id
stringlengths 3
8
| url
stringlengths 31
795
| title
stringlengths 1
211
| text
stringlengths 12
350k
|
|---|---|---|---|
3719611
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%20%D0%B1%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%88%D0%B8%D1%97%D0%B9
|
Лелека білошиїй
|
Лелека білошиїй (Ciconia episcopus) — вид птахів родини лелекових (Ciconiidae).
Поширення
Лелека білошиїй поширений в Африці, Південній та Південно-Східній Азії від Пакистану до Філіппін. Африканський підвид C. e. microscelis інколи відносять до окремого виду. В такому випадку ареал виду обмежений Азією. Трапляється на водно-болотних угіддях та сільськогосподарських полях.
Опис
Великий птах, заввишки близько 85 см, розмах крил 170—190 см. Вага тіла 1,6—1,9 кг. Оперення чорне, лише шия і нижня частина живота білого кольору. На спині забарвлення із зеленкуватим відтінком, На грудях і череві — фіолетового відтінку.
Спосіб життя
Трапляється в парах або в маленьких групах поблизу водойм. Живиться рибою, жабами, зміями та ящірками, а також безхребетними тваринами.
Підвиди
C. e. microscelis Gray, GR, 1848 — Африка
C. e. episcopus (Boddaert, 1783) — Південна та Південно-Східна Азія
C. e. neglecta (Finsch, 1904) — Суматра, Ява, Малі Зондські острови, Сулавесі
Примітки
Посилання
Woolly-necked Stork Ciconia episcopus — BirdLife International
Woolly-necked Stork videos and photos — Internet Bird Collection
Woollynecked Stork — The Atlas of Southern African Birds
Лелекові
Птахи Азії
Птахи, описані 1783
Птахи Африки
|
4675025
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D1%83%D0%BA%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2
|
Друк органів
|
Друк органів або біодрук — це спеціалізований спосіб адитивного виробництва (широко відомий як 3D-друк), який передбачає виготовлення структур, що складаються з біологічних матеріалів, таких як клітини, біомолекули та біоактивні агенти, для широкого спектру застосувань. Отримані конструкції створені для імітації природних біологічних систем, що дозволяє використовувати їх у тканинній інженерії, регенеративній медицині, фармацевтичних дослідженнях і високопродуктивному скринінгу.
Біодрук зазвичай виконується шляхом пошарового нанесення та точного позиціонування біочорнил — рідинних матеріалів, наповнених біологічними компонентами — контрольованим способом. Основні типи методів біодруку включають екструзійний біодрук, струменевий біодрук і лазерний біодрук, кожна з яких має свої переваги та обмеження.
Перебуваючи на стадії досліджень і розробок, біодрук має величезний потенціал для революції в різних галузях медицини, дозволяючи виробляти тканини та органи, що відповідають потребам пацієнта, зменшуючи потребу в донорстві органів і забезпечуючи вдосконалені моделі для тестування ліків і моделювання захворювань. Однак ця технологія також створює значні проблеми з точки зору властивостей матеріалу, життєздатності клітин, васкуляризації та регуляторних питань, які активно вирішуються в рамках поточних досліджень.
Кінцевою метою друку органів є створення органів, які можуть повністю інтегруватися в людське тіло, ніби вони були там весь час. Успішний друк органів може вплинути на кілька галузей. До них належать трансплантація штучних органів, фармацевтичні дослідження та підготовка лікарів і хірургів.
Історія
Сфера органного друку виникла в результаті досліджень у галузі стереолітографії, основи для практики 3D-друку, винайденої в 1984 році. У цю ранню еру 3D-друку було неможливо створювати довговічні об’єкти, оскільки матеріали, які використовувалися, не були дуже міцними. Тому на початку 3D-друк використовувався просто як спосіб моделювання потенційних кінцевих продуктів, які в кінцевому підсумку будуть виготовлені з різних матеріалів за більш традиційними методами. На початку 1990-х років були розроблені нанокомпозити, які дозволили 3D-друкованим об’єктам бути більш міцними, дозволяючи використовувати 3D-друковані об’єкти не лише для створення моделей. Приблизно в цей час представники медицини почали розглядати 3D-друк як шлях до створення штучних органів. До кінця 1990-х медичні дослідники шукали біосумісні матеріали, які можна було б використовувати в 3D-друкі.
Концепція біодруку була вперше продемонстрована в 1988 році. У той час дослідник використовував модифікований струменевий принтер HP для осадження клітин за допомогою технології цитоскрибування. Прогрес продовжився в 1999 році, коли перший штучний орган, виготовлений за допомогою біодруку, був надрукований командою вчених під керівництвом доктора Ентоні Атали з Інституту регенеративної медицини Вейк-Форест. Вчені з Wake Forest надрукували штучний каркас для сечового міхура людини, а потім засіяли каркас клітинами свого пацієнта. Використовуючи цей метод, вони змогли виростити функціонуючий орган, і через десять років після імплантації у пацієнта не було серйозних ускладнень.
Після сечового міхура у Вейк-Форест були зроблені кроки до друку інших органів. У 2002 році була надрукована мініатюрна повністю функціональна нирка. У 2003 році доктор Томас Боланд з Університету Клемсона запатентував використання струменевого друку для клітин. Цей процес використовував модифіковану систему спотингу для осадження клітин в організовані 3D матриці, розміщені на підкладці. Цей принтер дозволив провести обширні дослідження біодруку та відповідних біоматеріалів. Наприклад, після цих перших знахідок 3D-друк біологічних структур отримав подальший розвиток, щоб охопити виробництво структур тканин і органів, на відміну від клітинних матриць. Крім того, було досліджено більше методів друку, таких як екструзійний біодрук, які згодом були представлені як засіб виробництва.
У 2004 році сферу біодруку кардинально змінив ще один новий біопринтер. Цей новий принтер зміг використовувати живі людські клітини без необхідності спочатку будувати штучний каркас. У 2009 році компанія Organovo використала цю нову технологію для створення першого комерційно доступного біопринтера. Незабаром після цього біопринтер Organovo був використаний для розробки біорозкладаної кровоносної судини, першої у своєму роді, без клітинного каркаса.
У 2010-х роках і пізніше були розпочаті подальші дослідження щодо створення інших органів, таких як клапани печінки та серця, і тканин, таких як кровоносна мережа, за допомогою 3D-друку. У 2019 році вчені в Ізраїлі зробили великий прорив, коли їм вдалося надрукувати серце розміром із кролика з мережею кровоносних судин, здатних скорочуватися, як природні кровоносні судини. Надруковане серце мало правильну анатомічну структуру та функцію порівняно зі справжніми серцями. Цей прорив представляв реальну можливість друку повністю функціонуючих людських органів. Насправді вчені з Варшавського фонду досліджень і розвитку науки в Польщі працювали над створенням повністю штучної підшлункової залози за допомогою технології біодруку. На сьогоднішній день ці вчені змогли розробити діючий прототип. Ця галузь розвивається, і багато досліджень все ще проводяться.
Україно-американський стартап A.D.A.M. розробив методику друку кісток на біо-3D-принтері.
У 2022 році, під час першого у своєму роді клінічного випробування, 3DBio Therapeutics, компанія з регенеративної медицини, виконала реконструкцію людського вуха з використанням живої тканини вуха, надрукованої на 3D-біопринтері. Імплантат, відомий як AuriNov, який використовує власну тканину пацієнта, розроблений, щоб запропонувати менш інвазивну альтернативу традиційним трансплантатам реберного хряща та синтетичним матеріалам для пацієнтів із мікротією, рідкісною вродженою деформацією, коли одне або обидва зовнішні вуха недорозвинені. Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) надало AuriNovo статус лікарського засобу. Це випробування фази 1/2a мало на меті оцінити безпеку та попередню ефективність AuriNovo у реконструкції зовнішнього вуха у пацієнтів з мікротією з кінцевою метою допомогти пацієнтам відновити здорову структуру вуха, і підвищити їхню впевненість і самооцінку.
У 2023 році в журналі Biofabrication була опублікована стаття, в якій описується, що дослідники розробили недорогий модульний ручний біопринтер, здатний наносити різноманітні біочорнила з точним контролем їхніх фізичних і хімічних властивостей, пропонуючи універсальне рішення для відновлення тканин. Біопринтер може створювати багатокомпонентні волокна з різними формами та композиціями, доставляти ліки контрольованим чином, виробляти біосенсори та переносну електроніку, а також генерувати клітинні волокна з високою життєздатністю клітин, навіть демонструючи потенціал у моделюванні інвазії ракових клітин у сусідні тканини.
Техніка 3D друку
Тривимірний друк для виготовлення штучних органів був основною темою вивчення біологічної інженерії. У міру того як технології швидкого виробництва, пов’язані з 3D-друком, стають дедалі ефективнішими, їх застосування в штучному синтезі органів стає все більш очевидним. Деякі з основних переваг 3D-друку полягають у його можливості масового виробництва будівельних каркасів, а також у високому ступені анатомічної точності каркасних виробів. Це дозволяє створювати конструкції, які більш ефективно нагадують мікроструктуру природного органу або структури тканини. Друк органів за допомогою 3D-друку може здійснюватися за допомогою різноманітних технік, кожна з яких надає певні переваги, які можуть підійти для певного типу виробництва органів.
Жертовний запис у функціональну тканину (SWIFT)
Жертовний запис у функціональну тканину (SWIFT) — це метод друку органів, коли живі клітини щільно упаковуються, щоб імітувати щільність, яка відбувається в людському тілі. Під час пакування тунелі висічені, щоб імітувати кровоносні судини, через які доставляються кисень і необхідні поживні речовини. Ця техніка об’єднує інші методи, які лише упаковували клітини або створювали серцево-судинна систему. SWIFT поєднує в собі обидва й є вдосконаленням, яке наближає дослідників до створення функціональних штучних органів.
Стереолітографічний (SLA) 3D біодрук
Цей метод друку органів використовує просторово контрольоване світло або лазер для створення 2D візерунка, який шарується шляхом селективної фотополімеризації в резервуарі біочорнила. Потім 3D-структуру можна побудувати шарами за допомогою 2D-шаблону. Після цього біочорнило видаляється з кінцевого продукту. Біодрук SLA дозволяє створювати складні форми та внутрішні структури. Роздільна здатність цього методу надзвичайно висока, і єдиним недоліком є нестача біосумісних смол.
Краплинний біодрук (струменевий)
Краплинний біодрук створює клітинні розробки з використанням крапель певного матеріалу, який часто поєднується з клітинною лінією. Самі клітини також можуть бути осаджені таким чином з полімером або без нього. Під час друку полімерних каркасів за допомогою цих методів кожна крапля починає полімеризуватися при контакті з поверхнею підкладки та зливається у більшу структуру, коли краплі починають об’єднуватися. Полімеризація може відбуватися різними методами залежно від використовуваного полімеру. Наприклад, полімеризація альгінату починається за допомогою іонів кальцію в підкладці, які дифундують у зріджені біочорнила та дозволяють утворювати міцний гель. Краплинний біодрук широко використовується через його продуктивну швидкість. Однак це може зробити його менш придатним для більш складних структур органів.
Екструзійний біодрук
Екструзійний біодрук включає послідовне оформлення конкретної друкованої тканини та клітинної лінії з екструдера, свого роду портативної друкувальної голівки. Це, як правило, є більш контрольованим і м’яким способом обробки даних тканини або клітини, а також дозволяє використовувати більш помітну щільність клітин під час розробки 3D-структур тканини або органу. У будь-якому випадку ці переваги нівелюються меншою швидкістю друку, пов’язаною з цією процедурою. Екструзійний біодрук часто поєднується з ультрафіолетовим світлом, яке фотополімеризує надруковану тканину для створення більш стійкої, скоординованої конструкції.
Моделювання плавленого осадження
Моделювання плавленого осадження (FDM) є більш поширеним і недорогим у порівнянні з вибірковим лазерним спіканням. У цьому принтері використовується друкуюча головка, схожа за структурою на струменевий принтер; однак чорнило не використовується. Пластикові кульки нагріваються при високій температурі та вивільняються з друкуючої головки, коли вона рухається, створюючи об’єкт тонкими шарами. З FDM-принтерами можна використовувати різноманітні пластики. Крім того, більшість деталей, надрукованих FDM, зазвичай складаються з тих самих термопластів, які використовуються в традиційних методах лиття під тиском або механічної обробки. Завдяки цьому ці деталі мають аналогічні характеристики довговічності, механічних властивостей і стабільності. Контроль точності дозволяє забезпечити постійну кількість вивільнення та нанесення на конкретне місце для кожного шару, що впливає на форму. Коли нагрітий пластик осідає з друкуючої головки, він сплавляється або з’єднується з нижніми шарами. У міру того, як кожен шар охолоджується, вони твердіють і поступово набувають твердої форми, яка повинна бути створена, оскільки до структури додається більше шарів.
Селективне лазерне спікання
Вибіркове лазерне спікання (SLS) використовує порошкоподібний матеріал як субстрат для друку нових об’єктів. SLS можна використовувати для створення металевих, пластикових і керамічних предметів. Ця техніка використовує лазер, керований комп’ютером, як джерело енергії для спікання порошкоподібного матеріалу. Лазер створює поперечний переріз потрібного об'єкта в порошку, який сплавляє його разом у тверду форму. Потім наноситься новий шар порошку, і процес повторюється, створюючи кожен шар з кожним новим нанесенням порошку, один за іншим, щоб сформувати цілісний об’єкт. Однією з переваг SLS-друку є те, що він вимагає дуже мало додаткових інструментів, тобто шліфування, після того, як об’єкт надруковано. Останні досягнення в друку органів за допомогою SLS включають тривимірні конструкції черепно-лицьових імплантатів, а також каркаси для інженерії серцевої тканини.
Оптико-волоконний біодрук
Тривимірний (3D) біодрук є високоефективною технікою для виготовлення клітинних конструкцій у тканинній інженерії. Однак універсальність виготовлення точних і складних клітинних гідрогелів обмежена через погану здатність до зшивання гідрогелів, що містять клітини.
Дослідження 2023 року, опубліковане в npj Regenerative Medicine, пропонує процес біодруку за допомогою оптичного волокна (ОВБ) для ефективного зшивання метакрилованих гідрогелів. Вибравши відповідні умови обробки для техніки фотозшивання, дослідники виготовили біофункціональні клітинні структури, включаючи метакрилований желатин (Gelma), колаген і децелюляризований позаклітинний матрикс. Щоб застосувати цей метод до регенерації скелетних м’язів, наповнені клітинами конструкції Gelma були оброблені за допомогою функціональної насадки, що має топографічну підказку та процес ОВБ, який міг індукувати одноосьове вирівнювання C2C12 і людських жирових стовбурових клітин (hASC). Дослідники спостерігали значно вищі ступені клітинного вирівнювання та міогенної активності в насиченій клітинами структурі Gelma порівняно з тими в клітинній конструкції, яка була надрукована за допомогою звичайного методу зшивання. Більше того, регенеративний потенціал in vivo спостерігався в дефектах об’ємних м’язів у моделі миші. Конструкція, наповнена hASC, значно індукувала більшу регенерацію м’язів, ніж клітинна конструкція без топографічних ознак. Грунтуючись на результатах, нещодавно розроблений процес біодруку може виявитися високоефективним у виготовленні біофункціональних клітинних конструкцій для різних застосувань тканинної інженерії.
Етапи біодруку
Розробка біодрукованих конструкцій зазвичай включає три основні етапи: попередній біодрук (або дизайн), біодрук та дозрівання після біодруку.
На етапі перед біодруком створюються цифрові моделі бажаних конструкцій, як правило, за допомогою програмного забезпечення автоматизованого проектування. Ці моделі часто базуються на даних медичних зображень, що дає змогу адаптувати конструкції до індивідуальних анатомічних особливостей пацієнта.
На етапі біодруку цифрові моделі перетворюються на фізичні конструкції шляхом контрольованого осадження біочорнил. Конструкції зазвичай створюються всередині підтримуючої гідрогелевої матриці, яка діє як тимчасовий каркас під час процесу друку.
У фазі після біопринтингу конструкції проходять процеси дозрівання для сприяння росту клітин і розвитку тканин. Це можна проводити в контрольованих умовах навколишнього середовища в біореакторі.
Поліграфічні матеріали
Матеріали для друку мають відповідати широкому спектру критеріїв, одним із яких є біосумісність. Отримані каркаси, утворені 3D-друкованими матеріалами, повинні бути фізично та хімічно відповідними для проліферації клітин. Здатність до біологічного розкладання є ще одним важливим фактором, який гарантує, що штучно сформована структура може бути зруйнована після успішної трансплантації та замінена повністю природною клітинною структурою. Через природу 3D-друку використовувані матеріали мають бути адаптованими та адаптованими до широкого спектру типів клітин і структурних конформацій.
Природні полімери
Матеріали для 3D-друку зазвичай складаються з полімерів альгінату або фібрину, які були інтегровані з молекулами клітинної адгезії, які підтримують фізичне прикріплення клітин. Такі полімери спеціально розроблені для підтримки структурної стабільності та сприйнятливості до клітинної інтеграції. Термін біочорнило використовувався як широка класифікація матеріалів, які сумісні з 3D біодруком. Гідрогелеві альгінати стали одним із найбільш часто використовуваних матеріалів у дослідженнях друку органів, оскільки вони легко налаштовуються та можуть бути налаштовані для імітації певних механічних і біологічних властивостей, характерних для природних тканин. Здатність гідрогелів адаптуватися до конкретних потреб дозволяє використовувати їх як адаптований каркасний матеріал, який підходить для різноманітних структур тканин або органів і фізіологічних умов. Основною проблемою при використанні альгінату є його стабільність і повільне розкладання, що ускладнює руйнування штучних гелевих каркасів і заміну власним позаклітинним матриксом імплантованих клітин. Альгінатний гідрогель, придатний для екструзійного друку, також часто є менш міцним структурно та механічно; однак ця проблема може бути вирішена шляхом включення інших біополімерів, таких як наноцелюлоза, для забезпечення більшої стабільності. Властивості альгінатних або змішаних полімерних біочорнил налаштовуються та можуть бути змінені для різних застосувань і типів органів.
Інші природні полімери, які використовувалися для друку тканин і 3D-друку органів, включають хітозан, гідроксиапатит (ГА), колаген і желатин. Желатин є термочутливим полімером із властивостями, що демонструють чудову розчинність у зносі, здатність до біологічного розкладання, біосумісність, а також низьку імунологічну відторгнення. Ці якості є перевагами та призводять до високого сприйняття тривимірного біодрукованого органу при імплантації in vivo.
Синтетичні полімери
Синтетичні полімери виробляються людиною шляхом хімічних реакцій мономерів. Їх механічні властивості сприятливі тим, що їх молекулярну масу можна регулювати від низької до високої на основі різних вимог. Однак відсутність у них функціональних груп і структурна складність обмежили їх використання в органному друку. Сучасні синтетичні полімери з відмінною придатністю для 3D-друку та сумісністю з тканинами in vivo включають поліетиленгліколь (PEG), полі(молочну гліколеву кислоту) (PLGA) і поліуретан (PU). PEG — це біосумісний, неімуногенний синтетичний поліефір, який має регульовані механічні властивості для використання в 3D біодруку. Хоча PEG використовувався в різних програмах 3D-друку, відсутність доменів клітинного адгезиву обмежує подальше використання в друку органів. PLGA, синтетичний сополімер, широко відомий серед живих істот, таких як тварини, люди, рослини та мікроорганізми. PLGA використовується в поєднанні з іншими полімерами для створення різних систем матеріалів, включаючи PLGA-желатин, PLGA-колаген, усі з яких покращують механічні властивості матеріалу, є біосумісними при розміщенні in vivo та мають регульовану біодеградацію. PLGA найчастіше використовується в друкованих конструкціях для регенерації кісток, печінки та інших великих органів. Нарешті, ПУ унікальний тим, що його можна класифікувати на дві групи: біологічно розкладані та не біологічно розкладані. Завдяки чудовим механічним і біоінертним властивостям він використовується в галузі біодруку. Застосуванням ПУ можуть бути неживі штучні серця; однак за допомогою існуючих 3D-біопринтерів цей полімер неможливо надрукувати. Було створено новий еластомерний ПУ, що складається з мономерів PEG і полікапролактону (PCL). Цей новий матеріал демонструє чудову біосумісність, здатність до біологічного розкладання, здатність до біодруку та біостабільність для використання у складному друку та виробництві біоштучних органів. Завдяки високій структурі судинної та нейронної мережі цей матеріал можна застосовувати для друку різних органів, таких як мозок, серце, легені та нирки.
Природно-синтетичні гібридні полімери
Природно-синтетичні гібридні полімери засновані на синергічному ефекті синтетичних і біополімерних компонентів. Желатин-метакрилоїл (GelMA) став популярним біоматеріалом у сфері біодруку. GelMA показала, що він має життєздатний потенціал як матеріал для біочорнил завдяки відповідній біосумісності та легко регульованим психохімічним властивостям. Гіалуронова кислота (HA)-PEG є ще одним природно-синтетичним гібридним полімером, який виявився дуже успішним у застосуванні біодруку. ГК у поєднанні з синтетичними полімерами допомагає отримати більш стабільні структури з високою життєздатністю клітин і обмеженою втратою механічних властивостей після друку. Нещодавнє застосування HA-PEG у біодрукі – це створення штучної печінки. Нарешті, серія біорозкладних гібридних полімерів поліуретану (PU) і желатину з регульованими механічними властивостями та ефективними темпами деградації була застосована в органному друку. Цей гібрид має здатність друкувати складні конструкції, наприклад конструкцію у формі носа.
Усі полімери, описані вище, мають потенціал для виготовлення імплантованих біоштучних органів для цілей, включаючи, але не обмежуючись цим, індивідуальне відновлення органів, скринінг ліків, а також аналіз метаболічної моделі.
Джерела клітин
Створення повного органу часто вимагає включення різноманітних різних типів клітин, розташованих різними способами та шаблонами. Однією з переваг 3D-друкованих органів порівняно з традиційними трансплантатами є можливість використання клітин, отриманих від пацієнта, для створення нового органу. Це значно зменшує ймовірність відторгнення трансплантата та може позбавити потреби в імуносупресивних препаратах після трансплантації, що зменшить ризик трансплантації для здоров’я. Однак, оскільки не завжди можливо зібрати всі необхідні типи клітин, може знадобитися зібрати дорослі стовбурові клітини або індукувати плюрипотентність у зібраній тканині. Це передбачає ресурсомісткий ріст і диференціювання клітин і пов’язане з власним набором потенційних ризиків для здоров’я, оскільки проліферація клітин у надрукованому органі відбувається поза тілом і вимагає зовнішнього застосування факторів росту. Проте здатність деяких тканин до самоорганізації в диференційовані структури може забезпечити спосіб одночасного конструювання тканин і формування окремих клітинних популяцій, покращуючи ефективність і функціональність друку органів.
Типи принтерів і процеси
Типи принтерів, які використовуються для друку органів, включають:
Струменевий принтер
Мультинасадка
Гібридний принтер
Електропрядіння
Висадка на вимогу
Ці принтери використовуються в методах, описаних раніше. Кожен принтер вимагає різних матеріалів і має свої переваги та обмеження.
Застосування
Донорство органів
В даний час єдиним методом лікування для людей з органною недостатністю є очікування трансплантації від живого або нещодавно померлого донора. Лише в Сполучених Штатах більше 100 000 пацієнтів перебувають у списку трансплантації органів, які очікують на отримання донорських органів. Пацієнти зі списку донорів можуть чекати дні, тижні, місяці чи навіть роки, поки відповідний орган стане доступним. Середній час очікування на пересадку деяких звичайних органів такий: чотири місяці для серця або легенів, одинадцять місяців для печінки, два роки для підшлункової залози та п’ять років для нирки. Це значне збільшення в порівнянні з 1990-ми роками, коли пацієнт міг чекати лише п’ять тижнів на серце. Цей тривалий час очікування пояснюється нестачею органів, а також необхідністю пошуку органу, який підходить реципієнту. Орган вважається придатним для пацієнта на основі групи крові, порівнянного розміру тіла донора та реципієнта, тяжкості медичного стану пацієнта, тривалості часу, протягом якого пацієнт чекав на орган, доступності пацієнта (тобто можливості зв’язатися з пацієнтом). , якщо пацієнт має інфекцію), близькість пацієнта до донора та час життєздатності донорського органу. У Сполучених Штатах щодня в очікуванні органів помирає 20 людей. 3D-друк органів має потенціал для усунення обох цих проблем; якби органи можна було друкувати, як тільки виникне потреба, не було б дефіциту. Крім того, посів друкованих органів власними клітинами пацієнта усуне необхідність перевірки донорських органів на сумісність.
Лікарська та хірургічна підготовка
Хірургічне використання 3D-друку розвинулося від друку хірургічних інструментів до розробки індивідуальних технологій для повної заміни суглобів, зубних імплантатів і слухових апаратів. У сфері друку органів можна застосовувати програми для пацієнтів і хірургів. Наприклад, надруковані органи використовували для моделювання структури та травми, щоб краще зрозуміти анатомію та обговорити з пацієнтами режим лікування. Для цих випадків функціональність органу не потрібна і використовується для підтвердження концепції. Ці моделі органів забезпечують прогрес для вдосконалення хірургічних методів, навчання недосвідчених хірургів і переходу до індивідуального лікування пацієнтів.
Фармацевтичні дослідження
Технологія 3D-друку органів дозволяє виготовляти органи високого рівня складності з високою відтворюваністю, швидким і економічно ефективним способом. 3D-друк використовувався у фармацевтичних дослідженнях і виробництві, забезпечуючи трансформаційну систему, що дозволяє точно контролювати розмір краплі та дозу, персоналізовану медицину та виробництво складних профілів вивільнення ліків. Ця технологія потребує імплантованих пристроїв для доставки ліків, у яких ліки вводять у 3D-друкований орган і вивільняють один раз in vivo. Крім того, друк органів використовувався як трансформаційний інструмент для тестування in vitro. Надрукований орган може бути використаний для відкриття та дослідження дозування факторів вивільнення ліків.
Орган-на-чипі
Технологію друку органів також можна поєднати з мікрофлюїдною технологією для створення органів на чипах. Ці органи-на-чипах мають потенціал для використання в моделях захворювань, допомоги у відкритті ліків і виконання високопродуктивних аналізів. Органи на чипах працюють, забезпечуючи 3D-модель, яка імітує природний позаклітинний матрикс, що дозволяє їм відображати реалістичні реакції на ліки. Поки що дослідження були зосереджені на розробці печінки на чипі та серця на чипі, але існує потенціал для розробки моделі всього тіла на чипі.
Комбінуючи 3D-друковані органи, дослідники можуть створити тіло на чипі. Модель «серце на чипі» вже використовувалася для дослідження того, як деякі препарати з негативними побічними ефектами, заснованими на серцевому ритмі, такі як хіміотерапевтичний препарат доксорубіцин, можуть впливати на людей на індивідуальній основі<ref>{{Cite journal|last=Zhang|first=Yu Shrike|date=2016|title=Bioprinting 3D Microfibrous Scaffolds for Engineering Endothelialized myocardium and heart-on-a-chip|url=https://s3.amazonaws.com/blackboard.learn.xythos.prod/5a306634d5d25/4159590?response-cache-control=private%2C%20max-age%3D21600&response-content-disposition=inline%3B%20filename%2A%3DUTF-8Zhang_2016_Biomaterials.pdf&response-content-type=application%2Fpdf&X-Amz-Algorithm=AWS4-HMAC-SHA256&X-Amz-Date=20201103T210000Z&X-Amz-SignedHeaders=host&X-Amz-Expires=21600&X-Amz-Credential=AKIAYDKQORRYTKBSBE4S%2F20201103%2Fus-east-1%2Fs3%2Faws4_request&X-Amz-Signature=32f050354dfb1dd58126f1116f6b7fe6776dee7ee2b3878466391c0e1670302c|journal=Biomaterials|volume=110|pages=45–59|doi=10.1016/j.biomaterials.2016.09.003|pmid=27710832|pmc=5198581|via=Elsevier|url-status=dead}}</ref>. Нова платформа body-on-a-chip включає печінку, серце, легені та кінець-на-чипі. Органи-на-чипі окремо друкуються або конструюються, а потім інтегруються разом. За допомогою цієї платформи дослідження токсичності ліків проводяться з високою пропускною здатністю, знижуючи вартість і підвищуючи ефективність конвеєра пошуку ліків.
Див.також
Тканинна інженерія
Інженерія нервової тканини
Регенеративна медицина
Біомедична інженерія
Культивоване м'ясо
Додаткова література
Книги
Yang Wu, Jerry Fuh and Ibrahim Tarik Ozbolat (2023). 3D Bioprinting in Tissue and Organ Regeneration. Academic Press. ISBN 978-0-12-824291-9. doi:10.1016/C2020-0-01487-8.
Michele Conti, Michele Marino (2022). Bioprinting From Multidisciplinary Design to Emerging Opportunities. Academic Press, Elsevier. ISBN 9780323854306.
Mitchell Maika G. (2017). Bioprinting: techniques and risks for regenerative medicine. London, San Diego, Cambridge, Oxford: Academic Press, an imprint of Elsevier. ISBN 978-0-12-805369-0.
Журнали
Annals of 3D Printed Medicine International Journal of Bioprinting Bioprinting Biofabrication The International Journal of Artificial Organs
Статті
Pagan Erik; Stefanek Evan; Seyfoori Amir та ін. (2 травня 2023). A handheld bioprinter for multi-material printing of complex constructs. Biofabrication 15 (3). doi:10.1088/1758-5090/acc42c.
Harding A.; Pramanik A.; Basak A. K.; Prakash C.; Shankar S. (1 травня 2023). Application of additive manufacturing in the biomedical field-A review. Annals of 3D Printed Medicine (англ.) 10. doi:10.1016/j.stlm.2023.100110.
Lee JaeYoon; Lee Hyeongjin; Jin, Eun-Ju та ін. (31 березня 2023). 3D bioprinting using a new photo-crosslinking method for muscle tissue restoration. npj Regenerative Medicine (англ.) 8 (1). с. 1–14. doi:10.1038/s41536-023-00292-5.
Kong Bin; Zhao Yuanjin (2023-01). 3D Bioprinting for Biomedical Applications. BME Frontiers'' (англ.) 4. doi:10.34133/bmef.0010.
Примітки
Перспективні технології
Біоінженерія
3D-друк
Тканинна інженерія
|
49159
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Hallucination
|
Hallucination
|
Hallucination
A hallucination is a perception in the absence of an external stimulus that has the compelling sense of reality. Hallucination is a combination of two conscious states of brain wakefulness and REM sleep. They are distinguishable from several related phenomena, such as dreaming (REM sleep), which does not involve wakefulness; pseudohallucination, which does not mimic real perception, and is accurately perceived as unreal; illusion, which involves distorted or misinterpreted real perception; and mental imagery, which does not mimic real perception, and is under voluntary control. Hallucinations also differ from "delusional perceptions", in which a correctly sensed and interpreted stimulus (i.e., a real perception) is given some additional significance.
Hallucinations can occur in any sensory modality—visual, auditory, olfactory, gustatory, tactile, proprioceptive, equilibrioceptive, nociceptive, thermoceptive and chronoceptive. Hallucinations are referred to as multimodal if multiple sensory modalities occur.
A mild form of hallucination is known as a disturbance, and can occur in most of the senses above. These may be things like seeing movement in peripheral vision, or hearing faint noises or voices. Auditory hallucinations are very common in schizophrenia. They may be benevolent (telling the subject good things about themselves) or malicious, cursing the subject. 55% of auditory hallucinations are malicious in content, for example, people talking about the subject, not speaking to them directly. Like auditory hallucinations, the source of the visual counterpart can also be behind the subject. This can produce a feeling of being looked or stared at, usually with malicious intent. Frequently, auditory hallucinations and their visual counterpart are experienced by the subject together.
Hypnagogic hallucinations and hypnopompic hallucinations are considered normal phenomena. Hypnagogic hallucinations can occur as one is falling asleep and hypnopompic hallucinations occur when one is waking up. Hallucinations can be associated with drug use (particularly deliriants), sleep deprivation, psychosis, neurological disorders, and delirium tremens. Many hallucinations happen also during sleep paralysis.
The word "hallucination" itself was introduced into the English language by the 17th-century physician Sir Thomas Browne in 1646 from the derivation of the Latin word alucinari meaning to wander in the mind. For Browne, hallucination means a sort of vision that is "depraved and receive[s] its objects erroneously".
Classification
Hallucinations may be manifested in a variety of forms. Various forms of hallucinations affect different senses, sometimes occurring simultaneously, creating multiple sensory hallucinations for those experiencing them.
Auditory
Auditory hallucinations (also known as paracusia) are the perception of sound without outside stimulus. Auditory hallucinations can be divided into elementary and complex, along with verbal and nonverbal. These hallucinations are the most common type of hallucination, with auditory verbal hallucinations being more common than nonverbal. Elementary hallucinations are the perception of sounds such as hissing, whistling, an extended tone, and more. In many cases, tinnitus is an elementary auditory hallucination. However, some people who experience certain types of tinnitus, especially pulsatile tinnitus, are actually hearing the blood rushing through vessels near the ear. Because the auditory stimulus is present in this situation, it does not qualify it as a hallucination.
Complex hallucinations are those of voices, music, or other sounds that may or may not be clear, may or may not be familiar, and may be friendly, aggressive, or among other possibilities. A hallucination of a single individual person of one or more talking voices is particularly associated with psychotic disorders such as schizophrenia, and hold special significance in diagnosing these conditions.
In schizophrenia, voices are normally perceived coming from outside the person, but in dissociative disorders they are perceived as originating from within the person, commenting in their head instead of behind their back. Differential diagnosis between schizophrenia and dissociative disorders is challenging due to many overlapping symptoms, especially Schneiderian first rank symptoms such as hallucinations. However, many people who do not have a diagnosable mental illness may sometimes hear voices as well. One important example to consider when forming a differential diagnosis for a patient with paracusia is lateral temporal lobe epilepsy. Despite the tendency to associate hearing voices, or otherwise hallucinating, and psychosis with schizophrenia or other psychiatric illnesses, it is crucial to take into consideration that, even if a person does exhibit psychotic features, they do not necessarily have a psychiatric disorder on its own. Disorders such as Wilson's disease, various endocrine diseases, numerous metabolic disturbances, multiple sclerosis, systemic lupus erythematosus, porphyria, sarcoidosis, and many others can present with psychosis.
Musical hallucinations are also relatively common in terms of complex auditory hallucinations and may be the result of a wide range of causes ranging from hearing-loss (such as in musical ear syndrome, the auditory version of Charles Bonnet syndrome), lateral temporal lobe epilepsy, arteriovenous malformation, stroke, lesion, abscess, or tumor.
The Hearing Voices Movement is a support and advocacy group for people who hallucinate voices, but do not otherwise show signs of mental illness or impairment.
High caffeine consumption has been linked to an increase in likelihood of one experiencing auditory hallucinations. A study conducted by the La Trobe University School of Psychological Sciences revealed that as few as five cups of coffee a day (approximately 500 mg of caffeine) could trigger the phenomenon.
Visual
A visual hallucination is "the perception of an external visual stimulus where none exists". A separate but related phenomenon is a visual illusion, which is a distortion of a real external stimulus. Visual hallucinations are classified as simple or complex:
Simple visual hallucinations (SVH) are also referred to as non-formed visual hallucinations and elementary visual hallucinations. These terms refer to lights, colors, geometric shapes, and indiscrete objects. These can be further subdivided into phosphenes which are SVH without structure, and photopsias which are SVH with geometric structures.
Complex visual hallucinations (CVH) are also referred to as formed visual hallucinations. CVHs are clear, lifelike images or scenes such as people, animals, objects, places, etc.
For example, one may report hallucinating a giraffe. A simple visual hallucination is an amorphous figure that may have a similar shape or color to a giraffe (looks like a giraffe), while a complex visual hallucination is a discrete, lifelike image that is, unmistakably, a giraffe.
Command
Command hallucinations are hallucinations in the form of commands; they appear to be from an external source, or can appear coming from the subject's head. The contents of the hallucinations can range from the innocuous to commands to cause harm to the self or others. Command hallucinations are often associated with schizophrenia. People experiencing command hallucinations may or may not comply with the hallucinated commands, depending on the circumstances. Compliance is more common for non-violent commands.
Command hallucinations are sometimes used to defend a crime that has been committed, often homicides. In essence, it is a voice that one hears and it tells the listener what to do. Sometimes the commands are quite benign directives such as "Stand up" or "Shut the door." Whether it is a command for something simple or something that is a threat, it is still considered a "command hallucination." Some helpful questions that can assist one in determining if they may have this includes: "What are the voices telling you to do?", "When did your voices first start telling you to do things?", "Do you recognize the person who is telling you to harm yourself (or others)?", "Do you think you can resist doing what the voices are telling you to do?"
Olfactory
Phantosmia (olfactory hallucinations), smelling an odor that is not actually there, and parosmia (olfactory illusions), inhaling a real odor but perceiving it as different scent than remembered, are distortions to the sense of smell (olfactory system), and in most cases, are not caused by anything serious and will usually go away on their own in time. It can result from a range of conditions such as nasal infections, nasal polyps, dental problems, migraines, head injuries, seizures, strokes, or brain tumors. Environmental exposures can sometimes cause it as well, such as smoking, exposure to certain types of chemicals (e.g., insecticides or solvents), or radiation treatment for head or neck cancer. It can also be a symptom of certain mental disorders such as depression, bipolar disorder, intoxication, substance withdrawal, or psychotic disorders (e.g., schizophrenia). The perceived odors are usually unpleasant and commonly described as smelling burned, foul, spoiled, or rotten.
Tactile
Tactile hallucinations are the illusion of tactile sensory input, simulating various types of pressure to the skin or other organs. One subtype of tactile hallucination, formication, is the sensation of insects crawling underneath the skin and is frequently associated with prolonged cocaine use. However, formication may also be the result of normal hormonal changes such as menopause, or disorders such as peripheral neuropathy, high fevers, Lyme disease, skin cancer, and more.
Gustatory
This type of hallucination is the perception of taste without a stimulus. These hallucinations, which are typically strange or unpleasant, are relatively common among individuals who have certain types of focal epilepsy, especially temporal lobe epilepsy. The regions of the brain responsible for gustatory hallucination in this case are the insula and the superior bank of the sylvian fissure.
Sexual
Sexual hallucinations are the perception of erogenous or orgasmic stimuli. They may be unimodal or multimodal in nature and frequently involve sensation in the genital region, though it is not exclusive.Frequent examples of sexual hallucinations include the sensation of being penetrated, experiencing orgasm, feeling as if one is being touched in an erogenous zone, sensing stimulation in the genitals, feeling the fondling of one's breasts or buttocks and tastes or smells related to sexual activity. Visualizations of sexual content and auditory voices making sexually explicit remarks may sometimes be included in this classification. While it features components of other classifications, sexual hallucinations are distinct due to the orgasmic component and unique presentation.
The regions of the brain responsible differ by the subsection of sexual hallucination. In orgasmic auras, the mesial temporal lobe, right amygdala and hippocampus are involved.In males, genital specific sensations are related to the postcentral gyrus and arousal and ejaculation are linked to stimulation in the posterior frontal lobe. In females, however, the hippocampus and amygdala are connected. Limited studies have been done to understand the mechanism of action behind sexual hallucinations in epilepsy, substance use, and post-traumatic stress disorder etiologies.
Somatic
Somatic hallucinations refer to an interoceptive sensory experience in the absence of stimulus. Somatic hallucinations can be broken down into further subcategories: general, algesic, kinesthetic, and cenesthopathic.
Cenesthopathic- Effecting the cenesthetic sensory modality, cenesthopathic hallucinations are a pathological alteration in the sense of bodily existence, caused by aberrant bodily sensations Most often, cenesthopathic hallucinations will refer to sensation in the visceral organs. Therefore, it is also known as visceral hallucinations.Manifestations are often subjective, hard to describe and unique to the sufferer. Common manifestations include pressure, burning, tickling, or tightening in various body systems.While these hallucinations can be experienced by a variety of psychiatric and neurological disorder, cenesthopathic schizophrenia is recognized by the ICD as a subtype of schizophrenia marked by primarily cenesthopathic hallucinations and other body image aberrations.
Kinesthetic- Kinesthetic hallucinations, effecting the sensory modality of the same name, are the sensation of movement of the limbs or other body parts without actual movement.
Algesic- Algesic hallucinations, effecting the algesic sensory modality, refers to a perceived perception of pain.
General- General somatic hallucination refers to somatic hallucinations not otherwise categorized by the above subsections. Common examples include when an individual feels that their body is being mutilated, i.e. twisted, torn, or disemboweled. Other reported cases are invasion by animals in the person's internal organs, such as snakes in the stomach or frogs in the rectum. The general feeling that one's flesh is decomposing is also classified under this type of this hallucination.
Multimodal
A hallucination involving sensory modalities is called multimodal, analogous to unimodal hallucinations which have only one sensory modality. The multiple sensory modalities can occur at the same time (simultaneously) or with a delay (serial), be related or unrelated to each other, and be consistent with reality (congruent) or not (incongruent). For example, a person talking in a hallucination would be congruent with reality, but a cat talking would not be.
Multimodal hallucinations are correlated to poorer mental health outcomes, and are often experienced as feeling more real.
Cause
Hallucinations can be caused by a number of factors.
Hypnagogic hallucination
These hallucinations occur just before falling asleep and affect a high proportion of the population: in one survey 37% of the respondents experienced them twice a week. The hallucinations can last from seconds to minutes; all the while, the subject usually remains aware of the true nature of the images. These may be associated with narcolepsy. Hypnagogic hallucinations are sometimes associated with brainstem abnormalities, but this is rare.
Peduncular hallucinosis
Peduncular means pertaining to the peduncle, which is a neural tract running to and from the pons on the brain stem. These hallucinations usually occur in the evenings, but not during drowsiness, as in the case of hypnagogic hallucination. The subject is usually fully conscious and then can interact with the hallucinatory characters for extended periods of time. As in the case of hypnagogic hallucinations, insight into the nature of the images remains intact. The false images can occur in any part of the visual field, and are rarely polymodal.
Delirium tremens
One of the more enigmatic forms of visual hallucination is the highly variable, possibly polymodal delirium tremens. It is associated with withdrawal in alcohol use disorder. Individuals with delirium tremens may be agitated and confused, especially in the later stages of this disease. Insight is gradually reduced with the progression of this disorder. Sleep is disturbed and occurs for a shorter period of time, with rapid eye movement sleep.
Parkinson's disease and Lewy body dementia
Parkinson's disease is linked with Lewy body dementia for their similar hallucinatory symptoms. The symptoms strike during the evening in any part of the visual field, and are rarely polymodal. The segue into hallucination may begin with illusions where sensory perception is greatly distorted, but no novel sensory information is present. These typically last for several minutes, during which time the subject may be either conscious and normal or drowsy/inaccessible. Insight into these hallucinations is usually preserved and REM sleep is usually reduced. Parkinson's disease is usually associated with a degraded substantia nigra pars compacta, but recent evidence suggests that PD affects a number of sites in the brain. Some places of noted degradation include the median raphe nuclei, the noradrenergic parts of the locus coeruleus, and the cholinergic neurons in the parabrachial area and pedunculopontine nuclei of the tegmentum.
