луцкевича), відповідну угоду було підписано в Ризі 23 лютого . Під польським командуванням Булак-Балахович назвав свою групу Російською народною добровольчою армією, а над його штабом піднято російський прапор . За спогадами Зінаїди Гіппіус, сам Булак-Балахович в кінці березня 1920 роки так пояснював обставини переходу свого загону з Естонії в Польщу : 26 лютого польське командування ухвалило рішення про передислокацію загону Балаховича в Брест. Загін був розділений на 2 частини: перша група вийшла з Марієнбурга 5 березня, друга на день пізніше. Латвійці дали для першої частини 17 критих вагонів для солдатів, 5 платформ для спорядження, 6 вагонів для коней і один для офіцерів, для другої 17 вагонів для солдатів, 7 для коней, 4 платформи і вагон для офіцерів. 5 квітня перший транспорт прибув в Двінськ, звідки рушив у Вільно, через 14 днів подорожі загін прибув в Брест . 21 березня 1920 року Єзовітов запропонував підполковнику Іверському в зв'язку з переходом Окремого загону під польське командування ліквідувати представництво при місії і здати печатку і бланки Окремого загону. У Марієнбурзі на цей час залишався тільки лазарет, а також кілька команд загону. 29 квітня Данила Кадовба, Юрій Гладкий (пізніше замінений на Миколу Муратова) та підполковник Іверський були призначені до складу ліквідаційної комісії Окремого загону. Евакуація солдатів в Польщі повинна була проходити під керівництвом і наглядом комісії . Див. також Білоруська Народна Республіка Збройні сили Білоруської Народної Республіки Примітки Білоруська Народна Республіка
19216740	https://en.wikipedia.org/wiki/Wheelchair%20basketball%20at%20the%20Summer%20Paralympics	Wheelchair basketball at the Summer Paralympics	Wheelchair basketball at the Summer Paralympics Wheelchair basketball has been contested at the Summer Paralympic Games since the 1960 Summer Paralympics in Rome. Winning the Paralympics is considered to be the highest honor in international wheelchair basketball, followed by the World Championships of the International Wheelchair Basketball Federation (IWBF) for men and women and the respective intercontinental championships. Events In the first two Paralympic games, there were two men's events (Class A and B). Since the Paralympic games of 1968, there are two events, a men's event and a women's event. Current events Men's team Women's team Qualification 1960 - 1988 : No Qualification 1992 - Ongoing: World and Zonal Qualification Medalists Medal winning athletes for every Summer Games since 1960 are as follows: Men's team Class A Class B Men's team Women's team Medals Men (Class A & Class B) (1960–1964) Men (1968–2020) Women (1968–2020) Total (1960–2020) Nations 1960–1964 Men Class A Men Class B 1968–Ongoing Men https://www.wheelchairbasketball.ca/wp-content/uploads/2016/01/Paralympic-Games-Results-1960-2012.pdf 1968: 13 Teams 1972: Division I 9 Teams / Division II 10 Teams 1976: 21 Teams 1980: 17 Teams 1984: 18 Teams 1988: 17 Teams 1992: 12 Teams 1996: 12 Teams 2000: 12 Teams 2004: 12 Teams 2008: 12 Teams 2012: 12 Teams 2016: 12 Teams 2020: 12 Teams 2024: 8 Teams Women See also Basketball at the Summer Olympics Basketball ID at the Summer Paralympics Wheelchair Basketball World Championship External links Ranking https://www.wheelchairbasketball.ca/events/paralympic-games/past-results/ https://www.wheelchairbasketball.ca/wp-content/uploads/2016/01/Paralympic-Games-Results-1960-2012.pdf https://www.paralympic.org/paralympic-games-results Complete Results https://www.paralympic.org/rome-1960/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/tokyo-1964/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/tel-aviv-1968/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/heidelberg-1972/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/toronto-1976/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/arnhem-1980/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/stoke-mandeville-new-york-1984/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/seoul-1988/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/barcelona-1992/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/atlanta-1996/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/sydney-2000/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/athens-2004/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/beijing-2008/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/london-2012/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/rio-2016/results/wheelchair-basketball https://www.paralympic.org/tokyo-2020/results/wheelchair-basketball References IPC Historical Results Database - General Search, International Paralympic Committee (IPC) The information from the International Paralympic Committee (IPC) website is based on sources which does not present all information from earlier Paralympic Games (1960-1984), such as relay and team members. (Per 17 April 2011) Paralympics - Results, International Wheelchair Basketball Federation (IWBF) World History of Wheelchair Basketball, British Wheelchair Basketball Paralympics Wheelchair basketball competitions between national teams Sports at the Summer Paralympics
4635623	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80	Гіперпараметр	Гіперпараметр У баєсовій статистиці, гіперпараметр — це параметр апріорного розподілу; термін використовується аби відрізнити їх від параметрів моделі системи яку аналізують. Наприклад, якщо хтось використовує бета-розподіл для моделювання розподілу параметра p розподілу Бернуллі, то: p є параметром базової системи (розподілу Бернуллі), а α та β є параметрами апріорного розподілу (бета-розподілу), тобто гіперпараметрами. Можна просто взяти окреме значення гіперпараметра, або можна проітеруватись по ньому і отримати розподіл ймовірності самого гіперпараметра, який називається . Баєсова статистика
2720244	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%20%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%85%20%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%B9	До карих очей	До карих очей «До карих очей» — поезія (вірш), написана у 1854 році, автор якої — Думитрашко Костянтин Данилович (1814–1886) — письменник, знаний, відомий поет середини ХІХ ст., кваліфікований перекладач, фольклорист, педагог, один з кращих знавців української мови і літератури. І це все за тих часів, коли українське слово було під різними заборонами. Він належав до тих небагатьох митців, яким не була байдужою доля українського народу, його мови, культури й літератури. Слід зазначити, що Думитрашко мав хист до музики та живопису. У його літературній спадщині є поеми, балади, ліричні та гумористичні вірші. Він був одним з перших досвідчених перекладачів із західно-європейських мов (переклади уривків з «Фауста» Йоганна Гете) та з античних мов (переробки й наслідування Горація та Овідія). Думитрашко є автором переробки старогрецької пародійної поеми «Жабомишодраківка» («Батрахоміомахія»), до якої вніс багато українського історико-побутового колориту. Костянтин Данилович також є автором багатьох розвідок з фольклору і статей на морально-етичну та історичну тематику. Його записи народних пісень і дум опублікував Михайло Максимович у своєму збірнику українських пісень (1849). Думитрашко заслуговує на увагу з огляду на високий мистецький рівень його творчого доробку, що репрезентує собою період переходу української літератури від бурлеску до романтизму. Поезія «До карих очей», з роками зазнавши певних змін, стала популярним українським романсом «Чорнії брови, карії очі». Відомий дослідник-літературознавець Григорій Нудьга у 1957 році натрапив у Центральній науковій бібліотеці ім. В. І. Вернадського АН України в Києві, на рукопис (автограф) «До карих очей» у рукописному збірнику «Копитькові вірші і пісні», з оригінальним текстом Думитрашка (О. Д. Копитько — творчий псевдонім Костянтина Даниловича Думитрашка). Нудьга зазначав: «Як морська вода шліфує камінчики, так народ вніс загалом незначні зміни до авторського тексту. Найвагоміша з них — відкинуто останню строфу, яка була справді найменш досконалою». Текст оригіналу Текст оригіналу, відтворений видатним українським літературознавцем, істориком української літератури, критиком і культурологом, укладачем антології «Пісні та романси українських поетів» — Григорієм Нудьгою. Відтворено за фотокопією з оригінального автографа, зі збереженням правопису автора: (наведений нижче текст не є ані посиланням, ані зображенням, ані мультимедійним файлом). До карих очей Чорній брови, карій очи! Темни як нічка, ясни як день. Карій очи – чары дівочи! Де ви навчылысь зводыт людей? -- Чорній брови, карій очи! Страшно дывыцьця на вас підчас, не будеш спаты иноди ночи, Все будеш думать очи про вас. -- Вас и немає, а вы мов тута, Світите в душу, як дви зори, и в вас улыта яка отрута, Чи може й сами вы знахори? -- Чорній брови - стрічки шовкови! Все б тільки вами я любовавсь, Кари очыци - очи тернови! В се б я дывывся тільки на вас. -- Карій очи! вы поробили, Наворожили вы щось мени. Так од пристріти, оченьки мыли, Тільки й поможете вы одни. -- 1854 года в генваре Джерела Сторінка Львівського ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного. Посилання Українські поетичні твори
272209	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F-%D0%94%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0	Волиця-Дружкопільська	Волиця-Дружкопільська — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 283 осіб. Географія Село розташоване на правому березі річки Липи. Історія У 1865 році село належало поміщику Загурському. У 1906 році село Бранської волості Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 60 верст, від волості 4. Дворів 75, мешканців 582. Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 259 осіб, з яких 110 чоловіків та 149 жінок. За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 283 особи. Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Примітки Посилання Погода в селі Волиця-Дружкопільська Населені пункти Луцького району Села Волинської області
4341614	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%B0	Міагра	Міагра (Myiagra) — рід горобцеподібних птахів родини монархових (Monarchidae). Представники цього роду мешкають в Австралазії. Опис Міагри — дрібні птахи, довжиною 13-20 см. Вони мають широкі дзьоби, пристосовані до полювання на комах. Дзьоби зазвичай чорні (за винятком синьочубої міагри, у якої дзьоб яскраво-оранжевий), внутрішня частина дзьоба оранжева, помітна при співі. Міагарам притаманний статевий диморфізм. Голова, верхня частина тіла, крила і хвіст у самців зазвичай темно-сині або чорні, блискучі, живіт і гузка бліді. Забарвлення самиць подібне, однак блідіше. Коли міагри сідають на гілку, вони займають вертикальне положення, а їхні хвости рухаються зі сторони в сторону. Види Рід нараховує 22 види, включно з одним вимерлим видом: Міагра труцька (Myiagra oceanica) Міагра палауська (Myiagra erythrops) † Міагра гуамська (Myiagra freycineti) (вимерла) Міагра мікронезійська (Myiagra pluto) Міагра молуцька (Myiagra galeata) Міагра чорна (Myiagra atra) Міагра сріблиста (Myiagra rubecula) Міагра двобарвна (Myiagra ferrocyanea) Міагра сан-кристобальська (Myiagra cervinicauda) Міагра меланезійська (Myiagra caledonica) Міагра рудовола (Myiagra vanikorensis) Міагра самоанська (Myiagra albiventris) Міагра синьочуба (Myiagra azureocapilla) Міагра рудогорла (Myiagra castaneigularis) Міагра рудошия (Myiagra ruficollis) Міагра строката (Myiagra cyanoleuca) Міагра блискучопера (Myiagra alecto) Міагра східна (Myiagra hebetior) Myiagra eichhorni Myiagra cervinicolor Міагра новогвінейська (Myiagra nana) Міагра білогорла (Myiagra inquieta) Етимологія Наукова назва роду Myiagra походить від сполучення слів — муха, — літати і — ловити. Примітки Монархові Роди птахів
69077351	https://en.wikipedia.org/wiki/Truth%20Social	Truth Social	Truth Social (stylized as TRUTH Social) is an alt-tech social media platform owned by Trump Media & Technology Group (TMTG), an American media and technology company majority-owned by former U.S. president Donald Trump. It has been called a "Twitter clone" that competes with Parler, Gab, and Mastodon in trying to provide an alternative to Twitter and Facebook. Truth Social uses Mastodon as its backend. The service was launched on February 21, 2022. Since mid-2022, Truth Social has been facing financial and regulatory issues. The application was initially not available on Google Play because of violations of Google policies prohibiting content with physical threats and incitement to violence, but was approved for Google Play in October 2022 after agreeing to enforce policies against incitement. , it was ranked number 101 in Apple's App Store rankings for social media apps, and SimilarWeb ranked its website as number 203 in their "News & Media Publishers" category, behind Gab at number 154, but ahead of Parler at number 1,052. Trump estimated in an April 2023 personal financial disclosure that the site's value ranged from $5million to $25million. Digital World Acquisition Corporation (DWAC), the special-purpose acquisition company formed to fund Truth Social's parent company TMTG and take it public, disclosed in October 2023 that it was refunding to investors the $1 billion it had raised for TMTG. A November 2023 financial disclosure by DWAC indicated that Truth Social had made a cumulative loss of at least $31.5 million since its inception. In March 2024, DWAC shareholders voted to merge with TMTG, with the merged company trading on NASDAQ under the stock ticker DJT. In May 2024, TMTG's regulatory filing for the first quarter of 2024 reported $327.6 million in losses, largely resulting from taking the company public, and $770,000 in revenue. History Background Former U.S. president Donald Trump raised the prospect of building a new social media platform after he was banned from Facebook and Twitter in 2021, following the 2021 United States Capitol attack. In May 2021, Trump launched "From the Desk of Donald J. Trump", a web page where he posted short tweet-like announcements; it was shut down after less than a month, with Trump's senior aide Jason Miller confirming it would not be coming back. Inception According to Reuters, two members of the cast of Trump's TV show The Apprentice, Wes Moss and Andy Litinsky, were "central" to the founding of Truth Social's parent company, the Trump Media & Technology Group (TMTG), having allegedly pitched the idea of a social network to Trump in January 