Migraine coma
This type of hallucination is usually experienced during the recovery from a comatose state. The migraine coma can last for up to two days, and a state of depression is sometimes comorbid. The hallucinations occur during states of full consciousness, and insight into the hallucinatory nature of the images is preserved. It has been noted that ataxic lesions accompany the migraine coma.
Charles Bonnet syndrome
Charles Bonnet syndrome is the name given to visual hallucinations experienced by a partially or severely sight impaired person. The hallucinations can occur at any time and can distress people of any age, as they may not initially be aware that they are hallucinating. They may fear for their own mental health initially, which may delay them sharing with carers until they start to understand it themselves. The hallucinations can frighten and disconcert as to what is real and what is not. The hallucinations can sometimes be dispersed by eye movements, or by reasoned logic such as, "I can see fire but there is no smoke and there is no heat from it" or perhaps, "We have an infestation of rats but they have pink ribbons with a bell tied on their necks." Over elapsed months and years, the hallucinations may become more or less frequent with changes in ability to see. The length of time that the sight impaired person can have these hallucinations varies according to the underlying speed of eye deterioration. A differential diagnosis are ophthalmopathic hallucinations.
Focal epilepsy
Visual hallucinations due to focal seizures differ depending on the region of the brain where the seizure occurs. For example, visual hallucinations during occipital lobe seizures are typically visions of brightly colored, geometric shapes that may move across the visual field, multiply, or form concentric rings and generally persist from a few seconds to a few minutes. They are usually unilateral and localized to one part of the visual field on the contralateral side of the seizure focus, typically the temporal field. However, unilateral visions moving horizontally across the visual field begin on the contralateral side and move toward the ipsilateral side.
Temporal lobe seizures, on the other hand, can produce complex visual hallucinations of people, scenes, animals, and more as well as distortions of visual perception. Complex hallucinations may appear to be real or unreal, may or may not be distorted with respect to size, and may seem disturbing or affable, among other variables. One rare but notable type of hallucination is heautoscopy, a hallucination of a mirror image of one's self. These "other selves" may be perfectly still or performing complex tasks, may be an image of a younger self or the present self, and tend to be briefly present. Complex hallucinations are a relatively uncommon finding in temporal lobe epilepsy patients. Rarely, they may occur during occipital focal seizures or in parietal lobe seizures.
Distortions in visual perception during a temporal lobe seizure may include size distortion (micropsia or macropsia), distorted perception of movement (where moving objects may appear to be moving very slowly or to be perfectly still), a sense that surfaces such as ceilings and even entire horizons are moving farther away in a fashion similar to the dolly zoom effect, and other illusions. Even when consciousness is impaired, insight into the hallucination or illusion is typically preserved.
Drug-induced hallucination
Drug-induced hallucinations are caused by hallucinogens, dissociatives, and deliriants, including many drugs with anticholinergic actions and certain stimulants, which are known to cause visual and auditory hallucinations. Some psychedelics such as lysergic acid diethylamide (LSD) and psilocybin can cause hallucinations that range in the spectrum of mild to intense.
Hallucinations, pseudohallucinations, or intensification of pareidolia, particularly auditory, are known side effects of opioids to different degrees—it may be associated with the absolute degree of agonism or antagonism of especially the kappa opioid receptor, sigma receptors, delta opioid receptor and the NMDA receptors or the overall receptor activation profile as synthetic opioids like those of the pentazocine, levorphanol, fentanyl, pethidine, methadone and some other families are more associated with this side effect than natural opioids like morphine and codeine and semi-synthetics like hydromorphone, amongst which there also appears to be a stronger correlation with the relative analgesic strength. Three opioids, Cyclazocine (a benzormorphan opioid/pentazocine relative) and two levorphanol-related morphinan opioids, Cyclorphan and Dextrorphan are classified as hallucinogens, and Dextromethorphan as a dissociative. These drugs also can induce sleep (relating to hypnagogic hallucinations) and especially the pethidines have atropine-like anticholinergic activity, which was possibly also a limiting factor in the use, the psychotomimetic side effects of potentiating morphine, oxycodone, and other opioids with scopolamine (respectively in the Twilight Sleep technique and the combination drug Skophedal, which was eukodal (oxycodone), scopolamine and ephedrine, called the "wonder drug of the 1930s" after its invention in Germany in 1928, but only rarely specially compounded today) (q.q.v.).
Sensory deprivation hallucination
Hallucinations can be caused by sensory deprivation when it occurs for prolonged periods of time, and almost always occurs in the modality being deprived (visual for blindfolded/darkness, auditory for muffled conditions, etc.)
Experimentally-induced hallucinations
Anomalous experiences, such as so-called benign hallucinations, may occur in a person in a state of good mental and physical health, even in the apparent absence of a transient trigger factor such as fatigue, intoxication or sensory deprivation.
The evidence for this statement has been accumulating for more than a century. Studies of benign hallucinatory experiences go back to 1886 and the early work of the Society for Psychical Research, which suggested approximately 10% of the population had experienced at least one hallucinatory episode in the course of their life. More recent studies have validated these findings; the precise incidence found varies with the nature of the episode and the criteria of "hallucination" adopted, but the basic finding is now well-supported.
Non-celiac gluten sensitivity
There is tentative evidence of a relationship with non-celiac gluten sensitivity, the so-called "gluten psychosis".
Pathophysiology
Dopaminergic and serotonergic hallucinations
It has been reported that in serotonergic hallucinations, the person maintains an awareness that they are hallucinating, unlike dopaminergic hallucinations.
Neuroanatomy
Hallucinations are associated with structural and functional abnormalities in primary and secondary sensory cortices. Reduced grey matter in regions of the superior temporal gyrus/middle temporal gyrus, including Broca's area, is associated with auditory hallucinations as a trait, while acute hallucinations are associated with increased activity in the same regions along with the hippocampus, parahippocampus, and the right hemispheric homologue of Broca's area in the inferior frontal gyrus. Grey and white matter abnormalities in visual regions are associated with hallucinations in diseases such as Alzheimer's disease, further supporting the notion of dysfunction in sensory regions underlying hallucinations.
One proposed model of hallucinations posits that over-activity in sensory regions, which is normally attributed to internal sources via feedforward networks to the inferior frontal gyrus, is interpreted as originating externally due to abnormal connectivity or functionality of the feedforward network. This is supported by cognitive studies of those with hallucinations, who have demonstrated abnormal attribution of self generated stimuli.
Disruptions in thalamocortical circuitry may underlie the observed top down and bottom up dysfunction. Thalamocortical circuits, composed of projections between thalamic and cortical neurons and adjacent interneurons, underlie certain electrophysical characteristics (gamma oscillations) that are associated with sensory processing. Cortical inputs to thalamic neurons enable attentional modulation of sensory neurons. Dysfunction in sensory afferents, and abnormal cortical input may result in pre-existing expectations modulating sensory experience, potentially resulting in the generation of hallucinations. Hallucinations are associated with less accurate sensory processing, and more intense stimuli with less interference are necessary for accurate processing and the appearance of gamma oscillations (called "gamma synchrony"). Hallucinations are also associated with the absence of reduction in P50 amplitude in response to the presentation of a second stimuli after an initial stimulus; this is thought to represent failure to gate sensory stimuli, and can be exacerbated by dopamine release agents.
Abnormal assignment of salience to stimuli may be one mechanism of hallucinations. Dysfunctional dopamine signaling may lead to abnormal top down regulation of sensory processing, allowing expectations to distort sensory input.
Treatments
There are few treatments for many types of hallucinations. However, for those hallucinations caused by mental disease, a psychologist or psychiatrist should be consulted, and treatment will be based on the observations of those doctors. Antipsychotic and atypical antipsychotic medication may also be utilized to treat the illness if the symptoms are severe and cause significant distress. For other causes of hallucinations there is no factual evidence to support any one treatment is scientifically tested and proven. However, abstaining from hallucinogenic drugs, stimulant drugs, managing stress levels, living healthily, and getting plenty of sleep can help reduce the prevalence of hallucinations. In all cases of hallucinations, medical attention should be sought out and informed of one's specific symptoms. Meta-analyses show that cognitive behavioral therapy and metacognitive training can also reduce the severity of hallucinations. Furthermore, there are recovery movements all around the world that advocate for individuals with schizophrenia or voice-hearers (individuals that hear voices). The Hearing Voices Movement, starting in Europe, is a great example of utilizing the knowledge and experience of voice hearers and combining it with experts in disorders such as schizophrenia, such as psychiatrists.
Epidemiology
Prevalence of hallucinations varies depending on underlying medical conditions, which sensory modalities are affected, age and culture. auditory hallucinations are the most well studied and most common sensory modality of hallucinations, with an estimated lifetime prevalence of 9.6%. Children and adolescents have been found to experience similar rates (12.7% and 12.4% respectively) which occur mostly during late childhood and adolescence. This is compared with adults and those over 60 (with rates of 5.8% and 4.8% respectively). For those with schizophrenia, the lifetime prevalence of hallucinations is 80% and the estimated prevalence of visual hallucinations is 27%, compared to 79% for auditory hallucinations. A 2019 study suggested 16.2% of adults with hearing impairment experience hallucinations, with prevalence rising to 24% in the most hearing impaired group.
A risk factor for multimodal hallucinations is prior experience of unimodal hallucinations. In 90% cases of psychosis, a visual hallucination occurs in combination with another sensory modality, most often being auditory or somatic. In schizophrenia, multimodal hallucinations are twice as common as unimodal ones.
A 2015 review of 55 publications from 1962 to 2014 found 16–28.6% of those experiencing hallucinations report at least some religious content in them, along with 20–60% reporting some religious content in delusions. There is some evidence for delusions being a risk factor for religious hallucinations, with and 61.7% of people having experienced any delusion and 75.9% of those having experienced a religious delusion found to also experience hallucinations.
See also
Hallucination (artificial intelligence)
Phantosmia
Pseudohallucination
Closed-eye hallucination
Dimethyltryptamine
Folie à deux
Ganzfeld effect
Hallucinogenic fish
Anomalous experiences
Illusion
Hypnagogia
Microwave auditory effect
Phantom eye syndrome
Phosphene
Prisoner's cinema
Psychedelic experience
Hallucinogen persisting perception disorder HPPD
Psychotic depression
Simulated reality
Vision (spirituality)
Schizophrenia
Bicameral mentality
Apparitional experience
Phantom limb
References
Further reading
</ref>
External links
Hearing Voices Network
Hallucination: A Normal Phenomenon?
Geometric visual hallucinations, Euclidean symmetry and the functional architecture of striate cortex
Medical signs
Nonexistent things
Symptoms and signs of mental disorders
|
3310154
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%20%28%D0%9E%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%BE%29
|
Остінбург (Огайо)
|
Остінбург (Огайо)
Остінбург — переписна місцевість (CDP) в США, в окрузі Ештабула штату Огайо. Населення — 505 осіб (2020).
Географія
Остінбург розташований за координатами (41.769168, -80.855605). За даними Бюро перепису населення США в 2010 році переписна місцевість мала площу 8,50 км², уся площа — суходіл.
Демографія
Згідно з переписом 2010 року, у переписній місцевості мешкало 516 осіб у 173 домогосподарствах у складі 106 родин. Густота населення становила 61 особа/км². Було 183 помешкання (22/км²).
Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 0,8 %. Частка іспаномовних становила 1,4 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 15,7 % — особи молодші 18 років, 53,1 % — особи у віці 18—64 років, 31,2 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 52,5 року. На 100 осіб жіночої статі у переписній місцевості припадало 76,1 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 69,3 чоловіків також старших 18 років.
За межею бідності перебувало 17,0 % осіб, у тому числі 0,0 % дітей у віці до 18 років та 34,6 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило 148 осіб. Основні галузі зайнятості: виробництво — 36,5 %, освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 34,5 %, транспорт — 7,4 %, сільське господарство, лісництво, риболовля — 7,4 %.
Джерела
Переписні місцевості Огайо
Населені пункти округу Ештабула (Огайо)
|
19834644
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Mariano%20Juan
|
Mariano Juan
|
Mariano Juan
Mariano Alcides Juan (born 15 May 1976 in Buenos Aires) is a retired Argentine association football player who played in Argentina for River Plate, Racing and Huracán, in the Netherlands for Ajax, and in Spain for Getafe CF, CD Toledo and CD Leganés.
External links
Argentine Primera statistics
1976 births
Living people
Argentine men's footballers
Argentina men's youth international footballers
Argentina men's under-20 international footballers
Club Atlético River Plate footballers
AFC Ajax players
Racing Club de Avellaneda footballers
Getafe CF footballers
CD Toledo players
Club Atlético Huracán footballers
CD Leganés players
Argentine Primera División players
Eredivisie players
Segunda División B players
Argentine expatriate men's footballers
Argentine expatriate sportspeople in the Netherlands
Expatriate men's footballers in the Netherlands
Argentine expatriate sportspeople in Spain
Expatriate men's footballers in Spain
Men's association football midfielders
Footballers from Buenos Aires
|
3015929
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%BB%D0%B0%20%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D0%B0
|
Прилегла зона
|
Прилегла зона — зона відкритого моря, в якій прибережна держава відповідно до міжнародного морського права може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушенням митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і правил в межах її території або територіального моря; для покарання за порушення таких законів і правил, вчинені в межах її території або територіального моря.
Ширина прилеглої зони — до 24 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря.
Історія
Виникнення подібних зон починається ще з XVIII сторіччя, коли ширина територіального моря у переважного числа держав не перевищувала 3 миль. Саме тоді деякі держави в односторонньому порядку стали встановлювати спеціальні зони за межами територіального моря, головним чином із метою боротьби з контрабандою. Вперше 5-мильну митну зону оголосила Велика Британія в 1736 році. У 1799 році 12-мильна митна зона була встановлена США, пізніше прилеглі зони були встановлені Францією, Бельгією й іншими країнами. В основному вони були спрямовані на припинення контрабанди, але в деяких випадках були фіскальні, санітарні й інші види прилеглих зон. З розвитком торгового мореплавства багато держав почали укладати угоди про прилеглу зону. Наприклад, Мексика в період із 1882 по 1899 роки уклала 10 угод із різними державами. Ще одним прикладом такого роду стала конвенція, укладена в 1925 році прибалтійськими країнами для боротьби з контрабандою алкогольних напоїв, у якій держави-учасниці взаємно погоджувати здійснення митного контролю над суднами приватних власників у 12-мильній зоні.
Перша спроба кодифікації звичайних міжнародних норм, що стосуються прилеглої зони, була почата в 1930 році на Гаазькій конференції, але закінчилася невдачею.
Кодифіковані норми про прилеглу зону вперше були встановлені в статті 24 , а потім у статті 33 Конвенції ООН з морського права 1982 року.
Юридична природа
Прилегла зона є частиною відкритого моря, але зі спеціальним режимом, тож обидві конвенції містять положення про суто цільовий її характер. Зона встановлюється тільки для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і правил прибережної держави, тобто у конкретних визначених цілях, розширення яких вочевидь неприпустимо. Отже, прилегла зона може бути тільки чотирьох видів: митна; фіскальна; імміграційна; санітарна.
За Конвенцією про територіальне море і прилеглу зону ширина прилеглої зони не може перевищувати 12 морських миль від тих же вихідних ліній, від яких відміряється і територіальне море. Іншими словами, право на прилеглу зону мають ті держави, територіальне море яких менше 12 миль (розмежування між суміжними державами проводиться по серединній лінії при відсутності угоди про інше).
UNCLOS 82 містить положення про те, що прилегла зона поширюється на відстань до 24 миль, що відраховуються від вихідних ліній. Останнє продиктовано необхідністю подолання розбіжностей з III Конференцією ООН з морського права щодо статусу економічної зони, оскільки у випадку встановлення такої зони, прилегла зона буде перекрита нею.
На відміну від деяких інших морських просторів, існування яких та суверенітет над якими не потребують прийняття окремих законів внаслідок самого факту приєднання держави до Конвенції 1982 року, контроль, що може здійснюватися державою в прилеглій зоні, потребує прийняття окремого законодавчого акту. Це пояснюється тим, що прилегла зона не є ані зоною суверенітету, ані зоною юрисдикції. Ця та ділянка морського простору, де прибережна держава може здійснювати обмежений контроль для запобігання порушенням чи для покарання за порушення певних правил, а також мати права та обов'язки щодо затонулих археологічних та історичних об'єктів.
Прилеглу санітарну зону встановили Аргентина, Венесуела, Індія; митну — Сирія, фіскальну — Індія, Югославія, Сирія; імміграційну — Індія, Португалія. Інші види таких зон: безпеки; кримінальної і цивільної юрисдикції; нейтралітету; запобігання забруднення; фортечні тощо.
У 2018 році правовий статус та режим прилеглої зони був визначений у законодавстві 83 прибережних держав. Не пізніше 2012 року у світі нараховувалося 55 таких держав.
Прилегла зона України
9 липня 2003 Верховна Рада України прийняла за основу проєкт закону України про внутрішні води, територіальне море і прилеглу зону України, який так і не був прийнятий.
Проєкт закону про внутрішні води, територіальне море та прилеглу зону України, поданий 30 грудня 2002 року, був відкликаний після проходження першого читання. Така сама доля чекала на ще один законопроєкт .
Проєкт закону про прилеглу зону України, поданий 23 липня 2009 року, пройшов перше читання, але провалився в другому.
І, нарешті, законопроєкт № 8361 від 16 травня 2018 року, був прийнятий як Закон «Про прилеглу зону України» 6 грудня того ж року. На прискоренні роботи щодо юридичного закріплення прилеглої зони України позначилась військова агресія Росії проти українських суден у районі Керченської протоки. Закон підписаний Президентом 29 грудня і набрав чинності 4 січня 2019 року.
Згідно з Законом, прилегла зона України є морським поясом, що прилягає до територіального моря України, зовнішня межа якого перебуває на відстані не більше двадцяти чотирьох морських миль, відлічених від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря України.
Україна у своїй прилеглій зоні здійснює контроль, необхідний з метою:
запобігання порушенням митного, фіскального (податкового), імміграційного (міграційного), санітарного законодавства України у межах території України, включаючи її внутрішні води або територіальне море;
притягнення до відповідальності за порушення зазначеного законодавства.
З цією метою Державна прикордонна служба України може здійснювати:
1) зупинення суден;
2) огляд суден;
3) затримання чи арешт суден та/або членів їх екіпажу, крім військових кораблів та інших державних суден, які використовуються з некомерційною метою.
Див. також
Виключна економічна зона
Територія держави
Примітки
Посилання
Contiguous Zone / INSPIRE registry (European Commission)
Література
Brownlie, Ian. Basic documents in international law. Oxford University Press, USA, 2009.
Ereli, Eliezer. «Submerged Lands Act and the Geneva Convention on the Territorial Sea and the Contiguous Zone.» Tul. L. Rev. 41 (1966): 555.
Fell, Lloyd C. «Maritime Contiguous Zones.» Michigan Law Review 62.5 (1964): 848—864.
Fitzmaurice, Gerald. «Some Results of the Geneva Conference on the Law of the Sea: Part I—The Territorial Sea and Contiguous Zone and Related Topics.» International & Comparative Law Quarterly 8.1 (1959): 73-121.
Fitzsimmons, James A., and Bellur N. Srikar. «Emergency ambulance location using the contiguous zone search routine.» Journal of Operations Management 2.4 (1982): 225—237.
Koh, Tommy TB. «The territorial sea, contiguous zone, straits and archipelagoes under the 1982 Convention on the Law of the Sea.» Malaya L. Rev. 29 (1987): 163.
Lowe, A. Vaughan. «The development of the concept of the contiguous zone.» British Yearbook of International Law 52.1 (1982): 109—169.
Martial, Jean A. «State control of the air space over the territorial sea and the contiguous zone.» Can. B. Rev. 30 (1952): 245.
Oda, Shigeru. «The Concept of the Contiguous Zone.» International & Comparative Law Quarterly 11.1 (1962): 131—153.
Reeves, Jesse S. «The Codification of the Law of Territorial Waters.» American Journal of International Law 24.3 (1930): 486—499.
Schwarztrauber, Sayre Archie. The three-mile limit of territorial seas. Naval Institute Press, 1972.
Symonides, Janusz. «Origin and legal essence of the contiguous zone.» (1989): 203—211.
Wulf, Norman A. «Contiguous Zones for Pollution Control.» J. Mar. L. & Com. 3 (1971): 537.
Морське право
Морські кордони
|
1526683
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Telemusik
|
Telemusik
|
Telemusik — електронна музична композиція Карлгайнца Штокгаузена, створена протягом січня-березня 1966 року, позначена № 20 в каталозі творів композитора. Загальна тривалість становить 17 хв. 30 с.
Композитор написав цей твір, а також інший твір, Solo, на замовлення студії електронної музики при Японській телерадіомовній корпорації (NHK) в Токіо, і в оригінальній версії Telemusik є 5-канальною композицією.
Естетична концепція
Telemusik, як і наступна композиція Штокгаузена, Hymnen, втілює ідею т.зв. «світової музики»: музики, яка взаємно інтегрує звукові явища, які походять із найрізноманітніших куточків світу та є елементами різних, самобутніх культур. Роль композитора тут полягає в об'єднанні, синтезуванні цих звукових явищ в єдине, підпорядковане сталим законам музичне ціле, яке втілює концепцію єдності усього світу при його найбагатшому різноманітті. Штокгаузен зазначає:
Дослідник творчості Штокгаузена Роберт Маконі так характеризує Telemusik:
В Telemusik віддзеркалено також значний вплив на Штокгаузена японської культури, адже створена ця композиція була саме в Японії. Протягом перших днів по прибутті до Токіо, композитора сповнювали «образи звуків, технічних процесів, формальних зв'язків, образи нотації, стосунків між людьми<…>». Зоркема, в Telemusik композитор послідовно використовує ряд японських ритуальних уданних інструментів (удари яких відкривають кожен наступний розділ твору).
Ще однією особливістю цього твору є багаторівневе застосування ряду Фібоначчі для формування його часової структури; ряд Фібоначчі, як відомо, містить прямий зв'язок із пропорцією «золотого перетину», а числа цього ряду спостерігають в живій природі.
Звуковий матеріал
Звукові образи, якими Штокгаузен оперує в Telemusik, можна поділити на кілька категорій. Значної ваги надається фрагментам музичних записів, які походять із різних куточків Землі та належать різним культурам; серед них є, зокрема, записи музики ґаґаку Імператорського двору, музики з острова Балі, південної Сахари, Іспанії, Угорщини, В'єтнаму, музики племені Shipibos з регіону Амазонки, церемонії Omituzori з японського міста Nara, буддійської святині Kojasan в Китаї, музики японського театру Nō та ін.
Ці звуки, втім, майже ніде не використовуються в необробленому вигляді. Натомість, композитор активно застосовує в цьому творі кільцеву модуляцію та «інтермодуляцію» між собою різних фрагментів музики: два звукові сигнали пропускаються модулятор, і один з них трансформує інший або шляхом перемножування сигналів (кільцева модуляція), або шляхом накладання амплітуди одного сигналу на інший (амплітудна модуляція).
Окрім записів музики народів світу, важливу роль в Telemusik відіграють 6 японських ритуальних ударних інструментів: вони анонсують початок нового розділу твору, структури.
Третьою категорією є безпосередньо електронні звуки, які теж можуть «інтермодулюватись» з фрагментами записаної музики через різноманітні звукові трансформації.
Форма
Telemusik має чітку форму, яка регламентується рядом Фібоначчі. Композиція ділиться на 32 структури. Довжина структур (в секундах) регулюється сегментом ряду Фібоначчі, який містить значення:
Деякі зі значень довжин використовуються кількаразово. Кількість використання кожної з довжин визначається іншим сегментом ряду Фібоначчі:
Ці значення формують довжини 32-х структур в такий спосіб, що найдовша тривалість структури (144 с.) використовується лише раз, а найкоротша (13 с.) — усі 13 разів. При тому у випадках, коли довжини структур повторюються, композитор уводить різницю варіантів між собою, так що, наприклад, замість трьох структур, які тривають 55 с., є три структури, які тривають 55, 56 та 57 с. відповідно. Кількість повторень кожного з варіантів довжини теж відповідає числам ряду Фібоначчі. Усі довжини подано на таблиці:
Кожну зі структур відкриває удар одного з 6 японських ритуальних ударних інструментів, довжина затухання яких є пропорційною до довжини відповідної структури. Внутрішній часовий поділ структур теж регулюється числами ряду Фібоначчі. Наприклад, структура № 24 має внутрішній поділ на такі одиниці (порядок не збережено): 34, 21, 13, 8, 5, 3, 2, 1, 1.
Цікаві факти
Порівняно із попередньою електронною композицією, Kontakte, на реалізацію якої Штокгаузен витратив майже півтора року, Telemusik він написав відносно швидко — з 23 січня по 2 березня 1966 р., при тому встановивши собі графік роботи: один день — один розділ твору; за кількома винятками композитор дотримався цього графіку й реалізував твір в тій послідовності, в якій він звучить.
Примітки
Джерела
Твори Карлгайнца Штокгаузена
Електронна музика
|
2443657
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0
|
Мутинська війна
|
Мутинська війна (Bellum Mutinense) — бойові дії біля міста Мутина (сучасна Модена) між Марком Антонієм і сенатським військом 43 року до н. е., що були частиною громадянських війн 44—42 рр. до н. е.
Передумови
Вбивство Цезаря відновило громадянські війни у Давньому Римі. Приблизно через рік після його смерті, переговори між Марком Антонієм та сенатом провалились. Марк Антоній зібрав свої легіони та відправився на війну проти одного з вбивць Цезаря — Децима Юнія Брута Альбіна, який вже тоді керував Цезальпійською Галією. Децим отримав наказ від Сенату здати провінцію Марку Антонію, але він йому не підкорився. Це була провокація, на яку Антоній поспішив відповісти. У ситуації Антонія, який стояв на краю загибелі, а також був не в пошані серед народу, перемога над Децімом Брутом означала повернення домінуючого положення і встановлення контролю над стратегічно важливою провінцією.
У 43 році до н. е. Децим Брут зайняв Мутину, яка могла витримати тривалу облогу. Антоній блокував сили Брута в намірі виснажити їх голодом. Панса був відправлений на північ від Риму для підкріплення сил Авла Гірція та Октавіана, щоб допомогти Бруту. Гірцій і Октавіан наблизились до Мутини максимально близько. Антоній взнав, що по Емілієвій дорозі їде Панса з підкріпленням, вирішивши не дозволити йому об'єднатись з основними військовими силами, він поїхав йому назустріч. Але Гірцій відправив назустріч Пансі легіон Марса і дві преторіанські когорти. 14 квітня відбулась перша битва при Форум Галлорумі. У цій битві був смертельно поранений Панса, одна преторіанська когорта була знищена, легіон Марса відступив.
Після перемоги війська Антонія повертались у невпорядкованому строї на свої позиції, коли раптом на них напав Гірцій з IV легіоном. Все військо Антонія було розбите вщент.
Битва під Мутиною
21 квітня Гірцій і Октавіан напали на табір Антонія, проти якого Децим Брут також відправив декілька когорт. Вирішальна битва відбулась в самому таборі Антонія. Октавіан тоді боровся як простий легіонер і врятував тіло полеглого в бою Гірція. Антоній зазнав величезних втрат і відступив. З легіоном Жайворонків, він попрямував на північний захід, в Нарбонську Галію, де на той час стояв Лепід.
Полководець Антонія Вентідій Басс ще в кінці 44 року набрав в південній Італії два легіони і мав намір напасти на Рим і захопити там Цицерона, але згодом відмовився від цього плану і попрямував по Емілієвій дорозі на об'єднання з Антонієм. У момент Мутинської битви він перебував уже у Фавонії, а коли Антоній вирішив відступити від Мутини, Вентідій отримав від нього наказ перейти на Апеніни і попрямувати на об'єднання з ним.
Наслідки
Результат військових дій під Мутиною був надзвичайно вигідним перш за все для Октавіана. Марк Антоній на деякий час перестав являти собою небезпеку, тим більше він був поза межами Італії. Обидва консули загинули, і тепер вся військово-адміністративна влада, всі війська зосередились у руках Октавіана. У Римі дуже довго ходили чутки, що Панса і Гірцій не випадково загинули. Буцімто Пансу отруїв його лікар Глікон, а Гірція заколов сам Октавіан під час бою.
Джерела
Ronald Syme, La révolution romaine (traduction de R. Stuveras), Paris, 1967.
Werner Eck, The Age of Augustus, Oxford, Wiley-Blackwell, coll. "Blackwell Ancient Lives", 2002, 176 p. (ISBN 978-0631229575).
Війни Стародавнього Риму
Громадянські війни в Стародавньому Римі
Битви Стародавнього Риму
Війни I століття до н. е.
|
4067479
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D1%80%20%28%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%29
|
Стрингер (авіація)
|
Стрингер (авіація)
Стрінгер (поздовжня балка, тятива) — поздовжній елемент силового набору літального апарата, пов'язаний з обшивкою і нервюрами крила або шпангоутами фюзеляжу. Призначений для сприйняття осьових зусиль розтягу і стиску. Він сприймає також і місцеві аеродинамічні навантаження, підкріплює обшивку, підвищуючи її жорсткість. Залежно від призначення і розташування стрингери бувають місцевого посилення (в місцях дії зосереджених навантажень або по краях вирізів у обшивці), типові (забезпечують жорсткість конструкції), стикові (на стиках обшивки), лобові та кінцеві. В конструкціях сучасних літаків встановлюються стрингери з пресованих і гнутих профілів з кроком 150…400 мм. Для підвищення живучості конструкції в місцях можливої появи тріщин в обшивці ставляться стрингери з високоміцних матеріалів, які виконують роль обмежувачів розповсюдження тріщин («стопери»).
У деяких силових схемах є потужний стрингерний набір, де пояси лонжеронів слабко виражені. У цьому випадку площі поперечних перерізів поясів лонжеронів того ж порядку, що й площі перерізів стрингерів. Таким чином, стрингери відрізняються від лонжеронів слабшим перерізом.
Функції
Функції визначаються конструктивно-силовою схемою. У лонжеронному крилі стрингери служать для підкріплення обшивки з метою підвищення її критичних дотичних напружень при роботі крила на кручення і вигин і беруть участь спільно з обшивкою в передаванні аеродинамічного навантаження на нервюри, працюючи на поперечний вигин. У моноблоковому крилі, крім того, стрингерний набір спільно з обшивкою сприймає більшу частину згинального моменту. Стрингери й обшивка при цьому працюють на стиск або розтяг, у них діють нормальні напруження. Вага стрингерів становить, залежно від конструкції, 3—12 % ваги всього крила.
У конструкції фюзеляжу стрингери також виконують свою роль залежно від схеми. У стрингерних фюзеляжах («напівмонокок») навантаження сприймає обшивка, підкріплена великою кількістю стрингерів, іноді в набір входять лонжерони. Такий тип фюзеляжу мають Ту-154, Іл-96, SSJ. У лонжеронно-стрингерних фюзеляжах у місцях, де необхідно робити великі вирізи, використовується лонжеронна схема, що переходить потім у стрингерну завдяки додаванню стрингерів і зменшенню перерізів лонжеронів (як на МіГ-15).
Форми перерізів
Розрізняють стрингери пресовані і гнуті, відкритого і закритого перерізу.
Пресовані профілі мають вищі критичні напруги стиснення, ніж гнуті профілі подібних перерізів і рівної поперечної площі. Тому в стиснутих панелях моноблокових крил застосовують, як правило, стрингери з пресованих профілів. Гнуті профілі застосовують іноді для стрингерів, які за основного навантаження, що діє на крило, працюють на розтяг. Закриті профілі, утворюючи разом з обшивкою замкнутий контур, забезпечують одержання вищих критичних напружень, ніж рівні за площею перерізу профілі інших типів.
Для зменшення маси і створення конструкції такої ж міцності, стрингери роблять зі змінною за розмахом площею поперечного перерізу, що зменшується до кінців крила. Товщина стінок стрингерів зазвичай лежить у межах від 0,5 до 3,0 мм.
Див. також
Лонжерон
Нервюра
Стрингер
Посилання
Енциклопедія авіації
Силові елементи. avia.wolan.org
https://web.archive.org/web/20140729184643/http://aviaciaportal.ru/stringery/
https://web.archive.org/web/20140810232421/http://aeroconstruction.ru/stringeri/1
Конструкція літальних апаратів
|
71164317
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Sukhyi%20Stavok
|
Sukhyi Stavok
|
Sukhyi Stavok is a village in Beryslav Raion, Kherson Oblast, southern Ukraine. It is about north-northeast from the centre of Kherson city, and about south-east from Andriivka.
History
The village came under attack by Russian forces in 2022, during the Russian invasion of Ukraine.
On 29 August 2022 the village was claimed to be liberated by Ukrainian forces during the opening phase of the 2022 Kherson counteroffensive.
References
Villages in Beryslav Raion
|
67174485
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Lamb%20%282021%20film%29
|
Lamb (2021 film)
|
Lamb (2021 film)
Lamb is a 2021 folk horror film directed by Valdimar Jóhannsson, who also co-wrote the screenplay with Sjón. The film's plot is about the birth of a human/sheep hybrid of mysterious origin and the couple who adopts the child as their own. An international co-production between Iceland, Sweden, and Poland, the film stars Noomi Rapace, and marks Valdimar's feature-length directorial debut. Rapace and Béla Tarr were executive producers. After premiering at the 2021 Cannes Film Festival, the film was released in Iceland on 24 September 2021. It was selected as the Icelandic entry for the Best International Feature Film at the 94th Academy Awards.
Plot
In Iceland, a herd of horses is spooked by an unknown, loudly-breathing entity that makes its way to a barn. Later, farmer María and her husband Ingvar are shocked when one of their pregnant sheep gives birth to a human/sheep hybrid with a mostly human body and a lamb's head and right arm.
María and Ingvar take the hybrid infant in as their own and grow to love her as their own child, naming her Ada after María's deceased daughter. The ewe that is Ada's biological mother misses her child and becomes a nuisance, attempting to contact Ada constantly and loitering outside the couple's home. Shortly after an incident where Ada goes missing and is later found next to the ewe, María shoots the ewe and buries her body in a shallow, unmarked grave. Unbeknownst to her, Ingvar's roving brother Pétur, who arrives at the farmhouse shortly before the killing, witnesses the incident before sleeping in the barn.
Pétur, who makes sexual advances towards María, is very disturbed by Ada and maintains the belief that "it's an animal, not a child". Ingvar claims the whole situation has given them happiness. Increasingly angered and disturbed by María and Ingvar's attachment to Ada, Pétur takes her on an early morning walk while everyone is asleep with the intention of shooting her. After having a tearful change of heart, however, he is later seen soundly sleeping with Ada and soon becomes an uncle to her.
One evening, while María, Pétur, and Ingvar are having a drunken party, Ada witnesses the unknown entity from before near the barn. The entity then proceeds to kill the family's dog before taking the family's gun. After the party, a drunk Ingvar goes to bed. Pétur makes sexual advances towards María once again. When she rejects his advances, Pétur reveals that he witnessed María killing Ada's sheep mother, trying to blackmail María into having sex with him by threatening to reveal this to Ada. María pretends to be seduced by Pétur in order to lock him in a storage room.
The next morning, Maria unlocks the storage room and drives him to the bus stop, sending him away, insisting she is committed to a new start with her family. After waking up to find María and Pétur missing, Ingvar takes Ada to fix the broken tractor left halfway to the lake, the attempt proven unsuccessful. On their way back home, the entity, revealed to be a ram/man hybrid and Ada's biological father, emerges and shoots Ingvar in the neck, before taking a tearful Ada with him and walking away into the wilderness.
María returns home and finds that Ingvar and Ada are missing. She searches for the two and discovers Ingvar before he dies, and despairs at the loss of her husband and new child. María searches the wilderness in vain, before closing her tear-filled eyes.
Cast
Noomi Rapace as María
Hilmir Snær Guðnason as Ingvar
Björn Hlynur Haraldsson as Pétur
Ingvar Eggert Sigurðsson as man on television
Lára Björk Hall as the voice of Ada
Production
In February 2019, Noomi Rapace and Hilmir Snær Guðnason had joined the cast of the film, with Valdimar Jóhannsson directing from a screenplay he wrote alongside Sjón.
Release
In June 2020, the film was sold across Europe in the New Europe Film Sales agency. The film was picked up by distributors in Czech Republic (Artcam), France (The Jokers), Switzerland (Filmcoopi), Slovakia (ASFK), Germany (Koch Films), Poland (Gutek Film), Benelux (The Searchers), Hungary (Vertigo), Austria (Filmladen), Denmark (Camera Film), Lithuania (Scanorama), former Yugoslavia (Five Stars/Demiurg), Estonia (Must Käsi) and Latvia (Kino Bize) with MUBI acquiring the distribution rights for Latin America (excluding Mexico), Turkey, India, the UK and Ireland. In July 2021, A24 acquired North American distribution rights to the film.
The film had its world premiere on 13 July 2021 as part of the official selection at the 2021 Cannes Film Festival in the Un Certain Regard section. It was released in the United States on 8 October 2021. The film also had a special screening of BFI London Film Festival on 15 October 2021
Reception
Box office
In the United States and Canada, Lamb was released alongside No Time to Die and earned $1 million from 583 theaters, finishing seventh and marking the best-ever opening weekend for an Icelandic film in the U.S.
Critical response
David Fear of Rolling Stone described the film as "the odd, unsettling, soon-to-be-your-cult-movie-of-choice straight outta Iceland", and wrote: "It's the sweetest, most touching waking nightmare you've ever experienced." Jeannette Catsoulis of The New York Times called the film an "atmospheric debut feature", and added that it "plays like a folk tale and thrums like a horror movie." She wrote: "Slow-moving and inarguably nutty, Lamb nevertheless wields its atavistic power with the straightest of faces". Michael O'Sullivan of The Washington Post also described the film as a "haunting, atmospheric feature debut", and wrote: "Johannsson has a way of imbuing everything — animate and inanimate, even an empty doorway — with a kind of living, breathing spirit." He gave the film a score of 3/4 stars. Katie Walsh of the Los Angeles Times wrote, "Ominous mountains look down upon the pastoral arena where this fantastical yet meditative rural drama plays out; it's a modern folk tale about the strange realities of life and death that such a closeness to nature affords." Joe Morgenstern of The Wall Street Journal described the film as "a shaggy lamb story expertly told." Kevin Maher of The Times gave the film 4/5 stars, writing, "The director, Valdimar Johannsson, treats the admittedly ridiculous material with a convincing, deadpan seriousness and is supported at every step by his star performer on impeccable form."
Richard Brody of The New Yorker was more critical of the film, saying that it "preens and strains to be admired even as it reduces its characters to pieces on a game board and its actors to puppets." Barry Hertz of The Globe and Mail criticized the film's ending as being "like a parody of an A24 horror movie", and wrote, "I won't make the obvious joke and say it's baaad. But its sheep thrills are mutton to write home about, either." Alison Willmore of Vulture wrote, "By the time the final act rolls around, Lamb approaches the idea that there's a price that must be paid with a shrugging diffidence rather than impending doom. It's such an underwhelming conclusion to a film with such a compelling start."
See also
List of submissions to the 94th Academy Awards for Best International Feature Film
List of Icelandic submissions for the Academy Award for Best International Feature Film
References
External links
2021 films
2021 drama films
2020s monster movies
2021 fantasy films
2020s Icelandic-language films
Swedish drama films
Swedish fantasy films
Icelandic drama films
Icelandic fantasy films
Polish drama films
Polish fantasy films
A24 (company) films
Folk horror films
Films about families
Films about sheep
Films set on farms
Films set in Iceland
2021 directorial debut films
2020s American films
|
3071370
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%9A%20%C2%AB%D0%90%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%B0%C2%BB%20%28%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C%29%20%D1%83%20%D1%81%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D1%96%201931%E2%80%941932
|
ФК «Адміра» (Відень) у сезоні 1931—1932
|
ФК «Адміра» (Відень) у сезоні 1931—1932
ФК «Адміра» в сезоні 1931—1932 — 27-й сезон австрійського футбольного клубу «Адміра» (Відень).
Склад і статистика
Чемпіонат Австрії
Підсумкова турнірна таблиця
Кубок Австрії
Товариські матчі
Посилання
Статистика у чемпіонаті
Кубок Австрії
Товариські матчі австрійських клубів
1931–1932
Адміра
|
547113
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BD-%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BD-%D0%B4%D1%8E-%D0%91%D0%BE%D1%88%D0%B5
|
Сен-Мартен-дю-Боше
|
Сен-Мартен-дю-Боше — муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Сена і Марна. Населення — .
Муніципалітет розташований на відстані близько 80 км на схід від Парижа, 65 км на схід від Мелена.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році в муніципалітеті числилось 103 оподатковані домогосподарства, у яких проживали 295,0 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача
Сусідні муніципалітети
Посилання
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Сена і Марна
Примітки
Муніципалітети департаменту Сена і Марна
|
51884416
|
https://en.wikipedia.org/wiki/2016%20Hong%20Kong%20Tennis%20Open%20%E2%80%93%20Singles
|
2016 Hong Kong Tennis Open – Singles
|
2016 Hong Kong Tennis Open – Singles
Jelena Janković was the defending champion, but lost in the semifinals to Caroline Wozniacki.
Wozniacki went on to win the title, defeating Kristina Mladenovic in the final 6–1, 6–7(4–7), 6–2.
Seeds
Draw
Finals
Top half
Bottom half
Qualifying
Seeds
Qualifiers
Draw
First qualifier
Second qualifier
Third qualifier
Fourth qualifier
Fifth qualifier
Sixth qualifier
References
Main Draw
Qualifying Draw
External links
2016 WTA Tour
2016 Singles
2016 in Hong Kong sport
|
34624
|
https://en.wikipedia.org/wiki/1945
|
1945
|
1945 marked the end of World War II and the fall of Nazi Germany and the Empire of Japan. It is also the year concentration camps were liberated and the only year in which atomic weapons have been used in combat.
Events
World War II will be abbreviated as “WWII”
January
January 1 – WWII:
Germany begins Operation Bodenplatte, an attempt by the Luftwaffe to cripple Allied air forces in the Low Countries.
Chenogne massacre: German prisoners are allegedly killed by American forces near the village of Chenogne, Belgium.
January 6 – WWII: A German offensive recaptures Esztergom, Hungary from the Soviets.
January 9 – WWII: American and Australian troops land at Lingayen Gulf on western coast of the largest Philippine island of Luzon, occupied by Japan since 1942.
January 12 – WWII: The Soviet Union begins the Vistula–Oder Offensive in Eastern Europe, against the German Army.
January 13 – WWII: The Soviet Union begins the East Prussian Offensive, to eliminate German forces in East Prussia.
January 16 – WWII: Adolf Hitler takes residence in the Führerbunker in Berlin.
January 17
WWII: The Soviet Union occupies Warsaw, Poland.
The Holocaust: Swedish diplomat Raoul Wallenberg, who has saved thousands of Jews, is taken into custody by a Soviet patrol during the Siege of Budapest and is never again seen publicly.
January 18 – The Holocaust: The SS begins the evacuation of Auschwitz concentration camp. Nearly 60,000 prisoners, mostly Jews, are forced to march to other locations in Germany; as many as 15,000 die. The 7,000 too sick to move are left without supplies being distributed.
January 19 – The Holocaust: Soviet forces liberate the Łódź Ghetto; only 877 Jews of the initial population of 164,000 remain at this time.
January 20
Franklin D. Roosevelt is sworn in for a fourth term as President of the United States, the only President ever to exceed two terms.
Germany begins the Evacuation of East Prussia.
January 21–22 (night) – At the Grünhagen railroad station, located in East Prussia at this date, two trains, heading for Elbing, collide. At dawn the station is reached by Soviet Army infantry and tanks which destroy the station, killing between 140 and 150 people.
January 23 – WWII:
Hungary agrees to an armistice with the Allies.
German Grand Admiral Karl Dönitz orders the start of Operation Hannibal, the mass evacuation by sea of German troops and civilians from the Courland Pocket, East Prussia and the Polish Corridor, evacuating an estimated 800,000-900,000 German civilians and 350,000 soldiers from advancing Soviet forces.
Evacuation of Germans from Grünhagen.
January 24 – WWII: AP war correspondent Joseph Morton, nine OSS men, and four SOE agents are executed by the Germans at Mauthausen concentration camp under Hitler's Commando Order of 1942, which stipulates the immediate execution of all captured Allied commandos or saboteurs without trial, even those in proper uniforms. Morton is the only Allied correspondent to be executed by the Axis during the war.
January 25 – WWII: Hitler appoints Heinrich Himmler as commander of the hastily formed Army Group Vistula (Heeresgruppe Weichsel) to halt the Soviet Red Army's Vistula–Oder offensive into Pomerania, despite Himmler's lack of military experience.
January 26 – WWII: 19-year-old U.S. Army Staff Sergeant Audie Murphy sees action at Holtzwihr, France, for which is awarded the Medal of Honor.
January 27 – The Holocaust: The Soviet Red Army liberates the Auschwitz and Birkenau concentration camps.
January 30 – WWII:
, with over 10,000 mainly civilian Germans from Gotenhafen (Gdynia) is sunk in Gdańsk Bay by three torpedoes from Soviet submarine S-13 in the Baltic Sea; up to 9,400, 5,000 of whom are children, are thought to have died – the greatest loss of life in a single ship sinking in history.
Raid at Cabanatuan: 121 American soldiers and 800 Filipino guerrillas free 813 American prisoners of war from the Japanese-held camp in the city of Cabanatuan, in the Philippines.
Adolf Hitler makes his last public speech, on broadcast radio, expressing the belief that Germany will triumph.
January 31 – WWII: The Battle of Hill 170 in the Burma Campaign ends with the British 3rd Commando Brigade defeating the Imperial Japanese Army 54th Division, causing the Japanese Twenty-Eighth Army to withdraw from the Arakan Peninsula.
February
February – Raymond L. Libby of American Cyanamid's research laboratories, at Stamford, Connecticut, announces a method of orally administering the antibiotic penicillin.
February 3 – WWII:
Battle of Manila: United States forces enter the outskirts of Manila to capture it from the Japanese Imperial Army, starting the battle. On February 4, U.S. Army forces liberate Santo Tomas Internment Camp in the city.
The Soviet Union agrees to enter the Pacific War against Japan, once hostilities against Germany are concluded.
February 4–11 – WWII: President Franklin D. Roosevelt, Prime Minister of the United Kingdom Winston Churchill and Soviet leader Joseph Stalin hold the Yalta Conference.
February 7 – WWII: General Douglas MacArthur returns to Manila.
February 8 – The Alaska Anti-Discrimination Act of 1945, championed by charismatic native leader Elizabeth Peratrovich, is passed by the territorial Senate, after the legislature defeated a previous bill in 1943.
February 9
Walter Ulbricht becomes leader of the German Communists in Moscow.
WWII: "Black Friday": A force of Allied Bristol Beaufighter aircraft suffers heavy casualties in an unsuccessful attack on German destroyer Z33 and escorting vessels sheltering in Førde Fjord, Norway.
February 10 – WWII: German troopship is sunk by the Soviet submarine S-13; 3,608 drown.
February 10–20 – WWII: Operation Kita: The Imperial Japanese Navy returns "Completion Force", containing both its Ise-class battleships, safely from Singapore to Kure in Japan despite Allied attacks.
February 12 – A devastating tornado outbreak in Mississippi and Alabama kills 45 people and injures 427 others.
February 13 – WWII:
The Budapest Offensive and the Siege of Budapest end with Nazi troops surrendering Budapest (Hungary) to Soviet-Romanian forces.
Bombing of Dresden (Germany) by the British Royal Air Force and United States Army Air Forces; 25,000-35,000 are estimated to have died.
February 16 – WWII:
The Bombing of Wesel begins, destroying 97% of the town over three days.
American and Filipino ground forces land on Corregidor Island in the Philippines.
Combined American and Filipino forces recapture the Bataan Peninsula.
Venezuela declares war on Germany.
February 19–20 – 980 (Actual figure is disputed) Japanese soldiers die as a result of being attacked by long saltwater crocodiles in Ramree, Burma.
February 19 – WWII: Battle of Iwo Jima – About 30,000 United States Marines land on Iwo Jima.
February 21 – The last V-2 rocket is launched from Peenemünde.
February 22 – WWII:
Italian Front: The Battle of Monte Castello ends, after nearly three months of fighting, Brazilian troops expel German forces from a pivot point in the (Tuscan) North Apennines, where their artillery was impeding the advance of Eighth British Army toward Bologna.
Uruguay declares war on Germany and Japan.
February 23 – WWII:
Battle of Iwo Jima: A group of United States Marines reach the top of Mount Suribachi on the island, and are photographed raising the American flag. The photo, Raising the Flag on Iwo Jima (taken by Joe Rosenthal), later wins a Pulitzer Prize.
The 11th Airborne Division, with Filipino guerrillas, free the captives of the Los Baños internment camp.
The capital of the Philippines, Manila, is liberated by combined American and Filipino ground troops. The suburb of Intramuros is devastated.
The German garrison in Poznań capitulates to Red Army and Polish troops.
Bombing of Pforzheim: The heaviest of a series of bombing raids on Pforzheim, Germany by Allied aircraft is carried out by the British Royal Air Force. As many as 17,600 people, or 31.4% of the town's population, are killed in the raid and about 83% of the town's buildings destroyed, two-thirds of its complete area and between 80 and 100% of the inner city.
Turkey joins the war on the side of the Allies.
February 24 – Egyptian Premier Ahmad Mahir Pasha is assassinated in Parliament after declaring war on Germany and Japan.
February 27 – The Bombing of Mainz results in 1,209 confirmed dead; 80% of the city is destroyed.
February 28 – In Bucharest, a violent demonstration takes place, during which the Bolşevic group opens fire on the army and protesters. In response, Andrei Y. Vishinsky, USSR vice commissioner of foreign affairs and president of the Allied Control Commission for Romania, travels to Bucharest to compel Nicolae Rădescu to resign as premier.
March
March 1 – President Franklin D. Roosevelt gives what will be his last address to a joint session of the United States Congress, reporting on the Yalta Conference.
March 2
Former U.S. Vice-president Henry A. Wallace starts his term of office as United States Secretary of Commerce, serving under President Franklin D. Roosevelt.
The rocket-propelled Bachem Ba 349 Natter is first test launched at Stetten am kalten Markt. The launch fails and the pilot, Lothar Sieber, dies.
March 3 – WWII:
Finland declares war on the Axis powers.
United States and Filipino troops take Manila, Philippines.
Pawłokoma massacre: A Polish Home Army unit massacres between 150 and 500 Ukrainian civilians in the Polish village of Pawłokoma.
Bombing of the Bezuidenhout: The British Royal Air Force accidentally bombs the Bezuidenhout neighbourhood in The Hague, Netherlands, killing 511 people.
March 4
In the United Kingdom, Princess Elizabeth (later Queen Elizabeth II), joins the Auxiliary Territorial Service (ATS) as a truck driver/mechanic in London.
The Swiss cities of Basel and Zürich are accidentally bombed by the United States.
March 5 – WWII: Brazilian troops take Castelnuovo (Vergato), in the last operations of the Allied Spring 1945 offensive in Italy.
March 6
A Communist-led government is formed in Romania under Petru Groza, following Soviet intervention.
Resistance fighters accidentally ambush and attempt to execute SS general Hanns Albin Rauter, the arch-persecutor of the Dutch.
March 7 – WWII: At the end of Operation Lumberjack, American troops seize the Ludendorff Bridge over the Rhine at Remagen, Germany and begin to cross; in the next 10 days, 25,000 troops with equipment are able to cross.
March 8
Josip Broz Tito forms a Provisional Government of the Democratic Federal Yugoslavia, in the Kingdom of Yugoslavia.
Nazi authorities kill 117 Dutch men, in reprisal for the attempted murder of Hanns Albin Rauter.
Operation Sunrise: Waffen-SS General Karl Wolff meets with Allen Welsh Dulles of the United States Office of Strategic Services at Lucerne, Switzerland, to negotiate the surrender of the Axis forces in Italy to the Allies.
March 9–10 – WWII: Bombing of Tokyo: USAAF B-29 bombers attack Tokyo, Japan, with incendiary bombs, killing 100,000 citizens in the firebombing. It is the single most destructive conventional air attack of the war.
March 11
The Empire of Japan establishes the Empire of Vietnam, a puppet state which will last only until August 23, with Bảo Đại as its ruler.
The Sammarinese general election gives San Marino the world's first democratically elected communist government, which will hold power until 1957.
March 12 – WWII: Swinemünde is destroyed by the USAAF, killing an estimated 8,000 to 23,000 civilians, mostly refugees saved by Operation Hannibal.
March 15–31 – WWII: The Soviet Red Army carries out the Upper Silesian Offensive.
March 15 – The 17th Academy Awards ceremony is held, broadcast via radio in the United States for the first time. Best Picture goes to Going My Way.
March 16 – WWII:
The Battle of Iwo Jima unofficially ends.
The Bombing of Würzburg, as part of the Allied strategic bombing campaign against Nazi Germany, destroys 89% of the city and causes 4,000 deaths.
March 17 – WWII: Kobe, Japan is fire-bombed by 331 B-29 bombers, killing over 8,000 people.
March 18 – WWII:
The 40th Infantry Division, spearheaded by the 185th US Infantry Regiment, lands unopposed in Tigbauan forcing the Japanese forces to surrender and General Macario Peralta and Gen. Gen. Eichelberger to declare the Liberation of Panay, Romblon and Guimaras.
1,250 American bombers attack Berlin.
Battle of Kolberg concludes with the Baltic seaport (designated a key Festung (fortress) by the Germans) taken by Polish and Soviet forces and ethnic Germans evacuated or expelled.
March 19 – WWII:
Adolf Hitler issues the "Nero Decree" ordering that all industries, military installations, machine shops, transportation facilities and communications facilities in Germany be destroyed ahead of Allied advances, but Albert Speer, placed in charge of the implementation, deliberately disobeys it.
Off the coast of Japan, bombers hit the aircraft carrier USS Franklin, killing about 800 of her crewmen and crippling the ship.
March 20 – WWII: Hitler dismisses Heinrich Himmler from his military command.
March 21 – WWII:
British troops liberate Mandalay, Burma.
Bulgarian and Soviet troops successfully defend the north bank of the Drava River, as the Battle of the Transdanubian Hills concludes.
March 22
The Arab League is formed, with the adoption of a charter in Cairo, Egypt.
The Cathedral and the historic centre of Hildesheim in Germany are destroyed in a bombing of the city.
March 24
WWII: Operation Varsity – Two airborne divisions capture bridges across the river Rhine to aid the Allied advance.
The cartoon character Sylvester the cat debuts in Life with Feathers.
March 26 – WWII: The Battle of Iwo Jima officially ends, with the destruction of the remaining areas of Japanese resistance, although there are Japanese holdouts here until 1949.
March 27 – WWII:
The United States Army Air Forces begins Operation Starvation, laying naval mines in many of Japan's seaways.
Argentina declares war on Germany and Japan.
March 29
WWII: The Red Army almost destroys the German 4th Army, in the Heiligenbeil Pocket in East Prussia.
The "Clash of Titans": George Mikan and Bob Kurland duel at Madison Square Garden in New York, as Oklahoma State University defeats DePaul 52–44 in basketball.
March 30 – WWII:
The Red Army pushes most of the Axis forces out of Hungary into Austria.
American official Alger Hiss is congratulated in Moscow for his part in bringing the positions of the Western powers and the Soviet Union closer to each other, at the Yalta Conference.
April
April 1 – WWII: Battle of Okinawa: The Tenth United States Army lands on Okinawa.
April 4 – WWII:
American troops liberate their first Nazi concentration camp, Ohrdruf extermination camp in Germany.
The Soviet Red Army enters Bratislava and pushes to the outskirts of Vienna, taking it on April 13, after several days of intense fighting.
April 6 – WWII:
Sarajevo is liberated from Nazi Germany and the Independent State of Croatia (a fascist puppet state) by Yugoslav Partisans.
The Battle of Slater's Knoll on Bougainville Island concludes, with a decisive victory for the Australian Army's 7th Brigade.
Allied forces reach Merkers Salt Mines in Thuringia, where gold reserves of the Nazi German Reichsbank are stored.
April 7 – WWII:
The only flight of the German ramming unit known as Sonderkommando Elbe takes place, resulting in the loss of some 24 B-17s and B-24s of the United States Eighth Air Force.
and nine other warships take part in Operation Ten-Go, a suicide attack on Allied forces engaged in the Battle of Okinawa. Yamato is sunk by U.S. Navy aircraft in the East China Sea north of Okinawa with the loss of 2,055 of 2,332 crew, together with five other Japanese warships.
Kantarō Suzuki becomes Prime Minister of Japan.
April 8 – The SS begins to evacuate the Buchenwald concentration camp; inmates in the Buchenwald Resistance call for American aid, and overpower and kill the remaining guards.
April 9
WWII: The Battle of Königsberg, in East Prussia, ends with Soviet forces capturing the city.
Abwehr conspirators Wilhelm Canaris, Hans Oster and Hans von Dohnányi are hanged at Flossenberg concentration camp, along with pastor Dietrich Bonhoeffer.
Johann Georg Elser, would-be assassin of Adolf Hitler, is executed at Dachau concentration camp.
April 10 – WWII: Visoko is liberated by the 7th, 9th and 17th Krajina Brigades from the Tenth Division of Yugoslav Partisan forces.
April 11 – Buchenwald concentration camp is liberated by the United States Army.
April 12
Vice President Harry S. Truman becomes the 33rd president of the United States, upon the death of President Franklin D. Roosevelt at the Little White House in Warm Springs, Georgia of an intracerebral hemorrhage. President Truman is sworn in later that evening in the White House.
A devastating tornado outbreak occurs across the United States, which kills 128 people and injures over 1,000 others. This outbreak is heavily overshadowed by the death of President Roosevelt.
WWII: The U.S. Ninth Army under General William H. Simpson crosses the Elbe River astride Magdeburg, and reaches Tangermünde — only 50 miles from Berlin.
April 14 – WWII:
The First Canadian Army assumes military control of the Netherlands, where German forces are trapped in the Atlantic Wall fortifications along the coastline.
Razing of Friesoythe: The 4th Canadian (Armoured) Division deliberately destroys the German town of Friesoythe, on the orders of Major General Christopher Vokes.
April 15 – WWII:
The Bergen-Belsen concentration camp is liberated by British and Canadian forces.
The Canadian First Army reaches the coast in the northern Netherlands, and captures Arnhem.
April 16 – WWII:
The Battle of Berlin begins, opening with the Red Army launching the Battle of the Oder–Neisse and the Battle of the Seelow Heights.
Canadian forces take Harlingen and occupy Leeuwarden and Groningen in the Netherlands.
is sunk by Soviet submarine L-3 in the Baltic Sea while evacuating German troops and civilians as part of Operation Hannibal; 7,000–8,000 drown.
Death marches from Flossenbürg concentration camp begin.
April 17 – WWII:
Brazilian forces liberate the town of Montese, Italy, from German forces.
Inundation of the Wieringermeer in the Netherlands by occupying German forces.
April 18 – American war correspondent Ernie Pyle is killed by Japanese machine gun fire on the island of Ie Shima off Okinawa.
April 19 – Rodgers and Hammerstein's Carousel, a musical play based on Ferenc Molnár's Liliom, opens on Broadway, and becomes their second long-running stage classic. It includes the standard "You'll Never Walk Alone".
April 20 – WWII:
On his 56th birthday, Adolf Hitler leaves his Führerbunker, to decorate a group of Hitler Youth soldiers in Berlin. It will be his last trip to the surface from his underground bunker.
The German city of Nuremberg, previously the site of the Nuremberg rallies, is occupied by American troops.
April 22 – WWII:
Heinrich Himmler, through Folke Bernadotte, Count of Wisborg, puts forth an offer of German surrender to the Western Allies, but not the Soviet Union.
Adolf Hitler finally concedes that "everything is lost" at a meeting in the Führerbunker after learning that SS-Obergruppenführer Felix Steiner cannot mobilize enough men to launch a counterattack on the Soviet forces which have completely surrounded Berlin.
April 23 – WWII:
Hermann Göring sends the Göring Telegram to Hitler, seeking confirmation that he should take over leadership of Germany, in accordance with the decree of June 29, 1941. Hitler regards this as treason.
The main Flossenbürg concentration camp is liberated by the United States Army.
April 24 – WWII:
Battle of Berlin: Red Army troops complete encirclement of Berlin.
Retreating German troops destroy all the bridges over the Adige in Verona, including the historic Ponte di Castelvecchio and Ponte Pietra.
April 25
Founding negotiations for the United Nations begin in San Francisco.
WWII – Elbe Day: United States and Soviet troops link up at the Elbe River, cutting Germany in two.
April 25–26 – WWII: The last major strategic bombing raid by RAF Bomber Command, the destruction of the oil refinery at Tønsberg in southern Norway, is carried out by 107 Avro Lancasters.
April 26 – WWII:
Battle of Bautzen: The last "successful" German panzer-offensive in Bautzen ends with the city recaptured.
The British 3rd Infantry Division, under General Whistler, captures Bremen.
Nazi surrenders mean the British and Canadians now control the German border with Switzerland, from Basel to Lake Constance.
April 27
The last German formations withdraw from Finland to Norway. The Lapland War and thus, World War II in Finland, comes to an end and the Raising the Flag on the Three-Country Cairn photograph is taken.
The provisional government of Austria headed by Karl Renner asserts its independence from Germany.
U.S. Ordnance troops find the coffins of Frederick William I of Prussia, Frederick the Great, Paul von Hindenburg, and his wife, in a salt mine in Germany.
April 28
The bodies of Benito Mussolini, his mistress, Clara Petacci, and other followers are hung by their heels at a gas station in the public square of Milan, Piazzale Loreto, following their execution by Italian partisans after an attempt to flee the country.
The Canadian First Army captures Emden and Wilhelmshaven.
April 29
At the royal palace in Caserta, Lieutenant-Colonel Viktor von Schweinitz (representing General Heinrich von Vietinghoff) and SS-Obersturmbannführer Eugen Wenner (representing Waffen-SS General Karl Wolff) sign an unconditional instrument of surrender for all Axis powers forces in Italy, taking effect on May 2. Italian General Rodolfo Graziani orders the Esercito Nazionale Repubblicano forces under his command to lay down their arms.
Dachau concentration camp is surrendered to U.S. forces, who kill SS guards at the camp and the nearby hamlet of Webling.
Brazilian forces liberate the commune of Fornovo di Taro, Italy, from German forces.
Operation Manna: British Avro Lancaster bombers drop food into the Netherlands to prevent the starvation of the civilian population.
Soviet soldiers hoist the Red flag over the Reich Chancellery in Berlin.
Adolf Hitler marries his longtime mistress Eva Braun, in a closed civil ceremony in the Berlin Führerbunker, and signs his last will and testament.
April 30 - WWII:
Death of Adolf Hitler: Adolf Hitler and his wife of one day, Eva Braun, commit suicide as the Red Army approaches the Führerbunker in Berlin. Großadmiral Karl Dönitz succeeds Hitler as President of Germany (Reichspräsident) and Joseph Goebbels succeeds as Chancellor of Germany (Reichskanzler), in accordance with Hitler's political testament of the previous day.
American forces enter the Bavarian capital of Munich.
May
May – Interpol (being headquartered in Berlin) effectively ceases to exist (it is recreated on June 3, 1946).
May 1 – WWII:
Reichssender Hamburg's Flensburg radio station announces that Hitler has died in battle, "fighting up to his last breath against Bolshevism."
Joseph Goebbels carries out his sole official act as Chancellor of Germany, dictating a letter to the Soviet commander in Berlin advising of Hitler's death and requesting a ceasefire. When the latter is refused, he and his wife Magda kill their six children and commit suicide themselves. Karl Dönitz appoints Lutz Graf Schwerin von Krosigk as the new de facto Chancellor of Germany, in the Flensburg Government.
Troops of the Yugoslav 4th Army, together with the Slovene 9th Corpus NOV, enter Trieste.
Mass suicide in Demmin: An estimated 700–2,500 suicides take place, after 80% of the town has been destroyed by the Soviets during the past three days.
May 2 – WWII:
The Soviet Union announces the fall of Berlin.
Lübeck is liberated by the British Army.
The surrender of Axis troops in Italy comes into effect.
A Holocaust death march from Dachau to the Austrian border is halted under two kilometers west of Waakirchen by the segregated, all-Nisei 522nd Field Artillery Battalion of the U.S. Army in southern Bavaria, saving several hundred prisoners.
Troops of the New Zealand Army 2nd Division enter Trieste a day after the Yugoslavs; the German Army in Trieste surrenders to the New Zealand Army.
Following the death or resignation of the Hitler Cabinet in Germany, the Schwerin von Krosigk cabinet first meets.
Neuengamme concentration camp near Hamburg is evacuated at about this date.
Expatriate American poet Ezra Pound is arrested by the Italian resistance movement but soon released by them as of no interest; on May 5 he turns himself in to the United States Army and is imprisoned as a traitor.
May 3 – WWII:
The prison ships Cap Arcona (5,000 dead), Thielbek (2,750 dead) and Deutschland (all survive) are sunk by the British Royal Air Force in Lübeck Bay.
Rocket scientist Wernher von Braun and 120 members of his team surrender to U.S. forces (later going on to help start the U.S. space program).
German Protestant theologian Gerhard Kittel is arrested by the French forces in Tübingen, Germany.
Operation Dracula: British troops liberate the Burmese capital of Rangoon from Japanese forces.
May 4 – WWII:
German surrender at Lüneburg Heath: All German armed forces in northwest Germany, Denmark and the Netherlands surrender unconditionally to Field Marshal Bernard Montgomery, effective on May 5 at 08:00 hours British Double (and German) Summer Time.
The Netherlands is liberated by British and Canadian troops.
Denmark is liberated.
Admiral Karl Dönitz orders all U-boats to cease offensive operations and return to bases in Norway.
The Holy Crown of Hungary is found in Mattsee, Austria, by the United States Army 86th Infantry Division. The U.S. government keeps the crown in Fort Knox for safekeeping from the Soviets until it is returned to Hungary on January 6 1978.
German auxiliary cruiser Orion is sunk on her way to Copenhagen carrying refugees, with a loss of over 3,800 lives.
May 5 – WWII:
Prague uprising: Prague rises up against occupying Nazi forces, encouraged by radio broadcasts (giving rise to the Battle for Czech Radio).
The US 11th Armored Division liberates the prisoners of Mauthausen concentration camp, including Simon Wiesenthal.
Canadian soldiers liberate the city of Amsterdam from Nazi occupation.
A Japanese fire balloon kills six people, Elsie Mitchell and five children, near Bly, Oregon, when it explodes as they drag it from the woods. These are the only people killed by an enemy attack on the American mainland during WWII.
May 6
WWII: Mildred Gillars ("Axis Sally") delivers her last propaganda broadcast to Allied troops (the first was on December 11, 1941).
Holocaust: Ebensee concentration camp in Austria is liberated by troops of the 80th Division (United States).
May 6–7 – The government of the Independent State of Croatia, the Nazi-affiliated fascist puppet state established in occupied Yugoslavia, flees Zagreb for a location near Klagenfurt in Austria, but is captured in the Bleiburg repatriations that then leads to mass executions.
May 7 – WWII:
At 02:41, General Alfred Jodl signs the unconditional German Instrument of Surrender in SHAEF HQ at Reims, France, to end Germany's participation in the war. Surrender is effective on May 8 at 23:01 hours Central European Time (00:01 hours May 9 German Summer Time). This afternoon Lutz Graf Schwerin von Krosigk, Leading Minister in the rump Flensburg Government, makes a broadcast announcing the German surrender and American journalist Edward Kennedy breaks an Allied embargo on news of the signing.
Numerous RAF Lancasters land in Germany to repatriate British prisoners of war. Some 4,500 ex-POWs are flown back to Great Britain over the next 24 hours.
May 8 – WWII:
Victory in Europe Day (VE Day) is observed by the western European powers as Nazi Germany surrenders, marking the end of WWII in Europe.
Shortly before midnight (May 9 Moscow time) the final German Instrument of Surrender is signed at the seat of the Soviet Military Administration in Berlin-Karlshorst, attended by Allied representatives.
Canadian troops move into Amsterdam, after German troops surrender.
The surrender of the Dodecanese is signed in Symi.
The Prague uprising ends with a ceasefire.
The Eighth British Army, together with Slovene partisan troops and a motorized detachment of the Yugoslav 4th Army, arrives in Carinthia and Klagenfurt. The Croatian Armed Forces of the Independent State of Croatia are ordered by their commanders not to surrender to the Yugoslav Partisans, but to attempt to retreat to Austria and surrender to the British, part of the events leading to the Bleiburg repatriations.
Hermann Göring surrenders himself to the United States Army near Radstadt.
May 8–29 – Sétif and Guelma massacre: in Algeria, thousands die as French troops and released Italian POWs kill an estimated 6,000 to 40,000 Algerian citizens.
May 9 – WWII:
The Soviet Union marks VE Day as the Red Army enters Prague.
Vidkun Quisling and other members of the collaborationist Quisling regime in Norway surrender to the Resistance (Milorg) and police at Møllergata 19 in Oslo, as part of the legal purge in Norway after World War II.
General Alexander Löhr, Commander of German Army Group E near Topolšica, Slovenia, signs the capitulation of German occupation troops.
Liberation of the German-occupied Channel Islands: British forces take the surrender of the occupying troops, with Royal Navy ships HMS Bulldog arriving in St Peter Port, Guernsey, and HMS Beagle in St Helier, Jersey.
May 10 – WWII: Liberation of the German-occupied Channel Islands: Occupation of Sark ends, with British forces taking the surrender of the occupying troops and leaving them under the orders of Dame Sibyl Hathaway.
May 12 – Argentinian labour leader José Peter declares the Meat Industry Workers Federation dissolved.
May 14–15 – WWII: Battle of Poljana: The last battle of the War in Europe is fought at Poljana near Slovenj Gradec, Slovenia.
May 15 – WWII: Surrender at Bleiburg – Retreating troops of the Croatian Armed Forces of the former puppet Independent State of Croatia (intermingled with fleeing civilians) attempt to surrender to the British Army at Bleiburg, but are directed to surrender to Yugoslav Partisans, who open fire on them. The remainder, after orders are given by Tito, are force-marched through Croatia and Serbia, interned or massacred, with thousands dying.
May 16 – WWII: Liberation of the German-occupied Channel Islands: Occupation of Alderney ends, with British forces taking the surrender of the occupying troops, the civilian population having been evacuated.
May 23
The Flensburg Government is dissolved by the Allies, and German President Karl Dönitz and German Chancellor Lutz Graf Schwerin von Krosigk are arrested by British RAF Regiment personnel at Flensburg. They are respectively the last German Head of state and Head of government until 1949.
Heinrich Himmler, former head of the Nazi SS, commits suicide in British custody.
May 28 – U.S.-born Irish-raised William Joyce ("Lord Haw-Haw") is captured on the German border. He is later charged in London with high treason for his English-language wartime broadcasts from German radio, convicted, and then hanged in January 1946.
May 29
German communists, led by Walter Ulbricht, arrive in Berlin.
Dutch painter Han van Meegeren is arrested for collaboration with the Nazis, but the "Dutch Golden Age" paintings he has sold to Hermann Göring (Koch) are later proved to be his own fakes.
May 30 – The Iranian government demands that all Soviet and British troops leave the country.
June
June 1 – The British take over Lebanon and Syria.
June 5 – The Allied Control Council, the military occupation governing body of Germany, formally takes power.
June 7 – King Haakon VII of Norway returns to Norway five years to the day after leaving for exile in Britain.
June 7 – Benjamin Britten's opera Peter Grimes in Sadler Wells in London
June 11
William Lyon Mackenzie King is re-elected as Canadian prime minister.
The Franck Committee recommends against a surprise nuclear bombing of Japan.
June 12 – The Yugoslav Army leaves Trieste, leaving the New Zealand Army in control.
June 21 – WWII: The Battle of Okinawa ends, with U.S. occupation of the island until 1972.
June 24 – WWII: A victory parade is held in Red Square in Moscow.
June 25 – Seán T. O'Kelly is elected the second President of Ireland.
June 26 – The United Nations Charter is signed in San Francisco.
June 29 – Czechoslovakia cedes Carpathian Ruthenia to the Soviet Union.
June 30 – John von Neumann's First Draft of a Report on the EDVAC is distributed, containing the first published description of the logical design of a computer, with stored-program and instruction data stored in the same address space within the memory (von Neumann architecture).
July
July 1 – WWII: Germany is divided between the Allied occupation forces.
July 2 – The 1945 Sheikh Bashir Rebellion breaks out in Burao and Erigavo in British Somaliland, led by Sheikh Bashir, a Somali religious leader.
July 4 – Brazilian cruiser Bahia is sunk by an accidentally induced explosion, killing more than 300 and stranding the survivors in shark-infested waters.
July 5
The 1945 United Kingdom general election is held, though some constituencies delay their polls for local holiday reasons. Counting of votes and declaration of results are delayed until July 26 to allow for voting by the large number of service personnel still overseas.
John Curtin, 14th Prime Minister of Australia, dies in office from heart failure at the age of 60. He is briefly replaced by his deputy Frank Forde, who serves as the 15th Prime Minister until a Labor Party leadership election is held to replace Curtin.
WWII: The Philippines are declared liberated.
July 6–7 – Schio massacre: 54 prisoners, mostly fascist sympathisers, are killed by members of the Italian resistance movement in Schio.
July 8 – WWII: Harry S. Truman is informed that Japan will talk peace if it can retain the reign of the Emperor.
July 12 – Ben Chifley is elected leader of the Labor Party, and consequently becomes the 16th Prime Minister of Australia, defeating Frank Forde as well as Norman Makin and H.V. Evatt. As a result, Forde becomes the shortest serving Prime Minister in Australian history; nevertheless, he retains his post as Deputy Leader.
July 14 – WWII: Italy declares war on Japan.
July 16
The Trinity Test, the first of an atomic bomb, using about six kilograms of plutonium, succeeds in unleashing an explosion equivalent to that of 22 kilotons of TNT.
A train collision near Munich, Germany kills 102 war prisoners.
July 17–August 2 – WWII: Potsdam Conference – At Potsdam, the three main Allied leaders hold their final summit of the war. President Truman officially informs Stalin that the U.S. has a powerful new weapon.
July 21 – WWII: President Harry S. Truman approves the order for atomic bombs to be used against Japan.
July 23 – WWII: French marshal Philippe Pétain, who headed the Vichy government during WWII, goes on trial for treason.
July 26
Winston Churchill resigns as Prime Minister of the United Kingdom, after his Conservative Party is soundly defeated by the Labour Party in the 1945 general election. Clement Attlee becomes the new Prime Minister. It is the first time that Labour has governed Britain with a majority in the House of Commons.
The Potsdam Declaration demands Japan's unconditional surrender; Article 12, permitting Japan to retain the reign of the Emperor, has been deleted by President Truman.
July 27 – WWII: Bombing of Aomori – Two USAAF B-29s drop a total of 60,000 leaflets on the city of Aomori, Japan, warning civilians of an air raid and urging them to leave immediately.
July 28
WWII: Japan ambiguously rejects the Potsdam Declaration.
A North American B-25 Mitchell crashes into The Empire State Building, killing 14 people.
July 29
The BBC Light Programme radio station is launched in the United Kingdom, aimed at mainstream light entertainment and music.
WWII: Bombing of Aomori: The Japanese city of Aomori is firebombed by 63 USAAF B-29 heavy bombers, killing 1,767 civilians and destroying 18,045 homes.
July 30 – WWII: Heavy cruiser is hit and sunk by torpedoes from the in the Philippine Sea. Some 900 survivors jump into the sea and are adrift for up to four days. Nearly 600 die before help arrives. Captain Charles B. McVay III of the cruiser is later court-martialed and convicted; in 2000, he is posthumously exonerated.
August
August 6 – WWII: Atomic bombing of Hiroshima: United States Boeing B-29 Superfortress Enola Gay drops a uranium-235 atomic bomb, codenamed "Little Boy", on the Japanese city of Hiroshima at 8:15 a.m. local time, resulting in between 90,000 and 146,000 deaths.
August 7 – U.S. President Harry Truman announces the successful atomic bombing of Hiroshima, while he is returning from the Potsdam Conference aboard the U.S. Navy heavy cruiser , in the middle of the Atlantic Ocean.
August 8
The United Nations Charter is ratified by the United States Senate, and this nation becomes the third to join the new international organization.
WWII: The Soviet Union declares war on Japan.
August 9 – WWII:
Atomic bombing of Nagasaki: United States B-29 Bockscar drops a plutonium-239 atomic bomb, codenamed "Fat Man", on the Japanese city of Nagasaki at 11:02 a.m. local time, resulting in between 39,000 and 80,000 deaths.
The Soviet–Japanese War opens: The Soviet Union begins its army offensive against Japan, in the northern part of the Japanese-held Chinese region of Manchuria.
August 10 – WWII: Japan offers to surrender to the Allies, "provided this does not prejudice the sovereignty of the Emperor".
August 11
WWII: The Allies reply to the Japanese surrender offer by stating that Emperor Hirohito will be subject to the authority of the Supreme Commander of the Allied Forces.
The Holocaust: Kraków pogrom – Róża Berger is shot dead by Polish militia.
August 11–25 – Soviet troops complete the occupation of Sakhalin.
August 13 – The Zionist World Congress approaches the British government to discuss the founding of the country of Israel.
August 14 – WWII: Emperor Hirohito accepts the terms of the Potsdam Declaration. His recorded announcement of this is smuggled out of the Tokyo Imperial Palace. At 19:00 hrs in Washington, D.C. (23:00 GMT), U.S. President Harry S. Truman announces the Japanese surrender.
August 15
WWII:
Bombing of Kumagaya, Japan, by the United States using conventional bombs, beginning at 00:23.
Hirohito surrender broadcast (Gyokuon-hōsō): Emperor Hirohito's announcement of the unconditional surrender of Japan is broadcast on the radio a little after noon (12:00 Japan Standard Time is 03:00 GMT). This is probably the first time an Emperor of Japan has been heard by the common people. Delivered in formal classical Japanese, without directly referring to surrender and following official censorship of the country's weak position, the recorded speech is not immediately easily understood by ordinary people. The Allies call this day Victory over Japan Day (V-J Day). This ends the period of Japanese expansionism, and begins the period of the Occupation of Japan and sets the stage for Korean independence.
The August Revolution in Vietnam begins, with the Viet Minh taking over the capital Hanoi, taking advantage of the collapse of Japanese power.
The Provisional International Civil Aviation Organization is founded, as a specialized agency of the United Nations.
August 17
Philippines President José P. Laurel issues an Executive Proclamation putting an end to the Second Philippine Republic, thus ending his term as President of the Philippines.
Proclamation of Indonesian Independence: Indonesian nationalists Sukarno and Mohammad Hatta declare the independence of the Republic of Indonesia, with Sukarno as president and Mohammad Hatta as vice-president, igniting the Indonesian National Revolution against the Dutch Empire.
August 18 – WWII: Death of Subhas Chandra Bose: Indian nationalist leader Subhas Chandra Bose is killed as a result of his overloaded Japanese plane crashing in Japanese Taiwan.
August 19 – Chinese Civil War: Mao Zedong and Chiang Kai-shek meet in Chongqing to discuss an end to hostilities between the Communists and the Nationalists.
August 23 – Soviet–Japanese War: Joseph Stalin orders the detention of Japanese prisoners of war in the Soviet Union.
August 25 – Bảo Đại abdicates as Emperor of Vietnam, ending 2,000 years of dynastic and monarchic rule in the country and 143 years of the Nguyễn dynasty.
August 30 – WWII: Vietnam's capital Hanoi is taken by the Viet Minh, which ends the French occupation in what becomes North Vietnam, and thus the southern provinces become South Vietnam. This ends the August Revolution.
August 31
WWII: Allied troops arrest German field marshal Walther von Brauchitsch.
A team at American Cyanamid's Lederle Laboratories, Pearl River, New York, led by Yellapragada Subbarow, announces they have obtained folic acid in a pure crystalline form. This vitamin is abundant in green leaf vegetables, liver, kidney, and yeast.
September
September 2 – World War II ends:
Japanese general Tomoyuki Yamashita surrenders to Philippine and American forces at Kiangan, Ifugao.
The final official Japanese Instrument of Surrender is accepted by the Supreme Allied Commander, General Douglas MacArthur, and Fleet Admiral Chester W. Nimitz for the United States, and delegates from the United Kingdom, Australia, New Zealand, the Netherlands, China, and others from a Japanese delegation led by Mamoru Shigemitsu, on board the American battleship USS Missouri in Tokyo Bay.
General Douglas MacArthur is given the title of Supreme Commander Allied Powers, and is also tasked with the occupation of Japan.
The Democratic Republic of Vietnam is officially established, by Ho Chi Minh.
September 4 – WWII: Japanese forces surrender on Wake Island, after hearing word of their country's surrender.
September 5
Iva Toguri D'Aquino, a Japanese American suspected of being wartime radio propagandist "Tokyo Rose", is arrested in Yokohama.
Russian code clerk Igor Gouzenko comes forward with numerous documents implicating the Soviet Union in many spy rings in North America, both in the United States and in Canada.
September 8 – U.S. troops arrive in Southern Korea, while the Soviet Union occupies the north, with the dividing line being the 38th parallel of latitude. This arrangement proves to be the indirect beginning of a divided Korea, which will lead to the Korean War when North Korea invades in 1950.
September 9
Chairman of the Nationalist Government of China Chiang Kai-shek officially accepts the Japanese capitulation at Nanking.
Japanese troops in Keijō (present day Seoul) formally relinquish control over Southern Korea to the United States, effectively ending Japan's 35-year rule of Korea.
September 10 – Vidkun Quisling is sentenced to death for being a Nazi collaborator in Norway.
September 11
Hideki Tojo, Japanese prime minister during most of World War II, attempts to commit suicide to avoid facing an Allied war crimes tribunal.
Radio Republik Indonesia starts broadcasting.
The Batu Lintang camp in Sarawak, Borneo is liberated by Australian forces.
September 12
The Japanese Army formally surrenders to the British in Singapore.
The office of governor-general of Korea is disbanded by the United States Army Military Government in Korea, formally ending Japan's 35-year rule in Korea.
September 18
Typhoon Makurazaki kills 3,746 people in Japan.
The Japanese Army in Central China officially surrenders to the Chinese, in Wuhan.
September 20 – Mohandas Gandhi and Jawaharlal Nehru demand that all British troops depart India.
September 24 – Postwar anti-Jewish violence in Slovakia: The Topoľčany pogrom is carried out in Czechoslovakia.
October
October – Arthur C. Clarke puts forward the idea of a geosynchronous communications satellite, in a Wireless World magazine article.
October 1–15 – Operation Backfire: Three A4 rockets are launched near Cuxhaven, in a demonstration to Allied forces.
October 2 – George Albert Smith becomes president of the Church of Jesus Christ of Latter-day Saints.
October 4 – The Partizan Belgrade sports club is founded in Belgrade, Serbia.
October 5 – Hollywood Black Friday: A strike by the Set Decorator's Union in Hollywood results in a riot.
October 8–15 – Hadamar Trial: Personnel of the Hadamar Euthanasia Centre, now in the American zone of Allied-occupied Germany, are the first to be tried for systematic extermination in Nazi Germany.
October 9 – Former prime minister Pierre Laval is sentenced to death, for collaboration with the Nazis in Vichy France.
October 10 – The Nazi Party is dissolved by the Allied Powers.
October 14 – Czechoslovakia: A new provisional national assembly is elected.
October 15–21 – The Fifth Pan-African Congress is held in Manchester.
October 16 – The Food and Agriculture Organization is established at a meeting in Quebec City, as a specialized agency of the United Nations.
October 17 – A massive number of people, headed for the General Confederation of Labour (Argentina), gather in the Plaza de Mayo in Buenos Aires to demand Juan Perón's release. This is known to the Peronists as the Día de la lealtad (Loyalty Day) and considered the founding day of Peronism.
October 18 – Isaías Medina Angarita, president of Venezuela, is overthrown by a military coup.
October 19 – Members of the Indonesian People's Army attack Anglo-Dutch forces in Indonesia.
October 20 – Mongolians vote for independence from China.
October 21 – Women's suffrage: Women are allowed to vote in the French Legislative Election for the first time.
October 22 – Rómulo Betancourt is named provisional president of Venezuela.
October 24
The United Nations is founded by ratification of its Charter, by 29 nations.
The International Court of Justice ("World Court") is established by the United Nations Charter.
Norwegian Nazi leader Vidkun Quisling is executed by firing squad, for treason against Norway.
October 25
WWII: Japanese armed forces in Taiwan surrender to the Allies.
Getúlio Vargas is deposed as president in Brazil; José Linhares is named temporary president.
Osijek prison massacre by Yugoslav secret police.
October 27–November 20 – Indonesian National Revolution: Battle of Surabaya – Pro-independence Indonesian soldiers and militia fight British and British Indian troops in Surabaya.
October 29
Getúlio Vargas resigns as president of Brazil.
At Gimbels Department Store in New York City, the first ballpoint pens go on sale at $12.50 each.
October 30 – The undivided country of India joins the United Nations.
November
November 1
International Labour Organization's new constitution comes into effect.
Telechron introduces the model 8H59 Musalarm, the first clock radio.
November 5 – Colombia joins the United Nations.
November 6 – Indonesians reject an offer of autonomy from the Dutch.
November 9 – Soo Bahk Do and Moo Duk Kwan martial arts are founded in Korea.
November 10 – Indonesian National Revolution: Battle of Surabaya – Following the killing of British officer Brigadier A. W. S. Mallaby on October 30, the British Indian Army (in support of its allied Dutch colonial administration) begins an advance on Surabaya in the Dutch East Indies against Indonesian nationalists; although most of the city is retaken in 3 days of heavy fighting, the strength of the resistance leads to today being celebrated as Heroes' Day (Hari Pahlawan) in Indonesia.
November 11 – 1945 Yugoslavian parliamentary election: Marshal Josip Broz Tito and the People's Front win a decisive majority (90%) in the Yugoslavian Assembly.