2021. Blank-check company and Chinese finance To facilitate becoming a publicly traded company, a special-purpose acquisition company (SPAC) called Digital World Acquisition Corp (DWAC) was created with the help of ARC Capital, a Shanghai-based firm specializing in listing Chinese companies on American stock markets that has been a target of SEC investigations for misrepresenting shell corporations. ARC also provided at least $2 million to get DWAC off the ground through a Singapore-based fund. Led by China-based banker Abraham Cinta, ARC Capital's global links included offices in Shanghai, Wuhan, Mexico City, and Jakarta, which Bloomberg News described as "surprising", due to Trump's comments on various foreign countries in office. Some investors were surprised to learn their investment money was being used to finance a Trump company. The DWAC chief executive Patrick Orlando, a Florida-based financier and former Deutsche Bank trader, was also the chief executive of the Wuhan-based Yunhong Holdings/Yunhong International, registered in the offshore tax haven of the Cayman Islands. In an October 2021 SEC filing, the special-purpose acquisition company Yunhong International stated its goal was to "capitalize on growing opportunities created by consumer/lifestyle businesses that have their primary operations in Asia." Reuters quoted a deleted presentation from 2020, in which ARC Capital said it "was able to craft a Wuhan-based SPAC sponsored by a family office, structured by ARC in Singapore, to allow our client to enjoy the flexibility and benefits of the U.S. financial markets." Yunhong was liquidated in December 2021, while its backers remained involved with the DWAC and Truth Social venture. An additional backer of the Trump social media venture, becoming the CFO of Digital World Acquisition, was Brazilian parliamentarian Luiz Philippe of Orléans-Braganza, a monarchist allied with Jair Bolsonaro. Promotion and early reception In October 2021, TMTG published a document outlining the Truth Social platform, citing a poll saying one-third of the U.S. population polled had stated they would use a social media platform endorsed by Trump. On October 20, TMTG issued a press release announcing the platform would have its public launch in "the first quarter of 2022." It was slated to enter limited beta for Apple iOS in November 2021, and though it did not meet this schedule for its beta testing, Trump claimed in December 2021 "invited guests" were already using the beta system. Hours after the press release, a person identifying themselves as a part of the hacker collective Anonymous used Shodan to discover domains related to the company, eventually locating what appeared to be a publicly-accessible mobile beta of the service. The URL, which permitted users to sign up and use the platform, was leaked across social media. Users began trolling, creating parody accounts, and posting rants and memes. Users were able to sign up with usernames of high-profile individuals including Trump, Mike Pence, and Jack Dorsey. The link was later taken offline. Russian finance According to The Guardian, in December 2021, two loans totaling $8million (~$ in ) were paid to Trump Media from obscure Putin-connected entities as the company was "on the brink of collapse". $2million was paid by Paxum Bank, part-owned by Anton Postolnikov, a relation of Aleksandr Smirnov, a former Russian government official who now runs the Russian maritime company Rosmorport. $6million was paid by an ostensibly separate entity, ES Family Trust, whose director was the director of Paxum Bank at the same time. As of March 2023, prosecutors in the US Attorney for the Southern District of New York were investigating the Russian ties. The Washington Post reported that Trump Media paid a $240,000 finder's fee as part of the arrangement, allegedly to a party associated with Digital World. The federal probe into investors of DWAC, according to The Washington Post, discovered that a wealthy investor in the company was allegedly connected to attempts to allegedly move assets from Russia, Ukraine, and China into the Caribbean, and other intermediaries such as Hong Kong, United Kingdom and Belize. According to a government transcript, an informant referenced the process as "the full Singapore with a double dip, as we call it, with having the U.K. thrown in there, just to give it that added cleanliness and polishing off." Reactions The New York Times described Truth Social as an addition to the field of already-existing alt-tech platforms. BBC journalist James Clayton stated the platform could be a more successful version of other alt-tech social media platforms like Parler and Gab and is an attempt by Trump to gain his "megaphone" back. Gettr CEO Jason Miller, a former Trump advisor, praised Truth Social and said the platform will cause Facebook and Twitter to "lose even more market share". Gab said in a statement it supports Truth Social and users of Gab can follow Trump on his reserved Gab account. Among critical reactions, Chris Cillizza of CNN wrote that the platform was doomed to fail. Noah Berlatsky, writing for The Independent, described it as a "potential threat to democracy". The Forward raised concerns of antisemitism becoming prominent on the platform, noting similar platforms have become known for hosting antisemitic content, such as Parler, Gab, and Telegram. Rolling Stone observed that while Truth Social promises to be an open and free platform, Truth Social's terms of service include a clause stating users cannot disparage the service. The New York Times expressed skepticism about whether Truth Social would be able to compete effectively against rival services. Platform Personnel Truth Social is run by Trump Media & Technology Group, and headed by former California GOP Congressman Devin Nunes. In 2022, Talking Points Memo stated Nunes' remuneration was $750,000 per year. Other senior employees included chief of technology Josh Adams and chief of product development Billy Boozer, who both subsequently left the company. The company's headquarters are in Sarasota, Florida. It was reported to have about 40 employees in March 2022. Software Truth Social is modeled heavily after Twitter; users are able to make posts ("Truths", similar to tweets) and share other users' posts ("ReTruths", similar to retweets). The Truth Social platform uses a custom version of the free and open-source social network hosting software Mastodon as its backend, which omits several features, including polls and post visibility options. The platform uses the Soapbox frontend instead of Mastodon's native frontend. TMTG has advertised for developers with skills in using Elixir, the programming language used to build Pleroma. On October 21, 2021, the Software Freedom Conservancy group stated they suspected Truth Social had violated Mastodon's AGPLv3 license by not offering its source code to all users. The Mastodon developers then formally requested that Truth Social comply with the terms of the software license, with Truth Social publishing its source code as a ZIP file on the website on November 12, 2021. On February 22, 2022, the source code download was moved to the website's legal section. A mirror of the source code is available at GitHub, where it was uploaded by uninvolved individuals. The service is designed for access by web browsing and as an app for both Android and Apple devices: In May 2022, the service launched a web app for accessing the service with an Internet browser, with geographical restrictions. On August 30, 2022, Google stated Truth Social's content moderation did not meet its standards to be available on Google Play, the default distributor of Android apps, due to violation of Google's policies prohibiting content with physical threats and incitement to violence. On October 12, 2022, Truth Social was approved for Google Play after the platform implemented stronger content moderation policies. Infrastructure The Truth Social service was originally hosted on RightForge, a company aimed at providing internet hosting for conservative causes that describes itself as "The first global Internet infrastructure company committed to American principles online". In December 2021 TMTG said it had partnered with the Canadian online video platform Rumble, which was already providing cloud services to the Truth Social beta service. In April 2022, TMTG announced Truth Social would be moving to Rumble's cloud platform and announced they would be performing infrastructure upgrades to increase the platform's performance. TMTG engaged the services of Hive, a content moderation company that uses machine learning to filter postings for unacceptable content. , Truth Social uses Cloudflare as its CDN for both mobile and web traffic. Reuters reported Fastly had refused to take Truth Social on as a customer. Content policies Truth Social was launched proclaiming itself as a "big tent" platform without political censorship, allowing for "free expression" without "discriminating on the basis of political ideology". When the company was first announced in October 2021, its terms of service said the company would not be legally responsible for "the content, accuracy, offensiveness, opinions [or] reliability" of anything users might post to the service. Some commentators noted that this self-declared immunity appeared to rely on Section 230 of the Communications Decency Act, a law Trump firmly opposed during his presidency. The original terms of service further added that users would be forbidden to "disparage, tarnish, or otherwise harm, in our opinion, us and/or the Site". Truth Social said it had the right to "suspend or terminate your account" and "take appropriate legal action". The anti-disparagement section of the terms of service was removed in late 2022. Sexual content remains forbidden by the terms of service. Truth Social has blocked accounts for behavior it considers harmful or inappropriate, including accounts with parody names and death threats. Censorship allegations The platform has been widely accused of censorship. In June 2022, several accounts were banned after posting about investigations into the 2021 United States Capitol attack and the publicly televised January 6 hearings that detailed events leading up to the mob violence on that day, in which Trump supporters breached the United States Congress, seeking to overturn the 2020 presidential election. According to an August 2022 report from progressive consumer rights advocacy group Public Citizen, Truth Social was found to shadowban liberal and progressive users that disagree with the site's narrative, as well as a swathe of other content, including some conservative content. Truth Social has banned content mentioning abortion and the January 6 hearings. Public Citizen concluded that Truth Social's content moderation was substantially more limiting than Twitter, and said Truth Social's policies were creating an echo chamber of violent views. Operations Launch Trump made the platform's first post on February 16, 2022. That day, TMTG CEO Devin Nunes said he expected the platform would not completely open to the public until late March. A beta test with 500 users was in operation during February 2022. On February 21, 2022, Truth Social was released on Apple iOS, reaching number one on the App Store's top charts. Due to an extensive backlog of applicants, upon downloading the app, about 500,000 people who initially attempted to register as users were automatically waitlisted. The app was installed 872,000 times during its first week, but a month later, new user signup had fallen to 60,000 per week. During that time, weekly visits to truthsocial.com fell from to fewer than . Upon its launch, the British automotive solar power company Trailar complained Truth Social's app logo closely resembled its "T" logo. The platform has been criticized for its poor performance at launch, with waitlisting users attempting to register and extended outages. A day after its launch, The Washington Post described it as "a disaster". A week after, Newsweek reported some early adopters were beginning to lose interest in the app due to low numbers of users and poor engagement, although others were willing to persevere with the app to see if things would improve. Audience growth The Truth Social platform suffered from severe and persistent problems with scalability at launch, limiting the platform's growth. In early March 2022, multiple sources reported that Truth Social usage remained low, with Trump himself not having posted to his account since his first message two weeks earlier and his account having only 140,000 followers—less than 0.2% of the followers he had on Twitter before his account was banned. The Daily Dot reported the Truth Social iOS app had fallen from the number one slot for downloads on the Apple App Store to number 84. The Daily Beast reported Trump was dissatisfied with the social network's progress. At the end of March 2022, TheWrap reported that weekly installations of the Truth Social app had fallen from 872,000 in its launch week to around 60,000 per week, a reduction of over 90%. Visits to truthsocial.com had also fallen, from 6million per week to . According to Sensor Tower, Truth Social had been downloaded times by late March. In early April 2022, Bloomberg News reported that shares in Truth Social's publicly traded holding company Digital World Acquisition Corp. (DWAC) had fallen 31% from the time of the app's launch in late February and 64% from its all-time high. In early April 2022, Business Insider described Truth Social as "like a conservative ghost town that had been overrun by bots". A U.S.