November 15
Harry S. Truman, Clement Attlee and Mackenzie King share nuclear information with the U.N. and call for a United Nations Atomic Energy Commission.
An offensive is begun in Manchuria by the Kuomintang (Chinese Nationalists) against further infiltration by the Chinese Communist Party.
November 16
Charles de Gaulle is unanimously elected president of France by the provisional government.
The United States controversially imports 88 German scientists to help in the production of rocket technology.
The foundation of UNESCO (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) is agreed at a meeting in London.
November 18 – The Tudeh party starts a bloodless coup, and will form Azerbaijan within days. Soviet troops prevent Iranian troops from getting involved.
November 20 – The Nuremberg trials begin: Trials against 22 Nazis for war crimes of World War II start at the Palace of Justice, Nuremberg.
November 26 – U.S. Ambassador to China Patrick J. Hurley resigns after he is unable to broker a deal between Chiang Kai-shek and Mao Tse-tung.
November 28
The 1945 Balochistan earthquake causes a tsunami and kills 4,000.
British fascist John Amery pleads guilty to treason, and is condemned to death.
November 29
The Socialist Federal Republic of Yugoslavia is declared (this day is celebrated as Republic Day until the 1990s). Marshal Tito is named president.
Assembly of the world's first general purpose electronic computer, the Electronic Numerical Integrator Analyzer and Computer (ENIAC), is completed in the United States, covering of floor space, and the first set of calculations is run on it.
December
December 2
General Eurico Gaspar Dutra is elected president of Brazil.
French banks (Bank of France, BNCI, CNEP, Crédit Lyonnais, and Société Générale) are nationalized.
December 3 – Communist demonstrations in Athens presage the Greek Civil War.
December 4 – The United States Senate approves the entry of the United States into the United Nations by a vote of 65–7.
December 5 – Flight 19 of United States Navy Grumman TBF Avenger torpedo bombers disappears on a training exercise from Naval Air Station Fort Lauderdale.
December 9 – American General George S. Patton is involved in a car accident in Germany, resulting in his death on December 21.
December 27 – Twenty-one nations ratify the articles creating the World Bank.
Date unknown
A team at Oak Ridge National Laboratory (led by Charles Coryell) discovers chemical element 61, the only one still missing between 1 and 96 on the periodic table, which they will name promethium. Found by analysis of fission products of irradiated uranium fuel, its discovery is not made public until 1947.
The first geothermal milk pasteurization is done in Klamath Falls, Oregon, United States.
Births
January
January 1
Pietro Grasso, Italian politician
Jacky Ickx, Belgian racing driver
January 3 – Stephen Stills, American rock singer-songwriter (Crosby, Stills, Nash & Young)
January 4
Sima Bina, Iranian vocalist
Richard R. Schrock, American chemist, Nobel Prize laureate
January 5
Lynn Di Nino, American artist
Júlio Isidro, Portuguese television presenter
Robert Pindyck, American economist
January 7
Shulamith Firestone, Canadian American feminist, writer (d. 2012)
Raila Odinga, prime minister of Kenya
January 10 – Sir Rod Stewart, British rock singer
January 12 – André Bicaba, Burkinabé sprinter
January 14 – Einar Hákonarson, Icelandic painter
January 15
Vince Foster, American deputy White House counsel during the first term of President Bill Clinton (d. 1993)
Princess Michael of Kent, German-born member of the British Royal Family
January 17 – Javed Akhtar, Indian political activist, poet, lyricist and screenwriter
January 20 – Robert Olen Butler, American writer
January 21
Arthur Beetson, Australian rugby league player and coach (d. 2011)
Martin Shaw, British actor
January 24 – Subhash Ghai, Indian film director, producer and screenwriter
January 25 – Leigh Taylor-Young, American actress
January 26
Jacqueline du Pré, English cellist (d. 1987)
Graham Williams, New Zealand rugby union player (d. 2018)
January 27 – Harold Cardinal, Cree political leader, writer and lawyer (d. 2005)
January 28
Karen Lynn Gorney, American actress (Saturday Night Fever)
Chuck Pyle, American country-folk singer-songwriter (d. 2015)
January 29
Jim Nicholson, Northern Irish politician
Tom Selleck, American actor (Magnum, P.I.)
January 31 – Joseph Kosuth, American artist
February
February 1 – Yasuhiro Takai, Japanese professional baseball player (d. 2019)
February 3
Bob Griese, American football player
Philip Waruinge, Kenyan boxer
February 4 – John P. Jumper, United States Air Force general
February 5 – Sarah Weddington, American attorney (d. 2021)
February 6 – Bob Marley, Jamaican reggae singer-songwriter and musician (d. 1981)
February 7 – Gerald Davies, Welsh rugby player
February 9
Mia Farrow, American actress
Yoshinori Ohsumi, Japanese cell biologist
February 10 – Koo Bon-moo, South Korean business executive (d. 2018)
February 12
Luiz Carlos Alborghetti, Italian-Brazilian radio commenter, showman and political figure (d. 2009)
Maud Adams, Swedish actress
David D. Friedman, American economist
February 13 – Simon Schama, English historian
February 14
Adiss Harmandian, Lebanese-Armenian pop singer (d. 2019)
Hans-Adam II, Prince of Liechtenstein
February 15 – Douglas Hofstadter, American cognitive scientist
February 17 – Brenda Fricker, Irish actress
February 18 – Hashem Mahameed, Israeli politician (d. 2018)
February 22 – Oliver, American singer (Good Morning Starshine) (d. 2000)
February 24 – Barry Bostwick, American actor
February 25 – Roy Saari, American swimmer (d. 2008)
February 26 – Marta Kristen, Norwegian actress (Lost In Space)
February 27 – Carl Anderson, American singer, actor (Jesus Christ Superstar) (d. 2004)
February 28
Alexey Ekimov, Russian-born chemist, Nobel Prize laureate
Bubba Smith, American football player and actor (d. 2011)
March
March 1 – Dirk Benedict, American actor
March 3 – George Miller, Australian film director
March 4
Dieter Meier, Swiss singer, writer
Tommy Svensson, Swedish football manager, player
March 7 – Arthur Lee, American musician (d. 2006)
March 8
Micky Dolenz, American actor, director and rock musician (The Monkees)
Anselm Kiefer, German painter
March 9
Katja Ebstein, German singer
Dennis Rader, American serial killer
March 10 – Nobuhiko Higashikuni, Japanese Imperial prince (d. 2019)
March 13
Othman Abdullah, Malaysian footballer (d. 2015)
Anatoly Fomenko, Russian mathematician
March 14 – Michael Martin Murphey, American country singer-songwriter
March 17
Hassan Bechara, Lebanese wrestler (d. 2017)
Katri Helena, Finnish singer
March 18
Michael Reagan, American television personality, political commentator and Republican strategist
Marta Suplicy, Brazilian politician and psychologist
March 20
Jay Ingram, Canadian television host, author and journalist
Bobby Jameson, American singer-songwriter (d. 2015)
Pat Riley, American basketball coach
March 21 – Charles Greene, American Olympic athlete (d. 2022)
March 26 – Mikhail Voronin, Russian gymnast (d. 2004)
March 27 – Władysław Stachurski, Polish football player, manager (d. 2013)
March 28
Rodrigo Duterte, 16th President of the Philippines
Raine Loo, Estonian actress
March 29
Walt Frazier, African-American basketball player
Willem Ruis, Dutch game show host (d. 1986)
March 30 – Eric Clapton, English rock guitarist
March 31
Nana Ampadu, Ghanaian musician (d. 2021)
Edwin Catmull, American computer scientist, President of Walt Disney Animation Studios
April
April 2 – Linda Hunt, American actress
April 4 – Daniel Cohn-Bendit, French political activist
April 5
Cem Karaca, Turkish musician (d. 2004)
Tommy Smith, English footballer (d. 2019)
April 12 – Lee Jong-wook, South Korean Director-General of the World Health Organization (d. 2006)
April 13
Lucha Corpi, Mexican poet
Tony Dow, American actor, producer and director (d. 2022)
Lowell George, American rock musician (Little Feat) (d. 1979)
April 14
Ritchie Blackmore, English rock guitarist
Tuilaʻepa Saʻilele Malielegaoi, 6th Prime Minister of Samoa
April 20 – Naftali Temu, Kenyan Olympic long-distance runner (d. 2003)
April 21 – Ana Lúcia Torre, Brazilian actress
April 24 – Larry Tesler, American computer scientist (cut, copy, paste) (d. 2020)
April 25 – Björn Ulvaeus, Swedish rock songwriter (ABBA)
April 29 – Tammi Terrell, African-American soul singer (d. 1970)
April 30 – Lara Saint Paul, Eritrean-born Italian singer (d. 2018)
May
May 1 – Rita Coolidge, American pop singer
May 3 – Jeffrey C. Hall, American geneticist and chronobiologist, Nobel Prize laureate
May 4
David Magson, mathematician and businessman
Narasimhan Ram, Indian journalist
May 6 – Bob Seger, American rock singer
May 7 – Robin Strasser, American actress
May 8 – Keith Jarrett, American musician
May 9 – Jupp Heynckes, German footballer and manager
May 13 – Tammam Salam, 34th Prime Minister of Lebanon
May 14 – Yochanan Vollach, Israeli footballer and president of Maccabi Haifa, CEO
May 15 – Duarte Pio, Duke of Braganza, heir to the Portuguese crown
May 17 – Tony Roche, Australian tennis player
May 19 – Pete Townshend, English rock guitarist, lyricist (The Who)
May 20 – Anton Zeilinger, Austrian quantum physicist, Nobel Prize laureate
May 21
Richard Hatch, American actor (Battlestar Galactica) (d. 2017)
Ernst Messerschmid, German physicist, astronaut
May 22 – Victoria Wyndham, American actress (Another World)
May 23
Lauren Chapin, American child actress, evangelist
Doris Mae Oulton, Canadian community developer
May 24 – Priscilla Presley, American actress, businesswoman
May 28
Patch Adams, American physician, comedian, social activist, clown and author
John Fogerty, American rock singer (Creedence Clearwater Revival)
May 29
Gary Brooker, English rock keyboardist and singer-songwriter (Procol Harum) (d. 2022)
Jean-Pierre Van Rossem, Belgian businessman, fraudster and politician (d. 2018)
May 30
Andrea Bronfman, American philanthropist (d. 2006)
Gladys Horton, American singer (The Marvelettes) (d. 2011)
May 31
Rainer Werner Fassbinder, German film director (d. 1982)
Laurent Gbagbo, President of Côte d'Ivoire
June
June 1 – Frederica von Stade, American mezzo-soprano
June 2 – Jon Peters, American film producer
June 3 – Hale Irwin, American professional golfer
June 4 – Anthony Braxton, American composer and musical instrumentalist
June 5
John Carlos, American athlete
Théophile Georges Kassab, Catholic prelate (d. 2013)
Nechama Rivlin, Israeli socialite, 10th First lady of Israel (d. 2019)
June 6 – David Dukes, American actor (d. 2000)
June 7 – Wolfgang Schüssel, Chancellor of Austria
June 9 – Nike Wagner, German woman of the theater
June 10 – Benny Gallagher, Scottish singer-songwriter and multi-instrumentalist, half of duo Gallagher and Lyle
June 11 – Adrienne Barbeau, American actress, television personality and author (Maude)
June 12 – Pat Jennings, Northern Irish footballer
June 14 – Jörg Immendorff, German painter
June 15
Françoise Chandernagor, French writer
Miriam Defensor Santiago, Filipino politician (b. 2016)
June 16
Claire Alexander, Canadian ice hockey player
Ivan Lins, Latin Grammy-winning Brazilian musician
June 17
P. D. T. Acharya, Secretary General, Indian Lok Sabha
Art Bell, American radio talk show host (Coast to Coast AM) (d. 2018)
Ken Livingstone, British politician
Eddy Merckx, Belgian cyclist
June 19
Radovan Karadžić, Serbian politician
Aung San Suu Kyi, Myanmar politician and poet, Nobel Peace Prize recipient
June 20 – Anne Murray, Canadian singer
June 21
Roberto D'Angelo, Italian slalom canoeist
Luis Castañeda Lossio, Peruvian politician
Thiagarajan, Indian actor, director and producer
Nirmalendu Goon, Bangladeshi poet
Marijana Lubej, Slovenian sprinter
June 22
Juma Kapuya, Tanzanian politician
Dieter Versen, German football defender
June 23
Ana Chumachenco, Italian violinist
Kim Småge, Norwegian novelist, crime fiction writer, writer of short stories and children's writer
June 24
George Pataki, Governor of New York
Betty Stöve, Dutch tennis player
Ali Akbar Velayati, Iranian physician, politician
June 25
Lali Armengol, Spanish playwright, professor and theater director
Mohammed Bakar, Malaysian footballer
Carolyn Cheeks Kilpatrick, American politician
Baba Gana Kingibe, Nigerian politician
Guillermo Mendoza, Mexican cyclist
Chaiyasit Shinawatra, commander-in-chief of the Royal Thai Army
June 26 – Paul Chun, Hong Kong actor
June 27
Jose Miguel Arroyo, First Gentleman of the Philippines
Ami Ayalon, Israeli politician
Norma Kamali, American fashion designer
Catherine Lacoste, French amateur golfer
Lu Sheng-yen, Taiwanese leader of the True Buddha School
June 28
Ken Buchanan, Scottish undisputed world lightweight boxing champion (d. 2023)
Raul Seixas, Brazilian rock singer (d. 1989)
June 29 – Chandrika Kumaratunga, 5th President of Sri Lanka
June 30
Kevin Jackman, Australian rules footballer
Jerry Kenney, American Major League Baseball infielder
Sean Scully, Irish-American-based painter, printmaker
James Snyder Jr., American author, attorney and politician
July
July 1
Jane Cederqvist, Swedish freestyle swimmer
Visu, Indian writer, director, stage, actor and talk-show host (d. 2020)
Billy Rohr, American Major League Baseball player
Debbie Harry, American rock singer (Blondie)
July 2 – Linda Warren, American author
July 3 – Thomas Mapfumo, Zimbabwean musician
July 4
Tiong Thai King, Malaysian politician
Steinar Amundsen, Norwegian sprint canoeist
July 5
Nurul Islam Nahid, Bangladeshi politician
Miroslav Mišković, Serbian business magnate, investor
July 6 – Burt Ward, American actor (Batman)
July 7
Heloísa Pinheiro, Brazilian model, businesswoman
Moncef Marzouki, Tunisian politician; 4th President of Tunisia
Li Chi-an, North Korean football striker
Matti Salminen, Finnish bass singer
July 8 – Micheline Calmy-Rey, Swiss Federal Councilor
July 9
Dean Koontz, American writer
Mohammad Reza Nematzadeh, Iranian politician, engineer
July 10
Zlatko Tomčić, Croatian politician
Daniel Ona Ondo, Gabonese politician
Virginia Wade, English professional tennis player
Ron Glass, African-American actor (d. 2016)
July 11 – Richard Wesley, American playwright, screenwriter
July 12
Leopoldo Mastelloni, Italian actor, comedian and singer
Thor Martinsen, Norwegian ice hockey player
July 14 – Antun Vujić, Croatian politician, philosopher, political analyst, lexicographer and author
July 15
Hong Ra-hee, South Korean billionaire businesswoman, philanthropist
Jürgen Möllemann, German politician (d. 2003)
Jan-Michael Vincent, American actor (d. 2019)
July 16
Victor Sloan, Irish artist
Çetin Tekindor, Turkish actor
Roy Ho Ten Soeng, Dutch politician
Jos Stelling, Dutch film director, screenwriter
July 17
Eduardo Olivera, Mexican modern pentathlete
Kim Won-hong, North Korean politician, military leader
Alexander, Crown Prince of Yugoslavia
July 19
Oleg Fotin, Russian swimmer
Richard Henderson, Scottish molecular biologist, Nobel Prize laureate
Uri Rosenthal, Dutch politician
July 20
Kim Carnes, American singer-songwriter (Bette Davis Eyes)
Lothar Koepsel, German sailor
Simbarashe Mumbengegwi, Zimbabwean politician and diplomat
July 21
John Lowe, English darts player
Barry Richards, South African batsman
July 23 – Edie McClurg, American actress
July 24 – Azim Premji, Indian businessman
July 26
Helen Mirren, British actress
July 28 – Jim Davis, American cartoonist (Garfield)
July 30
Patrick Modiano, French novelist, Nobel Prize laureate
David Sanborn, American saxophonist
August
August 1 – Douglas Osheroff, American physicist, Nobel Prize laureate
August 4 – Alan Mulally, American businessman, CEO of the Ford Motor Company
August 5 – Loni Anderson, American actress (WKRP in Cincinnati)
August 9 – Posy Simmonds, English cartoonist
August 12
Ron Mael, American musician (Sparks)
J. D. McClatchy, American poet and literary critic (d. 2018)
August 14
Steve Martin, American actor and comedian
Valeriy Shmarov, Ukrainian politician (d. 2018)
Eliana Pittman, Brazilian singer, actress
Faustin Twagiramungu, Prime Minister of Rwanda (d. 2023)
Wim Wenders, German film director, producer
August 15
Bobby Treviño, Mexican baseball player (d. 2018)
Miyuki Matsuhisa, Japanese artistic gymnast
Khaleda Zia, Bangladesh politician, Prime Minister of Bangladesh
August 19 – Ian Gillan, English rock singer (Deep Purple)
August 22
David Chase, American writer, director and television producer
Ron Dante, American rock singer-songwriter and record producer (The Archies)
August 24 – Vincent K. "Vince" McMahon, American professional wrestling promoter, chairman and CEO of WWE
August 25 – Daniel Hulet, Belgian cartoonist (d. 2011)
August 26 – Tom Ridge, American politician
August 27 – Marianne Sägebrecht, German film actress
August 29
Alyosha Abrahamyan, Armenian football player (d. 2018)
Wyomia Tyus, American Olympic athlete
August 31
Sir Van Morrison, Irish rock musician
Itzhak Perlman, Israeli-born American violinist, conductor
September
September 1 – Mustafa Balel, Turkish writer
September 5
K. N. T. Sastry, Indian film critic, director and writer (d. 2018)
Al Stewart, Scottish singer-songwriter (Year of the Cat)
September 6 – Victor Ramahatra, 5th Prime Minister of Madagascar
September 7 – Jacques Lemaire, Canadian ice hockey coach
September 8
Ron "Pigpen" McKernan, American musician (Grateful Dead) (d. 1973)
Rogatien Vachon, Canadian ice hockey player
September 10 – José Feliciano, Puerto Rican-American singer ("Feliz Navidad")
September 11 – Franz Beckenbauer, German footballer and manager (d. 2024)
September 12 – Richard Thaler, American economist
September 14 – Benjamin Harjo Jr., Native American artist
September 15 – Jessye Norman, American soprano (d. 2019)
September 16 – Pat Stevens, American voice actress (d. 2010)
September 17
Phil Jackson, American basketball coach
Bruce Spence, Australian actor
September 18
John McAfee, British-American computer programmer and businessman (d. 2021)
P. F. Sloan, American singer-songwriter (d. 2015)
September 21
Shaw Clifton, Northern Ireland-born General of the Salvation Army
Kay Ryan, American poet
September 22 – Gonzaguinha, Brazilian singer, composer (d. 1991)
September 24 – John Rutter, English choral composer, conductor
September 26 – Bryan Ferry, English singer-songwriter and musician (Roxy Music)
September 27 – Jack Goldstein, Canadian artist (d. 2003)
September 29 – Nadezhda Chizhova, Russian athlete
September 30
Ehud Olmert, 12th Prime Minister of Israel
Ralph Siegel, German record producer, songwriter
October
October 1
Rod Carew, Panamanian-American baseball player
Donny Hathaway, African-American soul singer-songwriter (d. 1979)
Ram Nath Kovind, 14th President of India
October 2
Regina Torné, Mexican actress, singer and television presenter
Don McLean, American singer-songwriter ("American Pie")
October 3 – Viktor Saneyev, Soviet athlete and Olympic champion (d. 2022)
October 6 – Ivan Graziani, Italian singer-songwriter (d. 1997)
October 9
Vijaya Kumaratunga, Sri Lankan actor and politician (d. 1988)
Archbishop Nikon of Boston, Albanian bishop (d. 2019)
October 12
Aurore Clément, French actress
Dusty Rhodes, American wrestler (d. 2015)
October 18
Norio Wakamoto, Japanese voice actor
Yıldo, Turkish showman, footballer
October 19
Angus Deaton, Scottish-born economist, recipient of the Nobel Memorial Prize in Economic Sciences
John Lithgow, American actor (Third Rock from the Sun)
October 22 – Yvan Ponton, Canadian actor, sportscaster
October 23 – Kim Larsen, Danish rock musician (d. 2018)
October 24
Eugenie Scott, American Executive Director of the National Center for Science Education
Sean Solomon, American Principal Investigator of NASA's MESSENGER mission to Mercury and director of the Department of Terrestrial Magnetism at the Carnegie Institution for Science
October 25
Peter Ledger, Australian artist (d. 1994)
David Schramm, American astrophysicist and educator (d. 1997)
Keaton Yamada, Japanese voice actor
October 26
Pat Conroy, American author (d. 2016)
Jaclyn Smith, American actress, businesswoman (Charlie's Angels)
October 27
Luiz Inácio Lula da Silva, 35th President of Brazil
Carrie Snodgress, American actress (d. 2004)
October 29
Ching Li, Taiwanese actress (d. 2017)
Melba Moore, African-American singer, actress
October 30 – Henry Winkler, American actor, producer and director (Happy Days)
November
November 3 – Gerd Müller, German footballer (d. 2021)
November 5 – Jacques Lanctôt, Canadian terrorist
November 7
Bob Englehart, American editorial cartoonist
Waljinah, Javanese singer
November 9 – Charlie Robinson, African-American actor (d. 2021)
November 10 – Madeleine Juneau, Canadian museologist
November 11 – Daniel Ortega, 58th and 62nd President of Nicaragua
November 12 – Neil Young, Canadian singer-songwriter, musician
November 15 – Anni-Frid Lyngstad, Norwegian-born rock singer (ABBA)
November 17
Elvin Hayes, American basketball player
Abdelmadjid Tebboune, President of Algeria
November 18
Wilma Mankiller, Chief of the Cherokee Nation (d. 2010)
Mahinda Rajapaksa, Sri Lankan politician, 6th President of Sri Lanka
November 21 – Goldie Hawn, American actress
Kalervo Kummola – Finnish ice hockey executive, businessman, and politician
November 22 – Kari Tapio, Finnish singer (d. 2010)
November 23 – Dennis Nilsen, Scottish serial killer (d. 2018)
November 24 – Nuruddin Farah, Somali novelist
November 25 – Mary Jo Deschanel, American actress
November 26 – John McVie, English rock musician (Fleetwood Mac)
November 27
Barbara Anderson, American actress
James Avery, African-American actor (d. 2013)
November 30
Roger Glover, English rock musician (Deep Purple)
Radu Lupu, Romanian classical pianist (d. 2022)
December
December 1
Lyle Bien, American vice admiral
Bette Midler, American actress, comedian and singer
December 2 – Tex Watson, American multiple murderer, 'Manson Family' member
December 3 – Bozhidar Dimitrov, Bulgarian historian, politician and polemicist (d. 2018)
December 4 – Geoff Emerick, English recording engineer (d. 2018)
December 7 – Clive Russell, English actor
December 8 – Julie Heldman, American tennis player
December 11 – Sharafuddin of Selangor, Sultan of Selangor
December 12
René Pétillon, French satirical, political cartoonist (d. 2018)
Portia Simpson-Miller, 2-time Prime Minister of Jamaica
Kathy Garver, American actress, author and online radio hostess
Donald Pandiangan, Indonesian archery athlete (d. 2008)
Heather North, American actress (d. 2017)
December 15
Michael King, New Zealand popular historian, author and biographer (d. 2004)
Thaao Penghlis, Australian actor
December 16 – Patti Deutsch, American voice actress (d. 2017)
December 17 – Ernie Hudson, African-American actor
December 18 – Carolyn Wood, American professional swimmer
December 19 – Elaine Joyce, American actress, game show panelist
December 20
Peter Criss, American rock drummer (KISS)
Sivakant Tiwari, senior legal officer of the Singapore Legal Service (d. 2010)
December 21 – Mari Lill, Estonian actress
December 22 – Diane Sawyer, American news journalist
December 23 – Donald A. Ritchie, American historian
December 24
Lemmy, British singer, bassist (Motörhead) (d. 2015)
Nicholas Meyer, American screenwriter, producer, director and novelist
Sharafuddin of Selangor, Sultan of Selangor
Steve Smith, Canadian actor, comedian and writer
December 25 – Noel Redding, English musician (d. 2003)
December 28 – Birendra of Nepal, King of Nepal
December 30 – Davy Jones, English-born pop singer, actor (The Monkees) (d. 2012)
December 31
Barbara Carrera, Nicaraguan-American actress
Vernon Wells, Australian actor
Connie Willis, American fiction writer
Deaths
January
January 2 – Sir Bertram Ramsay, British admiral (b. 1883)
January 3 – Edgar Cayce, American mystic (b. 1877)
January 4 – Ricardo Jiménez Oreamuno, 3-time President of Costa Rica (b. 1859)
January 6
Josefa Llanes Escoda, Filipino women's suffrage advocate, founder of the Girl Scouts of the Philippines (b. 1898)
Herbert Lumsden, British general (b. 1897)
Vladimir Vernadsky, Soviet mineralogist, geochemist (b. 1863)
January 7
Alexander Stirling Calder, American sculptor (b. 1870)
Thomas McGuire, American World War II fighter ace (killed in action) (b. 1920)
Prince Rainer of Saxe-Coburg and Gotha (killed in action) (b. 1900)
January 9 – Jüri Uluots, 8th Prime Minister of Estonia (b. 1890)
January 10 – Pēteris Juraševskis, 8th Prime Minister of Latvia (b. 1872)
January 12 – Teresio Olivelli, Italian Roman Catholic soldier and venerable (b. 1916)
January 15 – Pedro Abad Santos, Filipino politician, brother of José Abad Santos (b. 1876)
January 16 – José Fabella, Filipino physician (b. 1889)
January 19
Petar Bojović, Serbian field marshal (b. 1858)
Gustave Mesny, French Army general (b. 1886)
January 20 – Federico Pedrocchi, Italian artist, writer (killed on active service) (b. 1907)
January 21 – Sir Archibald Murray, British Army general (b. 1860)
January 22 – Else Lasker-Schüler, German poet, author (b. 1869)
January 23
Eugen Bolz, German politician, 20 July Plotter (executed) (b. 1881)
Nikolaus Gross, German Roman Catholic layman, martyr and blessed (b. 1898)
Newton E. Mason, United States Navy rear admiral (b. 1850)
January 30
Sir William Goodenough, British admiral (b. 1867)
Pedro Paulet, Peruvian scientist (b. 1874)
January 31 – Eddie Slovik, American soldier (executed for desertion) (b. 1920)
February
February (or March) – Anne Frank, German-born Jewish diarist, writer (typhus in Bergen-Belsen concentration camp) (b. 1929)
February 1
Ivan Bagryanov, 30th Prime Minister of Bulgaria (executed) (b. 1891)
Dobri Bozhilov, 29th Prime Minister of Bulgaria (executed) (b. 1884)
Bogdan Filov, Bulgarian archaeologist, historian and politician, 28th Prime Minister of Bulgaria (executed) (b. 1883)
Petar Gabrovski, acting Prime Minister of Bulgaria (executed) (b. 1898)
Johan Huizinga, Dutch cultural historian (b. 1872)
Prince Kiril of Bulgaria (executed) (b. 1895)
February 2
Adolf Brand, German campaigner for homosexuality (air raid victim) (b. 1874)
Alfred Delp, German Jesuit priest and philosopher of the German Resistance, 20 July plotter (executed) (b. 1907)
Carl Friedrich Goerdeler, German politician, civil servant, executive and economist, 20 July plotter (executed) (b. 1884)
Gustav Heistermann von Ziehlberg, German general, 20 July plotter (executed) (b. 1898)
Joe Hunt, American tennis champion (military aircraft crash) (b. 1919)
February 3 – Roland Freisler, Nazi German judge (air raid victim) (b. 1893)
February 5
Denise Bloch, French World War II heroine (executed) (b. 1915)
Lilian Rolfe, French World War II heroine (executed) (b. 1914)
Violette Szabo, French/British World War II heroine (executed) (b. 1921)
February 6 – Robert Brasillach, French writer (executed) (b. 1909)
February 8 – Robert Mallet-Stevens, French architect, designer (b. 1886)
February 11 – Al Dubin, Swiss-born American songwriter (b. 1891)
February 13 – Maria Orosa, Filipino technologist, chemist, humanitarian and WWII heroine (air raid victim) (b. 1893)
February 18 – Ivan Chernyakhovsky, Soviet general (died of wounds) (b. 1906)
February 19 – John Basilone, American war hero (killed in action) (b. 1916)
February 21 – Eric Liddell, British Olympic athlete (in internment camp) (b. 1902)
February 22 – Sara Josephine Baker, American physician (b. 1873)
February 23
José María Moncada, 19th President of Nicaragua (b. 1870)
Aleksei Nikolaevich Tolstoy, Russian writer (b. 1883)
February 24 – Josef Mayr-Nusser, Italian Roman Catholic layman, martyr and blessed (b. 1910)
February 25 – Mário de Andrade, Brazilian writer, photographer (b. 1893)
February 26 – Millard Harmon, American general (b. 1888)
March
March 2 – Emily Carr, Canadian painter (b. 1871)
March 3
Gheorghe Avramescu, Romanian general (in custody) (b. 1884)
Aleksandra Samusenko, Soviet WWII tank commander (died of wounds) (b. 1922)
March 4
Lucille La Verne, American actress (b. 1872)
Mark Sandrich, American film director (b. 1900)
March 5 – George Vasey, Australian general (killed in military aircraft accident) (b. 1895)
March 12 – Friedrich Fromm, German Nazi official (executed) (b. 1888)
March 14 – Antônio Francisco Braga, Brazilian composer (b. 1868)
March 15 – Sava Caracaș, Romanian general (b. 1890)
March 18 – William Grover-Williams, British/French racing driver, war hero (executed) (b. 1903)
March 19 – Marcel Callo, French Roman Catholic layman, martyr and blessed (in concentration camp) (b. 1921)
March 20 – Lord Alfred Douglas, English poet (b. 1870)
March 22
Enrico Caviglia, Italian marshal (b. 1862)
Heinrich Maier, Austrian Roman Catholic priest and blessed (b. 1908)
Takeichi Nishi, Japanese equestrian gold medalist (1932), tank commander at Battle of Iwo Jima (killed in action) (b. 1902)
March 23 – Élisabeth de Rothschild, French WWII heroine (b. 1902)
March 26
David Lloyd George, British politician and statesman, 51st Prime Minister of the United Kingdom (b. 1863)
Tadamichi Kuribayashi, Imperial Japanese Army general, commander of the battle of Iwo Jima (probably killed in action) (b. 1891)
Boris Shaposhnikov, Soviet military leader, Marshal of the Soviet Union (b. 1882)
Ichimaru Toshinosuke, Japanese naval aviator, commander at Battle of Iwo Jima (b. 1891)
March 27 – Halid Ziya Uşaklıgil, Turkish author (b. 1867)
March 29 – Ferenc Csik, Hungarian swimmer (air raid victim) (b. 1913)
March 31
Hans Fischer, German chemist, Nobel Prize laureate (suicide) (b. 1881)
Torgny Segerstedt, Swedish newspaper editor, publicist (b. 1876)
Maria Skobtsova, Soviet Orthodox nun and saint (killed by poison) (b. 1891)
Natalia Tulasiewicz, Polish teacher and Roman Catholic blessed (murdered in concentration camp) (b. 1906)
April
April 7
Seiichi Itō, Japanese admiral (lost in action) (b. 1890)
Aruga Kōsaku, Japanese admiral (lost in action) (b. 1897)
April 9
Dietrich Bonhoeffer, German theologian (executed) (b. 1906)
Wilhelm Canaris, German admiral, head of the Abwehr (executed) (b. 1887)
Hans von Dohnanyi, Hungarian-born German lawyer, member of the German Resistance, 20 July Plotter (executed) (b. 1902)
April 10
Gloria Dickson, American actress (fire victim) (b. 1917)
Hendrik Nicolaas Werkman, Dutch artist and printer (b. 1882)
April 11 – Frederick Lugard, 1st Baron Lugard, British colonial administrator (b. 1858)
April 12 – Franklin D. Roosevelt, American political leader and statesman, 32nd President of the United States (b. 1882)
April 13 – Ernst Cassirer, German philosopher (b. 1874)
April 15 – Joachim Albrecht Eggeling, German SS general (suicide) (b. 1884)
April 18
Sir Ambrose Fleming, British electrical engineer and physicist (b. 1849)
Ernie Pyle, American journalist (killed in action) (b. 1900)
William, Prince of Albania (b. 1876)
April 21 – Walter Model, German field marshal (suicide) (b. 1891)
April 22 – Käthe Kollwitz, German artist (b. 1867)
April 23 – Klaus Bonhoeffer, German resistance fighter, 20 July Plotter (executed) (b. 1901)
April 24 – Ernst-Robert Grawitz, German SS Reichsphysician (suicide) (b. 1899)
April 28
Executed:
Hermann Fegelein, German SS general (b. 1906)
Benito Mussolini, Italian politician, journalist, 27th Prime Minister of Italy and Duce of Fascism (b. 1883)
Clara Petacci, mistress of Benito Mussolini (b. 1912)
Nicola Bombacci, Italian Fascist politician (b. 1879)
Roberto Farinacci, Italian Fascist politician (b. 1892)
Alessandro Pavolini, Italian Fascist politician (b. 1903)
April 29 – Achille Starace, Italian Fascist politician (executed) (b. 1889)
April 30
Luisa Ferida, Italian actress (executed) (b. 1914)
Adolf Hitler, Austrian-born German politician, Führer of Germany (suicide) (b. 1889)
Eva Braun, wife of Adolf Hitler (suicide) (b. 1912)
May
May 1
Joseph Goebbels, Chancellor of Germany for 1 day and Reich Minister of Propaganda (suicide) (b. 1897)
Magda Goebbels, wife of Joseph Goebbels (suicide) (b. 1901)
May 2
Martin Bormann, Nazi Party leader and private secretary to Adolf Hitler (presumed suicide) (b. 1900)
Wilhelm Burgdorf, German general (suicide) (b. 1895)
Hans Krebs, German general (suicide) (b. 1898)
Prince Waldemar of Prussia (haemophilia) (b. 1889)
May 3 – Mario Blasich, Italian physician, politician (b. 1878)
May 4 – Fedor von Bock, German field marshal (b. 1880)
May 6 – Xhem Hasa, Albanian nationalist (b. 1908)
May 7 – Vladimir Boyarsky, Soviet army officer (b. 1901)
May 8
Francis Bruguière, American photographer (b. 1875)
Julius Hirsch, German footballer (killed in Auschwitz concentration camp) (b. 1892)
Wilhelm Rediess, SS and Police Leader of Nazi-occupied Norway (suicide) (b. 1900)
Bernhard Rust, education minister of Nazi Germany (presumed suicide) (b. 1883)
Josef Terboven, Reichskommissar of Nazi-occupied Norway (suicide) (b. 1898)
May 9 – Gustav Becking, German musicologist (b. 1894)
May 10 – Konrad Henlein, Sudeten German Nazi leader (suicide) (b. 1898)
May 11 – Kiyoshi Ogawa, Japanese kamikaze pilot (b. 1922)
May 14
Joseph Barthélemy, French jurist, politician and journalist (b. 1874)
Heber J. Grant, 7th President of The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints (b. 1856)
May 15
Kenneth J. Alford, British soldier and composer (b. 1881)
Charles Williams, British author (b. 1886)
May 16 – Kaju Sugiura, Japanese admiral (killed in action) (b. 1896)
May 18 – William Joseph Simmons, American founder of the second Ku Klux Klan (b. 1880)
May 19 – Philipp Bouhler, German Nazi leader and general (suicide) (b. 1899)
May 21 – Prince Kan'in Kotohito, Japanese prince, member of the Imperial Japanese Army General Staff Office (b. 1865)
May 23 – Heinrich Himmler, German politician, Reichsführer-SS (suicide) (b. 1900)
May 24 – Robert Ritter von Greim, German field marshal (suicide) (b. 1892)
May 25
Rafael Estrella Ureña, Dominican lawyer and politician, acting President of the Dominican Republic (b. 1889)
Ishii Kikujirō, Japanese diplomat and politician (killed in bombing raid) (b. 1866)
May 31
Odilo Globocnik, Austrian Nazi leader (suicide) (b. 1904)
Curt von Gottberg, German SS general (suicide) (b. 1896)
June
June 4 – Georg Kaiser, German dramatist (b. 1878)
June 7 – Kitaro Nishida, Japanese philosopher (b. 1870)
June 8
Robert Desnos, French poet, resistance fighter (typhoid) (b. 1900)
Karl Hanke, German Nazi general and last Reichsführer-SS (killed) (b. 1903)
June 11 – Lurana W. Sheldon, American author and editor (b. 1862)
June 13 – Minoru Ōta, Japanese admiral (suicide) (b. 1891)
June 15
Carl Gustaf Ekman, Prime Minister of Sweden (b. 1872)
Amélie Rives Troubetzkoy, American author (b. 1863)
Aris Velouchiotis, Greek World War II resistance leader (b. 1905)
June 16
Nikolai Berzarin, Soviet Red Army general (b. 1904)
Nils Edén, 15th Prime Minister of Sweden (b. 1871)
June 18
Florence Bascom, American geologist and educator (b. 1862)
Simon Bolivar Buckner Jr., American general (killed in action at Okinawa) (b. 1886)
Friedrich, Prince of Wied, German prince (b. 1872)
June 20
Robert Crewe-Milnes, 1st Marquess of Crewe, British politician (b. 1858)
Luís Fernando de Orleans y Borbón, Spanish prince (b. 1888)
June 22
Isamu Chō, Japanese general (ritual suicide) (b. 1895)
Mitsuru Ushijima, Japanese general (ritual suicide) (b. 1887)
June 24 – José Gutiérrez Solana, Spanish painter (b. 1886)
June 27 – Emil Hácha, 3rd President of Czechoslovakia, State President of Protectorate of Bohemia and Moravia (b. 1872)
June 30
Germogen (Maximov), Russian Orthodox Metropolitan (b. 1861)
Gabriel El-Registan, Soviet poet (b. 1899)
July
July 1 – Félix Evaristo Mejía, Dominican diplomat, educator and writer (b. 1866)
July 2 – Óscar R. Benavides, Peruvian field marshal, diplomat, politician and President of Peru (b. 1876)
July 5 – John Curtin, 14th Prime Minister of Australia (b. 1885)
July 7 – Peter To Rot, Papuan Roman Catholic layman, martyr and blessed (b. 1912)
July 9 – Luigi Aldrovandi Marescotti, Italian politician, diplomat (b. 1876)
July 12
Boris Galerkin, Russian mathematician (b. 1871)
Wolfram von Richthofen, German field marshal (brain tumor) (b. 1895)
July 13 – Alla Nazimova, Russian-born American actress (b. 1879)
July 17 – Ernst Busch, German field marshal, as prisoner of war (b. 1885)
July 20 – Paul Valéry, French poet (b. 1871)
July 24 – Arnold von Winckler, German general (b. 1856)
July 25 – Malin Craig, United States Army general (b. 1875)
July 28 – Margot Asquith, Countess of Oxford and Asquith (b. 1864)
July 29 – Maria Pierina De Micheli, Italian Roman Catholic religious sister, mystic and blessed (b. 1890)
July 31 – Artemio Ricarte, Filipino general (b. 1866)
August
August 1 – Blas Cabrera Felipe, Spanish physicist (b. 1878)
August 2 – Pietro Mascagni, Italian composer (b. 1863)
August 3 – Roman Kochanowski, Polish painter, illustrator (b. 1857)
August 4 – Gerhard Gentzen, German mathematician and logician (starvation in prison camp) (b. 1909)
August 5 – Nat Jaffe, American swing jazz pianist (b. 1918)
August 8 – Joseph Pujol, Le Pétomane, French flatulist (b. 1857)
August 7 – Jacques Vaillant de Guélis, British/French WWII hero (injuries received in automobile accident) (b. 1907)
August 9
Harry Hillman, American track athlete (b. 1881)
Jun Tosaka, Japanese philosopher (in prison) (b. 1900)
August 10 – Robert H. Goddard, American rocket scientist (b. 1882)
August 12 – Karl Leisner, German Roman Catholic priest and blessed (b. 1915)
August 15
Korechika Anami, Japanese general (ritual suicide) (b. 1887)
Matome Ugaki, Japanese admiral (killed in action) (b. 1890)
August 16 – Takijirō Ōnishi, Japanese admiral (ritual suicide) (b. 1891)
August 18
Subhas Chandra Bose, Leader of Indian National Army (Third-degree burns from aircrash) (b. 1897)
Sarala Devi Chaudhurani, Indian educationist (b. 1872)
August 24 – Shizuichi Tanaka, Japanese general (suicide) (b. 1887)
August 25 – Willis Augustus Lee, American admiral, Olympic shooter (b. 1888)
August 26
Pio Collivadino, Argentinian painter (b. 1869)
Franz Werfel, Austrian writer (b. 1890)
August 27 – Blessed María Pilar Izquierdo Albero, Spanish Roman Catholic religious professed (b. 1906)
August 29 – Fritz Pfleumer, German engineer, inventor (b. 1881)
August 30 – Florencio Harmodio Arosemena, 6th President of Panama (b. 1872)
August 31
Stefan Banach, Polish mathematician (b. 1892)
Pope Macarius III of Alexandria, Egyptian patriarch, saint (b. 1872)
September
September 6
Witold Leon Czartoryski, Polish nobleman (b. 1864)
John S. McCain Sr., American admiral (b. 1884)
September 9 – Aage Bertelsen, Danish painter (b. 1873)
September 12 – Hajime Sugiyama, Japanese general (suicide) (b. 1880)
September 15
Richard Friedrich Johannes Pfeiffer, German physician and bacteriologist (b. 1858)
André Tardieu, 3-time prime minister of France (b. 1876)
Anton Webern, Austrian composer (b. 1883)
Zhang Mingqi, Qing dynasty politician (b. 1875)
September 16 – John McCormack, Irish tenor (b. 1884)
September 18
José Agripino Barnet, Cuban politician and diplomat, acting President of Cuba (b. 1864)
Blind Willie Johnson, American gospel blues singer (b. 1897)
September 20
Augusto Tasso Fragoso, Brazilian soldier, statesman and Interim President of Brazil (b. 1869)
Eduard Wirths, German doctor, chief SS doctor at Auschwitz concentration camp (suicide) (b. 1909)
September 24 – Hans Geiger, German physicist, inventor (b. 1882)
September 26
Béla Bartók, Hungarian composer (b. 1881)
Kiyoshi Miki, Japanese philosopher (b. 1897)
October
October 1 – Walter Bradford Cannon, American physiologist (b. 1871)
October 6 – Leonardo Conti, German physician, Nazi officer (suicide) (b. 1900)
October 8 – Felix Salten, Austrian author (b. 1869)
October 10 – Joseph Darnand, Vichy French politician (executed) (b. 1897)
October 12 – Dmytro Antonovych, Soviet politician (b. 1877)
October 13 – Milton S. Hershey, American chocolate tycoon (b. 1857)
October 15 – Pierre Laval, French politician, 2-time Prime Minister of France (executed) (b. 1883)
October 18 – Frederick Hovey, American tennis player (b. 1868)
October 19
Plutarco Elías Calles, Mexican general, politician and 40th President of Mexico (b. 1877)
N. C. Wyeth, American illustrator (b. 1882)
October 21
Henry Armetta, Italian actor (b. 1888)
Felicija Bortkevičienė, Lithuanian politician and publisher (b. 1873)
October 24
Franklin Carmichael, Canadian landscape painter and graphic designer (b. 1890)
Vidkun Quisling, Norwegian Nazi collaborator (executed) (b. 1887)
October 25 – Robert Ley, German Nazi politician (suicide) (b. 1890)
October 26
Adolf von Brudermann, Austro-Hungarian general (b. 1854)
Paul Pelliot, French explorer (b. 1878)
October 30 – Xian Xinghai, Chinese composer (b. 1905)
October 31
Henry Ainley, British actor (b. 1879)
Ignacio Zuloaga, Basque Spanish painter (b. 1870)
November
November 8 – August von Mackensen, German field marshal (b. 1849)
November 11 – Jerome Kern, American composer (b. 1885)
November 13 – Sir Edwyn Alexander-Sinclair, British admiral (b. 1865)
November 16 – Sigurður Eggerz, Minister for Iceland during World War I and 2nd Prime Minister of Iceland (b. 1875)
November 17 – Frederick Francis IV, Grand Duke of Mecklenburg-Schwerin (b. 1882)
November 20 – Francis William Aston, British chemist, Nobel Prize laureate (b. 1877)
November 21
Robert Benchley, American humorist, theater critic and actor (b. 1889)
Ellen Glasgow, American novelist (b. 1873)
Alexander Patch, United States Army lieutenant general, World War II army commander (b. 1889)
Jimmy Quinn, Scottish footballer (b. 1878)
November 23 – Charles Coborn, British singer (b. 1852)
November 27 – Josep Maria Sert, Spanish Catalan muralist (b. 1874)
November 28 – Dwight F. Davis, American tennis player (b. 1879)
November 30 – Shigeru Honjō, Japanese general (suicide) (b. 1876)
December
December 1 – Anton Dostler, German general (b. 1891)
December 4
Thomas Hunt Morgan, American biologist, geneticist, embryologist and Nobel Prize in Physiology recipient (b. 1866)
Richárd Weisz, Hungarian Olympic champion wrestler (b. 1879)
December 5 – Cosmo Gordon Lang, Archbishop of Canterbury (b. 1864)
December 8 – Gabriellino D'Annunzio, Italian actor, director and screenwriter (b. 1886)
December 12 – Prince Frederick of Schaumburg-Lippe (b. 1868)
December 13
Juana Bormann, German Nazi concentration camp guard (executed) (b. 1893)
Henri Dentz, French general (b. 1881)
Irma Grese, German warden at Bergen-Belsen concentration camp (executed) (b. 1923)
Josef Kramer, German commandant of Bergen-Belsen concentration camp (executed) (b. 1906)
Elisabeth Volkenrath, German supervisor at Nazi concentration camps (executed) (b. 1919)
December 14 – Forrester Harvey, Irish actor (b. 1884)
December 16
Giovanni Agnelli, Italian entrepreneur, founder of Fiat (b. 1866)
Fumimaro Konoe, Japanese general, politician and 23rd Prime Minister of Japan (b. 1891)
December 19 – Leonard F. Wing, American general and politician (b. 1893)
December 21 – George S. Patton, American general (injuries from automobile accident) (b. 1885)
December 22 – Otto Neurath, Austrian philosopher, political economist (b. 1892)
December 26
Duy Tân, Emperor of Vietnam (b. 1900)
Roger Keyes, 1st Baron Keyes, British admiral (b. 1872)
December 28 – Theodore Dreiser, American novelist (b. 1871)
Nobel Prizes
Physics – Wolfgang Pauli
Chemistry – Artturi Ilmari Virtanen
Physiology or Medicine – Sir Alexander Fleming, Ernst Chain, Howard Florey
Literature – Gabriela Mistral
Peace – Cordell Hull
References
Further reading
Ian Buruma. Year Zero: A History of 1945 (Penguin Press; 2013) 368 pages; covers liberation, revenge, decolonization, and the rise of the United Nations. excerpt
International News Service, It Happened In 1945 The Essential Year Book (1946)
Keith Lowe. Savage Continent: Europe in the Aftermath of World War II (2012) excerpt and text search
McDannald, A. H. ed. The Americana Annual 1946 (1946) events of 1945 online; encyclopedia yearbook global coverage in 950pp
Walter Yust, ed. 10 Eventful Years, 1937 – 1946 Chicago: Encyclopædia Britannica, 1947, 4 vol., encyclopedia yearbook online
|
23517737
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Chalchalero%20viscacha%20rat
|
Chalchalero viscacha rat
|
Chalchalero viscacha rat
The Chalchalero viscacha rat or Chalchalero vizcacha rat (Tympanoctomys loschalchalerosorum) is a species of caviomorph rodent in the family Octodontidae. It was formerly considered to be monotypic within the genus Salinoctomys, but has been shown by genetic analysis to nest within Tympanoctomys, and in particular, within the variation of T. barrerae. The species is endemic to a small area of northwestern Argentina, where it lives in shrublands bordering the salt flats of the Salinas Grandes. Its diet consists of halophyte plants. It is named after an Argentine musical group, Los Chalchaleros, whose songs were popular with its discoverers.
Description
The Chalchalero viscacha rat is a medium-sized species of rat. Its dorsal fur is dark brownish black while its underparts are white. The hairs on its back are about long and have a grey base, a brown band and a black tip, and the guard hairs are a uniform darkish brown. This viscacha rat reaches a head-and-body length of with a tail length of . The tail is relatively long, clad with hair along its entire length and ends with a black tassel. The soles of the feet have six pads, and there is a fringe of hairs around the feet.
Status
It is only found within an area totalling less than and it actually occupies only about one tenth of that area. It lives among the salt-loving plants that grow between the salt pans and the dense thorn scrub typical of the surrounding area. Its population is decreasing and the International Union for Conservation of Nature has rated its conservation status as "critically endangered".
References
Mammals described in 2000
Mammals of Argentina
Tympanoctomys
|
767584
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Null%20%28SQL%29
|
Null (SQL)
|
Null (SQL)
Null — спеціальне значення, яке використовується в SQL для позначення відсутності даних. NULL відповідає поняттю «порожнє поле», тобто «поле, яке не містить ніякого значення». Введено винахідником реляційної моделі даних Едгаром Коддом, SQL Null слугує для виконання вимоги, що всі дійсно реляційні системи керування базами даних (РСКБД) підтримують представлення «відсутньої і непридатної інформації». Кодд також ввів використання малої літери грецької омега (ω) як символу для представлення Null в теорії баз даних. NULL також є зарезервованим словом в SQL, яке вказує на спеціальну позначку Null.
Null був причиною суперечок і дебатів через свою асоціацію з трійковою логікою, особливих вимог з його використання в інструкції SQL JOIN, і спеціальної обробки агрегатними функціями та операторами групування SQL. Хоча особливі функції та предикати правильно обробляють Null, опоненти відчувають, що підтримка цієї можливості вводить непотрібну складність і суперечливість в реляційну модель даних.
Історія
Null був введений Едгаром Коддом як засіб для представлення відсутніх даних в реляційній моделі незалежно від типу даних. Вподальшому він опублікував свою статтю в двох частинах в часописі ComputerWorld, в цій статті він презентував 12 правил за якими можна визначити чи є СКБД дійсно реляційною. Кодд також ввів тризначну логіку, яка має три значення істинності Істина (True), Хиба (False) та Невідомо (Unknown), яка дуже близька до концепції Null. Значення Невідомо генерується коли Null порівнюється з будь-яким значенням даних або з Null.
У своїй книзі «The Relational Model for Database Management, Version 2» Кодд, зазначив, що єдиний Null прийнятий в стандарті SQL недостатній, і має бути замінений двома різними Null значеннями для позначення причини відсутності. Ці дві Null-позначки зазвичай згадується як А-значення (A-Values) та І-значення (I-Values), що представляють Відсутній та прийнятний (Missing But Applicable) та Відсутній та неприйнятний (Missing But Inapplicable) відповідно. Рекомендація Кодда вимагала розширення логічної структури SQL для відповідності чотиризначній логічній системі. Через цю додаткову складність ідея не отримала широко розповсюдження.
Тризначна логіка
Через те, що Null не є членом будь-якого домену даних, ми його не сприймаємо як значення, радше як позначку відсутності даних. Через це порівняння з Null ніколи не дасть в результаті Істина або Хиба, результат буде завжди третім логічним значенням, Невідомо. Логічний результат наступного виразу, що порівнює 10 з Null, Невідомо:
SELECT 10 = NULL -- В результаті Невідомо
Однак, певні вирази з Null можуть повертати значення якщо Null не впливає на вихідне значення виразу. Припустимо, що в наступному прикладі другий операнд обчислюється тільки якщо в цьому виникла потреба:
SELECT TRUE OR NULL -- В результаті Істина
В цьому випадку факт того, що значення праворуч від OR невідоме не впливає на кіневий результат.
SQL реалізує три логічних значення, таким чином реалізації SQL мають забезпечувати тризначну логіку. Керівні правила тризначної логіки в SQL показані в таблиці нижче (p і q представляють логічні стани)"
Базові оператори порівняння в SQL завжди повертають Невідомо коли щось порівнюється з Null, таким чином стандарт SQL забезбечує два спеціальних порівняльних пердиката для Null. IS NULL та IS NOT NULL предикати перевіряють коли дані Null чи ні.
Типізація даних
Null в SQL нетипізований, тобто він не розпізнається як ціле, символ чи будь-який інший тип даних. Через це, часом дуже важливо явно приводити Null до певного типу даних. Наприклад, якщо перевантажені функції підтримуються РСКБД, SQL може бути неспроможним автоматично вибрати правильну функцію без знання типів даних всіх параметрів, включно з тими де передається Null.
Мова маніпулювання даними
Тризначна логіка SQL зустрічається в мові маніпулювання даними в предикатах порівняння в DML виразах і запитах. Пункт WHERE вимагає від DML виразу діяти тільки для рядків на яких предикат повертає Істина. Рядки на яких предикат повертає Хиба або Невідомо не піддаються дії DML виразів INSERT, UPDATE чи DELETE, а також відкидаються DML запитом SELECT. Розуміння Невідомо і Хиба як одного і того самого результату є помилкою, яка часто зустрічається при роботі з Null. Наступний приклад показує таку помилку:
SELECT *
FROM t
WHERE i = NULL;
Наведений запит завжди буде повертати нуль рядків через те, що порівняння стовпця i з Null завжди дає Невідомо, навіть для рядків де i дорівнює Null, що змушує SELECT відкинути всі рядки. (Однак, на практиці, деякий SQL інструментрарій повертає рядки при використанні порівняння з Null.)
CASE вирази
SQL вирази CASE діють за тими ж правилами обробки Null, що і DML пункт WHERE. Через те, що цей вираз можна трактувати як послідовність умов на рівність, простий вираз CASE не може прямо перевірити на присутність Null. Перевірка на Null в простому виразі CASE завжди повертає Невідомо, як в наступному прикладі:
SELECT CASE i WHEN NULL THEN 'Is Null' -- Цей варіант ніколи не спрацює
WHEN 0 THEN 'Is Zero' -- Спрацює коли i = 0
WHEN 1 THEN 'Is One' -- Спрацює коли i = 1
END
FROM t;
Завдяки тому, що i = NULL обчислюється як Невідомо, неважливо що міститься в стовпці i (навіть якщо там Null), рядок 'Is Null' ніколи не буде повернутий.
Пошуковий вираз CASE також повертає перше значення для якого предикат порівняння повертає Істина, включно з порівняннями, що використовують IS NULL та IS NOT NULL. Наступний приклад показує як використовувати пошуковий вираз CASE для правильної перевірки на Null:
SELECT CASE WHEN i IS NULL THEN 'Null Result' -- Спрацює коли i буде NULL
WHEN i = 0 THEN 'Zero' -- Спрацює коли i = 0
WHEN i = 1 THEN 'One' -- Спрацює коли i = 1
END
FROM t;
В пошуковому виразі CASE, рядок 'Null Result' буде повернуто для всіх рядків де i буде Null.
Check constraint
Первинне місце де тризначна логіка SQL перетинається з SQL мовою опису даних (DDL) це в формі check constraint. Перевірка на обмеження розміщена на ствопці діє за дещо різними правила порівняно з DML пунктом WHERE. Якщо DML пункт WHERE має отримати Істина для рядка, тоді як перевірка на обмеження має отримати не Хиба. Це означає, що перевірка на обмеження буде успішно пройдена якщо результат буде Істина або Невідомо. Таблиця з перевіркою на обмеження в наступному прикладі забороняє вставляння будь-яких цілих значень в стовпець i, але вона дозволяє вставляти Null завдяки тому, що результат перевірки буде Невідомо.
CREATE TABLE t (i INTEGER,
CONSTRAINT ck_i CHECK ( i < 0 AND i = 0 AND i > 0 ) );
Для заборони вставлення значень Null, можна застосувати NOT NULL, як показано в наступному прикладі. Обмеження NOT NULL семантично тотожно перевірці на обмеження з предикатомIS NOT NULL.
CREATE TABLE t (i INTEGER NOT NULL );
Процедурні розширення
SQL/PSM (SQL Persistent Stored Modules) визначає процедурні розширення для SQL, такі як вираз IF. Однак, головні постачальники SQL продуктів мають свої історично включені процедурні розширення. Процедурні розширення для організації циклів і порівнянь діють із Null порівняннями схожим чином з DML виразами і запитами. Наступний фрагмент коду, в форматі стандарту ISO SQL, використовує Null тризначну логіку в виразі IF.
IF i = NULL THEN
SELECT 'Результат Істина'
ELSEIF NOT(i = NULL) THEN
SELECT 'Результат Хиба'
ELSE
SELECT 'Результат Невідомо';
Вираз IF виконує дію тільки якщо порівняння обчислюється як Істина. Для виразів яки обчислюються як Хиба або Невідомо, IF передає керування в пункт ELSEIF і потім в пункт ELSE. Результатом попереднього коду буде завжди повідомлення «Результат Невідомо» завдяки тому, що порівняння з Null завжди повертає Невідомо.
Об'єднання
Зовнішнє об'єднання в SQL, включно з лівим зовнішнім об'єднанням, правим зовнішнім об'єднанням та повним зовнішнім об'єднанням, автоматично підставляє Null як заповнювач для відсутніх значень у відповідних таблицях. Наприклад, для лівих зовнішніх об'єднань Null генерується на місцях з таблиць, що знаходяться праворуч від оператора LEFT OUTER JOIN. Наступний простий приклад використовує дві таблиці для демонстрації підстановки Null замінника при лівому зовнішньому об'єднанні.
Перша таблиця (Employee) містить ID службовців та імена, тоді як друга таблиця (PhoneNumber) містить відповідно ID службовців та телефонні номери.
Наступний SQL запит виконує ліве зовнішнє об'єднання на цих двох таблицях.
SELECT e.ID, e.LastName, e.FirstName, pn.Number
FROM Employee e
LEFT OUTER JOIN PhoneNumber pn
ON e.ID = pn.ID;
Результатний набір цього запиту показує як SQL використовує Null як замінник для значень відсутніх в таблиці PhoneNumber.
Внутрішнє об'єднання, яке також присутнє в стандарті SQL, не продукує Null замість відсутніх значень в відповідних таблицях.
Треба бути обережним використовуючи стовпці з можливими значеннями Null в критеріях об'єднань SQL. Через те, що Null не дорівнює іншому Null, Null в стовпці однієї таблиці не буде об'єдуватись з Null в парній таблиці шляхом використання стандартних операторів для перевірки рівності. SQL функція COALESCE або вирази CASE можуть бути використані для такої перевірки в критеріях об'єднання, IS NULL і IS NOT NULL предикати також можуть бути використані в критеріях об'єднання.
Наступний вираз перевіряє на рівність значення A і B і трактує Null-и як рівні значення. Оператор IFNULL необхідний з огляду на те, що A = B повертає Null якщо хоча б одне значення є Null і NULL OR FALSE є Null.
IFNULL(A = B, FALSE ) OR (A IS NULL AND B IS NULL )
Математичні операції та об'єднання рядків
Через те, що Null не тип даних, а просто позначка невідомого значення, використання математичних операторів з Null повертає невідоме значення, яке представляється за допомогою Null. В наступному прикладі, добуток 10 та Null повертає Null:
10 * NULL -- Результат NULL
Це може призвести до неочікуваних результатів. Наприклад, при спробі розділити Null на нуль, платформа може повернути Null замість генерування помилки ділення на нуль ("data exception - division by zero").. Хоч поведінка в цій ситуації не визначена стандартом ISO SQL багато СКБД трактують цю операцію схожим чином. Наприклад, Oracle, PostgreSQL, MySQL Server і Microsoft SQL Server повернуть Null як результат наступного виразу:
NULL / 0
Операція конкатенації рядків, яка часто зустрічається в SQL, також продукує Null коли один з операндів Null. Наступний приклад показує, як результат Null буде повернений при використанні Null у SQL-операції з'єднання стрічок з використанням оператора ||.
'Fish ' || NULL || 'Chips' -- Результат NULL
Це не вірно для всіх реалізацій баз даних. Наприклад, в Oracle NULL та порожній рядок трактуються однаково, таким чином 'Fish ' || NULL || 'Chips' повертає 'Fish Chips'.
Агрегатні функції
SQL визначає агрегатні функції для спрощення агрегатних обчислень на сервері. Майже всі агрегатні функції виконують крок з виключення Null, таким чином Null значення не включаються в результат обчислень. Таке неявне виключання Null може відбитися на результаті обчислень агрегатної функції.
Наступна таблиця видає різні результати для кожного стовпця при застосуванні агрегатної функції AVG:
Агрегатна функція AVG застосована до стовпця i повертає 233 і 175 коли ми застосовуємо її до стовпця j. Крок з виключення Null призводить до різниці в результаті. Єдина агрегатна функція яка не виключає Null це функція COUNT(*).
Групування та сортування
Через те, що SQL:2003 визначає позначки Null як нерівні одна одній, додаткове визначення було необхідне для групування Null разом при виконанні певних операцій. SQL визначає «будь-які два значення, які рівні між собою або будь-які два Null»", як «нерізні». Це визначення «нерізності» для групування та сортування позначок Nulls коли пункт GROUP BY (або інші ключові слова, що виконують групування) використовуються.
Інші SQL оператори, вирази та ключові слова використовують «нерізні» в їхньому трактуванні позначок Null. Вірно для наступних:
PARTITION BY разом із ROW_NUMBER
UNION, INTERSECT та EXCEPT оператори, що трактують NULL як рівні для порівняння/виключеня рядків
DISTINCT в запиті SELECT
Стовпці в яких не дозволено зберігати більше одного Null, наприклад стовпці з обмеженням на унікальність
Стандарт SQL не визначає явно порядок сортування за умовчанням для позначок Null. Замість цього, Null можуть бути відсортовані перед або після всіх даних, використовуючи NULLS FIRST або NULLS LAST пункт виразу ORDER BY. Хоча й не всі постачальники СКБД підтримують цю функціональність. Постачальники, які не реалізують цю функціональність можуть визначити різні трактування для сортування позначок Null в СКБД.
Функції обробки Null
SQL визначає дві функції обробки Null: COALESCE і NULLIF. Обидві функції є скороченнями для пошукових виразів CASE.
COALESCE
Функція COALESCE приймає список параметрів і повертає перше не Null значення зі списку:
COALESCE(value1, value2, value3, ...)
COALESCE визначена як умовне позначення для наступного SQL CASE виразу:
CASE WHEN value1 IS NOT NULL THEN value1
WHEN value2 IS NOT NULL THEN value2
WHEN value3 IS NOT NULL THEN value3
...
END
Деякі SQL СКБД реалізують специфічні функції подібні до COALESCE. Наприклад реалізують функцію ISNULL або інші схожі функції, які функціонально подібні до COALESCE.
NULLIF або NVL
Функція NULLIF приймає два параметри. Якщо перший параметр дорівнює другому NULLIF повертає Null. Інакше, повертається значення першого параметра.
NULLIF(value1, value2)
Тобто, NULLIF є скороченням для наступного виразу CASE:
CASE WHEN value1 = value2 THEN NULL ELSE value1 END
Вираз COALESCE може бути приведений до еквівалентного виразу NVL у такий спосіб:
COALESCE (val1, ... , val{n} )
переходить в:
NVL(val1 , NVL( val2 , NVL( val3 , ... , NVL ( val{n-1} , val{n} ) ... )))
Суперечка
Загальні помилки
Неправильне розуміння як Null працює стає причиною великої кількості помилок в SQL коді, як в ISO SQL виразах, так і в специфічних діалектах SQL реальних систем баз даних. Ці помилки зазвичай виникають в результаті плутання між Null і або 0 (нуль), або порожнім рядком (рядком зі значенням нульової довжини, представленим в SQL як ''). ISO SQL стандарт визначає Null як відмінний від порожнього рядка та числового значчення 0. В той час як Null позначає відсутність значення, порожній рядок або цифра нуль представляють реальні значення.
Наприклад, пункт WHERE або умовний вираз порівнюють значення в стовпці із константою. Часто невірно припускається, що відсутнє значення буде «менше ніж» або «не дорівнюватиме» константі, але, насправді, вираз повертає Невідомо. Як в прикладі нижче:
SELECT *
FROM sometable
WHERE num <> 1; -- Рядки де num є NULL не будуть повернуті,
-- протилежно до очікувань багатьох користувачів.
Схожим чином, Null значення часто плутають з порожніми рядками. Припустимо існування функції LENGTH, яка повертає кількість знаків в рядку. Коли Null передається в цю функцію, вона повертає Null. Це також може призвести до неочікуванних результатів, якщо користувач не дуже добре розбирається в тризначній логіці. Наприклад:
SELECT *
FROM sometable
WHERE LENGTH(string) < 20; -- Рядки де NULL не будуть повернуті.
Це ускладнюється фактом, що деякі утіліти показують NULL як порожній рядок, і порожній рядок може бути невірно збережений як NULL.
Критика
Реалізація Null в ISO SQL є предметом критики, суперечок і закликів до змін. Існують різні думки з цього приводу:
Думка 1: З точки зору теорії реляційних баз даних, значення Null не потрібне, а його використання — наслідок помилки проектування бази даних. В БД розробленій в повній відповідності з критеріями нормалізації, не може бути стовпців без значень, тобто, не потрібна і спеціальна позначка для таких стовпців. Хоча на практиці, з міркувань ефективності, виявляється корисним знехтувати деякими правилами нормалізації, тоді, як один з видів плати за таке нехтування, з'являються відсутні значення, для позначення яких і був введений Null
Думка 2: Null необхідний і обов'язковий для будь-якої БД, що претендує на реляційність. Зокрема без нього неможливо коректно побудувати зовнішнє об'єднання (OUTER JOIN) рядків з двох таблиць. Саме цієї точки зору притримувався Кодд, явно помістивши його як третього з 12 правил для реляційних СКБД. Саме цей принцип закріплений в останніх стандартах мови SQL.
Закон виключеного третього
SQL дозволяє три логічні вибори: істина, хиба і невідомо, що означає, що SQL неминуче ігнорує закон виключеного третього. Коротко закон стверджує, для отримання протилежного результату до будь-якого логічного результату достатньо застосувати оператор логічного «заперечення». Однак, його неможливо застосувати до SQL Null. Керуючись законом виключеного третього, наступний логічний вираз може бути спрощений:
SELECT * FROM stuff WHERE (x = 10 ) OR NOT (x = 10 );
Закон виключеного третього дозволяє спрощення предикату в пункті WHERE, отримавши в результаті наступне:
SELECT * FROM stuff;
Це не спрацює в SQL, через те, що x стовпець може містити Null, що призведе до повернення додаткових рядків.
Насправді:
SELECT * FROM stuff;
-- (через тризначну логіку) тотожно з:
SELECT * FROM stuff WHERE (x = 10 ) OR NOT (x = 10 ) OR x IS NULL;
Тобто, для вірного спрощення першого виразу в SQL необхідно повертати всі рядки де х не Null.
SELECT * FROM stuff WHERE x IS NOT NULL;
Ігнорування закону виключеного третього вводить додаткову складність в логіку SQL, спроби застосувати це правило в тризначній логіці SQL призводить фальшивої дихотомії.
Примітки
SQL
Статті з прикладами коду мовою SQL
|
76568
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Symphony%20No.%209%20%28Dvo%C5%99%C3%A1k%29
|
Symphony No. 9 (Dvořák)
|
Symphony No. 9 (Dvořák)
The Symphony No. 9 in E minor, "From the New World", Op. 95, B. 178, also known as the New World Symphony, was composed by Antonín Dvořák in 1893 while he was the director of the National Conservatory of Music of America from 1892 to 1895. It premiered in New York City on 16 December 1893. It is one of the most popular of all symphonies. In older literature and recordings, this symphony was – as for its first publication – numbered as Symphony No. 5. Astronaut Neil Armstrong took a tape recording of the New World Symphony along during the Apollo 11 mission, the first Moon landing, in 1969. The symphony was completed in the building that now houses the Bily Clocks Museum in Spillville, Iowa.
Instrumentation
This symphony is scored for the following orchestra:
2 flutes (one doubling piccolo)
2 oboes (one doubling English horn)
2 clarinets in B & A
2 bassoons
4 horns in E, C and F
2 trumpets in E, C and E
3 trombones: alto, tenor, bass
Tuba (second movement only)
Timpani
Triangle (third movement only)
Cymbals (fourth movement only)
Strings
Form
A typical performance usually lasts around 40 minutes. The work is in four movements:
I. Adagio – Allegro molto
The movement is written in sonata form and begins with an introductory leitmotif in Adagio. This melodic outline also appears in the third movement of Dvořák's String Quintet No. 3 in E major and his Humoresque No. 1. The exposition is based on three thematic subjects. The first in E minor is notable for its announcing and responsive phrases. The second is in G minor and undergoes a transformation such that it resembles a Czech polka. The exposition's closing theme in G major is known for being similar to the African-American spiritual "Swing Low, Sweet Chariot". The development primarily focuses on the main and closing themes, and the recapitulation consists of a repetition of the main theme as well as a transposition of the second and closing themes up a semitone. The movement is concluded with a coda, with the main theme stated by the brass above an orchestral tutti.
II. Largo
The second movement is introduced by a harmonic progression of chords in the wind instruments. Beckerman interprets these chords as a musical rendition of the narrative formula "Once upon a time". Then a solo cor anglais (English horn) plays the famous main theme in D-flat major accompanied by muted strings. Dvořák was said to have changed the theme from clarinet to cor anglais as it reminded him of the voice of Harry Burleigh. The movement's middle section contains a passage in C minor evoking a nostalgic and desolate mood which eventually leads into a funeral march above pizzicato steps in the basses. It is followed by a quasi-scherzo that incorporates this movement's theme as well as the first movement's main and closing themes. The Largo is concluded with the soft return of the main theme and introductory chords.
III. Molto vivace
The movement is a scherzo written in ternary form, with influences from Henry Wadsworth Longfellow's The Song of Hiawatha. The stirring rhythm of the first part is interrupted by a trio middle section. The first part is then repeated, followed by an echo in the coda of the first movement's main theme.
IV. Allegro con fuoco
The final movement is also written in sonata form. After a brief introduction, the horns and trumpets declare the movement's main theme against sharp chords played by the rest of the orchestra. The second theme is then presented by the clarinet above tremolos in the strings. The development not only works with these two themes but also recalls the main themes of the first and second movements and a fragment of the Scherzo. Following the recapitulation which begins in the unexpected key of G minor but later corrects itself back to the original key, the movement reaches its climax in the coda, in which materials from the first three movements are reviewed for a final time while the Picardy third is expanded after the orchestra triumphantly plays a "modally altered" plagal cadence. The main theme, especially its occurrence in bar 321, bears a close resemblance to the opening theme of the Hans Heiling Overture by Heinrich Marschner.
Influences
Dvořák was interested in Native American music and the African-American spirituals he heard in North America. While director of the National Conservatory he encountered an African-American student, Harry T. Burleigh, who sang traditional spirituals to him. Burleigh, later a composer himself, said that Dvořák had absorbed their "spirit" before writing his own melodies. Dvořák stated:
The symphony was commissioned by the New York Philharmonic, and premiered on 16 December 1893, at Carnegie Hall conducted by Anton Seidl. A day earlier, in an article published in the New York Herald on 15 December 1893, Dvořák further explained how Native American music influenced his symphony:
In the same article, Dvořák stated that he regarded the symphony's second movement as a "sketch or study for a later work, either a cantata or opera ... which will be based upon Longfellow's Hiawatha" (Dvořák never actually wrote such a piece). He also wrote that the third movement scherzo was "suggested by the scene at the feast in Hiawatha where the Indians dance".
In 1893, a newspaper interview quoted Dvořák as saying "I found that the music of the negroes and of the Indians was practically identical", and that "the music of the two races bore a remarkable similarity to the music of Scotland". Most historians agree that Dvořák is referring to the pentatonic scale, which is typical of each of these musical traditions.
In a 2008 article in The Chronicle of Higher Education, prominent musicologist Joseph Horowitz states that African-American spirituals were a major influence on Dvořák's music written in North America, quoting him from an 1893 interview in the New York Herald as saying, "In the negro melodies of America I discover all that is needed for a great and noble school of music." Dvořák did, it seems, borrow rhythms from the music of his native Bohemia, as notably in his Slavonic Dances, and the pentatonic scale in some of his music written in North America from African-American and/or Native American sources. Statements that he borrowed melodies are often made but seldom supported by specifics. One verified example is the song of the Scarlet Tanager in the Quartet. Michael Steinberg writes that a flute solo theme in the first movement of the symphony resembles the spiritual "Swing Low, Sweet Chariot". Leonard Bernstein averred that the symphony was truly multinational in its foundations.
Dvořák was influenced not only by music he had heard but also by what he had seen in America. He wrote that he would not have composed his American pieces as he had if he had not seen America. It has been said that Dvořák was inspired by the "wide open spaces" of America, such as prairies he may have seen on his trip to Iowa in the summer of 1893. Notices about several performances of the symphony include the phrase "wide open spaces" about what inspired the symphony and/or about the feelings it conveys to listeners.
Dvořák was also influenced by the style and techniques used by earlier classical composers including Beethoven and Schubert. The falling fourths and timpani strokes in the New World Symphonys Scherzo movement evoke the Scherzo of Beethoven's Choral Symphony (Symphony No. 9). The use of quotations of prior movements in the symphony's final movement is reminiscent of Beethoven quoting prior movements in the opening Presto of the Choral Symphony's final movement.
Reception
At the premiere in Carnegie Hall, the end of every movement was met with thunderous clapping and Dvořák felt obliged to stand up and bow. This was one of the greatest public triumphs of Dvořák's career. When the symphony was published, several European orchestras soon performed it. Alexander Mackenzie conducted the London Philharmonic Society in the first London performance on 21 June 1894. Clapham says the symphony became "one of the most popular of all time" and at a time when the composer's main works were being welcomed in no more than ten countries, this symphony reached the rest of the musical world and has become a "universal favorite". As of 1978, it had been performed more often "than any other symphony at the Royal Festival Hall, London" and is in "tremendous demand in Japan".
"Goin' Home"
The theme from the Largo was adapted into the spiritual-like song "Goin' Home" (often mistakenly considered a folk song or traditional spiritual) by Dvořák's pupil William Arms Fisher, who wrote the lyrics in 1922.
In the UK, the theme became familiar to the general public after its use in a 1973 television advert directed by Ridley Scott for the Hovis bakery.
See also
Choral Fantasy (Beethoven)
Ode to Joy
Piano Concerto No. 1 (Tchaikovsky)
Symphony No. 8 (Schubert)
Symphony No. 9 (Beethoven)
Explanatory notes
References
Further reading
External links
Score from Indiana University
Score from Mutopia Project
True Story of "Goin' Home" – From Bohemia to Boston
Performance of "Goin' Home" by the New York Festival of Song from the Isabella Stewart Gardner Museum in MP3 format
Original manuscript parts at the New York Philharmonic Archives
1893 compositions
Apollo 11
Compositions in E minor
Music commissioned by the New York Philharmonic
Symphony 009
|
471695
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%84%D0%B0%D0%BB%D0%B0-%D0%94%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%B0
|
Чефала-Діана
|
Чефала-Діана — муніципалітет в Італії, у регіоні Сицилія, метрополійне місто Палермо.
Чефала-Діана розташована на відстані близько 450 км на південь від Рима, 24 км на південний схід від Палермо.
Населення — (2014).
Демографія
Сусідні муніципалітети
Маринео
Меццоюзо
Віллафраті
Див. також
Список муніципалітетів метрополійного міста Палермо
Примітки
|
7441321
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Luis%20Galv%C3%A1n
|
Luis Galván
|
Luis Galván
Luis Adolfo Galván (born 24 February 1948 in Fernández, Santiago del Estero) is a retired Argentine footballer, who played in the centre back position. He played for Argentina when the team won 1978 World Cup.
International career
Galván played his first game of his 8-year international career for Argentina in 1975. He played for Argentina at the 1975 Pan American Games.
The indisputable highlight of his footballing career came in 1978 when he was selected to represent Argentina at the Argentina 78 tournament. He played all games in the tournament alongside captain Daniel Passarella which included the World Cup Final in the Monumental, where Argentina beat the Netherlands 3-1 after extra time, to win their first World Cup.
Galván was selected to play for Argentina at Spain 82, but the albicelestes had a disappointing campaign, eliminated in the 2nd group phase. He retired from international football one year later in 1983, at the age of 35. Galván made a total of 34 appearances for Argentina.
Club career
Galván started his career at 17, possibly playing for Club Atletico Union of Santiago del Estero. He joined Talleres de Córdoba in 1970, which was the club where he spent the majority of his career. He never won a major trophy with the club but did help Talleres achieve second (1977) and fourth place (1976, 1978) in the Nacional Championship, and third place (1980) in the Metropolitano Championship. The Metropolitano and Nacional championships were Argentine football tournaments that existed between 1967 and 1984. The Metropolitano formed one half of the Argentine 1st division taking place in the first half of the year, while the Nacional took place in the 2nd half of the year.
Galván left the Talleres in 1982 after giving a 12-year service to the club, and went on to play for a string of provincial teams including Talleres' main rivals Belgrano de Córdoba.
In 1986 Galván moved to Bolivia to play for Bolívar in La Paz, but his stay there didn't last long, and he returned to play for Talleres in 1987. He left professional football to play for Sportivo Fernandez in his home province of Santiago del Estero in 1988, and finally for Talleres de Jesus Maria in 1989, where he retired from football at the age of 41.
Honours
Club
Talleres de Córdoba
Copa Hermandad: 1977
Liga Cordobesa de Fútbol: 1974, 1975, 1976, 1977, 1978, 1979
Primera División runner-up: 1977 Nacional
Loma Negra
Liga de Fútbol de Olavarría: 1982
International
Argentina
FIFA World Cup: 1978
References
External links
Profile and Statistics at Futbolistasblogspotcom.blogspot.com
1948 births
Living people
Argentine men's footballers
1978 FIFA World Cup players
1982 FIFA World Cup players
FIFA World Cup-winning players
Talleres de Córdoba footballers
Club Atlético Belgrano footballers
Club Bolívar players
Expatriate men's footballers in Bolivia
People from Fernández, Santiago del Estero
Argentina men's international footballers
Men's association football defenders
Pan American Games bronze medalists for Argentina
Pan American Games medalists in football
Footballers at the 1975 Pan American Games
Medalists at the 1975 Pan American Games
Sportspeople from Santiago del Estero Province
|
24156388
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Balaclava%20%28film%29
|
Balaclava (film)
|
Balaclava (film)
Balaclava is a 1928 British silent and sound war film directed by Maurice Elvey and Milton Rosmer and starring Cyril McLaglen, Benita Hume, Alf Goddard, Harold Huth, and Wally Patch. It was made by Gainsborough Pictures with David Lean working as a production assistant. The charge sequences were filmed on the Long Valley in Aldershot in Hampshire. Although the sound version had no audible dialogue, it featured a synchronized musical score with sound effects. The sound version was released in the United States under the title Jaws Of Hell.
Plot
A British army officer is cashiered, and re-enlists as a private to take part in the Crimean War. He succeeds in capturing a top Russian spy. The film climaxes with the Charge of the Light Brigade.
Cast
Cyril McLaglen as John Kennedy
Benita Hume as Jean McDonald
Alf Goddard as Nobby
Miles Mander as Captain Gardner
J. Fisher White as Lord Raglan
Henry Mollison as Prisoner's Friend
Betty Bolton as Natasha
Robert Holmes as Father Nikolai
Harold Huth as Captain Nolan, Adjutant
Wally Patch as Trooper Strang
H. St. Barbe West as Prosecutor
Boris Ranevsky as Tsar
Wallace Bosco as Lord Palmerston
Marian Drada as Queen Victoria
Production
Portions of Balaclava were reshot under the direction of Milton Rosmer with dialogue written by Robert Stevenson and it was re-released as a sound film which featured a synchronized musical soundtrack with sound effects in April of 1930.
References
External links
Film still
1928 films
1920s historical films
1928 war films
British historical films
British war films
British silent feature films
Crimean War films
1920s English-language films
Films based on works by Alfred, Lord Tennyson
Films directed by Maurice Elvey
Gainsborough Pictures films
Films set in 1854
Films set in London
Films set in Ukraine
British black-and-white films
Films based on poems
Silent war films
1920s British films
Cultural depictions of Henry John Temple, 3rd Viscount Palmerston
Cultural depictions of Queen Victoria on film
Films scored by Louis Levy
|
4430374
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BD%20%D0%91%D1%83%D0%BB%D0%B3%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2
|
Капітан Булгаков
|
Капітан Булгаков
Капiтан Булгаков (GMC Pride) – трубоукладальне судно, створене для компанії «Чорноморнафтогаз».
Судно спорудили у 2009 році як баржу проекту Winbuild 1450 на китайській верфі Jiangsu Yangzijiang Shipbuilding у Джіангуні.
В 2011-му на турецькій верфі Hidrodinamik у Тузлі (Мармурове море дещо на схід від Стамбулу) почалось переобладнання судна на трубоукладальне, яке отримало назву GMC Pride, а за іншими даними – «Капітан Булгаков». Цю модернізацію здійснили на замовлення «Чорноморнафтогазу», який реалізовував проект освоєння розташованих у північно-західній частині Чорного моря Одеського та Безіменного газових родовищ, а тому мав необхідність у сполученні встановлених тут платформ з існуючою газотранспортною інфраструктурою. В середині лютого 2012-го GMC Pride полишило Тузлу, проте певний час повинне було очікувати на захищеній стоянці допоки в Чорному морі не встановиться прийнятна для переходу погода.
Судно здатне приймати на борт до 6 км труб діаметром від 325 мм до 530 мм та провадити їх укладання зі швидкістю до 2 км на добу.
Судно несамохідне, проте для забезпечення технологічного процесу має 5 двигунів Cummins KTA-38 потужністю по 0,85 МВт.
Екіпаж судна складає 11 осіб, при цьому під час виконання трубоукладальних робіт на ньому можливе розміщення до 70 осіб.
У серпні 2012-го судно почало прокладання трубопроводу довжиною 83 км, траса якого проходила на глибинах біля 100 метрів між платформами БК-1 та МСП-4 (Одеське та Голіцинське родовища відповідно). 21 листопада того ж року провели зварювання останнього стику.
Після будівництва газопроводу від Одеського родовища «Капітан Булгаков» тривалий час перебувало на заході Криму у озері Панське (сполучене з морем через Ярилгацьку бухту). При цьому після анексії Криму Росією воно було захоплений разом з іншими судами технічного флоту «Чорноморнафтогазу», після чого український суд ухвалив рішення про їх арешт.
Примітки
Трубоукладальні судна
|
4173372
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%BE%20%D0%94%D1%96%D0%B0%D1%81
|
Альваро Діас
|
Альваро Діас
Альваро Фернандо Діас (7 грудня 1944, штат Сан-Паулу) — бразильський політик, представляв штат Парана у Федеральному сенаті з 1999 року. До того був губернатором Парани. Член політичної партії «Podemos».
Життєпис
Народився в Каваті, в сільській місцевості штату Сан-Паулу, у сім'ї фермера та домогосподарки. Ріс в місті Марінга, штат Парана, і відвідував Державний університет Лондріни, де в 1967 році закінчив історичний факультет.
Діас розпочав свою політичну кар'єру як олдермен для Лондріни в 1968 році, будучи обраним членом Бразильського демократичного руху. На виборах 1970 року був обраний на посаду депутата Парани. У 1974 році Діас був обраний до Палати депутатів, представляючи Парану, і був переобраний у 1978 році.
У 1982 році Діас був обраний до Федерального сенату. У 1986 році він переміг колишнього федерального депутата Аленкара Фуртадо, щоб він працював губернатором Парани. На другому році на посаді губернатора Діас досягнув рівня схвалення 90 %. Згодом приєднався до Соціально-трудової партії (PST).
У 1994 році Діас приєднався до Прогресивної партії і вдруге балотувався до губернатора Парани, програвши Жейме Лернеру. Того ж року він покинув партію і вступив до Партії бразильської соціальної демократії (PSDB).
4 серпня 2018 року Альваро Діас офіційно оголосив про свою кандидатуру на пост президента Бразилії на виборах 2018 року як член партії «Podemos», але отримав менше 1 % голосів й не пройшов до другого туру.
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (Україна, 2008);
Примітки
Політики Бразилії
Політики XX століття
Політики XXI століття
|
2684199
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%8F%20A27
|
Батарея A27
|
Батарея A27 (також відома як GP27A, MN27(8LR732), L828, 27A, V27A, A27BP, G27A) — це типорозмір гальванічних джерел живлення, що використовується в маленьких пультах керування і сигаретних запальничках.
Батарея циліндрична, 28.2 мм довжиною і 8,0 мм в діаметрі, з типовою вагою 4.4 грама, та типовою ємністю близько 20 мА. Батарея А27 зібрана з 8 елементів (зазвичай лужних або алкалайнових елементів LR732 або LR632). Вона має номінальну напругу 12 В. Цим вона схожа на батарею А23, з майже такою ж довжиною і тією ж номінальною напругою, але тонша.
Див. також
Типорозміри гальванічних елементів
Батарея (електрика)
Примітки
Посилання
Impacts of Alkaline Batteries
Типорозміри гальванічних елементів
|
4912011
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%B0%20%D0%B3%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F
|
Мала гідроелектростанція
|
Мала гідроелектростанція або мала ГЕС (МГЕС) — гідроелектростанція, що виробляє порівняно малу кількість електроенергії. Загальноприйнятого для всіх країн поняття малої гідроелектростанції немає, основною характеристикою таких ГЕС прийнята їх встановлена потужність.