-based reporter for the BBC attempted to sign up in early April and was placed on a waitlist with about requests ahead of him. On April 4, it was reported that Josh Adams and Billy Boozer, the platform's chief of technology and chief of product development respectively, had left the company. A report in The Washington Post stated Truth Social was "falling apart", with problems mounting on multiple fronts. A Guardian article compared Truth Social with Trump Steaks and Trump Vodka. As of late April 2022, MarketWatch reported Truth Social had around 513,000 active daily users, compared to Twitter's reported active daily userbase of . Usership figures were not available, but Trump was reported on August 19, 2022, to have Truth Social followers. He had had on Twitter and on Facebook before being banned from both platforms. As of early June 2022, SimilarWeb reported Truth Social's iOS app as ranking #49 in the social networking category of apps on the Apple App Store. As of October 2022, the iOS app had sunk to #75 in the social networking category. During May 2023, SimilarWeb'''s ranking of the Truth Social iOS app fluctuated wildly, ranging from #18 to #153 in the Apple App Store social networking category during that period. Usage Trump Media has not reported the number of Truth Social users. Data aggregator SimilarWeb estimated their number of visitors per month at 5 million in February 2024 and the number of active users in the U.S. at 1 million per month. On March 25, 2024, the day TMTG's stock began trading publicly, Truth Social had 277,000 U.S. visitors, while Reddit had 32 million. By April 2024, Truth Social's daily average of active users in the U.S. had dropped 19% over the past year to around 113,000. During the same period, the daily average of active U.S. users on Twitter/X was down 11% to 34 million, on Reddit up 17% to 31.4 million, and on Threads up 5% to 3.5 million. The number of monthly visits from May 2023 to April 2024 was just over 4 million, down 39% compared to the period May 2022 to April 2023. Trump Media says it does not track traditional performance indicators such as daily or monthly visitor numbers, revenue per user, or ad impressions, saying in their FEC filing that they "might not align with the best interests" of the company or its stockholders. Acquisition of Twitter by Elon Musk Following Elon Musk's acquisition of Twitter, many commentators observed that a Musk-run Twitter would be likely to reduce demand for Truth Social's services. Musk said that as of late April 2022, Truth Social iOS app downloads exceeded those of Twitter and TikTok on the same platform. He said Truth Social only existed because of Twitter's restrictions on free speech. Describing Truth Social as a "terrible name", Musk joked that it should be renamed "Trumpet". Following Musk's comments on Twitter, the Truth Social app rose in popularity, returning to the number 1 position for free iOS apps on Apple's App Store on April 30, with the Twitter app at number 2; DWAC shares also rose in value. DWAC's share price fell after Musk's announcement of his intention to buy Twitter. Truth Social CEO Devin Nunes later stated that Musk had been encouraged by Trump to buy Twitter; Musk denied this, saying "This is false. I've had no communication, directly or indirectly, with Trump, who has publicly stated that he will be exclusively on Truth Social." Musk subsequently said he intended to reverse Twitter's ban on Trump's Twitter account if his bid for the company was successful. Following Musk's comments, Nunes reiterated that Trump was committed to Truth Social, and would not rejoin Twitter even if his ban were to be lifted. Following Musk's announcement in July that he no longer intended to purchase Twitter, DWAC shares rose. Musk later went through with the deal, purchased Twitter in October 2022 and after a public poll resulted in a majority of people wanting the ban to be lifted, the ban on Donald Trump was lifted in November. Donald Trump would not post to Twitter again for nearly a year, stating he preferred to use Truth Social as his primary platform. Financial issues , Truth Social had not secured any advertising revenue. TMTG stated it "expects to incur significant losses into the foreseeable future". In late August 2022, Fox Business reported that Truth Social's hosting company RightForge claimed it was owed by Truth Social and was threatening to take legal action. In early September 2022, Digital World Acquisition Corp. (DWAC), the SPAC set to acquire TMTG, secured an extension from shareholders for up to six months for it to perform the deal. This left DWAC shares trading at $24, down from a 2021 high of $175. In the same month, Politico writer Jack Shafer wrote about the "slow-cooking financial disaster that has been simmering in Donald Trump's business Crock-Pot". On September 24, Reuters reported investors had withdrawn commitments of almost , following the expiry of a deadline on September 20. On November 3, DWAC postponed the shareholder vote on the merger deal for a sixth time. In January 2023, the New York Times reported that, while Truth Social now carried advertising, it was limited to niche products, without the participation of major brands. It reported Truth Social's burn rate at around $1.7m per month. In March 2023, The Guardian reported that "Federal prosecutors in New York involved in the criminal investigation into Donald Trump’s social media company last year started examining whether it violated money laundering statutes in connection with the acceptance of $8m with suspected Russian ties". In September 2023, DWAC postponed the merger deadline yet again. In October 2023 DWAC disclosed in a regulatory filing that it would refund to investors the $1 billion it had raised for TMTG, the parent company of Truth Social, triggering speculation that this might lead to Truth Social's eventual demise. A November 2023 DWAC financial disclosure indicated TMTG had generated losses such that management had "substantial doubt" about its ability to pay its bills, and the company's accounting firm had "substantial doubt" about TMTG's ability to remain in business. The Hollywood Reporter reported that Truth Social had made losses to date of between $31.5 million and $60.5 million, depending on the basis of how the accounts were interpreted. A number of news outlets had initially reported higher losses based on the report, leading Truth Social's parent company to file a lawsuit against them, accusing them of defamation. On April 1, 2024, TMTG filed a report with the U.S. Securities and Exchange Commission (SEC) that showed the company had lost over $58 million in 2023 and that its only income was $4 million in advertising on Truth Social. Trump Media listed its largest expense for the year as interest payments totaling more than $39 million. In May 2024, TMTG disclosed Truth Social's unaudited financials for the first quarter of 2024, reporting $770,000 in revenue, down from $1.1 million for the same period in 2023, and $327.6 million in losses. According to the filing, $311 million of the losses resulted from "noncash expenses arising from the conversion of promissory notes" when the company went public, and roughly half of the operating losses of $12.1 million were merger-related costs. Regulatory issues In June 2022, federal regulators investigated whether TMTG had illegally coordinated with its holding company, Digital World Acquisition Corp, prior to the latter going public. A federal grand jury was empaneled as part of the investigation. TMTG released a statement saying they are cooperating with the investigation. Due to the investigation, Digital World has not merged with TMTG as planned. Digital World asked its shareholders to vote to allow an extra year to complete the merger, but as of September 6, 2022, it appeared they will not vote in favor of the extra time. If the companies do not merge, Truth Social may not receive from Digital World. Donald Trump was revealed to have left the company's board on June 8, prior to the issuing of subpoenas.World Trademark Review reported that "Truth Social" had been applied for as a trademark in the European Union within a week of the announcement of Trump's company, and registered, potentially preventing the Truth Social service from operating in most of Europe. At the end of August 2022, the U.S. Patent and Trademark Office denied Trump Media & Technology Group's application for a trademark on "Truth Social" as two companies already use the term. A whistleblower submission was made by Will Wilkerson to the Securities and Exchange Commission in August 2022, with original source information of alleged federal securities law violations, detailing fraudulent misrepresentations in violation of federal securities laws. Wilkerson was one of the company's earliest employees; he held the post of senior vice president of operations, and was intimately involved in internal TMTG business strategy discussions. He was dismissed from the company in October 2022. In June 2023, U.S. prosecutors charged three Florida men for insider trading allegedly related to DWAC (Digital World Acquisition Corp) as part of Trump's social media merger deal in 2021. On February 15, 2024, the SEC approved the merger, declaring the registration statement for DWAC's combination with TMTG to be effective after markets closed on Wednesday, February 14, 2024. In March 2024, DWAC shareholders finally voted to merge with TMTG, which was followed by an overnight 14% drop in DWAC's share price. While Trump's share of the company is expected to be worth billions, the merger is still the subject of litigation, and observers have stated that the shareholding would be hard for Trump to monetise, even after completion. Share price and value Following the merger of DWAC into TMTG, the merged company was listed on the NASDAQ stock market under the ticker symbol DJT, after Trump's initials. The share price of the company rose rapidly after the merger, reaching a price that gave the company a nominal value of $4.48bn. It fell over the subsequent days, losing 20% on one day alone after the announcement of the company's profit and loss results over the previous year. Trump remains unable to sell his Truth Social shares or use them as collateral until the end of a six month lock-out period. The stock has been described as a "meme stock", with early price rises driven by speculators and small investors loyal to Trump. Notable activity Donald Trump Early use, February–July 2022 Although Donald Trump's participation in TMTG and the scale of his social media following was a major part of TMTG's marketing for Truth Social, Trump was initially not a frequent user of the Truth Social platform. He made the platform's first post on February 16, 2022, with the message "Get ready! Your favorite president will see you soon". His next post was made on April 28, posting "I'M BACK! #COVFEFE", a reference to the covfefe meme. Trump then started posting more frequently. Following the announcement of Elon Musk's proposed takeover of Twitter, Trump publicly stated that he does not intend to return to Twitter and intends to remain on Truth Social. On May 6, in a court filing responding to the New York attorney general's demand for his cell phones, Trump said Truth Social had recently given him a phone that he only uses to post on Truth Social. According to reports, Trump has a licensing agreement with TMTG requiring him to use Truth Social as his primary social media platform and to wait at least six hours before reposting material to any other social media platform, with some exceptions for political activities. After the Mar-a-Lago raid, August–September 2022 In early August 2022, Truth Social experienced a significant uptick in downloads following the FBI search of Mar-a-Lago. Following the publication of a heavily redacted affidavit regarding the search, Trump reacted angrily to the contents of the document in a series of Truth Social posts, saying "Affidavit heavily redacted!!! [...] Nothing mentioned on 'Nuclear,' a total public relations subterfuge by the FBI & DOJ, or our close working relationship regarding document turnover - WE GAVE THEM MUCH." The commentator Barbara McQuade observed that Trump's Truth Social posts on the matter might potentially undermine Trump's defense against charges arising from the search. Trump followed this days later with a sequence of sixty Truth Social posts. Multiple news sources noted that these posts represented a marked increase in the intensity of his rhetoric, explicitly referencing QAnon and 4chan conspiracy theories. Since October 2022 In October 2022, Trump posted a comment criticizing American Jews, telling them to "get their act together and appreciate what they have in Israel" before it's "too late". Three organizations, including the Anti-Defamation League and the Jewish Democratic Council of America, criticized Trump's comment as condescending and as repeating a "dual loyalty" antisemitic trope. Rabbi Yaakov Menken, managing director at the Coalition for Jewish Values, on the contrary, stated that he supported Trump's comments and did not consider them as antisemitic. In November 2022, Trump released a post claiming without evidence that he had "sent in the FBI and the U.S. Attorneys" in 2018 to assist in the Florida gubernatorial election of Ron DeSantis. On 4 December 2022, Trump used his Truth Social account to say alleged election fraud allows for the "termination" of election rules found in the Constitution of the United States, stating: Trump's remarks were condemned by multiple parties, including the White House. In The Week, Damon Linker described it as the moment Trump "finally jumped the shark". Subsequently, Trump denied he called for the termination of the Constitution but maintained that any election misconduct should be undone. Afterward, Trump posted a link to an article claiming that by "allows for," Trump meant that those engaging in voter fraud were effectively terminating the Constitution, not that Trump was calling for the Constitution's termination. In August 2023, following special counsel's Jack Smith's indictment of Trump for charges related to the 2020 Presidential election, Trump posted "IF YOU GO AFTER ME, I’M COMING AFTER YOU!" to Truth Social. Investigators referred Trump's remarks to the judge responsible for the case, seeking a protective order. On August 25, 2023, Trump posted to X/Twitter regarding his arrest in Georgia in regard to the Georgia election racketeering prosecution. This was his first use of social media outside of Truth Social for some years. 