Класифікація МГЕС
Найчастіше до малих гідроелектростанцій відносять гідроенергетичні установки, встановлена потужність яких не перевищує 5 МВт (Австрія, Німеччина, Польща, Іспанія та ін.). У Латвії і Швеції малими вважають ГЕС зі встановленою потужністю до 2 МВт, у деяких інших країнах — до 10 МВт (Греція, Ірландія, Португалія). Також відповідно до визначення Європейської асоціації малої гідроенергетики вважаються малими ГЕС до 10 МВт.
Час від часу відбуваються зміни класифікації: у США, де були вжиті заходи стимулювання розвитку малої гідроенергетики шляхом спрощення Ліцензійної процедури оформлення проектів будування малих ГЕС, від початку до них відносили ГЕС зі встановленою потужністю до 5 МВт, потім верхня межа була збільшена до 15 МВт, а в 1980 їх максимальна встановлена потужність була обмежена 30 МВт. В СРСР згідно СНиП 2.06.01-86 до малих відносилися ГЕС зі встановленою потужністю до 30 МВт при діаметрі робочого колеса турбіни до 3 м. Серед малих ГЕС умовно виділяють мікроГЕС, встановлена потужність яких не перевищує 0,1 МВт.
В уведеному 2004 р. СНиП 33-01-2003 (що замінив СНиП 2.06.01-86) характеристики, за якими гідроелектростанція класифікувалася б як «мала», було вилучено. У діючому наразі СП 58.13330.2012 (уведений з 1 січня 2013 р. і замінив собою СНиП 33-01-2003) ці характеристики і саме поняття «мала ГЕС» також відсутні.
Слід відзначити, що в СНиП 33-01-2003 пункт 5.4.8 і в СП 58.13330.2012 пункт 8.31 все ж таки згадують малі ГЕС, але, ймовірно, це являється просто помилкою.
В уведеному 1999 року ГОСТ Р 51238-98 «Нетрадиційна енергетика. Гідроенергетика мала. Терміни та визначення» згадуються такі поняття, як мала гідроелектростанція, під якою розуміється ГЕС зі встановленою потужністю від 100 до , і мікрогідроелектростанція зі встановленою потужністю до 100 кВт.
Мала гідроенергетика за країною
У Білорусі до створення єдиної Білоруської енергетичної системи існувало 179 малих ГЕС, які забезпечували електроенергією сільське господарство, після — більшість з них було закинуто, а зараз робляться спроби їх відновити. Згідно з Постановою РМ РБ від 24 квітня 1997 № 400 «про розвиток малої і нетрадиційної енергетики», малими електростанціями вважаються електростанції зі встановленою потужністю до 6 МВт. Концерн «Беленерго» повинен розраховуватися з малими електростанціями за поставлену електроенергію за подвоєними тарифами. На 2010 рік у країні діє 36 МГЕС загальною потужністю 13,5 МВт і виробленням понад на рік.
Аналогічні пільги діють і в Латвії, виходячи з »Закону про енергетику» від 3 вересня 1998 р., держава гарантує закупівлю електроенергії від малих ГЕС за подвійним тарифом протягом 8 років після введення в експлуатацію.
У Швеції діє 1350 малих ГЕС, які виробляють 10% необхідної країні електроенергії, у Китаї діє близько 83 тисяч малих ГЕС.
Потужність малої гідроенергетики в країнах Євросоюзу на 2005 рік:
У Росії
У Росії до малої гідроенергетики відносять ГЕС, потужність яких не перевищує 30 МВт (ГОСТ Р51238-98). У країні діє близько сотні ГЕС потужністю до 6 МВт із сумарною потужністю 90 МВт і виробленням близько на рік, більшість споруджуваних у країні малих гідроелектростанцій знаходиться на Північному Кавказі.
У травні 2005 року в Москві пройшов Міжнародний круглий стіл, організований російсько-європейським технологічним центром; на ньому було відзначено, що технічний потенціал малої гідроенергетики Росії дуже високий і становить близько 360 млрд кВт•год на рік. Це близько третини споживаної в Росії енергії.
Росатом на підконтрольному держкорпорації угорському підприємстві Ganz виготовляє міні-ГЕС потужністю до 2 МВт.
Екологія
Річки у високоіндустріалізованих регіонах, таких як Європа та США, протягом століть зазнали суттєвих змін через будівництво гідроелектростанцій. Дамби електростанцій створили низку проблем: втрата біорізноманіття, перешкодження руху поживних речовин та осаду вниз за течією, зниження рівня водоносного шару, який утримує підземну воду, зміна динаміки течії та температурного режиму. Демонтаж дамб електростанцій в розвинутих країнах почався ще у минулому столітті, через не ефективність, бо вони мають високі витрати на технічне обслуговування та обов’язковий захист довкілля, зокрема будівництво рибопропускних споруд. З 2020 року почалось демонтування низки дамб на річці у Фінляндії через закінчення строку експлуатації, не рентабельності використання та планування розвитку водного туризму в регіоні; воно показало покращення популяції лосося та форелі.
Див. також
Малі ГЕС України
Примітки
Посилання
Альтернативна енергетика
Гідроелектростанції
|
15587608
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Saint-Georges-d%27Orques
|
Saint-Georges-d'Orques
|
Saint-Georges-d'Orques is a commune in the Hérault department in the Occitanie region in southern France.
Population
See also
Communes of the Hérault department
References
Communes of Hérault
|
4773908
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B1%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%28%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C%29
|
Абросово (Івановська область)
|
Абросово (Івановська область)
Абросово — присілок в Верхнєландеховському районі Івановської області Російської Федерації.
Населення становить 14 осіб. Входить до складу муніципального утворення Кромське сільське поселення.
Історія
Від 2005 року входить до складу муніципального утворення Кромське сільське поселення.
Населення
Примітки
Населені пункти Верхнєландеховського району
|
29019593
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Ry%C5%ABtar%C5%8D%20Matsumoto
|
Ryūtarō Matsumoto
|
Ryūtarō Matsumoto
is a Japanese wrestler won a bronze medal at the 2012 Summer Olympics in the Greco-Roman 60 kg category.
Matsumoto graduated from the Nippon Sport Science University in Tokyo and is competing for the Gunma Yakult club. His younger brother, Atsushi Matsumoto, is also an international wrestler.
References
External links
Living people
1986 births
Japanese male sport wrestlers
Wrestlers at the 2012 Summer Olympics
Olympic bronze medalists for Japan
Olympic medalists in wrestling
Olympic wrestlers for Japan
Asian Games medalists in wrestling
Wrestlers at the 2010 Asian Games
Medalists at the 2012 Summer Olympics
Wrestlers at the 2014 Asian Games
World Wrestling Championships medalists
Asian Games silver medalists for Japan
Asian Games bronze medalists for Japan
Medalists at the 2010 Asian Games
Medalists at the 2014 Asian Games
21st-century Japanese people
|
19008511
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Skromnica
|
Skromnica
|
Skromnica is a village in the administrative district of Gmina Ozorków, within Zgierz County, Łódź Voivodeship, in central Poland. It lies approximately north-west of Ozorków, north-west of Zgierz, and north-west of the regional capital Łódź.
References
Villages in Zgierz County
|
1527411
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Cephalorhynchus%20heavisidii
|
Cephalorhynchus heavisidii
|
Cephalorhynchus heavisidii — вид ссавців родини дельфінових. Це найменший дельфін, довжиною 1,2 метра і вагою 40 кілограмів.
Поширення
Країни поширення: Ангола, Намібія, ПАР.
Джерела
Ronald M. Nowak Walker's Mammals of the World. — JHU Press, 1999
Reeves, R.R., Crespo, E.A., Dans, S., Jefferson, T.A., Karczmarski, L., Laidre, K., O’Corry-Crowe, G., Pedraza, S., Rojas-Bracho, L., Secchi, E.R., Slooten, E., Smith, B.D., Wang, J.Y. & Zhou, K. 2008. Cephalorhynchus heavisidii
Дельфінові
Тварини, описані 1828
Ссавці ПАР
Ссавці Намібії
Ссавці Анголи
|
1352685
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D0%BF%D0%BF%D0%B0%D1%81%20%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9
|
Гіппас Метапонтський
|
Гіппас Метапонтський (520 р. до н. е. Метапонт — 480.) — давньогрецький філософ-піфагорієць, математик, теоретик музики.
Гіппас Метапонтський говорив, що є визначений час для зміни в світобудові і що Всесвіт обмежений і вічно рухомий. За словами Деметрія, ніяких творів він не залишив. Гіппас Метапонтський — можливий автор формул, за якими можна знаходити «трійки чисел», які задовільняють теорему Піфагора.
Гіппас цікавий тими положеннями своїх філософських прозрінь, в яких він не збігається зі своїм учителем Піфагором. Для Піфагора початковим наближенням до умоглядного споглядання архе (Αρχή) — прояви Божественної творчої сили, першооснови різноманіття явищ, є число. Для Гіппаса першим наближенням до умоглядних споглядання Архе є стихія «вогонь». Число ж у Гіппаса є першим наближенням до умоглядного споглядання логосу (Λογος) — прояви Божественного управління світом. Піфагор вважав, що влада в державі повинна належати найкращим, Гіппас же вважав, що влада повинна належати народу, розуміючи, що демократія має тенденцію скочуватися до плутократії або олігархії, він тим не менше віддавав перевагу демократії аристократії, мабуть вбачаючи можливість утримувати демократію від скочування до неправильної форми влади.
Іраціональні числа
Гіппаса іноді згадують як відкривача існування ірраціональних чисел, за які його втопили у морі. Піфагорійці вчили, що всі числа можна представити як співвідношення цілих, і відкриття Гіппаса приголомшило їх. Однак, свідчення які пов'язують відкриття з Гіппасом плутані.
Примітки
Література
Walter Burkert: Weisheit und Wissenschaft. Studien zu Pythagoras, Philolaos und Platon. Verlag Hans Carl, Nürnberg 1962
Bruno Centrone: Hippasos de Métaponte. In: Richard Goulet (Hrsg.): Dictionnaire des philosophes antiques, Bd. 3, CNRS Éditions, Paris 2000, ISBN 2-271-05748-5, S. 753—755
Maria Luisa Silvestre: Il mistero di Ippaso. In: Marisa Tortorelli Ghidini u. a.: Tra Orfeo e Pitagora. Origini e incontri di culture nell'antichità. Bibliopolis, Napoli 2000, ISBN 88-7088-395-7, S. 413—432
Leonid Zhmud: Wissenschaft, Philosophie und Religion im frühen Pythagoreismus. Akademie Verlag, Berlin 1997, ISBN 3-05-003090-9
Maria Timpanaro Cardini: Pitagorici. Testimonianze e frammenti. Bd. 1, La Nuova Italia, Firenze 1958, S. 78–105 (грецькі й латинські джерела з коментарем італійською)
Джерела
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов
Досократики
Піфагорійці
Математики V століття до н. е.
Луканія
|
5126227
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85%20%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BD
|
Вулиця Кримських партизан
|
Вулиця Кримських партизан — вулиця в Сімферополі, в Центральному районі міста. Названа на честь радянських партизанів, що діяли під час Другої світової війни, історична назва — Іподромна.
Опис
Загальна протяжність вулиці становить 0,4 км.
Пролягає від перехрестя з Севастопольською вулицею до перехрестя з Балаклавською вулицею. Прилучається вулиця Поповкина.
На вулиці знаходяться школа № 17, дитячій садок № 77 та № 84.
Історія
Іподром у місті відомий з 1882 року, коли біля Севастопольської застави відбулися перші перегони. Основний комплекс розташовувався у периметрі сучасних вулиць Севастопольської, Кримських Партизан, Дмитра Ульянова та Качинської. Сьогодні усього іподромного комплексу залишився лише частково зруйнований будинок старої стайні на території нинішнього кінноспортивного клубу за адресою Севастопольська, 37.
Сучасна вулиця відома під назвою Іподромна з 1951 року.
У 1968-1972 роках на місці колишнього іподрому були зведені житлові п'ятиповерхові будинки, школа, дитячі садки та котельня.
У 1975 році перейменована на вулицю Кримських партизан, на честь радянських партизанів, що діяли під час Другої світової війни. Пам'ятна табличка щодо цього розташовувалася на будинку № 11, зараз розташовується на будинку № 3. Одночасно вже наявну у місті вулицю Кримських партизан було перейменовано на вулицю Сізаса.
Примітки
Рекомендована література
Поляков В. Е. Улицы Симферополя. — Симферополь: Таврида, 1994.
В. А. Широков «Симферополь. Улицы и дома рассказывают: История Симферополя».
Кримських партизан
Центральний район (Сімферополь)
|
1278101
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%8F%20%28%D0%9D%D0%B8%D0%B6%D0%BD%D1%96%D0%B9%20%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%29
|
Автозаводська лінія (Нижній Новгород)
|
Автозаводська лінія (Нижній Новгород)
Автозаводська лінія — перша лінія Нижньогородського метрополітену. Відкрита 20 листопада 1985 року, у складі з шести станцій.
Пересадки
Єдина пересадкова станція на лінії — «Московська».
Посилання
Автозаводська лінія на сайті «Метроном»
Фотографії станцій Автозаводської лінії на сайті «Прогулки по метро»
Автозаводська лінія (Нижній Новгород)
Нижньогородський метрополітен
|
2615386
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D1%80%D0%B0%20%D0%90%D0%B7-%D0%97%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D1%8F
|
Сура Аз-Зальзаля
|
Сура Аз-Зальзаля або Землетрус — дев'яносто дев'ята сура Корану. Мединська, містить 8 аятів.
Текст
Переклад Михайла Якубовича
1. Коли струснеться земля, здригаючись,
2. і виштовхне з себе те, що в ній є,
3. то спитає людина: «Що сталося з нею?»
4. У той День земля розповість усе, що відомо їй,
5. бо ж Господь твій відкрив їй те!
6. У той День люди вийдуть з могил юрбами, щоб побачити свої вчинки.
7. Хто зробив добра на вагу порошинки — побачить його!
8. Хто зробив зла на вагу порошинки — побачить його!
Література
Коран. Переклад смислів українською мовою. Пер. з арабської Михайло Якубович; редактор: Людмила Таран. Київ: Основи. 2015. 448 стор. ISBN 978-966-500-361-8
Коран
Молитва в ісламі
|
2388791
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%B2%20%D0%A2%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%80%20%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Кузахмедов Тимур Олегович
|
Кузахмедов Тимур Олегович
Тимур Олегович Кузахмедов (10 жовтня 1995, Запоріжжя) — український боксер-професіонал, п'ятиразовий чемпіон світу з кікбоксингу, багаторазовий чемпіон України. Заслужений майстер спорту України.
.
Примітки
Посилання
Статистика поєдинків Тимура Кузахмедова на BoxRec
Українські кікбоксери
Українські боксери
Уродженці Запоріжжя
|
905971
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C
|
Губервіль
|
Губервіль, Ґубервіль — колишній муніципалітет у Франції, у регіоні Нормандія, департамент Манш. Населення — осіб (2011).
Муніципалітет був розташований на відстані близько 290 км на захід від Парижа, 90 км на північний захід від Кана, 70 км на північ від Сен-Ло.
Історія
До 2015 року муніципалітет перебував у складі регіону Нижня Нормандія. Від 1 січня 2016 року належав до нового об'єднаного регіону Нормандія.
1 січня 2016 року Губервіль, Коквіль, Невіль-сюр-Мер i Ретовіль було об'єднано в новий муніципалітет Вік-сюр-Мер.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році в муніципалітеті числилось 59 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 118,0 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача
Сусідні муніципалітети
Посилання
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Манш
Примітки
Колишні муніципалітети департаменту Манш
|
3402259
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%83%D0%BD%20%28%D0%9C%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B0%D1%87%D1%83%D1%81%D0%B5%D1%82%D1%81%29
|
Фрітаун (Массачусетс)
|
Фрітаун (Массачусетс)
Фрітаун — місто в США, в окрузі Бристоль штату Массачусетс. Населення — 9206 осіб (2020).
Демографія
Згідно з переписом 2010 року, у місті мешкало осіб у домогосподарствах у складі родин. Було 3317 помешкань
Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 1,0 %. Частка іспаномовних становила 1,2 % від усіх жителів.
За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 22,7 % — особи молодші 18 років, 65,1 % — особи у віці 18—64 років, 12,2 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 42,4 року. На 100 осіб жіночої статі у місті припадало 100,8 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 97,7 чоловіків також старших 18 років.
Середній дохід на одне домашнє господарство становив долари США , а середній дохід на одну сім'ю — доларів . Медіана доходів становила доларів для чоловіків та долари для жінок. За межею бідності перебувало 5,9 % осіб, у тому числі 6,8 % дітей у віці до 18 років та 5,7 % осіб у віці 65 років та старших.
Цивільне працевлаштоване населення становило осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 27,5 %, роздрібна торгівля — 13,9 %, виробництво — 12,6 %.
Примітки
Джерела
Містечка Массачусетсу
Населені пункти округу Бристоль (Массачусетс)
|
54481
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Apron
|
Apron
|
Apron
An apron is a garment that is worn over other clothing to cover the front of the body. They may have several purposes, typically as a functional accessory that protects clothes and skin from stains and marks. However, other types of aprons may be worn as a decoration, for hygienic reasons, as part of a uniform, or as protection from certain dangers such as acid, allergens or excessive heat. It can also be used at work stations to hold extra tools and pieces or protect from dust and unwanted materials.
As a top layer that covers the front body, the apron is also worn as a uniform, adornment, ceremonial garb (e.g. Masonic apron) or fashion statement. Apron styles can be practical, fashionable, and sentimental.
The word comes from Old French napron, meaning a small piece of cloth. Over time "a napron" became "an apron" through a linguistic process called rebracketing.
Apron styles
There are many different apron forms depending on the purpose of the apron. A basic distinction is between waist aprons, which cover the body from the waist down, and bib aprons, which also cover the upper part of the body.
An apron is usually held in place by two ribbon-like strips of cloth that are tied at the back. A bib apron may either have a strap around the neck (perhaps the most widespread use today), or shoulder straps that criss-cross at the back and attach to the waistband. The advantage of the former design is that it makes it especially simple to put on the bib apron. The advantage of the shoulder strap design is that it makes the apron more comfortable to wear; a neck strap can slightly impair ease of movement.
Some modern-day aprons have humorous expressions, designs or corporate logos.
Bib apron
The bib apron (also known as the "French chefs apron" or a "barbecue apron") has been worn for centuries. The bib apron's humble beginnings began when people used scraps of fabric to make a bib-like covering that slipped over the neck and tied at the back. The bib apron's intuitive design and full coverage have made it a popular apron for tradesmen and people in low-economic classes since the 1880s—and maybe even earlier. In the 1960s—when women no longer wanted an apron that symbolized domestic ideals—the bib apron became the most-used apron and is now offered in a multitude of variations, colors, detailing and fabrications.
Pinafore
Pinafores may be worn by girls and women as a decorative garment or as a protective apron. A related term is pinafore dress (American English: jumper dress); it is a sleeveless dress intended to be worn over a top or blouse.
A pinafore is a full apron with two holes for the arms that is tied or buttoned in the back, usually just below the neck. Pinafores have complete front shaped over shoulder while aprons usually have no bib, or only a smaller one. A child's garment to wear at school or for play would be a pinafore.
Tabard
A tabard (British English; cobbler apron in U.S. English) is a type of apron that covers both the front and back of the body. It is fastened with side ties or with waistbands that tie in the back. It covers most of the upper part of the body and is used in many occupations, like bakeries, hospitals, and large retail stores. The original cobbler's apron was typically made of leather.
An alternative version uses snaps instead of ties and closes at the front. Such an apron is in effect like a vest and is more commonly sold for domestic rather than occupational use.
Bungalow apron
A bungalow apron is an item of women's at-home clothing. Most bungalow aprons were extremely simple garments, often with kimono sleeves (sleeves cut in one piece with the body of the dress), little or no trim, and the fewest possible fasteners. Most date from the first half of the 20th century (roughly 1910 into the 1940s), when they evolved into or were replaced by the "patio dress" or Lounger available today.
In contrast to most aprons, they were intended to be worn as a stand-alone garment, not over another dress. They probably developed from the full-coverage wraparound or pullover aprons of the early years of the 20th century.
Bungalow aprons fell roughly between nightgowns or house coats and house-dresses; they were appropriate for morning in-home wear but would not have been worn outside of the house, as opposed to a true morning or house-dress, which might have been worn to the grocery store or in other informal situations.
Clerical garment
The term apron also refers to an item of clerical clothing, now largely obsolete, worn by Anglican bishops and archdeacons. The clerical apron resembles a short cassock reaching just above the knee, and is colored black for archdeacons and purple for bishops. The apron is worn with black breeches, reaching to just below the knee, and knee-length gaiters. The history behind the vesture is that it symbolically represents the mobility of bishops and archdeacons, who at one time would ride horses to visit various parts of a diocese or archdeaconry. In this sense, the apparel was much more practical than a clerical cassock would be. In latter years, this vesture was more symbolic than practical, and since the mid-twentieth century it has fallen out of favor.
Aprons in the home
The apron was traditionally viewed as an essential garment for anyone doing housework. Cheaper clothes and washing machines made aprons less common beginning in the mid-1960s in some countries such as the United States. However, the practice of wearing aprons remains strong in many places.
Today, the apron has enjoyed a minor renaissance in terms of both women and men now wearing them when performing household chores. For instance, an article in The Wall Street Journal claimed in 2005 that the apron is "enjoying a renaissance as a retro-chic fashion accessory" in the United States. However, it still is not as prevalent as it was prior to the 1960s.
Aprons are nowadays considered equally appropriate for both women and men by most people. However, prevailing social norms ensure that women frequently wear more delicate clothing, and may therefore be more likely to want the protection an apron offers. This can also be because the apron is the traditional clothing for cooking and washing dishes, which was usually done by women.
When domestic workers are supplied a uniform by their employers, an apron is often included. The aprons are worn for hygienic as well as for identification purposes.
Protective and fashionable aprons throughout history
Since fabric was precious in the medieval and Renaissance eras, aprons then were little more than scraps of material tied around the waist with the intent of protecting the valuable clothing underneath.
In Europe during the Middle Ages, aprons were worn by blacksmiths, armor and weapon makers, gardeners, carvers, furniture makers, leather smiths, cobblers, tailors, jewelers, metal forgers, fishmongers, clock makers, homemakers, tradesmen, artisans and masons. Tradesmen in general were called "apron men," as aprons were so common that distinguishing styles emerged between the various trades. For example, English barbers were known as "checkered apron men." Cobblers wore black to protect garments from the black wax used on shoes. Butchers wore blue stripes. Butlers wore green aprons. Blue was commonly worn by weavers, spinners, and gardeners. Stonemasons wore white aprons as protection against the dust of their trade, and even in the twenty-first century, aprons survive as part of Masonic ceremonial attire. These aprons were long, coming down to below the knees, with a flap or bib to protect the chest. The Union of the Grand Lodge of England between the Ancient and Modern branches of English Freemasonry in 1813 brought into many effect many changes in dress and ritual which still prevail to this day. In respect to the Masonic apron it was felt necessary to have these standardised and the resulting effort are the aprons we have in use today. The Dutch worn aprons bordered with black and with a skull and crossbones on the flap. Scottish lodges each have their individual right to choose the design, colour and shape of their aprons; some employ a tartan, while many others have a circular rather than a triangular flap. Soldiers of the French Foreign Legion wore leather aprons as part of their ceremonial dress as early as the 18th century.
From these utilitarian beginnings, the modern apron got more stylish over time. During the Renaissance, more fanciful aprons crafted from finer fabrics began to appear—usually without bibs and often embroidered. Well-to-do women favored long dresses often with detachable sleeves, and to keep their expensive gowns clean, they wore washable aprons or overdresses in a range of embellishments and materials.
Aprons became a fashion statement in the 1500s, when women started adorning them with expensive lace and embroidery.
Politics ruled women's fashion in 1650s England when Oliver Cromwell decreed that women and girls should dress properly. This sparked the Puritan look of a white apron covering a long black dress that reached from a woman's neck to her toes.
At the height of the industrial revolution in Victorian England, the market was flooded with different types of aprons. The boom of factories and sewing machines meant that consumers had options: one could choose a full-body apron, a linen apron, a linen apron with ruffles or ruching or lace, a grosgrain apron with embroidery, or an apron with a flounce. Aprons were a way of indicating the difference in status between the employer and the employee, and the uniform of the staff was strictly regulated. For example, a housemaid might wear a print dress during the day and then change into a black dress and dress apron for the evening service.
In contemporary South Africa, young women wear beaded aprons to celebrate their coming of age.
Ancient ceremonial aprons
Examples of ancient gods wearing aprons can be found worldwide. Fertility goddess figurines may be the earliest depiction of women wearing aprons. These ancient snake goddess figurines excavated in Crete depicted how Minoan women may have dressed in 1600 BCE: a tight bodice, bare breasts, and an embroidered or woven apron covering a long dress. Monuments and wall paintings in Ancient Egypt depict a triangular-shaped apron with the point upward when the wearer is taking part in some kind of ceremony of initiation. In China, some of the ancient figures of the gods wear semi-circular aprons. In Central America the ancient gods are consistently sculpted wearing aprons. Tepoxtecatl (the preserver) is depicted wearing an apron with a triangular flap. Priests wore similar aprons as a sign of their allegiance to the gods and as a badge of their authority.
Aprons in the United States
Aprons have been used in North America throughout its recorded history by both the Native Americans and later peoples. The kitchen apron fell somewhat out of favor in the 1960s after its rise to celebrity in the 1950s when it became the post-war symbol for family and domesticity. People started doing their work without an apron entirely or they choose to wear a bib apron (its unisex, simple, boxy design represented the opposite of the 1950s housewife). The bib apron, also known as the "French chef's apron" or "barbecue apron", remains the dominant apron on the American market and is offered in a multitude of variations in colors, detailing and fabrics.
Early American aprons
Native American wore aprons for both practical and ceremonial purposes. Early female settlers wore plain, long white aprons. Later, Quaker women wore long and colorful silk aprons.
As cities in New England grew, more elaborate options began to appear. Upscale American women in the 18th century wore embroidered aprons that sometimes dipped at the front of the waist (so as to not obscure the bodice of a gown).
Aprons: 1800s
In England and the United States in the 1800s, both maids and wealthy women wore aprons. Servant aprons were traditionally white and were supposed to be "clean, neat and appropriate." The maid's clothing was meant to follow the fashion trends of the time while also representing her employer's class status and wealth. Some aprons had lace, embroidery or pleating work on them to add a bit of sophistication if they were servants who regularly appeared in front of house guests.
Wealthy housewives of the time were also expected to show off their family's status in society and their commitment to the domestic life. They did this by also wearing aprons, though the aprons were far more elegant and expensive than the maid's white cotton apron. Popular materials included black lace, satin with chenille borders, shot silk, and satin. An apron of this caliber was necessary with a morning dress during the early nineteenth century for a woman of status. During this time, "never was there a greater rage than for aprons (of satin and shot silk) for morning or afternoon." The elegant and colorful apron was also a symbol that a woman had the funds to be swindled by travelling merchants into purchasing "a gaudy ribbon or shining pair scissors."
Another symbol which the extravagant apron represented was of the "fig leaf," as worn by Eve in the Garden of Eden. Women termed their ornamental aprons "fig leaves," thus drawing attention to their "sexual region." Small decorated aprons were one example of "suggestive fashion." According to at least one private journal entry, men of the time were reputed to loudly exclaim, "Oh my!" upon spotting a woman in a "fig leaf" apron, sometimes blushing profusely and fainting on the spot.
Aprons for both maids and housewives were not just worn in the home, but out on the town as well. The painting "Scene in Frankfurt Fair, April 1835. Part of the Line of Stalls Extending Along the River Mayn" by Mary Ellen Best shows a mother in a highly decorated and colorful apron and her daughter in a green pinafore apron. They are out shopping in a market and through the appearance of their stylish aprons, they are exhibiting their upper-middle class status as well as their ties to female domesticity.
Aprons: 1920s
From 1900 through the 1920s, well-heeled women wore ornate, heavily embroidered aprons. Aprons of the 1920s mirror the style of the times: loose and long. Often closed with a button and adorned with needlework, many aprons styles emerged during this era and stores began selling patterns and kits to make and adorn aprons at home.
Aprons of this period followed the silhouette of dapper fashions—long, with no waist line.
Aprons: 1930s – 1940s
The “Hooverette” or “Hoover apron” emerged in the 1930s, named after the man in charge of the U.S. Food Administration at the time, Herbert H. Hoover. Women working outside the home wore whatever protective garments their jobs required, including coveralls, smocks, or aprons. At home, they worked in full-length aprons with hefty pockets and a cinched waistline that were often decorated with buttons, pockets and contrasting colors.
Aprons became plain during the Great Depression. Since fabric was scarce, women would make aprons out of flour and animal-feed sacks to protect their clothing. Pinafore aprons, or "pinnies" as they were affectionately called, began to gain popularity. Dorothy famously wore a blue and white gingham pinafore in The Wizard of Oz.
Aprons: 1950s
Post-war family values made the apron the symbol of home, family, mother and wife. As sewing machines and cloth became available, aprons—both commercial and homemade—became the uniform of the professional housewife. Magazines from the 1940s and 50s feature apron-adorned women in nearly every advertisement that is related to housework or cooking, including those for irons, kitchen appliances, and food products. The 1950s brought out the half-aprons of highly starched cotton, feedsack, and for special occasions sheer fabric trimmed with lace. Two-piece aprons and short smocks of bright cotton prints for everyday use were also popular.
The postwar archetypal housewife was practical and creative. She made aprons out of remnants, extra kitchen curtains, dish towels, handkerchiefs, and flour sacks. When she made her aprons, she considered design as well as function. Many 1950s aprons were decorated with sewing, cleaning, cooking, and "mom" themes.
Husbands in the 1950s often sported bib aprons for barbecues on the weekends, often with written statements about Dad's grilling talents.
Aprons: 1960s – 1970s
Aprons fell out of favor as women began looking again beyond the home and family for fulfillment as the feminist movement of the latter half of the 20th century began. In response, people chose to wear no apron when they did their work, or they wore bib aprons that were less stereotypically feminine, sometimes with ironic or sarcastic statements written on them.
Aprons remained a staple of the workplace as a means of protecting garments. Aprons were also worn as a work uniform and by people who worked in the food trades—butchers, waitresses and chefs as well as hairdressers and barbers.
Aprons: 1980s – today
Many home cooks chose not to wear an apron in the 1980s. Those that did often wore bib aprons or vintage/retro DIY aprons. However, more recently the apron has again enjoyed increasing popularity. Employees in the service industry continue to wear aprons for work, often a bib apron with company logos. Today there is no negative social stigma associated with doing one's own chores (e.g. cooking, cleaning) or pursuing messy hobbies or careers (e.g. styling, gardening, painting) .
See also
Tabard
Gymslip
Jumper (dress)
Romper suit
References
External links
Safety clothing
|
1144513
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/10348%20%D0%9F%D0%BE%D0%B5%D0%BB%D1%85%D0%B0%D1%83
|
10348 Поелхау
|
10348 Поелхау (10348 Poelchau) — астероїд головного поясу, відкритий 29 квітня 1992 року.
Тіссеранів параметр щодо Юпітера — 3,573.
Примітки
Див. також
Список астероїдів (10301-10400)
Посилання
Інформація про малі планети на сайті minorplanetcenter.net
Астрономічні об'єкти, відкриті 1992
Головний пояс астероїдів
|
713243
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Department%20of%20Cajamarca
|
Department of Cajamarca
|
Department of Cajamarca
Cajamarca is a department and region in Peru. The capital is the city of Cajamarca. It is located in the north part of the country and shares a border with Ecuador. The city has an elevation of above sea level in the Andes Mountain Range, the longest mountain range in the world. Part of its territory includes the Amazon Rainforest, the largest in the world.
History
The oldest known irrigation canals in the Americas are located in the Nanchoc District of Cajamarca Department. The canals in the Zaña Valley have been radiocarbon dated to 3400 BCE, and possibly date to 4700 BCE. From the 6th to the 10th century the people of the Wari culture ruled earlier cultures in the highlands. They established the administrative center of Wiraquchapampa.
In the 15th century, the Incas conquered the territory, expanding their empire. They established their regional capital in what is now Cajamarca. The Incas in 1465 established a new province there to serve as a bridge to their later conquests.
Cajamarca had long been one of the oldest cities in South America when the Spanish arrived in their conquest of Peru.
Political division
The Region is divided into 13 provinces.
Province (Capital)
Cajabamba (Cajabamba)
Cajamarca (Cajamarca)
Celendín (Celendín)
Chota (Chota)
Contumazá (Contumazá)
Cutervo (Cutervo)
Hualgayoc (Bambamarca)
Jaén (Jaén)
San Ignacio (San Ignacio)
San Marcos (San Marcos)
San Miguel (San Miguel de Pallaques)
San Pablo (San Pablo)
Santa Cruz (Santa Cruz de Succhubamba)
Places of interest
Chancaybaños Reserved Zone
Notable people
Maxima Acuña, winner of the 2016 Goldman Environmental Prize
Yma Sumac, notable exotica singer of the 1950s
Pedro Castillo, President of Peru (2021–2022)
References
Cajamarca
Cajamarca
|
14702237
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Wysoka%2C%20Polkowice%20County
|
Wysoka, Polkowice County
|
Wysoka, Polkowice County
Wysoka is a village in the administrative district of Gmina Przemków, within Polkowice County, Lower Silesian Voivodeship, in south-western Poland.
It lies approximately south-east of Przemków, west of Polkowice, and north-west of the regional capital Wrocław.
The name of the village is of Polish origin and comes from the word wysoka, which means "high", referring to the elevation of the village.
References
Wysoka
|
687160
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%28%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%29
|
Опава (значення)
|
Опава (значення)
Опава — село, громада в окрузі Вельки Кртіш, Банськобистрицький край.
Опава — місто в Чехії
Опава — річка в Чехії
Латвія
Абава — річка в Латвії
|
2874259
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%28%D0%9B%D0%BE%D0%B4%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%29
|
Каменець (Лодзинське воєводство)
|
Каменець (Лодзинське воєводство)
Каменець — село в Польщі, у гміні Жарнув Опочинського повіту Лодзинського воєводства.
У 1975-1998 роках село належало до Пйотрковського воєводства.
Примітки
Села Опочинського повіту
|
15435061
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Roquefort-de-Sault
|
Roquefort-de-Sault
|
Roquefort-de-Sault is a commune in the Aude department in southern France.
Population
See also
Communes of the Aude department
References
Communes of Aude
|
825722
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Ivy%20King
|
Ivy King
|
Ivy King was the largest pure-fission nuclear bomb ever tested by the United States. The bomb was tested during the Truman administration as part of Operation Ivy. This series of tests involved the development of very powerful nuclear weapons in response to the nuclear weapons program of the Soviet Union.
The production of Ivy King was hurried to be ready in case its sister project, Ivy Mike, failed in its attempt to achieve a thermonuclear reaction. The Ivy King test actually took place two weeks after the Mike test. Unlike the Mike bomb, the Ivy King device could theoretically have been added to United States' nuclear arsenal, because it was designed to be air-deliverable.
On November 16, 1952 at 11:30 local time (23:30 GMT) a B-36H bomber dropped the bomb over a point north of Runit Island in the Enewetak atoll, resulting in a 500 kiloton explosion at . The tropopause height at the time of the detonation was about . The top of the King cloud reached about with the mushroom base at about .
The Ivy King bomb, designated as a Mk-18 bomb and named the "Super Oralloy Bomb", was a modified version of the Mk-6D bomb. Instead of using an implosion system similar to the Mk-6D, it used a 92-point implosion system initially developed for the Mk-13. Its uranium-plutonium core was replaced by 60 kg of highly enriched uranium (HEU) fashioned into a thin-walled sphere equivalent to approximately four critical masses. The thin-walled sphere was a commonly used design, which ensured that the fissile material remained sub-critical until imploded. The HEU sphere was then enclosed in a natural-uranium tamper. To physically prevent the HEU sphere collapsing into a critical condition if the surrounding explosives were detonated accidentally, or if the sphere was crushed following an aircraft accident, the hollow center was filled with a chain made from aluminum and boron, which was pulled out to arm the bomb. The boron-coated chain also absorbed the neutrons needed to drive the nuclear reaction.
The primary designer of the Super Oralloy Bomb, physicist Ted Taylor, later became a vocal proponent of nuclear disarmament.
With an explosive force of 500-kilotons, Ivy King is the second largest known fission-only device ever tested after the Orange Herald nuclear device, a 720-kiloton atomic bomb tested by the United Kingdom on 31 May 1957, which remains to date the largest fission device ever tested.
Gallery
References
Chuck Hansen (1995) Swords of Armageddon. Published on CD-Rom only by Chukelea, Sunnyvale, CA.
External links
Operation Ivy
Video of the Ivy King Nuclear Test
Explosions in 1952
Enewetak Atoll nuclear explosive tests
1952 in the United States
Articles containing video clips
November 1952 events in the United States
|
220636
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B1%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0
|
Стародубівка
|
Стародубівка
Села:
Стародубівка — Донецька область, Краматорський район
Стародубівка — Донецька область, Маріупольський район
|
20696138
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Clemence%20of%20Austria
|
Clemence of Austria
|
Clemence of Austria (in German: Klementia) (1262 – February 1293, or 1295) was a daughter of King Rudolph I of Germany and Gertrude of Hohenberg. She was a member of the House of Habsburg.
Marriage
On 8 January 1281, Clemence married Charles Martel of Anjou.
Clemence and Charles Martel had three children:
Charles I of Hungary, became King of Hungary in 1308, married four times; his first wife was Mary of Halics, his second wife was Mary Piast, his third wife was Beatrice of Luxembourg and his fourth wife was Elizabeth Piast. All of his children were with Elisabeth. His only illegitimate child was Coloman, later Bishop of Győr.
Beatrice of Hungary (1290–1343), the wife of John II of Viennois
Clemence of Hungary, the second wife of Louis X of France and mother of John I of France.
It is believed that Clemence died in 1293, in relation to the birth of her youngest daughter and namesake, Clemence. Others argue that she died in 1295, months after Charles Martel. She is buried in Naples.
Queen of Hungary?
Charles Martel was set up by Pope Nicholas IV and the ecclesiastical party as the titular King of Hungary (1290–1295) as successor of his maternal uncle, the childless Ladislaus IV of Hungary against whom the Pope had already earlier declared a crusade.
He never managed to govern the Kingdom of Hungary, where an agnate of the Árpád dynasty, his cousin Andrew III of Hungary actually ruled that period. Charles Martel was, however, successful in asserting his claims in parts of Croatia, a kingdom then in personal union with Hungary.
Charles Martel died young in Naples, during the lifetime of his parents. Charles Martel and Clemence's son, Charles would ultimately succeed where he had failed in winning the throne of Hungary.
See also
Habsburg family tree
References
13th-century House of Habsburg
13th-century Austrian women
1293 deaths
1262 births
Deaths in childbirth
People from the Duchy of Austria
Daughters of kings
Mothers of Hungarian monarchs
|
4838072
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%88%D0%B5%D0%B2%D0%BE
|
Букашево
|
Букашево — присілок в Чкаловському міському окрузі Нижньогородської області Російської Федерації.
Населення становить 19 осіб. Входить до складу муніципального утворення Міський округ місто Чкаловськ.
Історія
Раніше населений пункт належав до ліквідованого 2015 року Чкаловського району. До 2015 року входило до складу муніципального утворення Бєловсько-Новинська сільрада.
Населення
Примітки
Населені пункти міського округу місто Чкаловськ
|
2571347
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%27%D1%94%D1%80%20%D0%86%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BB%D1%8C%20%E2%80%94%20%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%20%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%B8
|
Бар'єр Ізраїль — сектор Гази
|
Бар'єр Ізраїль — сектор Гази
Бар'єр Ізраїль — сектор Газа — прикордонні споруди на кордоні Ізраїлю і сектору Гази, що побудовані під керівництвом прем'єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабіна з метою укріплення безпеки кордонів Ізраїлю з сектором Гази.
Кордон закрито залізобетонними загородженнями фрагментального типу з колючим дротом. Бар'єр також оснащений датчиками і буферними зонами по всій території кордону сектору Гази з Ізраїлем.
На кордоні Ізраїлю і сектора Газа нараховується шість прикордонних КПП:
КПП Ерез (основний)
КПП Керем-Шалом (лише для вантажів)
КПП Суфа (лише для вантажів)
КПП Кіссуфім (закритий з серпня 2005 року)
КПП Карні (лише для вантажів, закритий з 2011 року)
КПП Нахал-Оз (паливний термінал, закритий з 2011 року)
На кордоні між Єгиптом і сектором Газа діє КПП Рафах.
Історія
Ізраїль розпочав конструкцію першого 60-км бар'єру 1994 року. Повністю бар'єр побудовано 1996 року.
У липні 2006 року палестинські бойовики використали 800-метровий тунель, проритий під загородженням на територію Ізраїлю, для того, щоб вбити двох ізраїльських солдатів та захопити в полон капрала Гілада Шаліта.
Примітки
Посилання
«How to Build a Fence» by David Makovsky, Foreign Affairs Magazine, March/April 2004.
Сектор Гази
Кордони Ізраїлю
Прикордонні розділові бар'єри
Ізраїльсько-Палестинський конфлікт
Кордони Палестинської держави
|
4366168
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Ablennes%20hians
|
Ablennes hians
|
Ablennes hians
Плоска риба-голка, стрічкоподібний сарган (Ablennes hians) — єдиний відомий представник роду Ablennes, є морською рибою родини Сарганові. Плоска риба-голка є рибою, яку часто ловлять з спортивною метою за допомогою штучного освітлення але не часто їдять через її зелене м'ясо.
Назва
Загальна назва Ablennes — раніше написана з помилкою Athlennes — означає «без слизової оболонки», від давньогрецького префікса a- і blennos («слиз»). Його специфічна назва hians є латинська, що означає «зяючий».
Опис
Має близько 23-26 променів, що знаходиться на спинному плавці, і 24-28 — на анальному плавці. У них 86-93 хребці. На спині риба блакитна, на черевній частині біла, з темними вкрапленнями і 12-14 вертикальними смугами посередині тіла. Риба-голка має подовжене тіло, з косо-подібними грудним і анальним плавниками. У них також є темна мочка на задній частині спинних плавців.
Найдовша зареєстрована плоска риба-голка досягала 140 см. Вимірювання довжини тіла плоских голок не враховують їх хвостові плавці та голову, оскільки довгі щелепи риби часто відламуються. Найбільша зареєстрована вага плоскої голки становила 4,8 кг.
Поширення та середовище проживання
Плоска риба-голка зустрічається по всьому світу в тропічних і помірних морях. У східній Атлантиці вони відомі від Кабо-Верде і Дакара до Мосамедеса в Анголі. У західній Атлантиці вони відомі від Чесапікської затоки на південь до Бразилії. Вони зустрічаються по всьому Індійському океану і в західній частині Тихого океану від південних островів Японії до Австралії і Тувалу.
Плоска риба-голка зазвичай живе в неритових водах океану поблизу островів, лиманів і біля прибережних річок де вони харчуються меншою рибою і іноді збираються у великі зграї.