2024 trial In April 2024, Trump was held in contempt of court in a New York court in relation to Truth Social posts about his hush money trial that violated a gag order made by the court. To comply with orders from the court, Trump deleted the postings from Truth Social. Devin Nunes Devin Nunes, the CEO of Truth Social, posted a meme on the platform in October 2022 making a joke about the attack on Paul Pelosi, while referencing inaccurate reports that the attacker was in his underwear at the time. Nunes was widely criticized by Twitter users for doing this. Gavin Newsom On June 16, 2022, California Governor Gavin Newsom announced he had joined Truth Social, writing on his Twitter account "I just joined Trump's Truth Social. Going to be on there calling out Republican lies. This could get…interesting. My first post -- breaking down America's red state murder problem." Use by right-wing extremists Truth Social has been described as an alt-tech social media platform. Such platforms are popular among the alt-right, far-right, and others who espouse extremism or fringe theories, often because they employ less stringent content moderation than mainstream platforms.Axios reported that Truth Social had given a verified account to the white nationalist advocate Nick Fuentes, who has been banned from Twitter and Facebook. On August 11, 2022, a gunman, identified as Ricky Shiffer, wearing body armor and armed with a nail gun and an AR-15 style rifle attempted to storm the offices of the Federal Bureau of Investigation (FBI) in Cincinnati, Ohio. Following a subsequent police pursuit, he was killed in a standoff with police. Shiffer had published multiple posts on Truth Social in the days before the attack, following the FBI search of Mar-a-Lago, in which he expressed his desire to engage in violence and called for the killings of FBI agents. He also reportedly wrote a post on Truth Social following the attack, which detailed his failed attempt to storm the building. Since Shiffer's actions, some Truth Social users — including a verified account with 74,000 followers who said he was a designer for the site — claimed the attack was a false flag, without providing evidence, and the calls for violence were posts planted by federal law enforcement officials or Democratic operatives. In August 2023, Truth Social notified the FBI that Craig DeLeeuw Robertson had used Truth Social to make death threats against President Joe Biden. Robertson was later shot and killed at an armed standoff with FBI agents. Robertson, who had previously made death threats to multiple people and posted that he had a rifle he described as a "democrat eradicator", was a registered Republican who described himself as a "Maga Trumper". Bot accounts Axios reported in February 2022 that Truth Social had official-looking accounts for Fox News, TMZ, the National Football League, NASA, NASCAR, and others with legitimate-appearing links and logos, which had not been created by the named entities. The accounts were labelled as "bot" accounts. The Fox News account has since been verified by the platform. By April 2022, a bot account for The New York Times was labeled "The Failing NY Times", while a CNN bot account was labeled "CNN (Parody)". Biden re-election campaign The Biden–Harris 2024 re-election campaign created an account on Truth Social in October 2023. It announced on the social media platform X (formerly Twitter) that it had created the account on Truth Social because it found the idea "very funny". Numerous observers characterised this as an exercise by the Biden campaign in trolling Donald Trump. Two days after the creation of the account, Axios'' reported that the Biden campaign's Truth Social account had more followers than that of the Trump campaign. See also {Portal\| }} List of social networking services Social media use by Donald Trump References External links 2021 establishments in Florida American social networking websites Donald Trump and social media Donald Trump controversies Internet properties established in 2021 Microblogging services Alt-tech Companies based in Sarasota, Florida Mastodon (software) instances Websites with far-right material Alt-right websites Freedom of speech Trumpism American conservative websites Conspiracist media
3470394	https://en.wikipedia.org/wiki/60%20Minutes%20%28disambiguation%29	60 Minutes (disambiguation)	60 Minutes (disambiguation) 60 Minutes is an American news television program which premiered on CBS in 1968. 60 Minutes or Sixty Minutes may also refer to: 60 Minutes II, also known as 60 Minutes Wednesday and 60 Minutes, a second edition of the CBS News program which ran from 1999 to 2005 60 Minutes (Australian TV program), a news program, based on the American program of the same title, that premiered in 1979 60 Minutes (New Zealand TV programme), a newsmagazine program, based on the American program of the same title, that premiered in 1989 Sixty Minutes (British TV programme), a short-lived evening news programme which ran on BBC from 1983 until 1984 See also 60 Minute Man (architecture) Hour (disambiguation) "Rixty Minutes", 2014 episode of Rick and Morty
2502663	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9	Поспіловський	Поспіловський (Поспєловський) — російське прізвище, яке утворилось від чоловічого імені Поспел. Жіноча форма — Поспіловська. Походження Прізвище Поспіловський в більшості випадків має польське походження і формується або з самої Польщі, або з сусідніх з нею держав (Білорусь, Україна). Переважна більшість представників прізвища Поспіловський мали відношення до польської шляхти. У 10 % відсотках носій прізвища можливо є нащадком стародавнього княжого або боярського роду Русі-України. Але в обох випадках прізвище вказує, в основному, на місцевість, де проживали далекі предки людини або населений пункт, звідки, за легендами, походить цей рід, проте прізвище може походити і від імені або прізвиська далекого предка людини. Також, в 29 % випадків це прізвище було дано предком священником, коли він випускався з семінарії. У таких випадках прізвище давалася з волі керівництва училища і могло бути утворене від назви місцевості, церковного свята чи імені святого. Відомі носії Поспіловський Дмитро Володимирович (1935—2014) — канадський історик українського походження, публіцист, економіст і радянолог. Правнук відомого педагога Костянтина Дмитровича Ушинського. Див. також Поспєлово Примітки
4792195	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B1%20%28%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B0%29	Ріалб (річка)	Ріалб (річка) Ріалб (Rialb) — річка, притока, яка бере початок у південній частині міста Бойшольс, у Піренеях і в муніципалітеті Абелла-де-ла-Конка, і перетинає Коль-де-Нарго та Баронія-де-Ріальп, у провінції Леріда перед впадінням у Сегре, притоку Ебро. Він утворюється в результаті злиття двох інших річок: Коллель, яка стікає зі схилів Сьєрра-де-Карреу, і Пухальс, яка тече у східній частині Сьєрра-де-Буморт. Термін «Rialb» походить від rivus albus (переклад якого на іспанську буде «біла ріка»). Фактично, вираз «río Rialb» був би зайвим, але це стало можливим завдяки втраті усвідомлення того, що перший склад слова означає «річка». Примітки Консорціум Segre Rialb: Річка Ріальб Бібліографія Коромінес, Джоан (1996). Onomasticon Cataloniae. Els noms de lloc i noms de persona de totes les terres de la parla catalana. В. І. О-Сай . Curial Edicions Catalanes i Caixa d'Estalvis i de Pensiones de Barcelona "La Caixa": Барселона. ISBN 84-7256-852-0 . Посилання El Rialb en el seu entorn, a l'Institut Cartogràfic de Catalunya річки Іспанії
4929384	https://uk.wikipedia.org/wiki/VBTP-MR%20Guarani	VBTP-MR Guarani	VBTP-MR Guarani — це сімейство бойових броньованих машин, розроблене в Бразилії бразильської армії, який уклав контракт із бразильським відділенням італійського автовиробника Iveco для його виробництва. Guarani базується на Iveco SuperAV 8x8 і був розроблений як наступник традиційного національного транспортного засобу , який спочатку називався Urutu-3. Стратегічна програма Гуарані спрямована на заміну моторизованої піхоти на механізовану піхоту та модернізацію . У 2020 році розпочався новий етап програми з метою створення версії автомобіля 8x8 під назвою VBR — MR 8X8. У травні 2023 року український уряд звернувся до щодо експорту 450 одиниць техніки у версії броньованих медичних машин Guarani для ДСНС. Примітки Автомобілі Iveco Бронетранспортери-амфібії Колісні бронетранспортери Бронетранспортери Бразилії Броньовані колісні бойові машини-амфібії
27803247	https://en.wikipedia.org/wiki/Mala%20Breza	Mala Breza	Mala Breza is a settlement in the Municipality of Laško in eastern Slovenia. It lies in the hills east of Laško. The area is part of the traditional region of Styria. It is now included with the rest of the municipality in the Savinja Statistical Region. References External links Mala Breza on Geopedia Populated places in the Municipality of Laško
4424035	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D1%87%D1%96%D0%BD	Звончін	Звончін — село, громада округу Трнава, Трнавський край. Кадастрова площа громади — 8.24 км². Населення 951 особа (станом на 31 грудня 2020 року). Історія Звончін згадується 1539 року. Примітки Посилання Округ Трнава
1582908	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE-%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0%20%28%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96%29	Свято-Миколаївська церква (Чернівці)	Свято-Миколаївська церква (Чернівці) Свято-Миколаївська церква — православний храм у Чернівцях, побудований у 1930-тих роках, пам'ятка архітектури місцевого значення. Побудований в румунському стилі неоромінеск, використовується парафіянами Української Православної Церкви, Україна Загальна характеристика Собор Святого Миколая був побудований в Чернівцях у румунський період Буковини (1919–1940). Він уособлює на Буковині православну румунську національну традицію — побудований в румунському стилі неоромінеск. На зв'язок із румунською культовою архітектурою вказують оригінальні «кручені» бані церкви. Храм збудовано за зразком одного із шедеврів румунського середньовічного зодчества: православного Успенського архієрейського собору у румунському місті Куртя-де-Арджеш — місця останнього спочинку румунських королів. Собор Святого Миколая — єдина православна церква Чернівців, у якій не переривалося богослужіння. Собор відкритий для відвідування з 6.00 до 22.00 без вихідних. Історія побудови Миколаївський собор почали будувати у 1927 році, коли Буковинська митрополія активно взялась за розбудову православних храмів в зрумунізованих Чернівцях. Власне крім самої Миколаївської церкви, в ті часи були збудовані Троїцька церква на вулиці Золочівській, храм Петра і Павла на вулиці Сторожинецькій, та Петропавлівський храм у передмісті Чернівців Горечі. При таких активних та амбітних архітектурних планах митрополія змушена була навіть створити спеціальний відділ, що займався проектуванням церков. Миколаївську церкву спроектували архітектори Вальтер Штюбхен-Кірхнер, Йозеф Ленер та Вірджил Іонеску. Як і в випадку з будівництвом вірменського храму, при побудові Миколаївської церкви виникли фінансові труднощі, через що процес було призупинено на 10 років і відновлено вже аж у 1937-му. Тоді ж проект будівництва зазнав деяких змін, внесених архітекторами Радижевським, Іонеску та Олександром Івановим — головним архітектором Буковинської митрополії. Процес побудови йшов значно швидше і був завершений за два роки (1939). Основні будівельні роботи вела місцева фірма «Граніт». Після цього було оголошено конкурс на виготовлення іконостасу, в якому перемогли бухарестський художник Пауль Молда (іконописець) та скульптор Григорій Думітреску-Ловендаль, який виконав роботи по дереву. Тринадцять вітражів виконав ще один житель Бухареста, художник Кірович, а каркаси для них спорудив чернівчанин Вільгельм Свідерський. Огорожу виконав теж чернівчанин — Олександр Манковський, за проектом архітектора Вірджила Іонеску. З Трансильванії прибули до церкви два дзвони: вагою в 948 та 592 кілограми. Виготовила їх фірма Фрідріха Хеніга. Голосові зв'язки храму вперше дали себе почути 2 листопада 1938 року в дзвіниці, яка будувалася під керівництвом чернівчанина Теодора Огоновського. Звести храм потрібно було на досить обмеженій земельній ділянці, щільно оточеній міською забудовою, поблизу трьох інших храмів (дерев'яна Миколаївська церква, Вірменська церква Святих Апостолів Петра і Павла, греко-католицький Успенський собор). Інша проблема була з орієнтацією. Головний вхід проектантам хотілося зробити на одну з найважливіших артерій Чернівців — вулицю Руську. Та такий поворот змусив би зорієнтувати вівтар на північ, що суперечило церковним канонам, за якими він має бути звернений на схід. Рішення прийняли нестандартне, як і багато що у цьому храмі: головний вхід таки зробили на вулицю Руську, а вівтар орієнтували на схід, як і годилося (він праворуч від входу). У плані церква є хрестова: на сході та заході є п'ятикутні апсиди. Головний вхід має характерний для Румунії відкритий притвор — ґанок з колонами та аркадою. Схожа аркада є і в інтер'єрі церкви. Храм був освячений 6 грудня 1939 року. Функціонування храму в радянський і пострадянський період Цьому собору випало бути одним із небагатьох чернівецьких храмів, який за радянської влади не закрили, і де не переривалась церковна служба. Завдяки цьому всередині зберігся самобутній інтер'єр буковинської церкви першої половини XX ст., зокрема старовинний різний іконостас та вітражі під банями. Також вціліли мощі Святих мучеників, ікони, бронзове панікадило, підсвічники та інше церковне начиння. Собор продовжує нормально функціонувати і в наші дні. Поруч знаходиться духовна консисторія Буковинської єпархії (резиденція буковинського митрополита УПЦ МП). Головну увага туристів прикута до незвичної форми перекручених бань малих куполів. Легенда За легендою, майстри, що будували церкву, ніяк не могли завершити будівництво. Все що за день побудують, те до ранку розвалиться. Якось старший майстер побачив сон, що потрібно принести жертву і тоді вони взможуть добудувати церкву. Вирішили майстри, що чия жінка першою принесе обід, ту й замурують у стіну храму. Першою обід принесла дружина старшого майстра. Він її неначе жартома попросив стати до стіні — мовляв, зараз ми тебе замуруємо. Вона підтримала гру, а її замурували по-справжньому. Почала жінка кричати, а вже було пізно. Стиснувши зуби, будували майстри аж до ночі — і завершили будову. На ранок побачили, що церква не розвалилася, а ось куполи її перекручені, неначе від болю та мук. Світлини Див. також Храми Чернівців Джерела Свято-Миколаївська церква УПЦ Миколаївський кафедральний собор Миколаївський собор в Чернівцях [http://wikimapia.org/15045235/uk/Свято-Миколаївський-кафедральний-собор-УПЦ Свято-Миколаївський кафедральний собор Української Православної Церкви. Чернівці,Україна. СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА церква УПЦ Живий журнал. Миколаївський кафедральний собор Храми і церкви П'яна церква Церкви Чернівців Храми Української православної церкви (Московського патріархату)
6994066	https://en.wikipedia.org/wiki/1388%20Aphrodite	1388 Aphrodite	1388 Aphrodite (prov. designation: ) is an asteroid of the Eos family from the outer regions of the asteroid belt, approximately in diameter. It was discovered on 24 September 1935, by Belgian astronomer Eugène Delporte at the Royal Observatory of Belgium in Uccle. The likely elongated K-type asteroid has a rotation period of 11.9 hours. It was named after the Greek goddess Aphrodite from Greek mythology. Orbit and classification Aphrodite is a core member of the Eos family, the largest asteroid family in the outer main belt consisting of nearly 10,000 asteroids. It orbits the Sun at a distance of 2.7–3.3 AU once every 5 years and 3 months (1,916 days; semi-major axis of 3.02 AU). Its orbit has an eccentricity of 0.09 and an inclination of 11° with respect to the ecliptic. The body's observation arc begins at Johannesburg Observatory in September 1939, just four nights after its official discovery observation at Uccle. Naming This minor planet was named from Greek mythology after Aphrodite, the Greek goddess of love, beauty, and sexuality, and daughter of Zeus and the Titaness Dione. The asteroid's name was proposed by the German Astronomisches Rechen-Institut. The official was mentioned in The Names of the Minor Planets by Paul Herget in 1955. Physical characteristics While the asteroid's spectral type is unknown, Aphrodite, with a geometric albedo of around 0.15 (see asteroid-family list), is likely a K-type asteroid, which is typically associated with members of the Eos family. Rotation period and poles In May 2007, a rotational lightcurve of Aphrodite was obtained from photometric observations by Julian Oey at the Kingsgrove Observatory in Australia in collaboration with other observatories. Lightcurve analysis gave a well-defined rotation period of hours and a brightness variation of 0.65 magnitude, indicative for an elongated, non-spherical shape. Alternative period determinations by Alvaro Alvarez-Candal (9 h; Δ 0.4 mag) in 2004, René Roy (11.88 h; Δ 0.34 mag) in 2006, and Kevin Ivarsen (11.95 h; Δ 0.35 mag) in 2003, received a lower rating. A modeled lightcurve using photometry obtained from public databases and through a large collaboration network as well as sparse-in-time individual measurements from a few sky surveys was published in 2016 and 2018. Most recent results gave a concurring sidereal period of hours, as well as two spin axes at (325.0°, 35.0°) and (137.0°, 66.0°) in ecliptic coordinates (λ, β). Diameter and albedo According to the surveys carried out by the Infrared Astronomical Satellite IRAS, the Japanese Akari satellite and the NEOWISE mission of NASA's Wide-field Infrared Survey Explorer, Aphrodite measures between 21.4 and 25.2 kilometers in diameter and its surface has an albedo between 0.13 and 0.18. The Collaborative Asteroid Lightcurve Link derives an albedo of 0.1217 and a diameter of 25.17 kilometers based on an absolute magnitude of 10.9. References External links Lightcurve Database Query (LCDB), at www.minorplanet.info Dictionary of Minor Planet Names, Google books Asteroids and comets rotation curves, CdR – Geneva Observatory, Raoul Behrend Discovery Circumstances: Numbered Minor Planets (1)-(5000) – Minor Planet Center 001388 Discoveries by Eugène Joseph Delporte Named minor planets 19350924
1794978	https://en.wikipedia.org/wiki/LGBT%20rights%20in%20Slovakia	LGBT rights in Slovakia	LGBT rights in Slovakia Lesbian, gay, bisexual, and transgender (LGBT) people in Slovakia face a multitude of legal and social challenges not experienced by non-LGBT residents. Same-sex sexual activity was made legal in Czechoslovakia in 1962. Despite this, same-sex couples are granted limited legal rights. The country does not recognize same-sex marriage or civil unions. Today, the country, compared to its neighbour, the Czech Republic, holds more conservative views on LGBT rights. Slovakia possesses comprehensive anti-discrimination laws covering sexual orientation and gender identity, in areas such as employment, goods and services, education and health services. Hate crimes and hate speech are criminal. Opinion polls have shown highly fluctuating trends in support for same-sex marriage and civil unions. In 2019, polls showed either 29% or 57% of Slovaks support civil unions. A poll after the 2022 Bratislava terrorist attack showed only 40% support civil unions. Transgender people in Slovakia experience difficulty in accessing healthcare, and a complete lack of regulation in legal gender change makes the process highly individual and difficult. History Same-sex sexual activity was legalized in 1962, when Slovakia was part of Czechoslovakia, after scientific research from Kurt Freund led to changes in public opinion (see history of penile plethysmographs). In 1990, still as part of Czechoslovakia, the age of consent was equalized to 15, as it had previously been 18 for same-sex activity, different to heterosexual activity. Recognition of same-sex relationships Unregistered cohabitation Since 2018, Slovak law recognizes a close person, defined as a sibling or a spouse. A family member or a person in a relationship shall be considered under law a close person if an injury suffered by one of them is "reasonably felt by the other person as an injury suffered by him or her." Limited rights are granted, namely in the area of inheritance. Civil unions There is no legal recognition of civil unions in Slovakia. Different bills for the creation of civil unions were introduced in 1997, 2000, 2012, 2018, 2021 and 2022, but all were rejected by the Slovak parliament. In 2008 and 2009, the LGBT rights group Iniciatíva Inakosť (Otherness Initiative) launched a public awareness campaign for the recognition of registered life partnerships between same-sex couples. In January 2008, LGBT rights activists met with the Deputy Prime Minister, Dušan Čaplovič, to discuss this proposal. Throughout 2008, Iniciatíva Inakosť also held a number of public discussions about registered partnerships. The Slovak Green Party supports registered partnerships for same-sex and opposite-sex couples. In March 2012, the liberal Freedom and Solidarity (SaS) party announced that it would submit a draft law on registered partnerships. On 23 August, the registered partnership bill was submitted to Parliament, which would have given same-sex couples similar rights and obligations as married couples, including alimony, inheritance, access to medical documentation and the right to a widow's/widower's pension, but excluding adoption rights. On 19 September, the ruling party, Direction - Social Democracy (Smer) announced that it would vote against the bill, which was then rejected by 94 lawmakers, with only 14 in support. In August 2017, Deputy Speaker of the National Council Lucia Ďuriš Nicholsonová of SaS promised to re-submit draft legislation on registered partnerships to Parliament. On 11 December 2017, following a meeting with Iniciatíva Inakosť representatives, President Andrej Kiska called for a public debate about the rights of same-sex couples. On the same day, SaS reiterated its intention to introduce a registered partnership bill. SaS introduced its registered partnership bill to the National Council in July 2018. Under the proposed bill, partnerships would have been open to both same-sex and opposite-sex couples and would have granted couples several rights and benefits enjoyed by married couples, namely in the area of inheritance and healthcare, among others. The bill was rejected in September 2018, with only 31 out of 150 lawmakers in support. In 2021, the Progressive Slovakia party introduced another civil union bill. It was rejected with 7 lawmakers in support and 67 against. Same-sex marriage , there is no domestic legal recognition of same-sex marriages in Slovakia, although same-sex marriages established abroad are recognized in Slovak law, and are allowed to settle and live in Slovakia . In January 2014, the Christian Democratic Movement (KDH) announced that it would submit a draft law to prohibit same-sex marriage in the Slovak Constitution. In February 2014, Minister of Culture Marek Maďarič said there were enough SMER-SD MPs in favour of the constitutional ban for it to pass. 40 opposition MPs introduced a draft law to the National Council to ban same-sex marriage in the Slovak Constitution. Prime Minister Robert Fico stated that the governing SMER-SD would be willing to support the amendment in exchange for the opposition's support for an amendment introducing changes in the judicial system. The bill passed its first reading in a 103–5 vote in March 2014. The amendment could cause any future laws recognising same-sex couples to be unconstitutional. In June 2014, it was passed and signed into law by President Ivan Gašparovič, with 102 MPs voting for and 18 against. Article 41 reads as follows: In December 2013, a conservative civil initiative group named Aliancia za rodinu (Alliance for the Family) announced that it would demand a constitutional definition of marriage as "a union solely between a man and a woman". The Alliance intended to initiate referendums on several issues, and demanded a ban on same-sex adoption and the prohibition of sex education in schools. They also demanded that other types of cohabitation should never be held equal to a marriage between a man and a woman. Activists from the Alliance also criticised Swedish company Ikea for its corporate magazine, which featured two lesbians raising a son. In August 2014, Aliancia za rodinu collected more than 400,000 signatures for a petition to hold a referendum on four questions: Do you agree that no other cohabitation of persons other than a bond between one man and one woman can be called marriage? Do you agree that same-sex couples or groups shouldn't be allowed to adopt children and subsequently raise them? Do you agree that no other cohabitation of persons other than marriage should be granted particular protection, rights and duties that the legislative norms as of 1 March 2014 only grant to marriage and to spouses (mainly acknowledgement, registration, or recording as a life community in front of a public authority, the possibility to adopt a child by the spouse of a parent)? Do you agree that schools cannot require children to participate in education pertaining to sexual behaviour or euthanasia if their parents or the children themselves do not agree with the content of the education? President Andrej Kiska asked the Constitutional Court to consider the proposed questions. In October 2014, the Constitutional Court ruled that the third question was unconstitutional. A referendum on the other three questions was held on 7 February 2015. All three proposals were approved, but the referendum was declared invalid due to insufficient turnout (21.07%). The referendum required a 50% turnout to be valid. Opponents, including LGBT activists, advised voters to boycott the referendum. On 5 June 2018, in Coman and Others v General Inspectorate for Immigration and Ministry of the Interior, the European Court of Justice ruled in favour of a Romanian-American same-sex couple who sought to have their marriage recognized in Romania, so that the American partner could reside in the country. The Court ruled that EU member states may choose whether or not to allow same-sex marriage, but they cannot obstruct the freedom of residence of an EU citizen and their spouse. Furthermore, the Court ruled that the term "spouse" is gender-neutral, and that it does not necessarily imply a person of the opposite sex. Same-sex couples resident in Slovakia who have married in member states that have legalized same-sex marriage, and where one partner is an EU citizen, enjoy full residency rights as a result of the ruling. The Slovak Interior Ministry quickly announced immediate compliance with the ruling. The European Court of Justice's landmark ruling was praised by the International Lesbian, Gay, Bisexual, Trans and Intersex Association (ILGA) and other human rights groups, while the Slovak Catholic Church condemned it. Adoption and parenting Any person is allowed to adopt. However, persons who are not married to each other may not adopt the same child. In practice, this means only one partner of the two may adopt a child. Discrimination protections The Anti-Discrimination Act was adopted in 2004, to comply with the European Union's requirements on anti-discrimination law in its member states. The act, broadened in 2008, made it illegal to discriminate on the basis of sexual orientation and gender identity in a wide variety of areas, including employment, education, housing, social care and the provision of goods and services. Article 2 of the law reads as follows: In May 2013, the Criminal Code was amended to include sexual orientation as a ground for hate crimes, allowing harsher penalties for crimes motivated by homophobia. Additionally, hate speech on the basis of sexual orientation was outlawed. Military service LGBT people are allowed to serve openly in the Slovak Armed Forces. As the Anti-Discrimination Act prohibits discrimination on the basis of sexual orientation, it also applies to the military. In 2005, Pravda reported that "the military has a very homophobic environment that is hostile and intolerant of any manifestations and indications of homosexuality." Transgender rights Transgender people in Slovakia have been allowed to change legal gender since 1995. Slovak law does not state any requirements to do so, but in practice, it is usually required to undergo surgical sterilization. There have been exceptional cases where change of legal gender was possible even without castration. Because there is no recognition of same-sex marriage, any existing marriage will be invalidated. Attempts at legal amendments In 2021, far-right neo-fascist parties introduced two bills that would ban change of legal gender in Slovakia. One bill was introduced by ĽSNS on 12 February 2021. A second bill was introduced by Republic on 23 September 2021. Both attempts were unsuccessful, with the majority of votes being absentee or abstaining. On 6 April 2022, the published