Розмноження
Плоска риба-голка відкладає яйця, які прикріплюються до плаваючого сміття за допомогою ниток на поверхні кожного яйця. У обох статей розвинена тільки ліва статева залоза, а у чоловіків права статева залоза іноді повністю відсутня.
Галерея
Примітки
Сарганові
Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
|
5432150
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Aboncourt
|
Aboncourt
|
Aboncourt may refer to one of the following places in France:
Aboncourt, Meurthe-et-Moselle, a commune of the Meurthe-et-Moselle département
Aboncourt, Moselle, a commune of the Moselle département
Aboncourt-Gesincourt, a commune of the Haute-Saône département
Aboncourt-sur-Seille, a commune of the Moselle département
See also
Abancourt (disambiguation)
Auboncourt-Vauzelles, a commune in the Ardennes 'department
|
3435346
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0
|
Гриденка
|
Гриденка — присілок у Кольчугинському районі Владимирської області Російської Федерації.
Входить до складу муніципального утворення Раздолєвське сільське поселення. Населення становить 0 осіб (2010).
Історія
Присілок розташований на землях фіно-угорського народу мещери.
Від 10 квітня 1929 року належить до Кольчугінського району, утвореного з частини території Александровського повіту Владимирської губернії спочатку у складі Івановської промислової області, а відтак від 14 серпня 1944 року у складі новоутвореної Владимирської області.
Згідно із законом від 11 травня 2005 року входить до складу муніципального утворення Раздолєвське сільське поселення.
Населення
Примітки
Присілки Владимирської області
Населені пункти Кольчугінського району
|
2715620
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Lightseeker
|
Lightseeker
|
Lightseeker
«Lightseeker» — другий студійний альбом румунського симфонічного павер-метал-гурту Magica. Реліз відбувся 9 листопада 2004 через лейбл Underclass Records.
Список композицій
"The Circle" - 1:36
"Bind You Forever" - 4:47
"Bittersweet Nightshade" - 4:11
"Dance of the Wasp" - 4:24
"A New Paradise" - 3:20
"Samhain" - 3:37
"Witch's Broom" - 4:09
"The Living Grimoire" - 5:56
"Black Lace" - 4:30
"Curse for Eternity" - 5:01
"Wormwood" - 5:04
"Inluminata" - 4:18
Учасники запису
Ана Младіновіч – вокал
Богдан "Бет" Костеа – електрогітара
Валентин "ІнгерАльб" Зечіу – бас-гітара
Крісті "Бівіс" Барла – ударні
Sixfingers – клавіші
Примітки
Посилання
Офіційна сторінка гурту Magica на MySpace
Офіційна сторінка гурту Magica на Facebook
Альбоми Magica
Альбоми румунських виконавців
Альбоми Underclass Records
|
2901811
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B6%D0%B5-%D0%94%D1%83%D0%B6%D0%B5
|
Заленже-Дуже
|
Заленже-Дуже — село в Польщі, у гміні Пневи Груєцького повіту Мазовецького воєводства.
Населення — (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Радомського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
.
Села Груєцького повіту
|
370609
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0
|
Дарина
|
Дарина — давнє жіноче ім'я слов'янського походження, що означає «дарована Богом», «подарунок».
В Україні воно часто вживається як форма християнського імені Дарія (на честь мучениці Дарії), але ім'я Дарія утворене від чоловічого імені Дарій.
Зменшені форми — Даринка, Дарійка, Дара, Даронька, Дарочка, Дарка, Дарця, Даруся, Дарусенька, Дарусечка, Даруня, Даруненька, Дарунечка, Дарусик, Дана, Одарка, Одаронька, Одарочка.
Відомі носійки
Дарина Олександрівеа Апанащенко (нар. 1986) — українська футболістка
Дарина Сергіївна Верхогляд (нар. 1992) — українська веслувальниця.
Дарина Валеріївна Гладун (1993) — українська письменниця.
Дарина Юріївна Зевіна (1994) — українська плавчиня.
Дарина Владиславівна Кириченко (нар. 1998) — українська сноубордистка.
Дарина Такова (1963) — болгарська оперна співачка.
Дарина Дмитрівна Макогон, більш відома як Ірина Вільде (1907—1982) — українська письменниця
Див. також
Дарія
Жіночі імена
Українські імена
|
17326621
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Gu%20Xiaobing
|
Gu Xiaobing
|
Gu Xiaobing (born July 12, 1985) is a chess player from China. She was awarded by FIDE the title of Woman Grandmaster (WGM) in 2003.
Gu competed in the Women's World Chess Championship in 2001 and 2012.
She was in the FIDE Top 20 Girls rating list from January 2003 to January 2004.
She achieved the norms required for the WGM title in the Women's Zonal 3.3 Championship in 2001, 2001 World Junior Girls Championship and Women's Chinese Chess Championship in 2002.
Gu finished runner-up to Elisabeth Pähtz in the World Junior Girls Championship 2005 in Istanbul, Turkey.
In January 2016, Gu won the Australian Women's Masters, a round-robin tournament held in Melbourne, Australia.
She is the director of Yangzhou Yunhe Chess Academy since 2013.
See also
Chess in China
References
External links
Official blog
Gu Xiaobing chess games at 365Chess.com
Xiaobing Gu chess games at 365Chess.com
1985 births
Living people
Chess Woman Grandmasters
Chess players from Jiangsu
People from Taizhou, Jiangsu
21st-century Chinese women
Chinese chess players
Chinese female chess players
|
547985
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/CNN%20T%C3%BCrk
|
CNN Türk
|
CNN Türk
Сі. Ен. Ен. Тюрк — телеканал (Туреччина). Рік заснування — 1999 р. Головним редактором є Ферхат Боратав. Власник: Time Warner, Doğan Medya Grubu.
Посилання
Телеканали Туреччини
Засновані в Туреччині 1999
|
291135
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8
|
Гавиноси
|
Гавиноси — село Окнянської селищної громади Подільського району Одеської області України. Населення становить 788 осіб.
Історія
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 1 житель села.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила , з яких та .
За переписом населення України 2001 року в селі .
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Див. також
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)
Примітки
Села Подільського району
|
3430419
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE
|
Новоопокіно
|
Новоопокіно — присілок у Гусь-Хрустальному районі Владимирської області Російської Федерації.
Входить до складу муніципального утворення Муніципальне утворення «Селище Красне Ехо». Населення становить 33 особи (2010).
Історія
Присілок розташований на землях фіно-угорського народу мещери.
Від 1929 року належить до Гусь-Хрустального району. Спочатку у складі Івановської промислової області, а від 19 серпня 1944 року — Владимирської області.
Згідно із законом від 25 травня 2005 року входить до складу муніципального утворення Муніципальне утворення «Селище Красне Ехо».
Населення
Примітки
Присілки Владимирської області
Населені пункти Гусь-Хрустального району
|
35195
|
https://en.wikipedia.org/wiki/1639
|
1639
|
1639
.
Events
January–March
January 19 – Hämeenlinna is granted privileges, after it separates from the Vanaja parish, as its own city in Tavastia.
c. January – The first printing press in British North America is started in Cambridge, Massachusetts, by Stephen Daye.
February 18 – In the course of the Eighty Years' War, a sea battle is fought in the English Channel off of the coast of Dunkirk between the navies of the United Provinces of the Netherlands, with 12 warships, and Spain, with 12 galleons and eight other ships. The Spanish are forced to flee after three of their ships are lost and 1,600 Spaniards killed or injured, while the Dutch sustain 1,700 casualties without the loss of a ship.
March 3 – The early settlement of Taunton, Massachusetts, is incorporated as a town.
March 13 – Harvard University is named for clergyman John Harvard.
April–June
April 14 – In the Battle of Chemnitz, Swedish forces under Johan Banér inflict a crushing defeat on the army of the Holy Roman Empire, prolonging the Thirty Years' War and allowing the Swedes to occupy Pirna and advance into Bohemia.
April 22 – Pope Urban VIII issues a papal bull prohibiting slavery in the New World colonies of Spain and Portugal, encompassing most of Latin America.
April – Italian-born Cardinal Mazarin, apostolic nuncio to Paris and adviser to Cardinal Richelieu, is naturalized French by letters patent; in December, he leaves the service of Rome to enter that of King Louis XIII of France.
May 2 – After a 40-day siege, the Dutch East India Company Army captures the Trincomalee Fort on the island of Ceylon (now Sri Lanka) from the Portuguese Empire.
May 28 – King Charles I of England arrives with his army at Berwick-upon-Tweed as the first of the Bishops' Wars breaks out between the English Army and the Scottish Covenanters.
June 18
The Treaty of Berwick is signed between Charles I and the Scots.
On the same day, the first battle of the Bishops' Wars is fought by Earl Marischal and the Marquess of Montrose when they lead a Covenanter army of 9,000 men past Muchalls Castle over the Causey Mounth to fight at the Bridge of Dee in Scotland.
July–September
July 1 – Parthenius I becomes the new leader of the Eastern Orthodox Christian church as he is selected as Patriarch of Constantinople, succeeding Cyril II.
July 16 – A revolt in France begins in Normandy with the assassination of tax collector Charles Le Poupinel while he is working in the town of Avranches. The rebellion is brutally crushed on November 30.
August 22 – The British East India Company buys a strip of land from King Peda Venkata Raya of the Vijayanagara Empire for the construction of Fort St. George, the first settlement of British India, so founding modern-day Chennai, capital city of the Indian state of Tamil Nadu (celebrated as Madras Day).
September 3 – The alliance of cantons in Switzerland known as the Three Leagues or Raetia agrees with Spain to bring Italy's Valtellina area back into the alliance, on the condition that the Catholic faith of the natives be respected.
September 18 – Dutch Navy Admiral Maarten Tromp introduces the line of battle tactic in a battle in the English Channel against a much larger force of Spanish Navy ships, driving off 67 ships with his fleet of 29.
October–December
October 31 – Naval Battle of the Downs: A Republic of the United Provinces fleet decisively defeats a Spanish fleet in English waters.
November 30 – In Normandy, the revolt of the va-nu-pieds is crushed by the troops of French Army Colonel Jean de Gassion under orders of Armand Jean du Plessis, Cardinal Richelieu, with 300 of the rebels killed.
December 4 – English astronomer Jeremiah Horrocks makes the first successful prediction and observation of a transit of Venus.
Date unknown
The Casiquiare canal, a river forming a natural channel between the Amazon River and Orinoco River basins, is first encountered by Europeans, an expedition led by Pedro Teixeira and Cristóbal Diatristán de Acuña.
French nobleman Jérôme le Royer de la Dauversière obtains the seigneurial title to the island of Montreal in New France (modern-day Quebec) in the name of the Société Notre-Dame de Montréal to establish a Roman Catholic mission to evangelize indigenous peoples.
Russian Cossacks advance over the Urals to the Pacific, to Okhotsk.
Sakoku, the isolationist foreign policy of Japan, comes fully into effect.
Dejima, an island trading post off Nagasaki, becomes the only official port of trade allowed for Europeans, with the multi-national United East Indies Company (Vereenigde Oostindische Compagnie) as the only European party officially allowed. Trading parties from China, India and other places are still officially allowed, though the VOC will become the usual broker for them.
Japanese wives and children of Dutch and British people from Hirado are sent to Batavia (Asian headquarters of the VOC, renamed Jakarta by the Japanese around three centuries later) on Dutch ships.
The Treaty of Zuhab is signed between the Ottoman (Turkish) Empire and Safavid Persia, delineating the modern Turkey-Iran and Iraq-Iran border lines.
Births
January–March
January 1
Jacob Knijff, Dutch painter (d. 1681)
Sir Thomas Spencer, 3rd Baronet, English Member of Parliament (d. 1685)
January 3 – Éléonore Desmier d'Olbreuse, French Huguenot noblewoman, grandmother of George II of Great Britain, great-grandmother of Frederick the Great (d. 1722)
January 5 – Otto Wilhelm Königsmarck, Swedish military officer (d. 1688)
January 16 – John Proby, English politician (d. 1710)
January 17 – Sir Francis Lee, 4th Baronet, English Member of Parliament (d. 1667)
January 19 – Noël Alexandre, French theologian and ecclesiastical historian (d. 1724)
January 20 – Hungerford Dunch, English politician (d. 1680)
January 29 – Gover Le Buen, Dutch revolutionary fighter (d. 1712)
January 31 – Duke Bernhard of Schleswig-Holstein-Sonderburg-Plön, German-Danish general (d. 1676)
February 4 – Alessandro Melani, Italian composer (d. 1703)
February 6 – Daniel Georg Morhof, German writer and scholar (d. 1691)
February 12 – Juan García de Salazar, Spanish Baroque composer (d. 1710)
February 17 – Claude Estiennot de la Serre, French historian (d. 1699)
February 27 – Adriaen van Bloemen, Flemish painter, printmaker, draughtsman and engraver (d. 1697)
March 7 – Charles Stewart, 3rd Duke of Richmond, English nobleman (d. 1672)
March 20 – Ivan Mazepa, Hetman of Ukraine (d. 1709)
March 30 – Elanor Allerton, English-born American colonist (d. 1674)
April–June
April 3 – Alessandro Stradella, Italian composer (k. 1682)
April 12 – Martin Lister, English naturalist and physician (d. 1712)
April 13 – Joan Leonardsz Blasius, Dutch writer (d. 1672)
April 16 – Alessandro Baratta, Italian painter, engraver (d. 1714)
April 24 – Johann Benedict Carpzov II, German theologian (d. 1699)
April 29 – François Nepveu, French Jesuit writer on ascetical subjects (d. 1708)
May 8 – Giovanni Battista Gaulli, Italian artist working in the High Baroque and early Rococo periods (d. 1709)
May 10 – Peleg Sanford, Rhode Island colonial governor (d. 1701)
May 19 – Charles Weston, 3rd Earl of Portland, English nobleman (d. 1665)
May 27 – Laura Martinozzi, Duchess consort of Modena (d. 1687)
June 21 – Increase Mather, American minister (d. 1723)
July–September
July 8 – John Vaughan, 3rd Earl of Carbery, English politician and Irish nobleman (d. 1713)
July 15 – Richard Butler, 1st Earl of Arran, Irish soldier (d. 1686)
August 18 – William Lowther, English landowner and politician (d. 1705)
August 28 – Marie Mancini, Italian courtier, third of the five Mancini sisters (d. 1715)
August 30 – Cornelia van der Veer, Dutch poet (d. 1704)
September 7 – David Martin, French theologian (d. 1721)
September 8 – William Trumbull, English diplomat and politician (d. 1716)
September 17 – Hans Herr, Swiss-born Mennonite bishop (d. 1725)
September 21 – Robbert Duval, painter from the Northern Netherlands (d. 1732)
September 29
William Russell, Lord Russell, English politician (d. 1683)
Sir John Seton, 1st Baronet of Nova Scotia (d. 1686)
October–December
October 14 – Simon van der Stel, last Commander and first Governor of the Cape Colony (d. 1712)
October 17 – Charles-Claude Genest, French dramatist and playwright (d. 1719)
November 17 – Eleazer Kimberly, Secretary of the State of Connecticut (d. 1709)
November 21 – Fortunatus Hueber, German Franciscan historian and theologian (d. 1706)
December 3 – Isidoro de Atondo y Antillon, Spanish admiral (d. 1689)
December 18 – Gottfried Kirch, German astronomer, first 'Astronomer Royal' in Berlin (d. 1710)
December 22 – Jean Racine, French dramatist (d. 1699)
December 28 – Dirk van Bleiswijk, Dutch politician, writer (d. 1681)
December 29 – Muhammad Sultan, Mughal Empire emperor (d. 1676)
Date unknown
Yair Bacharach, German rabbi (d. 1702)
Consort Donggo, concubine of the Shunzhi Emperor of the Qing Dynasty (d. 1660)
Dirck Ferreris, Dutch painter (d. 1693)
Caspar Netscher, Dutch painter (d. 1684)
Samuel Peterson, early Swedish settler of New Sweden, founder of modern-day Wilmington (d. 1689)
Deaths
January – Shackerley Marmion, English dramatist (b. 1603)
January 14 – Sophie of Brunswick-Lüneburg, Margrave of Brandenburg-Ansbach and Brandenburg-Kulmbach, Duchess of Hunters Village (b. 1563)
January 20 – Mustafa I, Ottoman Sultan (b. 1592)
January 23 – Francisco Maldonado da Silva, Peruvian Jewish poet (b. 1592)
January 24 – Georg Jenatsch, Swiss politician (b. 1596)
February 5 – Augusta of Denmark, Duchess Consort of Holstein-Gottorp (b. 1580)
March 16 – Pieter de Neyn, Dutch painter (b. 1597)
April 1 – Johann Philipp, Duke of Saxe-Altenburg, German Duke (b. 1597)
April 2 – Nicolaes Olycan, Dutch businessman (b. 1599)
April 6
Berlinghiero Gessi, Italian Catholic cardinal (b. 1563)
John Matthew Rispoli, major Maltese philosopher of great erudition (b. 1582)
April 9 – Albret Skeel, State Admiral of Denmark (b. 1572)
May 13 – Peter Lauremberg, German writer and professor (b. 1585)
May 21 – Tommaso Campanella, Italian theologian and poet (b. 1568)
June 1 – Melchior Franck, German composer (b. c. 1579)
June 6 – Peter Crüger, German astronomer and mathematician (b. 1580)
July 18 – Bernard of Saxe-Weimar, German general (b. 1604)
August 4 – Juan Ruiz de Alarcón, Mexican dramatist (b. c. 1571)
August 6 – Hans van Steenwinckel the Younger, Danish architect (b. 1587)
August 20 – Martin Opitz von Boberfeld, German poet (b. 1597)
August 21 – Henry Wenceslaus, Duke of Oels-Bernstadt, Duke of Bernstadt (1617–1639) (b. 1592)
September 20 – Johannes Meursius, Dutch classical scholar (b. 1579)
September 28 – Louis de Nogaret de La Valette, French Catholic Cardinal (b. 1593)
October 8 – Frances Howard, Duchess of Richmond, British duchess (b. 1578)
October 28 – Stefano Landi, Italian composer (b. 1587)
November 3 – Martin de Porres, Peruvian monk, Roman Catholic saint (b. 1579)
November 4 – Thomas Finch, 2nd Earl of Winchilsea, Member of Parliament (b. 1578)
November 7 – Thomas Arundell, 1st Baron Arundell of Wardour, English politician (b. c. 1560)
November 8 – Richard Knightley, English politician (b. 1593)
November 26 – John Spottiswoode, Scottish archbishop and historian (b. 1565)
December 15 – Muzio Oddi, Italian mathematician (b. 1569)
December 17 – Nils Turesson Bielke, Swedish politician (b. 1569)
December 25 – John Christian of Brieg, Duke of Brzeg (b. 1591)
Date unknown – Madeleine du Fargis, French courtier
Approximate date – John Ford, English dramatist (b. 1586)
References
|
582690
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96%20%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Саввіді Іван Гнатович
|
Саввіді Іван Гнатович (27 березня 1959, грецьке селище Санта, Грузинська РСР) — російський підприємець, депутат Державної Думи РФ, координатор міжпарламентської депутатської групи зі зв'язків із Парламентом Грецької Республіки, Президент Асоціації грецьких громадських об'єднань Росії. Координатор Периферії країн колишнього СРСР Ради греків зарубіжжя. Кандидат економічних наук. Президент Міжнародної конфедерації понтійського еллінізму.
Життєпис
Переїхав до Ростова-на-Дону після служби в армії. Закінчив факультет матеріально-технічного постачання Ростовського інституту народного господарства. У 1980 році прийшов працювати на Донську державну тютюнову фабрику. Пройшов шлях від робітника до заступника директора. У 1993 році обраний генеральним директором компанії «Донской табак».
У грудні 2003 року обраний депутатом Державної Думи Росії. З квітня 2004 року є заступником голови Комітету Державної Думи з бюджету і податків, координатором міжпарламентської депутатської групи по зв'язках з Парламентом Грецької Республіки. З червня 2004 року є президентом Асоціації Грецьких Громадських Об'єднань Росії (АГООР).
Був президентом ФК «Ростов» з липня 2002 року по липень 2005-го. Діяльність Саввіді на цій посаді отримувала неоднозначні оцінки уболівальників. З січня 2006 року — президент футбольного клубу СКА (Ростов-на-Дону).
На Помісному соборі РПЦ 2009 Саввіді року був представником Ростовської єпархії від мирян.
Іван Саввіді є активним громадським діячем спільноти понтійських греків країн СНД. За його ініціативи та підтримки з 2007 року стали можливими щорічні паломництва до святині християнства всього світу — монастиря Панагія Сумела у Трабзоні, здійснюється проєкт «Грецький мартиролог».
У серпні 2012 року, Саввіді придбав контрольний пакет акцій футбольного клубу ПАОК з міста Салоніки.
В 2015 році Саввіді публічно вітав тимчасову окупацію Криму та його так зване «приєднання» до РФ.
Конфіскація активів
8 лютого 2024 року, за повідомленням Центру протидії корупції (ЦПК), ВАКС конфіскував 100 % корпоративних акцій і прав двох великих українських підприємств, які належали грецько-російському мільярдеру Івану Саввіді та його дружині, в тому числі:
100 % корпоративних акцій ПрАТ «Пентопак», який є одним із лідерів з виробництва пакування для м'ясних і ковбасних виробів;
100 % корпоративних прав дочірнього підприємства «Атлантіс-Пак Україна».
6 травня 2024 Фонд держмайна України затвердив стартову ціну заводу «ПентоПак» у сумі 203,7 млн грн. Аукціон в системі «Прозорро.Продажі» запланований на 31 травня 2024 року. В ході онлайн-аукціону на продаж також виставлено 100 % акцій підприємства (48000 штук), об’єкт розташований у м. Борисполі на вулиці Броварській, 5.
Сім'я
Дружина — Кіріяки Саввіді
Захоплення
Полюбляє футбол. 11 березня 2018 року, на 89-й хвилині матчу "ПАОК"- "АЕК" був перерваний після втручання Савіді. Господарі забили гол за рахунку 0:0, але головний арбітр зустрічі скасував взяття воріт через офсайд. Команда з Салонік не погодилася з таким рішенням, через що почався конфлікт. Саввіді спустився з трибун в компанії зі своїми величезними охоронцями і вибіг на поле з пістолетом на поясі. За повідомленнями грецьких ЗМІ, російський бізнесмен погрожував одному зі співробітників "АЕКу" Василину Дімітріадісу, сказавши йому "тепер ти труп". Як виявилося пізніше, через кілька годин, постфактум гол все-таки зарахували і присудили перемогу "ПАОКу". За офіційною інформацією "суддя ретельно переглянув епізод і прийшов до висновку, що помилився". "АЕК" не став заперечувати і вимагати перегравання або скасування такого результату, побоюючись за безпеку гравців і персоналу. Після цього Уряд Греції ухвалив рішення зупинити проведення чемпіонату з футболу, поки не буде з'ясовано всі обставини. Чемпіонат було поновлено 31 березня. Федерація футболу Греції заборонила Савіді відвідування футбольних матчів протягом трьох років.
Нагороди
Орден Святого Благовірного князя Данила Московського II ступеня (18 листопада 2009)
Орден «За заслуги перед Вітчизною» (21 лютого 2008)
Орден Пошани (13 грудня 2003)
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» (6 вересня 1999)
Примітки
Посилання
Иван Саввиди призывает греков Диаспоры помочь Патриде
Російські підприємці
Народились 27 березня
Народились 1959
Депутати Державної думи Російської Федерації
Понтійські греки
Греки в Росії
Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною»
Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною»
|
2099805
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D1%96-%D0%B4%D1%83-%D0%A0%D1%96%D1%83-%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%96%20%28%D0%BC%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%96%D0%BE%D0%BD%29
|
Валі-ду-Ріу-Досі (мезорегіон)
|
Валі-ду-Ріу-Досі (мезорегіон)
Валі-ду-Ріу-Досі — адміністративно-статистичний мезорегіон в Бразилії, входить в штат Мінас-Жерайс. Населення становить 1588 тис. чоловік на 2006 рік. Займає площу 41 809,873 км². Густота населення — 38,0 чол./км².
Склад мезорегіону
В мезорегіон входять наступні мікрорегіони:
Айморес
Каратінга
Говернадор-Валадаріс
Гуаньяйнс
Іпатінга
Мантена
Песанья
Мезорегіони штату Мінас-Жерайс
|
2921761
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B6%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0
|
Єжиська
|
Єжиська — село в Польщі, у гміні Лохув Венґровського повіту Мазовецького воєводства.
Населення — (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Седлецького воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
.
Села Венґровського повіту
|
5208240
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%9A%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%A2%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B0%20%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
|
Артеменко-Кільчицька Тамара Дмитрівна
|
Артеменко-Кільчицька Тамара Дмитрівна
Тамара Дмитрівна Артеменко-Кільчицька (дошлюбне прізвище — Артеменко; 27 червня 1950, Чернівці — 9 березня 2021) — українська актриса; заслужений артист УРСР з 1981 року, народний артист України з 2011 року; лауреат Літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича за 2008 рік та Чернігівської обласної премії імені Марії Заньковецької за 2018 рік. Дружина архітектора Віктора Кільчицького, мати актриси Ольги Кільчицької-Дудки.
Біографія
Народилася 27 червня 1950 року в місті Чернівцях (нині Україна). Протягом 1966—1969 років навчалась у театральній студії Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської, де виконала низку епізодичних ролей. 1973 року закінчила Київський театральний інститут, де навчалася на курсі Володимира Неллі.
Протягом 1973—1975 років — актриса Дніпропетровського українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка; з 1973 року — актриса Чернівецького українського музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. Померла 9 березня 2021 року.
Ролі
У творчому доробку понад півсотні ролей у п'єсах класичної, сучасної вітчизняної та зарубіжної драматургії. Серед них:
Варка («Безталанна» Івана Карпенка-Карого);
Ася («Голубі олені» Олексія Коломійця);
Рахіра («Земля» Василя Василька за Ольгою Кобилянською);
Санда («Вовчиха» Олександра Ананьєва за Ольгою Кобилянською);
Двойра («Биндюжник і король» Ісака Бабеля);
Агафія Тихонівна («Одруження» Миколи Гоголя);
Проня («За двома зайцями» Михайла Старицького);
Мортиріо («Дім Бернарди Альби» Федеріко Гарсія Лорки);
Палажка («Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого);
Вівіан («Будьте здорові!» П'єра Шено);
Феня Стефанівна («Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка);
Голда («Поминальна молитва» за Шолом-Алейхемом)
</div>
Примітки
Література
Т. І. Колісник. Артеменко Тамара Дмитрівна // ;
Радянські театральні акторки
Актори Дніпровського українського драматичного театру
Актори Чернівецького музично-драматичного театру
|
641025
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BF%D1%96%D0%B3
|
Тпіг
|
Тпіг — село, адміністративний центр Агульського району Дагестану.
У селі знаходиться старовинна мечеть сбудована за проектом Абу Мусліма. Згідно з переказами, він особисто закладав фундамент для її мінарету. У зв'язку з цим деякі вчені вважають, що на ті часи село Тпіг було центром невеличкого феодального володіння.
Наприкінці 14 ст. село було до основи зруйноване після походу Тамерлана на Дагестан. У 30-х роках 18 ст. Тпіг знову піддався повній розрусі після нашестя Надір-шаха.
Населені пункти Агульського району
Села Дагестану
|
34297695
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Penny-Wiseguys
|
Penny-Wiseguys
|
Penny-Wiseguys
"Penny-Wiseguys" is the fifth episode of the twenty-fourth season of the American animated television series, The Simpsons and the 513th episode overall. The episode was directed by Mark Kirkland and written by Michael Price. It originally aired on the Fox network in the United States on November 18, 2012, and was seen by around 5.06 million people during this broadcast.
Plot
Homer is shocked to discover that his neighbor and bowling teammate Dan Gillick is an accountant for Fat Tony and his mob. When the government finally catches up with Fat Tony and issues him a jury duty summons, he names Dan as his temporary replacement. Dan gradually becomes power-hungry from the position, and is frightened by his own change. When Fat Tony orders him to carry out a murder, he begs Homer to do anything to stop him, so Homer ties Dan to a chair in the basement.
Meanwhile, Lisa passes out during a school band concert. She is diagnosed with iron deficiency and decides to add insects to her vegetarian diet in order to combat it. Although she enjoys the addition to her diet at first, the insects start to taunt her in her dreams. After discovering that eating insects is getting her close to eating meat again, she decides to release the grasshoppers she has been raising into the wild, but Bart accidentally breaks the aquarium holding them and they escape into the basement instead.
The grasshoppers later swarm over Dan, tied up in the basement, and his screams prompt Homer to cut him loose, allowing Dan to flee. After Dan escapes, he starts hunting down Fat Tony's associates, only to be inadvertently thwarted by Homer before he can kill any of them. Once the trial ends and Fat Tony is released from jury duty, he regains control of the mob. As Homer and Dan struggle over Dan's gun, it shoots a bullet into the Kwik-E-Mart, wounding Snake Jailbird, who had just been acquitted in same the trial in which Fat Tony served, as he tries to rob it. Later, Lisa releases the grasshoppers alongside a country road, where they immediately eat a nearby corn maze down to the ground.
In the end, Dan is fired from the mob, and he opens an ear-piercing stand in the Springfield Mall, which he enjoys because he gets to use an ear-piercing gun.
Production
In December 2011, Entertainment Weekly reported that Steve Carell would guest star as Dan Gillick, Fat Tony's accountant who is put in charge while Fat Tony serves jury duty. Executive producer Al Jean described the character as nervous because he wants to kill people, so he turns to Homer for advice. The part was written specifically for Carell, and he recorded his lines with Dan Castellaneta and Hank Azaria.
Reception
Ratings
The episode came second in the night in both the 18-49 demographic and total viewers. It received a 2.4 rating and 5.06 million viewers. This was down from a 3.2 rating from the previous week.
Critical reception
Robert David Sullivan from The A.V. Club gave this episode a C, saying that "there's not much to laugh at in yet another flat episode". He especially criticized the inclusion of Carell's character, commenting, "Carell and his character, who has oddly normal body proportions for a Springfield resident, are not a great fit with the show. Carell speaks faster than everyone else, and he gets some uninterrupted, improv-like 'bits' that add to the sense that he’s not really interacting with the other voice actors", though he adds that the character's personality was effective as a contrast to Fat Tony. However, he praised the Lisa subplot, saying, "At least there's some fun, 'Treehouse Of Horror'-style animation here, as Lisa has a nightmare about riding a horse-sized grasshopper on a ranch full of giant insects..."
Jen Johnson of Den of Geek stated that she enjoyed hearing Carell as a wimpy character and attacking Lisa's grasshoppers. She also highlighted the limit of Lisa's vegetarianism by having her eat insects.
References
External links
"Penny-Wiseguys" at theSimpsons.com
The Simpsons season 24 episodes
2012 American television episodes
Insects as food
Alex Trebek
|
584972
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83%D1%80
|
Жанкур
|
Жанкур — муніципалітет у Франції, у регіоні О-де-Франс, департамент Ена. Населення — .
Муніципалітет розташований на відстані близько 135 км на північний схід від Парижа, 65 км на схід від Ам'єна, 55 км на північний захід від Лана.
Демографія
Розподіл населення за віком та статтю (2006):
Економіка
У 2010 році в муніципалітеті числилось 99 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 268,0 особи, медіана доходів виносила євро на одного особоспоживача
Сусідні муніципалітети
Посилання
Жанкур на сайті французького Національного інституту географії
Див. також
Список муніципалітетів департаменту Ена
Примітки
Муніципалітети департаменту Ена
|
120475
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Lancaster%2C%20Minnesota
|
Lancaster, Minnesota
|
Lancaster, Minnesota
Lancaster is a city in Kittson County, Minnesota, United States. As of the 2020 census, the city population was 364.
History
Lancaster was incorporated in 1904 along a Soo Line Railroad line running from Glenwood to the Canada–US border. The city was named after a railroad official believed to have come from Lancashire County in England.
Geography
According to the United States Census Bureau, the city has an area of , all land.
Lancaster is along U.S. Highway 59, at the junction with Kittson County Roads 4, 5, and 6. The North Branch Two Rivers flows nearby. The Canadian border is nine miles north.
Demographics
2010 census
As of the census of 2010, there were 340 people, 163 households, and 98 families living in the city. The population density was . There were 189 housing units at an average density of . The racial makeup of the city was 98.8% White, 0.6% Asian, and 0.6% from other races. Hispanic or Latino of any race were 1.5% of the population.
There were 163 households, of which 20.9% had children under the age of 18 living with them, 53.4% were married couples living together, 5.5% had a female householder with no husband present, 1.2% had a male householder with no wife present, and 39.9% were non-families. 37.4% of all households were made up of individuals, and 22.7% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.09 and the average family size was 2.74.
The median age in the city was 47.6 years. 20.3% of residents were under the age of 18; 8.9% were between the ages of 18 and 24; 16.7% were from 25 to 44; 30.9% were from 45 to 64; and 23.2% were 65 years of age or older. The gender makeup of the city was 47.1% male and 52.9% female.
2000 census
As of the census of 2000, there were 363 people, 154 households, and 91 families living in the city. The population density was . There were 193 housing units at an average density of . The racial makeup of the city was 98.90% White, 0.28% Native American, 0.28% Asian, and 0.55% from two or more races. Hispanic or Latino of any race were 1.10% of the population.
There were 154 households, out of which 31.8% had children under the age of 18 living with them, 48.7% were married couples living together, 6.5% had a female householder with no husband present, and 40.9% were non-families. 39.0% of all households were made up of individuals, and 22.7% had someone living alone who was 65 years of age or older. The average household size was 2.36 and the average family size was 3.19.
In the city, the population was spread out, with 29.5% under the age of 18, 7.7% from 18 to 24, 25.1% from 25 to 44, 19.6% from 45 to 64, and 18.2% who were 65 years of age or older. The median age was 38 years. For every 100 females, there were 107.4 males. For every 100 females age 18 and over, there were 95.4 males.
The median income for a household in the city was $33,750, and the median income for a family was $47,083. Males had a median income of $31,346 versus $27,000 for females. The per capita income for the city was $16,191. About 9.2% of families and 9.7% of the population were below the poverty line, including 11.1% of those under age 18 and 10.8% of those age 65 or over.
See also
Lancaster-Tolstoi Border Crossing
References
External links
City of Lancaster, MN (Official City Website)
Lancaster Public School
Lancaster Football
Cities in Minnesota
Cities in Kittson County, Minnesota
|
1833230
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%20%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%83
|
Центральний банк Катару
|
Центральний банк Катару — центральний банк Держави Катар.
Функції
Центральний банк Катару здійснює регулювання і нагляд за банківською системою Катару. Особливістю регулювання у банківській сфері Катару є встановлення Центральним банком рівня трьох процентних ставок: ставка ЦБ Катару по депозитах (QCBDR), ставка ЦБ Катару за видаваними кредитами (QCBLR), ставка ЦБ Катару за операціями РЕПО з урядовими цінними паперами (QCBRR). Крім того, Центральний банк Катару встановлює дивидентную ставку, вживану для розподілу прибутку катарскими банками.
Історія
У 1966—1973 роках емісію загальної валюти Катару і Дубай (рияла Катару і Дубай) робила Валютна рада Катару і Дубай (Qatar — Dubai Currency Board). У 1973 році угода про діяльність спільної Валютної ради була розірвана. Декретом еміра від 13 травня 1973 року створено державне Агентство грошового обігу Катару (Qatar Monetary Agency), що отримало право емісії національної валюти, — катарського ріала.
5 серпня 1993 року еміром був затверджений Закон № 15 про створення Центрального банку Катару, якому було передано право емісії національної валюти.
Примітки
Джерела
Хорошилов С. Д. Банковская система Катара// Международные банковские операции. 2006. № 6. С. 51-66
Посилання
Фінанси Катару
Кат
Засновані в Азії 1993
|
2971101
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA-%D0%94%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B8%D0%B9
|
Ганськ-Другий
|
Ганськ-Другий — село в Польщі, у гміні Ганськ Володавського повіту Люблінського воєводства.
Населення — (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Холмського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
Села Володавського повіту
|
3128952
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%96%D0%BD%20%D0%9B%D1%96%D0%B4%D1%96%D1%8F%20%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
|
Сербін Лідія Спиридонівна
|
Сербін Лідія Спиридонівна
Лідія Спиридонівна Сербін (село Велика Цвіля, тепер Ємільчинського району Житомирської області — , село Велика Цвіля Ємільчинського району Житомирської області) — українська радянська діячка, ланкова колгоспу імені Щорса Ємільчинського району Житомирської області. Герой Соціалістичної Праці (30.04.1966). Депутат Верховної Ради СРСР 7—9-го скликань.
Біографія
Народилася в селянській родині. Освіта неповна середня: у 1938 році закінчила семирічну сільську школу.
З 1938 по 1941 рік працювала колгоспницею, ланковою колгоспу села Велика Цвіля Ємільчинського району Житомирської області. У 1939 році була учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Під час німецько-радянської війни знаходилася в радянському партизанському загоні імені Котовського.
У 1944—1948 роках — завідувач молокозливного пункту, колгоспниця колгоспу імені Щорса Ємільчинського району Житомирської області.
З 1948 року — ланкова колгоспу імені Щорса села Велика Цвіля Ємільчинського району Житомирської області. Знатна майстриня високих врожаїв. Збирала 10—15 центнерів льону з гектару та 250—300 центнерів картоплі з кожного гектару.
Член КПРС з 1956 року.
Потім — на пенсії в селі Велика Цвіля Ємільчинського району Житомирської області.
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці (30.04.1966)
два ордени Леніна (30.04.1966, 8.04.1971)
орден Жовтневої Революції (14.02.1975)
орден Трудового Червоного Прапора (26.02.1958)
орден «Знак Пошани» (15.12.1972)
орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.04.1985)
медалі
Джерела
Сербин Лидия Спиридоновна
Персоналії за алфавітом
Уродженці Ємільчинського району
Члени КПРС
Депутати Верховної Ради СРСР 7-го скликання
Депутати Верховної Ради СРСР 8-го скликання
Депутати Верховної Ради СРСР 9-го скликання
|
341951
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D1%80%D1%80%D0%BE
|
Зорро
|
Зорро, або Південноамериканська лисиця (Lycalopex) — рід південноамериканських диких Псових (Canidae).
Назва роду
Звичайна назва представників роду — або , перша назва інколи перекладається українською у видозміненому вигляді як «зорро». Відомий синонім родової назви — Pseudalopex.
Морфологія, систематика
Хоча тварини даного роду мають багато спільних рис з лисицями, вони також істотно нагадують псів, настільки, що їх називають вовками. Найчисельнішим видом роду є зорро сірий (Lycalopex griseus): з великими вухами, вираженим характерним забарвленням, жорстким хутром.
Філогенія
Наступне філогенетичне дерево показує еволюційні зв’язки між видами Lycalopex на основі молекулярного аналізу послідовностей контрольної області мітохондріальної ДНК.
Біологія, значення
На лисиць зорро дозволено полювання в Аргентині, де вони зустрічаються в достатку. В основному, промисел направлений на здобич м'якої шкіри. Тут же, за представниками зорро зміцнилося прізвисько — «вбивця ягнят», через те що вважається, що вона краде і поїдає домашню худобу. Насправді, молоді ягнята — рідкісна здобич всеїдних зорро. Основний раціон цих тварин складають гризуни, зайцеподібні, інші дрібні ссавці, птахи, комахи, ягоди та інша рослинна їжа.
Примітки
Lycalopex
Роди ссавців
|
57711
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2
|
Биків
|
Биків
Села
Биків — Житомирська область, Житомирський район
Биків — Львівська область, Дрогобицький район
Биків — Львівська область, Яворівський район
Див. також
Новий Биків
Старий Биків
|
63366066
|
https://en.wikipedia.org/wiki/COVID-19%20pandemic%20in%20Liberia
|
COVID-19 pandemic in Liberia
|
COVID-19 pandemic in Liberia
The COVID-19 pandemic in Liberia was a part of the ongoing worldwide pandemic of coronavirus disease 2019 caused by severe acute respiratory syndrome coronavirus 2. The virus was confirmed to have reached Liberia in March 2020.
Background
On 12 January 2020, the World Health Organization (WHO) confirmed that a novel coronavirus was the cause of a respiratory illness in a cluster of people in Wuhan City, Hubei Province, China, which was reported to the WHO on 31 December 2019.
The case fatality ratio for COVID-19 has been much lower than SARS of 2003, but the transmission has been significantly greater, with a significant total death toll.
Timeline
March 2020
On 16 March, the first case in Liberia was confirmed, a government official who traveled from Switzerland. President George Weah controversially named the person, and claimed they violated screening protocols at Roberts International Airport (RIA) in Harbel.
The second case was confirmed on 17 March, a close contact of the first case.
Liberia's third case of COVID-19 was confirmed on 20 March. The third person was a returned traveler. Following this third case, the Ministry of Health and Social Welfare declared a national health emergency on 22 March.
On 24 March, neighboring Ivory Coast announced it closed land borders with Liberia and Guinea in a measure to contain COVID-19.
On 27 March, the U.S. Embassy evacuated some U.S. citizens from Liberia.
At the end of the month all three cases remained active.
April to June 2020
Liberia reported its first death on 4 April.
On 5 April, the German Embassy together with the European Union organized a charter flight evacuating its citizens.
On 7 April, President George Weah appointed a new National Response Coordinator for the Executive Committee on Coronavirus. The committee will be headed by former mayor of the City of Monrovia, Madam Mary Broh. Some experts questioned Broh's ability to effectively coordinate the pandemic response given her inexperience in public health protocols. However, her appointment was noted to have been as a result of recommendations from the United Nations, particularly the World Health Organization.
On 8 April, President George Weah declared lock-down measures to take effect on April 10 and last for 3 weeks, including suspension of all non-essential travel and curfews. Schools were closed across the country, and churches, mosques, bars, and beaches in parts of the country. The National Public Health Institute of Liberia (NPHIL) recorded a record increase in the number of confirmed cases from 14 to 31, an increase of 17 new cases. They also reported 1 more death.
On 21 April, Liberia's legislature wrote a resolution requiring the public to wear masks in public. Enforcement of the law is unclear. As of that date, 29 confirmed cases were healthcare workers (out of 101 total confirmed cases).
During the month there were 138 new cases, bringing the total number of confirmed cases to 141. There were 45 recoveries and 16 deaths, leaving 80 active cases at the end of the month.
There were 147 new cases in May, bringing the total number of confirmed cases to 288. Eleven patients died, raising the total death toll to 27. The number of recovered patients rose by 112 to 157, leaving 104 active cases at the end of the month.
On 22 June, President George Weah extended the state of emergency by 30 days.
During the month, there were 492 new cases, raising the total number of confirmed cases to 780. The death toll rose by 9 to 36. By the end of the month 324 patients had recovered, leaving 420 active cases.
July to December 2020
The state of emergency was lifted on 12 July.
There were 406 new cases in July, 118 in August, 39 in September, 83 in October, 169 in November, and 205 in December. The total number of cases stood at 1186 in July, 1304 in August, 1343 in September, 1426 in October, 1595 in November, and 1800 in December.
The number of recovered patients stood at 670 in July, 1221 in September, 1279 in October, 1343 in November, and 1406 in December, leaving 441 active cases at the end of July, 350 at the end of August, 40 at the end of September, 65 at the end of October, 169 at the end of November, and 311 at the end of December.