standards of care for transgender people that also regulated medical transition and the conditions of granting the ability to change the legal gender by appointed experts, where an appointed expert is any doctor in the field of psychiatry or sexology with at least five years of professional experience, and the person requesting documentation necessary for the legal gender change must be either surgically castrated or undergo the real-life experience test in combination with hormone replacement therapy for at least a year, unless it is contraindicated. However, after pressure by the Conference of Slovak Bishops and members of the National Council, including the then-premier Eduard Heger, the standards of care were revoked on 18 May 2022. As such, there are no valid standards for legal gender change in Slovakia. It was claimed the attempts of approving the standards of care had been blocked by members of the then-government Ordinary People party. On 19 October 2022, the Supreme Court overturned a decision of the , which ruled that undergoing surgical sterilization is required in order to change the legal gender, and confirmed Slovak law does not specify any requirements in order to change legal gender. As of November 18, 2022, because of lack of regulation and standards, healthcare providers in Slovakia are refusing to provide transgender care, which forces trans people living in Slovakia to seek healthcare abroad, and some civil registry offices are refusing to process any applications to change legal gender, citing lack of regulation and telling them to wait for approval of the new standards of care by the Ministry of Health, meaning change of legal gender is close to impossible to achieve. On 13 January 2023, members of ĽSNS introduced another bill that would ban legal gender change, as well as outlaw medical transition with the punishment of a prison sentence of at least 4 years. The bill failed, with the majority abstaining. On 24 February 2023, members of the then-government Christian Union party introduced a bill that would restrict legal gender change to those "whose sex was wrongly assigned at birth," which could only be proven by a karyotype test. On 21 March 2023, the bill passed its first reading with 87 votes for. On 3 March 2023, the once suspended standards of care for transgender people were once again signed into force and republished by the then-minister of health Vladimír Lengvarský immediately before resigning. However, the impact of the standards in regards to access to the care and acceptance by the civil registries remains to be seen. On 21 March 2023, in an interview for Denník N, the secretary of state Michal Palkovič said the new standards of care have "some implementation issues in terms of law." The guidelines on transition allowed people who hadn't had gender-affirming surgery to change their gender on their legal documents. On November 21, 2023, Health Minister Zuzana Dolinkova told the media that "the stability of the government coalition" was at stake, and that was why the guideline was being revoked. Blood donation Gay and bisexual people are prohibited from donating blood if they have had unprotected sexual intercourse within one year. Living conditions Slovakia's first gay pride event took place on 22 May 2010 in Bratislava. A crowd of about a thousand were confronted by anti-gay right-wing groups. While the National and Bratislava's municipal police forces kept the two sides apart, several anti-gay protesters were able to infiltrate the event and throw stones at speakers and disperse tear gas into the crowd. Pride demonstrators had to cancel their march through the city centre, but were able to cross the Danube under police protection. Twenty-nine persons were arrested. The event has since improved its security measures and it has been supported by many foreign embassies. LGBT rights supports of some slovak celebrities like actress Zdena Studenková, Zuzana Fialová, gay actor Richard Stanke, singer Katarzia, but not many more. There is a small gay scene in Slovakia with a few bars and clubs in Bratislava. Public opinion and demographics Public opinion has been fluctuating in Slovakia in the past few decades, initially becoming more favourable to granting rights to same-sex couples, then began stagnating by the end of the 2010s as a result of a coordinated homophobic campaign by conservative politicians. A 2007 Pew Global Attitudes Project survey recorded that 66% of Slovaks believed that homosexuality should be accepted by society. According to a poll conducted in 2009, 45% of respondents supported same-sex registered partnerships, 41% were opposed, and 14% were unsure. Support for specific rights was higher, with 56% supporting the right of same-sex couples to jointly own property, 72% to access medical information about their partner and 71% supporting the right to bereavement leave. Support for same-sex marriage remains low compared to other European Union member states. A 2006 European Union poll showed that 19% of Slovaks supported same-sex marriage, and the 2015 Eurobarometer found that 24% of Slovaks supported same-sex marriage, the fourth lowest among EU member states alongside Lithuania. EU-wide support was 61%. However, a 2015 survey by AKO found that more than 50.4% of Slovaks would vote in favor of same-sex registered partnerships. A 2016 opinion poll conducted by FOCUS found that more than 27% of Slovaks supported same-sex marriage, an increase of 3% since 2015. An LGBT social network called PlanetRomeo released its first Gay Happiness Index in May 2015. Gay men from more than 120 nations were surveyed to learn how they felt about society's perception of homosexuality, how they felt about how others treated them, and how content they were with their life. Slovakia was ranked 47th, far behind neighboring Czechia – 18th and Austria, 17th. In 2017, Iniciatíva Inakosť conducted a survey enquiring into the lives of Slovak LGBT people. The survey found that 52% were irreligious, while 33% were Roman Catholics, 6% were Evangelicals and 2% were Greek Orthodox. However, 56.5% considered religion "important" in their lives. When divided by political ideology, 58.5% considered themselves either "very liberal" or "liberal". Only 2.5% considered themselves "conservative", and 18% said they were "centrist". Progressive Slovakia and Freedom and Solidarity were the most popular political parties among LGBT people. With regards to coming out, most respondents said it had been "positive". 71% and 52% of sisters and brothers respectively were accepting of their disclosure of lesbian, gay, and bisexual orientation. 54% of mothers, 42% of fathers and 49.5% of grandparents responded the same, and a significant number, including 28.5% of fathers and 29% of grandparents, were indifferent. Furthermore, 78% of respondents considered their relationship with their partner as "serious", but less than half were willing to hold their hand in public. Many respondents reported low self-esteem, anxiety, depression, alcohol abuse and suicidal feelings as a result of homophobic persecution, and nearly 40% of the respondents have experienced active discrimination because of their LGBT identity, with 15.2% of LGBT people experiencing it in the last year. According to a 2017 Pew Research Center poll, 47% of Slovaks supported same-sex marriage, while another 47% were opposed and 6% were undecided. This was the highest level of support ever recorded, and the second highest among Eastern European countries, behind the Czech Republic at 65%. Among 18-34-year-olds, opposition to same-sex marriage was 42%. A 2019 survey conducted by the AKO polling agency found that 57% of Slovaks were in favour of registered partnerships for everyone, in contrast to a poll made by the FOCUS agency, which has found support for registered partnerships at 29%, a figure that was criticized by commentators and LGBT rights activists as an unusually low number, and they have questioned the strength and credibility of the poll's methodology. An AKO poll from August 2023 found support for same-sex registered partnership to be at 39.8 %. The 2023 Eurobarometer found that 37% of Slovaks people thought same-sex marriage should be allowed throughout Europe, and 47% agreed that "there is nothing wrong in a sexual relationship between two persons of the same sex". Summary table See also LGBT rights in Europe LGBT rights in the European Union 2022 Bratislava shooting Notes References Further reading
968179	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%83	Франколу	Франколу — річка Корсики (Франція). Довжина 11,2 км, витік знаходиться на висоті 290 метрів над рівнем моря на схилах пагорба-гори Тівару (Tivaru) (329 м). Впадає в протоку Боніфачьо, саме тієї частини, що приналежна Тірренському морю. Протікає через комуну Боніфачьо і тече територією департаменту Південна Корсика та кантоном Боніфачьо (de Bonifacio). Примітки Див. також Річки Корсики Річки Корсики Географія Корсики
1433747	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%BB	Забел	Забел — село в Перницькій області Болгарії. Входить до складу общини Трин. Населення За даними перепису населення 2011 року у селі проживали осіб, усі — болгари. Розподіл населення за віком у 2011 році: Динаміка населення: Примітки Села Перницької області
1823923	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B5%20%28%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F%29	Кокле (провінція)	Кокле (провінція) Кокле — провінція в центральній частині Панами на південному узбережжі цієї країни. Адміністративний центр — місто Пенономе. Провінція утворена на підставі Закону від 12 вересня 1855 року під назвою Департамент Кокле в роки правління президента Хусто де Аросемена. Департамент отримав статус провінції на підставі Декрету № 190 від 20 жовтня 1985 року. Доколумбова культура в Кокле В доколумбову добу на території сучасної Панами, в тому числі і в провінції Кокле, існував ряд культур з характерними ознаками. Археологи ідентифікували дані культури за стилями місцевої кераміки. Найбільш ранній і погано вивчений період Ла-Мула (La Mula) тривав з 150 р. до н. е. по 300 р. н. е. За ним слідували періоди Тоносі (Tonosi), 300–550 рр. н. е., і кубіти (Cubita), 550–700 рр. н. е. В цілому, група місцевих культур, об'єднана спільними ознаками, існувала в Кокле з 1200 р. до н. е. по XVI століття, до завоювання іспанцями. Адміністративний поділ Провінція складається з 6 округів: Агуадульсе Антон Ла-Пінтада Ната Ола Пенономе Економіка Кокле — в основному сільськогосподарський регіон, основними культурами є томат і цукрова тростина. Туризм У провінції знаходяться декілька популярних серед туристів пляжів: Санта-Клара, Фаральон і Ріо-Хато. Примітки Провінції Панами Держави і території, засновані 1855 Засновані в Колумбії 1855
4214489	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4	Клеонід	Клеонід (не раніше II і не пізніше IV ст. н. е.) — давньогрецький теоретик музики. Гіпотетичний автор «Вступу до гармоніки», який у рукописах також приписували Евкліду, Паппу, Зосимі. Трактат, написаний у традиціях школи Аристоксена, є підручником гармонії і містить усі традиційні розділи гармоніки (науки про гармонію): про звуки, про інтервали, про роди, про звукоряди («система» і «вид»), про тони, про метаболи, про мелопею. Перше критичне видання «Гармоніки» Клеоніда, яке підготував 1895 року німецький філолог , зберігає статус нормативного і «класичного» донині. Видання, переклади і дослідження Jan C. von. Die Harmonik des Aristoxenianers Kleoneides // Programm des Gymnasiums mit Realklassen zu Landsberg a.W. Landsberg: Schäffer, 1870, S.1-23. L'Introduction harmonique de Cléonide <…>. Traduction française avec commentaire perpétuel par C. E. Ruelle // Collection des auteurs grecs relatifs à la musique, no.3. Paris: Firmin-Didot, 1884 (франц. переклад). Неизвестного автора Введение в гармонику. Перевод Г. А. Иванова // Филологическое обозрение, VII, кн. I—II (Москва, 1894) сс.3–46, 181—230 (переклад російською і великий коментар). Cleonidis isagoge // Musici scriptores Graeci, ed. Carl Jan. Lipsiae, 1895, pp. 179—207 (критичне видання оригіналу). Петр В. И. О составах, строях и ладах в древнегреческой музыке. Київ, 1901. Cleonides. Introductio harmonica // Euclidis opera omnia. Leipzig, 1916. Vol.8, pp.186-222 (видання оригіналу). Solomon, Jon. Cleonides: ΕΙΣΑΓΟΓΗ ΑΡΜΟΝΙΚΗ. Critical edition, translation and commentary. Ph.D. dissertation. Univ. of North Carolina, Chapel Hill, 1980 (видання грецького оригіналу і переклад англійською). Cleonides. Harmonic introduction // Strunk's Source Readings in Music History. Vol.1: Greek Views of Music, edited by Th. Mathiesen. New York, 1998, pp. 35-46 (англійський перевод). Клеонид. Гармоническое введение. Перевод и комментарии А. В. Русаковой // От Гвидо до Кейджа. М.: НПФ «ТС-Прима», 2006, сс. 286—314. ISBN 5-902495-02-4. Клеонид. Введение в гармонику. Перевод В. Г. Цыпина, предисловие С. Н. Лебедева // Научный вестник Московской консерватории, 2014, № 3, сс. 169—186. ISSN 2079-9438. Примітки Теоретики музики Рік народження відсутній
328368	https://en.wikipedia.org/wiki/Koga	Koga	Koga may refer to: Places Japan Koga, Ibaraki (古河) Koga, Fukuoka (古賀) Koga Domain Elsewhere Koga, a town in Tanzania Koga (crater) on Mars Other uses Koga (surname) Kōga-ryū, a school of ninjutsu Koga clan, Japanese clan KOGA (formerly Koga Miyata), bicycle brand from the Netherlands Koga Cycling Team, a defunct Dutch cycling team Fictional characters Koga Gō, a character in the Bleach franchise Koga, a Fuchsia City gym leader and Elite Four member in the Pokémon universe Koga, a ninja dog clan in the manga and anime Ginga: Nagareboshi Gin Koga, the name of the ninja clan that trained Firefly in the G.I. Joe universe Koga, the leader of the eastern yōkai-wolf tribe in the Inuyasha series , the Japanese name for the manga Basilisk by Masaki Segawa , a member of UNDEAD in the series Ensemble Stars! See also Koka (disambiguation) Kouga (disambiguation) KOGA (disambiguation)
15576932	https://en.wikipedia.org/wiki/Sainte-Eulalie-d%27Ans	Sainte-Eulalie-d'Ans	Sainte-Eulalie-d'Ans is a commune in the Dordogne department in Nouvelle-Aquitaine in southwestern France. It is located on the river Auvézère, about 30 km east of Périgueux and 50 km north of Sarlat-la-Canéda. It is one of several French communities named after Saint Eulalia. Population See also Communes of the Dordogne department References Communes of Dordogne
21509938	https://en.wikipedia.org/wiki/Eurhinodelphinidae	Eurhinodelphinidae	Eurhinodelphinidae is an extinct family of toothed whales which lived from the Oligocene to the Miocene. Members of the family possessed an elongated jaw similar in appearance to a swordfish. Taxonomy Family Eurhinodelphinidae Ceterhinops Eurhinodelphis Iniopsis Mycteriacetus Phocaenopsis Schizodelphis Vanbreenia Xiphiacetus Ziphiodelphis References Prehistoric toothed whales Prehistoric mammal families
448416	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE-%D0%A1%D0%B8%D0%B1%D1%96%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%20%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%BE	Західно-Сибірське льодовикове озеро	Західно-Сибірське льодовикове озеро Західно-Сибірське Льодовикове озеро (Мансійське озеро) — кріогенне озеро, яке утворилося, коли було блоковано Баренцево-Карським льодовиковим щитом скидання води в Північний Льодовитий океан річок Об та Єнісей під час Зиряновського заледеніння, близько 80,000 років тому. За максимальної трансгресії площа озера перевищувала більш ніж вдвічі площу сьогоденного Каспію. Теоретично, якщо перекрити скидання води до басейну Льодовитого океану (наприклад, річок Об та Єнісей), озеро буде в кінцевому підсумку скидати воду у Середземне море обхідним маршрутом, через Аральське, Каспійське і Чорне моря. Цікаво, що це призвело б скидання води Селенги і озеро Байкалу на відстань близько 6000 миль, що значно більше, ніж течія будь-якої сьогоденної річки. Посилання Ресурси Інтернету West Siberian Lake Overview Геологія Росії Льодовикові озера Древні озера
2402873	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA	Журавський мисливський заказник	Журавський мисливський заказник — колишня природно-заповідна територія в Чертковському районі Ростовської області. Створений у 1975 році ліквідований у 2005 році. Історія Журавський мисливський заказник створений у 1975 році згідно з Рішенням Облвиконкому № 1093 від 18 грудня 1975 року. Спочатку його площа згідно документації становила 12 тисяч гектарів, потім в документах вказувалася загальна площа 13,7 тисяч гектар. Заказник належить до категорії особливо охоронюваних природних територій. Згідно з Розпорядженням № 301 від 07.11.2005 року Адміністрації Ростовської області мисливський заказник обласного значення Журавський ліквідований. Опис Територія Журавського мисливського заказника включала в себе урочища Широкий, Кострикіно, Крутенький, Веденьова, Солоний. З 13,7 га природоохоронної території 3 тисячі гектарів складала рілля, 6,9 тисяч гектарів — територія пасовищ і 3,8 га — лісові масиви. На півночі заповідник межує з територією від межі з Воронезькою областю до межі Верхньодонського району. На сході за межі району до хутора Степового. З півдня — від хутора степового за межі Щедровського мисливського господарства. На західній стороні територія проходить до стику з межею Воронезької області. Примітки Заказники Росії Чертковський район Втрачені природоохоронні території (2000—2015) Природоохоронні об'єкти, засновані 1975
3502900	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%9B%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD%29	Студенівка (Лискинський район)	Студенівка (Лискинський район) Студенівка — хутір у Лискинському районі Воронезької області Російської Федерації. Населення становить 105 осіб (2010). Входить до складу муніципального утворення Старохворостанське сільське поселення. Історія Населений пункт розташований у межах українського етнічного та культурного регіону Східної Слобожанщини. До Перших визвольних змагань належав до Воронезької губернії. Від 1928 року належить до Лискинського району, спочатку в складі Центрально-Чорноземної області, а від 1934 року — Воронезької області. Згідно із законом від 15 жовтня 2004 року входить до складу муніципального утворення Старохворостанське сільське поселення. Населення Примітки Хутори Воронезької області Населені пункти Лискинського району
2750061	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%8F%20%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB%D0%B0%20%D0%AF%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B0	Премія Карла Ясперса	Премія Карла Ясперса — німецька премія в галузі філософії, нагородження якою щотри роки проводить місто Гайдельберг і Гайдельберзький університет. Вперше її було присуджено у 1983 році з нагоди 100-річчя від дня народження Карла Ясперса за наукову працю міжнародного значення, пройняту філософським духом. У 2013 році Гайдельберзька академія наук долучилася як третій засновник премії, а призовий фонд був збільшений з 5 000 до 25 000 євро. Поряд із премією Фрідріха Ніцше це одна з найвищих нагород у Німеччині, що присуджується винятково за філософські досягнення. Лауреати Примітки Посилання Karl-Jaspers-Preis Премії Німеччини Нагороди в галузі філософії
708951	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BD%D0%B7%D1%8C%D1%94%20%28%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%85%D0%BD%D1%8F%20%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%8F%29	Вензьє (Верхня Савоя)	Вензьє (Верхня Савоя) Вензьє — муніципалітет у Франції, у регіоні Овернь-Рона-Альпи, департамент Верхня Савоя. Населення — . Муніципалітет розташований на відстані близько 430 км на південний схід від Парижа, 155 км на північний схід від Ліона, 65 км на північний схід від Аннесі. Історія До 2015 року муніципалітет перебував у складі регіону Рона-Альпи. Від 1 січня 2016 року належить до нового об'єднаного регіону Овернь-Рона-Альпи. Демографія Розподіл населення за віком та статтю (2006): Економіка У 2010 році в муніципалітеті числилось 298 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 756,5 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача Сусідні муніципалітети Посилання Див. також Список муніципалітетів департаменту Верхня Савоя Примітки Муніципалітети департаменту Верхня Савоя
1082978	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BC%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%C2%AB%D0%90%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%B9%D1%80%C2%BB	Флотаційна машина «Аджитейр»	Флотаційна машина «Аджитейр» (США) належить до пневмомеханічних флотаційних машин. Складається з камер квадратного або прямокутного перетину, у яких встановлено пальцевий імпелер і радіальний заспокоювач. Машини «Аджитейр» виготовляють з одно- і двостороннім пінозніманням, яке здійснюється самопливом. Вихід пінного продукту регулюється накладними планками 4. Щоб підвищити якість пінного продукту в контрольній флотації здійснюють протитечію піни, для чого в останніх камерах знімають міжкамерні перегородки 5. Рух піни в напрямку, протилежному потоку пульпи, досягається збільшенням витрати повітря в останніх камерах, а також відповідним встановленням накладних планок. Машина «Аджитейр» прямоточного типу складається з окремих секцій, які встановлюються каскадно. Рівень пульпи в машині регулюється автоматично. Для подачі промпродуктів у різні операції застосовуються спеціальні насоси. Див. також Флотація Флотаційна машина Джерела
1541009	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%96%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9	Дітковський	Дітковський — слов'янське прізвище. Відомі люди Дітковський Анатолій Павлович — український доцент, біолог, теолог, антрополог, лімфолог, кандидат медичних наук, головний доцент кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Національного медичного університету ім. О. Богомольця. Дітковський Марк Самойлович — російський кінорежисер і сценарист. Член Спілки кінематографістів. Член Гільдії кінорежисерів Росії. Дітковський Сергій Станіславович — український футболіст, нападник. Див. також Дідковський
5068782	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D1%83%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B9-240	Плутоній-240	Плутоній-240 (або Pu-240) — ізотоп плутонію, який утворюється, коли плутоній-239 захоплює нейтрон. Виявлення його спонтанного поділу призвело до його відкриття в 1944 році в Лос-Аламосі та мало важливі наслідки для Манхеттенського проекту. 240Pu піддається спонтанному поділу як вторинний спосіб розпаду з невеликою, але значною швидкістю. Наявність 240Pu обмежує використання плутонію в ядерній бомбі, тому що потік нейтронів від спонтанного поділу ініціює ланцюгову реакцію передчасно, спричиняючи раннє вивільнення енергії, яка фізично розсіює ядро до досягнення повної імплозії. Розпадається шляхом альфа-випромінювання до урану-236. Ядерні властивості Приблизно від 62% до 73% часу, коли 239Pu захоплює нейтрон, він зазнає поділу ; решту часу він утворює 240Pu. Чим довше ядерний паливний елемент залишається в ядерному реакторі, тим більшим стає відносний відсоток 240Pu в паливі. Ізотоп 240Pu має приблизно такий же поперечний переріз захоплення теплових нейтронів, як і 239Pu (проти барна), але лише крихітний переріз поділу теплових нейтронів (0,064 барна). Коли ізотоп 240Pu захоплює нейтрон, він приблизно в 4500 разів вища ймовірність перетворитися на , ніж поділитися. Загалом ізотопи з непарними масовими числами мають більшу ймовірність поглинати нейтрон і можуть легше зазнавати поділу при поглинанні нейтронів, ніж ізотопи з парними масовими числами. Таким чином, навіть маса ізотопів має тенденцію до накопичення, особливо в тепловому реакторі. Ядерна зброя Неминуча присутність приблизно 240Pu в ядерній ядерній боєголовці на основі плутонію ускладнює її конструкцію, і чистий 239Pu вважається оптимальним. Зі кількох причин: 240Pu має високу швидкість спонтанного поділу. Один блукаючий нейтрон, який потрапляє в надкритичний стан активної зони, спричинить його детонацію майже миттєво, навіть до того, як його буде розчавлено до оптимальної конфігурації. Таким чином, присутність 240Pu може призвести до випадкового вибуху з вибуховою потужністю, значно нижчою за потенційну. Ізотопи, окрім 239Pu, виділяють значно більше радіації, що ускладнює роботу з ними робітникам. Ізотопи, окрім 239Pu, виробляють більше тепла розпаду, що може спричинити спотворення фазових змін прецизійного сердечника, якщо їм дозволити накопичуватися. Проблема спонтанного поділу була широко досліджена вченими Манхеттенського проекту під час Другої світової війни. Вона унеможливила використання плутонію в ядерній зброї гарматного типу, в якій збирання матеріалу, що розщеплюється, у його оптимальну конфігурацію надкритичної маси може тривати до мілісекунди, і змусила розробити зброю імплозивного типу, де збирання відбувається в кілька мікросекунд. Навіть з такою конструкцією перед тестом Трініті було підраховано, що домішка 240Pu спричинить 12% шанс того, що вибух не досягне максимальної потужності. Дивись також Вигоряння Ізотопи плутонію Примітки Посилання Банк даних про небезпечні речовини NLM – Плутоній, радіоактивний Ізотопи плутонію
971552	https://en.wikipedia.org/wiki/Nitrianske%20Pravno	Nitrianske Pravno	Nitrianske Pravno (until 1946 Nemecké Pravno , / Deutsch Pranno) is a village and municipality in Prievidza District in the Trenčín Region of western Slovakia. History In historical records, the village was first mentioned in 1393. In 1430 it is mentioned as a small town belonging to the Bojnice Castle, with a gold mine nearby. It was prosperous in the 15th century, but as the 16th century came, it slowly began to decay, as the mines were exhausted and with many uprisings taking place at that time. It was degraded in 1886 from town status to large municipality status. The village belonged to a German language island. The German population was expelled in 1945. Geography The municipality lies at an altitude of 348 metres (1142 feet) and covers an area of 31.195 km² (12.045 mi²). It has a population of about 3,180 people. The municipality lies in the upper Nitra River valley region, 12 km north of Prievidza. References External links Villages and municipalities in Prievidza District
2137082	https://en.wikipedia.org/wiki/Maria%20Beatrice%20of%20Savoy	Maria Beatrice of Savoy	Maria Beatrice of Savoy (Maria Beatrice Vittoria Giuseppina; 6 December 1792 – 15 September 1840) was Duchess of Modena by marriage to Francis IV, Duke of Modena. Biography Early life Maria Beatrice was born on 6 December 1792 in Turin. She was the eldest daughter of Victor Emmanuel, Duke of Aosta, and his wife Maria Teresa of Austria-Este. Her father became King of Sardinia unexpectedly in 1802 when Charles Emmanuel IV abdicated. Her maternal grandparents were Ferdinand Karl, Archduke of Austria-Este and Maria Beatrice d'Este, Duchess of Massa. Ferdinand was the third son of Francis I, Holy Roman Emperor, and Maria Theresa of Austria. Maria Beatrice was the eldest daughter of Ercole III d'Este and Maria Theresa, Princess of Carrara. In December 1798, Maria Beatrice left Turin with her parents and uncles to escape the French Revolutionary and Napoleonic Wars. They fled to Parma, then to Florence, and finally settled in Sardinia, the last dominion held by Kingdom of Sardinia. Maria Beatrice spent most of her time at Cagliari in the following thirteen years. Marriage On 20 June 1812, Maria Beatrice married her maternal uncle Francis, Archduke of Austria-Este. Due to their close relation, a special dispensation was received for their marriage from Pope Pius VII. The couple left Sardinia on 15 July 1813 for Zakynthos, and then sailed to Trieste off the east shore of Adriatic Sea, finally reaching Vienna by land. Duchess of Modena In 1814, Maria Beatrice's husband became Francis IV, Duke of Modena, Reggio, and Mirandola on 14 July 1814, thereby elevating Maria Beatrice to the rank of duchess of Modena. On the invasion of Joachim Murat during the Hundred Days, they fled Modena until 15 May 1815. On the outbreak of revolution, Maria Beatrice had to flee Modena again with her family on 5 February 1831, but with Austrian military assistance the ducal family was able to return within a year. Maria Beatrice died of a heart condition on 15 September 1840 at Castello del Catajo. Her remains were kept in the Church of San Vincenzo, Modena. She was a Lady of the Austrian Order of the Starry Cross. Jacobite claims Through her father, she inherited the Jacobite claim to the thrones of England, Scotland, and Ireland, but like other non-Stuart pretenders, she never asserted her claim. Had she gained the throne she would have been Mary III & II. Issue Her marriage had four children: Maria Theresa, Archduchess of Austria-Este (14 July 1817 – 25 March 1886), married Henri, Count of Chambord. Francis V, Duke of Modena (1 June 1819 – 20 November 1875), married Princess Adelgunde of Bavaria. Ferdinand Karl Viktor, Archduke of Austria-Este (20 July 1821 – 15 December 1849), married Archduchess Elisabeth Franziska of Austria (daughter of Archduke Josef Anton of Austria and his third wife Duchess Maria Dorothea of Württemberg). Archduchess Maria Beatrix of Austria-Este (13 February 1824 – 18 March 1906), married Juan, Count of Montizón. Ancestry Notes References \|- 1792 births 1840 deaths 19th-century Italian people 19th-century Italian women Austria-Este Jacobite pretenders Princesses of Savoy Duchesses of Modena Duchesses of Reggio Duchesses of Massa Princesses of Carrara Nobility from Turin Daughters of kings Mothers of Italian monarchs
2821223	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B4%D0%BB%D1%83%D0%B2%20%28%D0%9E%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%29	Йодлув (Опольське воєводство)	Йодлув (Опольське воєводство) Йодлув — село в Польщі, у гміні Отмухув Ниського повіту Опольського воєводства. Населення — (2011). Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року: Примітки . Села Ниського повіту
71729954	https://en.wikipedia.org/wiki/2022%20World%20Wrestling%20Championships%20%E2%80%93%20Women%27s%20freestyle%2062%20kg	2022 World Wrestling Championships – Women's freestyle 62 kg	2022 World Wrestling Championships – Women's freestyle 62 kg The women's freestyle 62 kilograms is a competition featured at the 2022 World Wrestling Championships, and was held in Belgrade, Serbia on 12 and 13 September 2022. This freestyle wrestling competition consists of a single-elimination tournament, with a repechage used to determine the winner of two bronze medals. The two finalists face off for gold and silver medals. Each wrestler who loses to one of the two finalists moves into the repechage, culminating in a pair of bronze medal matches featuring the semifinal losers each facing the remaining repechage opponent from their half of the bracket. Results Legend F — Won by fall Final Top half Bottom half Repechage Final standing References External links Official website Women's freestyle 62 kg 2022 in women's sport wrestling
9559769	https://en.wikipedia.org/wiki/Absalon-class%20frigate	Absalon-class frigate	Absalon-class frigate The Absalon class are frigates of the Royal Danish Navy, commissioned in 2005. The two ships in the class may be described as a hybrid between a frigate and military transport ship with multiple role capabilities, with the capacity to be transformed from a combat ship with the firepower of a traditional frigate to a hospital ship within a day. Design The class is based on a frigate-like design, but built with an internal multipurpose deck (flex deck) and a stern vehicle ramp. The ships can serve as command platforms for a staff of 75 persons (naval or joint staff) with a containerized command and control centre, transport and base of operations for a company-sized landing force of some 200 soldiers with vehicles. Alternatively, the flex deck can be used for mine-laying operations with a capacity of some 300 mines, or be fitted out for mine-clearing operations and launch and recover mine detecting and clearing equipment via a retractable gantry crane, adjacent to the stern vehicle ramp, which also is used for launching and recovering the fast landing craft. Furthermore, the flex deck can support a containerized hospital or simply transport a number of ISO standard containers or some 55 vehicles, including up to seven main battle tanks. The ships can carry two landing craft, personnel (LCPs) (Storebro SB90E), two rigid hull inflatable boats and two AW-101 helicopters. The ships have been designed by a joint team from The Royal Danish Navy (RDN), the Danish Defence Acquisition and Logistics Organization (DALO) and a group of contractors, primarily Odense Maritime Technology (OMT) to the Royal Danish Navy's requirements for a multi-mission frigate-like ship with an emphasis on flexibility. The ships are built to the naval standards of Det Norske Veritas (DNV GL), an international certification body and classification society, heavily utilizing STANAG. The design is built with the aim of a large margin for growth over life-cycle, to a relatively low cost of ownership, with open architecture for ease of upgrades, with a high degree of automation allowing smaller crews, and utilizing StanFlex modules that can be shared across several ship classes in service with the Royal Danish Navy. The hulls were built in highly competitive commercial shipyards using the latest development in the industries shipbuilding technology and cost-effective production procedures and processes. The outfitting and integration of sensor, communication and weapons systems was primarily carried out "in-house" by the RDN and DALO. The standard weapons of the Absalon class can be supplemented through the use of StanFlex mission modules. A special weapons deck (nicknamed the 'Bathtub') is designed with five StanFlex module slots. Because of the Bathtub's position, only missile-firing weapons modules can be installed. History The ships were named after two brothers, Esbern Snare and archbishop Absalon, who led the naval campaigns in the 12th century against the Wends, a group of pagan Slavs in northern Germany. Production started at Odense Steel Shipyard on 30 April 2003, with the lead ship Absalon laid down on 28 November of that year. Esbern Snare followed on 24 March 2004; they were both launched later that year. They were delivered on 19 October 2004 and 17 April 2005 respectively, and commissioned on 10 January 2005 and 17 June 2005. At this point they had the StanFlex modules installed, but would have to wait until 2007 for full operational capability, with the installation of the 35mm CIWS, Mk32 torpedo launchers and Seagnat/SRBOC decoy systems. For political reasons, the ships were originally launched as "Flexible support ships" to avoid antagonising Russia after the end of the cold war. Among other upgrades the two ships of the Absalon class were fitted with the newer Terma Scanter 6002 to replace the Scanter 2001 in 2020. Reclassification On the 16th of October 2020, both ships were reclassed as anti-submarine warfare-frigates. Both ships will be upgraded with towed array sonars in addition to the existing, hull-mounted sonar. The Sikorsky SH-60 Seahawk helicopters will be equipped with dipping sonars, sonobuoys and torpedoes. This upgrade is expected to complete in 2026. List of ships References External links Danish Naval History Admiral Danish Fleet Headquarters Danish Defence Acquisition and Logistics Organization HDMS Absalon Command and Support Ship - Flexible Support Ship Naval Technology Amphibious warfare vessel classes Ships of the Royal Danish Navy Frigate classes
2481194	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D1%87%20%D0%9F%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%B0	Річ Піана	Річ Піана Річ Юджин Піана (Rich Piana). Народився 26 вересня 1970, помер 25 серпня 2017 року. Американський бодібілдер, відеоблогер, бізнесмен, мав власну лінію спортивного харчування та аксесуарів Rich Piana 5% Nutrition. У спорті 34 роки, володар титулу Містер Каліфорнія серед тинейджерів у 1989 році. Біографія Річа Піана, як професійного атлета була доволі короткою. Його пік успіху в змагальному бодібілдингу припав на 2009 рік (абсолютне лідерство в Чемпіонаті прикордонних штатів з бодібілдингу). Після цього він завершив свою змагальну кар’єру, зайнявся бізнесом та запустив свій канал на Yotube. Завдяки цьому здобув собі досить скандальної слави, оскільки відверто розповідав про те, як набрати масу, та взагалі про потаємні сторони сучасного бодібілдингу. Початок зайнять бодібілдингом В юному віці Річ Піана почав займався тхеквондо і вже через рік тренувань отримав помаранчевий пояс. Пізніше це захоплення переросло в пристрасть до ММА (змішаних бойових мистецтв) і залишилося з ним до кінця життя. Якийсь час Піана займався одночасно бодібілдінгом і ММА, але в кінцевому підсумку, вибрав все ж силовий тренінг. Не зважаючи на це він довгий час вважався експертом з силової підготовки для бійців і навіть при власній вазі у 140 кг зберіг гнучкість та рухливість. Використання допінгу Стероїдна історія Річа почалася у віці 18 років при підготовці до юнацьких змагань. Оскільки в США такі препарати придбати було не можливо, він їздив за ними у Мексику. Завдяки масованій фармакологічній підтримці Річ додав 12,5 кг за 8 тижнів, 10 кг з них були м'язовою масою. Піана стверджує, що був неслабим підлітком ще до прийому стероїдів, його жим лежачи становив 140 кг. Після 8-тижневого курсу використання стероїдів показник у жимі штанги лежачи виріс до 165 кг (185 кг на мосту). Він виконував згинання рук стоячи з гантелями по 30 кілограмів кожна. Особливу увагу він приділяв базовим вправам, віддаючи перевагу старим, забутим всіма вправам, таким, як згинання на біцепс Джорджа Зоттмана. В результаті він став абсолютним переможцем на змаганнях, до яких готувався. Перший успіх запаморочив хлопцеві голову, Піана вже не міг зупинитися. Спортсмен не заперечував застосування синтола (речовини для локальних ін’єкції у м’язи) задля суттєвого збільшення об’єму рук та дельтоподібних м’язів. Тому, руки та плечі Піана виглядали неприродньо, непропорційно до того ж мали дивну форму. Як він розповідав на своєму каналі, після синтола він використовував ін'єкції препарату під назвою поліметилметакрилат-метакрилат (ПММА), більше відомого як "органічне скло". У пластичної хірургії ПММА використовується в якості імплантату для губ, корекції шрамів, стикового речовини і тому подібного. Препарат є досить дорогим і небезпечним в застосуванні без консультацій лікаря. Саме цього препарату приписують "неприродність" біцепсів Річа Піана. Бізнес Річ Піана не зміг домогтися висот у змагальному бодібілдингу, однак зумів стати відмінним бізнесменом. У 22 роки він поставив собі за мету будь-що-будь заробити на хороший будинок. Він став відкладати кожен цент, економлячи на всьому. В одному з відео Річ поділився своїм раціоном того часу. Їв він 6 разів на день, кожен прийом їжі складався з половини упаковки равіолі та 4-х цілих яєць. Іноді Піана додавав до прийому їжі трохи вівсяних пластівців або рису, щоб збільшити кількість вуглеводів. Максимальна вартість такого раціону йому обходилася 8-10 доларів в день. Таким чином Піана харчувався впродовж півтора року. Однак, щонеділі він дозволяв собі поїсти від душі в якомусь кафе відразу на суму 10 доларів. Завдяки такому аскетизму Річ зумів зробити деякі заощадження, які допомогли йому почати свій бізнес. Але починав він персональним тренером з бодібілдингу та знімався в рекламних роликах, ТБ-шоу, фільмах та серіалах Всього він знявся в 32 рекламних роликах, що і принесло йому в підсумку більше 2 млн. доларів. На початку 2000-х оплата йшла не тільки за сам день зйомок, але відрахування тривали і після. Кожен показ рекламного ролика на ТВ, поповнював його банківський рахунок на круглу суму. В 2012 році він запустив власну лінію спортивного харчування Rich Piana 5% Nutrition. До моменту смерті Річ був успішним бізнесменом, скуповував нерухомість в Техасі. Він жив в шикарному особняку, у нього була велика колекція ексклюзивних тюнінгованих автомобілів. Смерть Річа Піана 7 серпня 2017 року, Річ Піана знепритомнів у ванній свого будинку, під час стрижки. При падінні Піана вдарився головою. Прибулі в будинок лікарі не змогли привести його до тями, в зв'язку з цим було прийнято рішення доставити його в лікарню ввести в стан медичної коми. Згідно зі звітом поліції, у Річа Піани в будинку були виявлені наркотики. Помер Піана 25 серпня 2017 р. Антропометричні дані Зріст: 181 см Змагальний вага: 131 кг Вага в міжсезоння: 140-143 кг Об’єм біцепса: 61 см Об’єм передпліччя: 49 см Об’єм грудей: 145 см Об’єм стегна: 78 см Об’єм гомілки: 55 см Виступи і титули 1989 рік. Містер Каліфорнія серед тинейджерів – 1 місце 1998 рік. Містер Каліфорнія – 1 місце 1999 рік. Чемпіонат США з бодібілдингу - 7 місце 2003 рік. Чемпіонат Лос Анджелеса з бодібілдингу – 1 місце 2004 рік. Чемпіонат США з бодібілдингу - 11 місце 2009 рік. Чемпіонат США з бодібілдингу - 6 місце Посилання Культуристи США Професійні культуристи Померли у Флориді Ютубери Сакраменто
1796455	https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%83%D0%BC%20%D1%82%D0%B0%20%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%96%D0%BD%D1%84%D1%96%D0%BC%D1%83%D0%BC	Істотний супремум та істотний інфімум	Істотний супремум та істотний інфімум Концепції істотного супремуму і істотного інфімуму пов'язані з поняттями супремуму і інфімуму, але пристосовані до теорії міри і функціонального аналізу, де користувач часто працює з твердженнями не чинними для всіх елементів множини, але швидше майже скрізь, тобто, окрім як на множині міри нуль. Визначення Нехай буде дійснозначна функція визначена на множині X. Дійсне число a зветься верхньою межею для якщо тобто, якщо множина є порожньою. Нехай буде множина верхніх меж Тоді супремум визначено через якщо множина верхніх меж непорожня і інакше. До того ж припустимо, що — вимірний простір і, для простоти, припустимо, що функція є вимірною. Число називають істотною верхньою межею для якщо вимірна множина є множиною міри нуль, тобто, якщо для майже всіх Нехай буде множиною істотних верхніх меж. Тоді істотний супремум визначають як якщо , і інакше. Так само визначають істотний інфімум як супремум істотних нижніх меж, що є, якщо множина істотних нижніх меж непорожня, і як інакше. Приклади Розглянемо на дійсній осі міру Лебега і відповідну їй σ-алгебру Визначимо функцію через формулу Супремумом функції є 5, а інфімумом −4. Однак, функція набуває цих значень лише на множинах {1} і {−1} відповідно, обидві міри нуль. which are of measure zero. В інших точках функцію приймає значення 2. Отже істотний супремум і інфімум для цієї функції 2. Як ще один приклад розглянемо З точки зору міри Лебега, раціональні числа мають міру нуль, тому тут істотний супремум це а істотний інфімум це Подивимось на функцію визначену на всіх дійсних Її істотним супремумом є і її істотний інфімум це Властивості Якщо маємо . Якщо міри нуль і . коли обидва множники праворуч невід'ємні. Зауваження Примітки Посилання Теорія міри Інтегральне числення

Subsets and Splits

No community queries yet

The top public SQL queries from the community will appear here once available.