The death toll more than doubled to 75 in July and rose to 82 and 83 in August and November respectively.
January to December 2021
There were 4,478 confirmed cases in 2021, bringing the total number of cases to 6,278. 204 persons died, bringing the total death toll to 287.
Modelling carried out by the Regional Office for Africa of the WHO suggests that due to under-reporting, the true number of cases by the end of 2021 was around 2.2 million while the true number of COVID-19 deaths was more than three thousand.
Vaccination started on 1 April, initially with 96,000 doses of AstraZeneca's Covishield vaccine provided through the COVAX pillar. Two weeks into the vaccination campaign, 2735 persons had received their first inoculation.
Liberia took delivery on 25 July of 302,400 doses of the Janssen COVID-19 vaccine donated by the United States.
January to December 2022
There were 1,775 confirmed cases in 2022, bringing the total number of cases to 8,053. Seven persons died, bringing the total death toll to 294.
January to December 2023
There were 108 confirmed cases in 2023, bringing the total number of cases to 8,161. One person died, bringing the total death toll to 295.
Statistics
Confirmed new cases per day
Confirmed deaths per day
Response
Liberia was one of the first countries to start screening passengers for COVID-19 at airports. However, initially it had just one or two functioning PCR analysis devices.
On 18 March, China donated medical supplies to Liberia.
On 13 April, the International Monetary Fund granted Liberia debt service relief, of an unknown amount.
There has been controversy in the country over whether people with infections should be named. The National Public Health Institute of Liberia's policy was to not release names of people with infections to reduce stigmatization and protect privacy, but other government officials (President George Weah, Information Minister Lenn Eugene Nagbe) have advocated for releasing names for better contact tracing.
See also
COVID-19 pandemic in Africa
COVID-19 pandemic by country and territory
References
External links
Liberia: Young people step up their fight against GBV during the COVID-19 crisis
coronavirus pandemic
coronavirus pandemic
Liberia
Liberia
Disease outbreaks in Liberia
2022 in Liberia
|
2405181
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE%20%D0%95%D1%86%D1%96%D0%BE%20%D0%A8%D0%B8%D0%B4%D0%B0
|
Стадіо Еціо Шида
|
Стадіо Еціо Шида
«Стадіо Еціо Шида» — футбольний стадіон у Кротоне, Італія, домашня арена ФК «Кротоне».
Стадіон побудований та відкритий 1946 року. У 2000 та 2016 роках зазнавав реконструкцій.
Стадіону присвоєно ім'я Еціо Шиди, гравця ФК «Кротоне», який помер під час однієї із виїзних ігор.
На арені проводяться також матчі з регбі та американського футболу
Посилання
Про стадіон на офіційному сайті ФК «Кротоне»
Stadio Ezio Scida на stadiumguide.com
Stadio Ezio Scida на footballtripper.com
Стадіони Італії
Кротоне
|
3194578
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BB%D0%BE%20%D0%9C%D1%8E%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D1%80
|
Ангело Мюллер
|
Ангело Мюллер
Ангело Арнольд Мюллер (4 червня 1892, Мюнхен — 29 травня 1958, Мюнхен) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту.
Біографія
1 жовтня 1911 року поступив на службу в Баварську армію. Учасник Першої світової війни, після демобілізації армії продовжив службу в рейхсвері.
З 15 березня 1938 року — командир 31-го артилерійського полку. З 15 червня 1940 року — командир 131-го артилерійського командування. 31 грудня 1941 року відправлений у резерв на лікування. З 10 квітня 1942 року — командир 128-го артилерійського командування. 25 жовтня 1942 року знову відправлений у резерв на лікування гепатиту. З 25 вересня 1943 року — офіцер 3-го вищого артилерійського командування. З 27 березня 1944 року — командир 308-го вищого артилерійського командування.
10 травня 1945 року втік у Швецію і добровільно здався шведській владі, був призначений комендантом табору для інтернованих. 2 червня радянське посольство подало прохання про екстрадицію Мюллера, яке задовольнили 30 листопада. 24 січня 1946 року був переданий представникам СРСР. 9 травня 1950 року засуджений військовим трибуналом військ МВС Білоруського округу до 25 років ув'язнення в таборах праці. 6 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.
Сім'я
11 травня 1921 року одружився з Ельзою Гюбнер, дочкою генерал-лейтенанта Отто фон Гюбнера.
Звання
Фанен-юнкер (1 жовтня 1911)
Фенріх (25 травня 1912)
Лейтенант (1 листопада 1913)
Оберлейтенант (17 січня 1917)
Гауптман (1 лютого 1923)
Майор (1 квітня 1935)
Оберстлейтенант (1 січня 1936)
Оберст (1 червня 1938)
Генерал-майор (1 квітня 1942)
Генерал-лейтенант (1 жовтня 1944)
Нагороди
Медаль принца-регента Луїтпольда
Залізний хрест 2-го класу (12 березня 1915)
Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу (2 липня 1916)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному (25 серпня 1918)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
Посилання
Біографія Ангело Мюллера.
Уродженці Мюнхена
Померли в Мюнхені
Німецькі військовики Першої світової війни
Учасники Другої світової війни з Німеччини
|
3041434
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%20%D1%82%D0%B8%D0%BF%D1%83%20%C2%AB%D0%95%D0%BB%D1%8C%20%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B0%C2%BB
|
Монітори типу «Ель Плата»
|
Монітори типу «Ель Плата» - два монітори, побудовані у Великій Британії в 1870-х роках для аргентинського флоту. Вони використовувались як броненосці берегової оборони.
Опис
Монітори типу «Ель Плата» мали довжину 56,7 метрів, ширину - 13, 4 метри, осадку 2,9 - 3,2 метра. Вони мали водотоннажність 1560-1704 тонни, екіпаж налічував 120 офіцерів і моряків.
Головним калібром корабля були дві 200 фунтові гармати (229 міліметрові) нарізні дульнозарядні гармати з ефективною дальністю вогню -1200-1500 метрів, розмішенних у єдиній башті. Допоміжне озброєння монітора склалалося з двох 47 міліметрових гармат Армстронга та чотирьох 37 міліметрових Гочкісса.
На відмін від класичних моніторів «Ель Плата» мала досить розвинену надбудову та три щогли з вітрилами. Це покращувало їх морехідність, водночас обмежувало ефективність кораблів як артилерійських платформ через обмеження секторів обстрілу.
Кораблі типу
«Ель Плата»
«Лос-Андес»
Посилання
Література
Монітори типу «Ель Плата»
|
2212633
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%20%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B2%20%D0%92%D0%BE%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8
|
Союз комуністів Воєводини
|
Союз комуністів Воєводини (сербохорв. Савез комуниста Војводине, Savez komunista Vojvodine) — комуністичний рух, створений у 1944 році і підпорядкований партії Югославії.
Кінець
У 1990 році Союз комуністів Воєводини увійшов до складу Соціалістичної партії Сербії.
Джерело
Драгослав Јанковић, ИСТОРИЈСКА БИБЛИОТЕКА
Див. також
Союз комуністів Сербії
Союз комуністів Воєводини
Союз комуністів Косова
Союз комуністів Чорногорії
Союз комуністів Боснії і Герцеговини
Союз комуністів Хорватії
Союз комуністів Македонії
Союз комуністів Словенії
Воєводина
Комуністичні партії
Політичні партії, засновані у XX столітті
Політичні партії Сербії
|
3813824
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/Allium%20stearnii
|
Allium stearnii
|
Allium stearnii — вид рослин з родини амарилісових (Amaryllidaceae); поширений в Іспанії й на сході Португалії.
Опис
Цибулина яйцювата або куляста, 16–25 × 11–19 мм, поодинока, іноді з 1–2 цибулинками; зовнішня оболонка сірувата. Стеблина (35)45–80(104) см заввишки, кругла в перерізі. Листків 3–4(6), від циліндричних до напівциліндричних, розташовані вздовж нижньої половини стебла, голі, 12–30 × (0.11)0.17–0.21(0.28) см. Суцвіття щільне, кулясте, рідко півсферичне або яйцювате, містить 68–160 дзвіночкоподібних квіток, без цибулинок; квітконіжки 10–30 мм, нерівні, гладкі. Листочки оцвітини від ланцетоподібних до оберненоланцетоподібних, тупі, гладкі, білі або жовтувато-рожеві, при висиханні набувають жовтувато-солом'яний колір; зовнішні 4–4.5 × 1.5–2 мм; внутрішні 4–4.5 × 1.5–2.5 мм. Пиляки жовті. Коробочка 3.5–4.5 мм завдовжки, оберненояйцювата, з 1–2 насінням на комірку. Насіння неправильно яйцювато-кутасте, 4 × 1.5–2 мм, чорне. 2n = 32.
Період цвітіння: червень і липень.
Поширення
Поширений в Іспанії й на сході Португалії. Зростає в трав'яних місцевостях, на ріллі та на узбіччях доріг.
Загрози й охорона
Зміна використання земель є основною загрозою для цього виду.
Зростає в заповідних зонах.
Примітки
stearnii
Флора Іспанії
Флора Португалії
Рослини, описані 1983
|
68560625
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Oswaldo%20Palencia
|
Oswaldo Palencia
|
Oswaldo Palencia
Oswaldo Enrique Palencia (born 1 February 1970) is a Venezuelan footballer. He played in 14 matches for the Venezuela national football team from 1993 to 1997. He was also part of Venezuela's squad for the 1993 Copa América tournament.
References
External links
1970 births
Living people
Venezuelan men's footballers
Venezuela men's international footballers
Place of birth missing (living people)
Men's association football forwards
Estudiantes de Mérida players
Carabobo F.C. players
Deportivo Cali footballers
Venezuelan expatriate men's footballers
Expatriate men's footballers in Colombia
|
190241
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Bohusl%C3%A4n
|
Bohuslän
|
Bohuslän is a Swedish province in Götaland, on the northernmost part of the country's west coast. It is bordered by Dalsland to the northeast, Västergötland to the southeast, the Skagerrak arm of the North Sea to the west, and the county of Østfold, in Norway, to the north. In English it literally means Bohus County, although it shared counties with the city of Gothenburg prior to the 1998 county merger and thus was not an administrative unit in its own right.
Bohuslän is named after the medieval Norwegian castle of Bohus (Norwegian: Båhus). Under the name Båhuslen (Bohuslen in Danish), it was a Norwegian county from the Norwegian conquest of the region from the Geats and subsequent unification of the country in the 870s until the Treaty of Roskilde in 1658, when the union of Denmark–Norway was forced to cede this county, as well as Skåneland (part of Denmark proper), to Sweden.
, the number of inhabitants was 299,087, giving a population density of .
Administration
The provinces of Sweden serve no administrative function. Instead, that function is served by the counties of Sweden. For centuries, the administrative county for Bohuslän was Gothenburg and Bohus County, and as its name implies it consisted of the entire Bohuslän province together with the city Gothenburg. In 1998, some Swedish counties were merged to reduce administration costs, and Gothenburg and Bohus County were therefore merged into the new, much larger Västra Götaland County.
Heraldry
Bohuslän was granted its arms at the time of the funeral for Charles X Gustav of Sweden in 1660. It was identical to the arms of the Town of Kungälv. In 1962 the higher claim of the town was established and a variation for the arms of the county was introduced. The coat of arms is surmounted by a ducal coronet. Blazon: 'Argent, a Castle embattled Gules with one embattled Tower of the same and two doors Or hinged Sable between a Sword point upwards and Lion rampant holding the Tower both Azure langued and armed Or."
Geography
The geography is distinguished by the rocky coast, bordering an archipelago: there are about 3,000 islands and 5,000 islets (skerries). These make up the northern part of the Gothenburg archipelago, Sweden's second largest after Stockholm archipelago. In old days, the seascape was renowned for its many reefs and sunken rocks which caused many shipwrecks. Two of the largest islands, Orust and Tjörn, constitute their own municipalities. Both islands have a distinctive culture and history. However, the rocky terrain cannot be said to be mountainous: the highest point is Björnepiken at 222 meters.
Sweden's only threshold fjord, Gullmarn or Gullmarsfjorden, is located near Lysekil. It is long and wide with a maximum depth of . The fjord is home to unique marine life.
Bohuslän's coastline was ranked 7th among the world's last great wilderness areas by CNN Travel.
Unlike other parts of Sweden, there are relatively few lakes or streams in Bohuslän: out of a total land area of only is freshwater. Although lakes are common, they tend to be small in size. The largest lakes are the northern and southern Bullaren lakes, with a combined area of about .
Geology
Most of the coast is made up by Bohus granite formed in the aftermath of the Sveconorwegian orogeny. In detail these granites have been eroded as to contain abundant small rock basins, some of them filled with clay and silt of combined glacial and marine origin.
The coast of Bohuslän is a joint valley landscape. Studies of denudation chronology suggest Bohuslän lies at the westernmost reaches of the Sub-Cambrian peneplain; however, there is some uncerntainty on whether the hilltops are remnants of the peneplain. Rather than Sub-cambrian most of the province is made up of a relief unit known as the Sub-Mesozoic hilly peneplain.
Islands
Björkö
Bohus Malmön
Brattön
Dyngö
Dyrön
Fotö
Grötö
Gullholmen
Hamburgö
Hisingen (partly)
Härmanö
Hyppeln
Hållö
Hälsö
Hönö
Kalvsund
Koster
Klädesholmen
Källö-Knippla
Käringön
Malmön
Marstrand
Orust
Rörö
Resö
Stenungsön
Tjörn
Vinga
Åstol
Öckerö
Larger settlements
Bohuslän's chartered cities are:
Kungälv (approximately 1100)
Lysekil (1903)
Marstrand (approximately 1200)
Strömstad (1672)
Uddevalla (1498)
Their central areas are now non-administrative urban areas.
In addition there are several other notable settlements:
Andalen
Brastad
Björlanda
Bullaren
Fiskebäckskil
Fjällbacka
Grebbestad
Gothenburg (the north-western part of the city lies on Hisingen, and most of this island is in Bohuslän)
Hamburgsund
Henån
Herrestad
Hjuvik
Hunnebostrand
Kungshamn
Ljungskile
Munkedal
Rabbalshede
Rönnäng
Skärhamn
Smögen
Stenungsund
Stora Höga
Tanumshede
Torslanda
Öckerö
History
During the 2nd millennium BCE, the Nordic Bronze Age began (c. 1700–500 BCE), including rock art such as the examples found throughout Bohuslän. During the Migration Period (300–700 CE) and the Viking Age (700–1000 CE), the area was part of Viken, and was actually known as two entities: Rånrike in the north and Elfsyssel in the south. It has been claimed that King Harald Fairhair made it part of the unified Norway in about 872, but contemporary sources give rise to doubt that Harald actually ever held the Viken area properly. The earliest proof of Båhus lands being in Norway's hands is from the 11th century.
As long as Norway was a kingdom of its own, the province prospered, and Båhus castle was one of the key fortresses of the kingdom. When Norway was united with Denmark, the province began its decline in wealth; the area was frequently attacked by Swedish forces as part of the larger border skirmishes. The Norwegian fortress, Båhus, was built to protect this territory. Being a border zone towards the Swedish kingdom, and to a lesser extent against Danish lands in Halland, the Båhus region was disproportionately populated by soldier families.
Båhuslen belonged to Denmark-Norway until it was ceded to Sweden in the Treaty of Roskilde in 1658. The fortress of Carlsten was built in Marstrand during the 17th century. For a period, Marstrand was also a free port (porto Franco), with a free religious practice and, as such, home to the only synagogue in Sweden at the time.
The commercial fishing of herring increased in the 18th century, and the province flourished during a major herring period around 1747–1809. Many small fishing communities grew up around the coast.
Before the large scale fishing of herring started, Bohuslän had a considerable forest cover. Timber was once the largest export product and main source of income in Bohuslän. But with the increased importance of fishing, more wood was needed as construction material for houses and boats, and as fuel for herring oil boilers (trankokerier). Deforestation during the 19th century gave rise to today's rugged, rocky landscape.
Culture
A version of the Götaland dialect of Swedish is spoken in Bohuslän. The province was a part of Norway until 1658 as mentioned above. Traces of Norwegian remain in the dialect. 'Bohuslän', literally means the 'Fief of Bohus', referring to Bohus Fortress and län.
The Nordic Bronze Age (c. 1700–500 BCE) produced rock art showing scenes from the daily life and religious rituals, such as the examples found in Bohuslän. The rock art at Tanum, possibly made earlier, c. 2,500 to 3,000 years ago, have been entered as a site in the UNESCO World heritage program. Rock carvings can be found scattered throughout Bohuslän. The carvings portray the life of an agricultural society with images of daily life, with human figures, religious rituals, ships, circular objects, soles, animals, and fertility figures (e.g. phalluses); and the creation of shallow bowls.
Hundreds
Hundreds of Sweden were sub-divisions of the Swedish provinces until the early 20th century. Bohuslän's hundreds were:
Bullaren Hundred
Inland Fräkne Hundred
Inland Northern Hundred
Inland Southern Hundred
Inland Torpe Hundred
Kville Hundred
Lane Hundred
Orust Eastern Hundred
Orust Western Hundred
Sotenäs Hundred
Stångenäs Hundred
Sörbygden Hundred
Tanum Hundred
Tjörn Hundred
Tunge Hundred
Vette Hundred
Hisingen Western Hundred
Sports
Despite the non-administrative status of Bohuslän, some historical functions still remain with football being administered by Bohusläns Fotbollförbund.
Notable people from Bohuslän
People from Bohuslän are known as bohusläningar.
Percy Barnevik, Uddevalla – businessman
Emilie Flygare-Carlén, Strömstad – author
Emma Jacobsson, Gothenburg – founder of Bohus Stickning
Per Jacobsson – managing director of the International Monetary Fund
Charles Magnus Lindgren, Dragsmark – Swedish-American shipping executive
Ture Malmgren, Uddevalla – journalist and politician
Karl Nordström, Tjörn – artist
Ernst Skarstedt, Kungälv – Swedish-American author, journalist and editor
Lisa Emelia Svensson – UN Ambassador for Oceans
Jon Nödtveidt, Strömstad – Singer and guitar player for the Extreme Metal band Dissection
Gallery
See also
History of Sweden
Prehistoric Sweden (9,000 BCE–800 CE: Stone and Bronze Ages)
Nordic Stone Age
Nordic Bronze Age
History of Sweden (800–1521 CE) (Viking and Middle Ages)
References
article Bohuslän from Nordisk familjebok (1905). In Swedish.
External links
Bohuslän – Official tourist site
Destination northern Bohuslän
Destination south Bohuslän
Language
The religious background of Bohuslän rock art (PDF)
Provinces of Sweden
Rock art in Europe
Nordic Stone Age
Kingdom of Norway (872–1397)
|
2826044
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE
|
Кальсько
|
Кальсько — село в Польщі, у гміні М'єндзижеч Мендзижецького повіту Любуського воєводства.
Населення — (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Гожовського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Примітки
.
Села Мендзижецького повіту
|
4300129
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B9%D0%BE%D1%80%D0%BD%20%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%B4%D0%B5%D0%BD%20%D0%95%D0%BD%D0%B4%D0%B5
|
Бйорн ван ден Енде
|
Бйорн ван ден Енде (10 січня 1986, Нарден, Нідерланди) — голландський академічний веслувальник, призер чемпіонату світу з академічного веслування року; дворазовий призер та року. Учасник Літніх Олімпійських ігор 2020 року в дисципліні вісімка серед чоловіків.
Життєпис
Бйорн ван ден Енде народився 10 січня 1986 року в місті Нарден, провінція Північна Голландія. Професійну кар'єру весляра розпочав з 2000 року тренувавшись на базі клубу «RV Pampus» в Алмере. Закінчив за спеціальністю — економіка, маркетинг та спортивний менеджмент. Також навчався в за спеціальністю — маркетинг. Бйорн доводиться двоюрідним братом , що представляв Нідерланди на Олімпійських іграх 2012 та 2016 року.
Першим змаганням міжнародного рівня, на яких ван ден Енде здобув нагороду, був чемпіонат Європи з академічного веслування 2017 року в чеському місті Рачице. У фінальному запливі вісімок з результатом 5:31.05 голландські веслувальники зайняли третє місце, поступившись суперникам з Польщі (5:30.91 — 2-е місце) та Німеччини (5:28.03 — 1-е місце).
Примітки
Посилання
Бйорн ван ден Енде — профіль на сайті worldrowing.com
Бйорн ван ден Енде — профіль на сайті olympics.com
Нідерландські академічні веслувальники
Академічні веслувальники на літніх Олімпійських іграх 2020
|
321387
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0%20%28%D0%A1%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D0%B0%29
|
Іванівка (Соколівська сільська громада)
|
Іванівка (Соколівська сільська громада)
Іванівка — село в Україні, у Соколівській сільській громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Населення становить 396 осіб.
Через село протікає річка Коноплянка.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 348 осіб, з яких 164 чоловіки та 184 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 400 осіб.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Див. також
Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Кіровоградська область)
Примітки
Посилання
Погода в селі Іванівка
Села Кіровоградської області
|
5056520
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D0%B0
|
Махіпала
|
Махіпала I (*महिपाल, невідомо —1038) — магараджахіраджа Маґадгі у 988—1038 роках, відродив велич імперії Пала.
Махіпала II — правитель імперії Пала.
|
1347871
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Halocline
|
Halocline
|
Halocline
In oceanography, a halocline (from Greek hals, halos 'salt' and klinein 'to slope') is a cline, a subtype of chemocline caused by a strong, vertical salinity gradient within a body of water. Because salinity (in concert with temperature) affects the density of seawater, it can play a role in its vertical stratification. Increasing salinity by one kg/m3 results in an increase of seawater density of around 0.7 kg/m3.
Description
In the midlatitudes, an excess of evaporation over precipitation leads to surface waters being saltier than deep waters. In such regions, the vertical stratification is due to surface waters being warmer than deep waters and the halocline is destabilizing. Such regions may be prone to salt fingering, a process which results in the preferential mixing of salinity.
In certain high latitude regions (such as the Arctic Ocean, Bering Sea, and the Southern Ocean) the surface waters are actually colder than the deep waters and the halocline is responsible for maintaining water column stability, isolating the surface waters from the deep waters. In these regions, the halocline is important in allowing for the formation of sea ice, and limiting the escape of carbon dioxide to the atmosphere.
Haloclines are also found in fjords, and poorly mixed estuaries where fresh water is deposited at the ocean surface.
A halocline can be easily created and observed in a drinking glass or other clear vessel. If fresh water is slowly poured over a quantity of salt water, using a spoon held horizontally at water-level to prevent mixing, a hazy interface layer, the halocline, will soon be visible due to the varying index of refraction across the boundary.
A halocline is most commonly confused with a thermocline – a thermocline is an area within a body of water that marks a drastic change in temperature. A halocline can coincide with a thermocline and form a pycnocline.
Haloclines are common in water-filled limestone caves near the ocean. Less dense fresh water from the land forms a layer over salt water from the ocean. For underwater cave explorers, this can cause the optical illusion of air space in caverns. Passing through the halocline tends to stir up the layers.
Graph
In the graphical representation, three layers can be discerned:
About of low salinity water "swimming" on top of the ocean. The temperature is , which is very near to the freezing point. This layer blocks heat transfer from the warmer, deeper levels into the sea ice, which has considerable effect on its thickness.
About of steeply rising salinity and increasing temperature. This is the actual halocline.
The deep layer with nearly constant salinity and slowly decreasing temperature.
Other types of clines
Thermocline – A cline based on difference in water temperature,
Chemocline – A cline based on difference in water chemistry,
Pycnocline – A cline based on difference in water density.
See also
Thin layers (oceanography)
References
Aquatic ecology
Physical oceanography
Saline water
|
4561276
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%83%D1%81%20%D0%9F%D0%BE%D0%BF%D0%B0
|
Маріус Попа
|
Маріус Попа (31 липня 1978, Орадя) — румунський футболіст, що грав на позиції воротаря.
Виступав, зокрема, за клуб «Тімішоара», а також національну збірну Румунії.
Клубна кар'єра
У дорослому футболі дебютував 1997 року виступами за команду «Біхор», у якій провів три сезони, взявши участь у 34 матчах чемпіонату.
Протягом 2000—2005 років захищав кольори клубу «Націонал».
Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Тімішоара», до складу якого приєднався 2005 року. Відіграв за тімішоарську команду наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Тімішоари», був основним голкіпером команди.
Згодом з 2009 по 2011 рік грав у складі команд «Інтернаціонал» (Куртя-де-Арджеш) та «Пандурій».
Завершив ігрову кар'єру у команді «Університатя» (Клуж-Напока), за яку виступав протягом 2011—2012 років.
Виступи за збірну
У 2008 році дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Румунії.
У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії.
Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 2 роки, провів у її формі 2 матчі.
Посилання
Румунські футболісти
Футбольні воротарі
Гравці збірної Румунії з футболу
Гравці чемпіонату Європи з футболу 2008
Футболісти «Біхора»
Футболісти «Прогресула»
Футболісти «Тімішоари»
Футболісти «Інтернаціонала» (Куртя-де-Арджеш)
Футболісти «Пандурія»
Футболісти «Університаті» (Клуж-Напока)
Уродженці Ораді
|
1311317
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%20%28%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%29
|
Булава (значення)
|
Булава (значення)
Булава — холодна зброя
Булава — символ влади в деяких країнах
Булава Президента України — один з офіційних символів Президента України
Булава — спортивне знаряддя у художній гімнастиці
Булава — потовщення на кінці хвоста деяких тварин.
«Булава» — нова російська триступінчата твердопаливна міжконтинентальна балістична ракета
Булава — село, Ульчський район, Хабаровський край, Росія
|
4895333
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BD%D0%B3%D1%83%D0%B4%D0%B0%20%28%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F%29
|
Вонгуда (станція)
|
Вонгуда (станція)
Вонгуда — залізнична станція в Онезькому районі Архангельської області Російської Федерації.
Населення становить 94 особи. Входить до складу муніципального утворення Порозьке поселення.
Історія
Від 2004 року входить до складу муніципального утворення Порозьке поселення.
Населення
Примітки
Населені пункти Онезького району
|
1038909
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%88%20%D0%A4%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82
|
Наш Формат
|
Наш Формат
«Наш Формат» — український бренд, заснований у 2006 році, що включає видавництво «Наш Формат», що спеціалізується на нехудожній літературі, а також багатобрендовий книжковий інтернет-магазин «Наш Формат».
«Наш Формат» представив українські переклади Нобелівських лауреатів Деніела Канемана та Річарда Талера, світові бестселери, такі як «Чорний лебідь» Насіма Талеба, «Атлант розправив плечі» Айн Ренд, «Чому нації занепадають» Дарона Аджемоґлу і Джеймса Робінсона та багато інших.
Історія
Видавництво заснував у 2006 році підприємець Владислав Кириченко як компанію, що займалася випуском аудіокниг, значків, плакатів, футболок. У 2012 році «Наш Формат» очолив Антон Мартинов, який став співвласником видавництва.
Починав «Наш Формат» з друку плакатів та постерів з патріотичною тематикою, виготовляли футболки з етнополітичними сюжетами, прапори, значки та іншу сувенірну продукцію. Також «Наш Формат» тиражував музику україномовних гуртів, було записано майже 200 аудіокнижок. Згодом було відкрито кілька регіональних магазинів «Наш Формат» і створено майданчик для таборування молодіжних організацій та проведення музичних подій — «Кузню Уніж» у Дністровському каньйоні.
Однією з головних активностей «Нашого Формату» з 2006 року стало створення якісної аудіокниги. Команда записала майже 200 аудіокнижок українською, серед яких «Моє життя та робота» Генрі Форда, «Спогади» Павла Скоропадського, «Чорний лебідь» Насіма Ніколаса Талеба, «Та ви жартуєте, містере Фейнман!» Річарда Фейнмана та інші. З 2020 року аудіопартнером видавництва є українська аудіокнигарня «АБУК».
З 2014 року видавництво почало спеціалізуватися на українських перекладах нехудожньої літератури, зокрема на світових бестселерах про бізнес, саморозвиток, економіку, психологію та історії успіху.
2020 року було створено дитячу редакцію на чолі з письменником Іваном Андрусяком, протягом року видано 19 книжок для читачів віком від 3 (серія «Казки») до 12+ (серії «Пригоди», «Фентезі», «Почуття»). Також є видання для спільного читання з родиною (серія «Сім'я»). Частина з виданих дитячих книжок входить до шкільної програми МОН України.
2020 березень-серпень — виконавчий директор Шевченко Віктор Сергійович
У кінці травня 2020 року через конфлікт із власником з компанії пішли головний редактор і кілька топменеджер. Приводом стало видання книжки про коронавірус російської науковиці, а справжньою причиною називають погане ставлення та «приниження на роботі». Сам Владислав Кириченко заявив, що з 2018 року напрямок, в якому рухалася команда компанії, не відповідав його візії..
За роки роботи видавництво випустило понад 500 назв книг загальним накладом понад 2 мільйони 200 тисяч примірників.
Станом на 2022 рік книжкову продукцію «Нашого Формату» можна побачити у книгарнях Польщі, Італії, Литви, Швейцарії, Німеччини, США тощо.
Інтернет-магазин та книгарня
Першу книгарню відкрили в Києві у 2006 році, що продавала україномовні книжки. Наразі книгарня і клуб «Наш Формат» розташовуються на Алли Горської, 5, де проводять презентації книжок, зустрічі з авторами, квартирники, лекції тощо.
Видавничі проекти
Серії
Видавництво має такі економічні та історичні серії книг: «Єврейська бібліотека», «Історія економічних див», «Наш пантеон», «Наші герої», «Короткі історії».
Спеціалізовані видання
«Невідкладна військова хірургія» (посібник) (2022 р.) Електронний варіант можна вільно завантажити для особистого користування на сайті АУМФ.
У 2022 році відбулось перевидання підручника.
Входить до переліку рекомендованої літератури вивчення «Хірургії» державних навчальних закладів.
«Охорона психічного здоров'я в умовах війни» — підручник про охорону психічного здоров'я людей, які бачили війну, перекладений з офіційного американського видання 2011 року за сприяння Американсько-української медичної фундації.
АУМФ разом з агенцією «Наш Формат» спільно видали і передали цю книгу професіоналам, які працюють з людьми, що бачили війну.
Електронний варіант можна було вільно завантажити для особистого користування на сайті АУМФ, станом на 2022 рік можна завантажити після реєстрації.
Автори
Видавництво принесло українському читачеві понад 300 перекладів знакових видань, зокрема книжки лауреатів Нобелівської премії, бестселери New York Times та Economist. Серед авторів: Френсіс Фукуяма, Ніл Ферґюсон, Дарон Аджемоґлу, Насім Ніколас Талеб, Джордан Пітерсон, Фарід Закарія, Деніел Канеман, Айн Ренд, Бен Шапіро, Марк Менсон та інші.
Крім того, видавництво працює зі знаними українськими авторами, громадськими діячами та бізнесменами, такими як Володимир В'ятрович, Степан Процюк, Марк Лівін, Ілля Полудьонний, Таня П'янкова, Сергій Громенко, Ореста Осійчук, Вадим Денисенко, Дмитро Томчук, Володимир Кличко, Олександр Доній та іншими.
Серед українських авторів є Ірен Роздобудько, Катя Штанко, Всеволод Нестайко, Іван Андрусяк, Сашко Дерманський, Сергій Пантюк, Олег Чаклун, Мія Марченко, Тетяна Стрижевська, Діана Мельникова, Анна Багряна, Олександра Дорожовець, Настя Музиченко, Настя Лавренішина, Сергій Куцан.
Також видано книжки Сергія Свириденко, Тетяни Рубан, Ніни Бажури.
Перекладачі
Важлива складова роботи видавництва — співпраця з перекладачами. Видавництво працює з такими перекладачами як Ярослава Стріха, Микола Климчук, Олексій Панич, Мар'яна Прокопович, Софія Андрухович, Катерина Диса, Катерина Зарембо, Євгенія Кузнєцова, Василь Старко, Олександр Михельсон, Антоніна Ящук, Олена Замойська, Наталія Валевська, Анна Марховська, Оксана Смерек, Олександра Асташова, Анастасія Дудченко та іншими.
Нагороди
2023
Премія імені Миколи Гоголя:
роман Тетяни П’янкової «Вік червоних мурах».
2022
Книжка "Квест: знайди «Енеїду» від Ніни Бажури увійшла до довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2022.
За результатами опитування Українського інституту книги книжковими бестселерами 2022 року є такі книжки Нашого Формату: «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях. Як розібратися у своїй поведінці» Марк Лівін, Ілля Полуддьонний
«Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки» Міхаель Бар-Зохар, Ніссім Мішаль
«Нотатки з кухні переписування історії» Володимир В'ятрович
«Абрикосова книгарня» Ореста Осійчук
2021
премії «СУП 2021» у номінації «Соціальний проєкт року» за проєкт «Військо читає» від Спілки українських підприємців.
Переклад праці Тоні Джадта «Після війни. Історія Європи від 1945 року» Катерини Зарембо відзначено Премією Львова — міста літератури ЮНЕСКО / Премія Львова — міста літератури, 2021.
«37 буддійських штук. Як пережити бентежні часи» Ольги Корнюшиної — найкраща книжка Черкаського книжкового фестивалю у категорії «мотиваційна і бізнесова література».
За результатами Всеукраїнського рейтингу «Книжки року-2021» «Наш Формат» увійшов в трійку лідерів у номінації «Видавничий імідж року». Відзначено 22 книжки, зокрема: «Ізраїль. Історія відродження нації» Даніель Ґордіс
«Нотатки з кухні „переписування історії“» Володимир В'ятрович
«Історія світу в 100 предметах» Ніл Макґреґор
«Скоропадський і Крим. Від протистояння до приєднання» Сергій Громенко
«Від Червоного терору до мафіозної держави. Спецслужби Росії в боротьбі за світове панування (1917—2036)» Юрій Фельштинський, Володимир Попов
«Після війни. Історія Європи від 1945 року» Тоні Джадт
«Моє життя» Ґолда Меїр
«Маннергейм. Спогади. II Том» Карл Маннергейм
«Дієва економіка для важких часів» Естер Дюфло, Абхіджит Банерджі
«Велика президентка маленької країни. Історія Далі Грибаускайте» Дайва Ульбінайте
2020
Члени Українського ПЕН створили список із найкращими українськими книжками року, серед яких: «Після війни. Історія Європи від 1945 року» Тоні Джадт
«„Я змішаю твою кров із вугіллям“. Зрозуміти український Схід» Олександр Михед
«Пальці поміж піском» Степан Процюк
«Загублені в таборі» Настя Музиченко
«Ляказочки» Ірен Роздобудько
«Принцеса-блоґерка» Олег Чаклун
«Ліхтарники» Олександра Дорожовець
У списках премії Книга року ВВС-2020 дві книжки видавництва «Наш Формат»: «Точка неповернення» Дмитра Вербича і «Я змішаю твою кров з вугіллям. Зрозуміти український Схід» Олександра Михеда.
До списку премії Дитяча Книга року ВВС-2020 увійшла книжка «Морськосвинський детектив» керівника дитячої редакції Івана Андрусяка.
Див. також
Видавництво
Люта справа
Віхола
Примітки
Посилання
Видавництва Києва
Видавництва фантастики України
Засновані в Києві 2006
Інтернет-книгарні
Видавництво «Наш Формат»
|
797760
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%83%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Ганнусенко Іван Маркович
|
Ганнусенко Іван Маркович
Іван Маркович Ганнусенко (14 жовтня 1919, село Миколаївка Харківської губернії — 14 липня 2004, місто Київ) — український радянський військовослужбовець, генерал-лейтенант ВВ МВС СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1976—1986 р.
Біографія
Народився 14 жовтня 1919 року в селі Миколаївці Харківської губернії в багатодітній селянській родині.
З 1939 року служив у Червоній армії. З 1941 року — сержант, командир відділення навчального полку 36-ї конвойної дивізії НКВС.
Член ВКП(б) з 1943 року.
У 1943 році закінчив офіцерські курси в Свердловську, лейтенант, командир взводу снайперської роти, 236-го московського конвойного полку. У травні 1944 року — проходив бойове стажування в 184-й дивізії 33-ї армії Західного фронту. З 1944 року — командир роти охорони таборів військовополонених в Івановській області, де утримувався генерал-фельдмаршал Фрідріх Паулюс.
У 1948–1951 роках навчався у Військовому інституті Міністерства внутрішніх справ СРСР. З 1951 року — начальник штабу 236-го конвойного полку, згодом командир полку ВВ МВС СРСР в Горькому. Начальник штабу дивізії ВВ МВС СРСР в Ленінграді. З 1962 по 1967 рік — начальник Орджонікідзевського училища МВС СРСР.
З 1967 по 1970 рік — начальник штабу Управління внутрішніх військ Української РСР та Молдавської РСР (Київ).
З 1970 по 1985 рік — начальник внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ СРСР по Українській і Молдавській РСР (Київ). З 1975 року по 26 січня 1988 року — депутат Верховної Ради Української РСР.
У 1996–2000 роках — головний спеціаліст науково-правового відділу ВВ МВС України. Брав участь в розробці Закону України «Про внутрішні війська України».
Помер на 85-му році життя 14 липня 2004 року. Похований разом з дружиною в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б).
Відзнаки
Нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Жовтневої Революції, Богдана Хмельницького 1-го ступеня, близько 30 медалями. Мав Подяку Наркома НКВС СРСР Лаврентія Берії (1941), Відзнаку Міністра МВС України «Хрест Слави».
Посилання
Щотижневик 2000. № 7 від 05.05.2000. По обе сторони войны. Конвоир «невидимого» фронта
Депутати Верховної Ради УРСР 9-го скликання
Депутати Верховної Ради УРСР 10-го скликання
Депутати Верховної Ради УРСР 11-го скликання
Поховані на Байковому кладовищі
|
2599342
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B3%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BC
|
Легпром
|
Легпром — селище у складі Шабалінського району Кіровської області, Росія. Входить до складу Гостовського сільського поселення.
Населення становить 1 особа (2010, 9 у 2002).
Національний склад станом на 2002 рік — росіяни 100 %.
Примітки
Посилання
На Вікімапії
Населені пункти Шабалінського району
Селища Кіровської області
|
4549042
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%20%D0%9D%D1%83%D1%81%D0%B1%D0%B0%D1%83%D0%BC
|
Марта Нусбаум
|
Марта Нусбаум
Марта Крейвен Нусбаум (6 травня 1947) — американська вчена, філософ, професор права та етики в Чиказькому університеті, де вона працює одночасно в правничій школі та на факультеті філософії. Вона особливо цікавиться давньогрецькою та римською філософією, політичною філософією, екзистенціалізмом, фемінізмом та етикою, включаючи права тварин . Вона також є членом Комітету з досліджень Південної Азії та членом правління Програми з прав людини. Викладала в Гарварді та Брауні, наразі працює в Чиказькому університеті.
Нусбаум є автором низки книг, як-от:
«Крихкість блага» (The Fragility of Goodness, 1986)
«Секс і соціальна справедливість» (Sex and Social Justice, 1998)
«Фронтири справедливості: інвалідність, національність, видова приналежність» (Frontiers of Justice: Disability, Nationality, Species Membership, 2006)
«Від огиди до людяності: сексуальна орієнтація та конституційне право» (From Disgust to Humanity: Sexual Orientation and Constitutional Law, 2010)
«Створюючи спроможності: підхід до людського розвитку» (Creating capabilities: the human development approach, 2011)
"Політичні емоції: чому любов має значення для правосуддя (Political Emotions: Why Love Matters for Justice, 2013)
«Гнів та прощення» (Anger and Forgiveness, 2016)
«Традиція космополітизму» (The Cosmopolitan Tradition, 2019)
Отримала премію Кіото в галузі мистецтва та філософії 2016 року, премію Бергрюена 2018 року та премію Гольберга 2021 року.
Основні праці
Крихкість блага
В книзі «Крихкість блага: удача та етика в грецькій трагедії та філософії» розглядається етична дилема: люди, які твердо віддані ідеї справедливості, тим не менш, є вразливими до зовнішніх факторів, які можуть сильно вплинути на їх добробут — або навіть звести його нанівець. Обговорюючи як літературні, так і філософські тексти, Нусбаум прагне визначити, наскільки розум може забезпечити самодостатнє людське існування. Нусбаум вивчає три давньогрецькі трагедії («Агамемнон», «Антігона» та «Гекаба»), а також роботи Платона та Аристотеля. Зрештою, вона відкидає платонівське уявлення про те, що людська доброта може повністю захистити від небезпеки, ставши на бік трагічних драматургів та Аристотеля, розглядаючи визнання вразливості як ключ до осягнення людського блага.
«Крихкість» привернула увагу до Нусбаум в усіх гуманітарних науках. Вона отримала схвальну оцінку в академічних оглядах і визнання в популярних медіа. Каміла Палья назвала «Крихкість» такою, що відповідає «найвищим академічним стандартам» двадцятого століття, а Times Higher Education назвали її «відмінно науковою роботою». Репутація Нусбаум поширила її вплив не тільки на друковані медіа, а й на телевізійні програми.
Основні ідеї
Підхід спроможностей
Нусбаум послідовно та систематично критикує теорію справедливості Ролза. На її думку підхід Ролза містить три недоліки: 1) він виключає людей з інвалідністю; 2) не вирішує проблему нерівності між націями; 3) не вирішує питання про моральний статус тварин (non-human animals).
Тому Нусбаум пропонує власний підхід спроможностей. Спроможності — це можливість реалізації людського в людині та доступу до такої реалізації. Нусбаум визначає 10 спроможностей:
Життя.
Здоров'я тіла.
Фізична недоторканість.
Почуття, уява, думки.
Емоції.
Практичний розум (спроможність формувати власну концепцію блага та жити у відповідності до неї).
Приналежність (можливість жити серед інших та бути залученим в різні форми суспільної комунікації).
Інші види (турбота про природний світ).
Гра (можливість насолоджуватись рекреаційними активностями).
Політичний та матеріальний контроль за власним середовищем.
Філософія емоцій
Нусбаум відома своїм вкладом в філософію емоцій. Вона присвятила декілька своїх робіт дослідженню природи емоцій та обговоренню ролі певних емоцій в формуванні публічних політик та юридичних вироків. Нусбаум запропонувала «нео-стоїчний» погляд на емоції як на складні моральні ціннісні присуди щодо речей чи людей, які дієвець не може контролювати, однак які грають значну роль для його щастя та процвітання.
Різне
Під час Російського вторгнення в Україну в 2022 висловила свою підтримку Україні:«Тримайтеся, відважні брати та сестри, і нехай ви станете прикладом для всієї історії того, як правда може творити силу»
Нагороди та відзнаки
Почесні ступені та почесні товариства
Нусбаум є членом Американської академії мистецтв і наук (1988) і Американського філософського товариства (1996). Вона є академіком Академії Фінляндії (2000) та членом-кореспондентом Британської академії (2008). Має 64 почесні ступені коледжів та університетів Північної Америки, Латинської Америки, Європи, Африки та Азії, у тому числі:
Гарвардський університет
Хайфський університет (Ізраїль)
Торонтський університет
Білефельдський університет
Нагороди
1990: Премія Brandeis Creative Arts Award в галузі нехудожньої літератури
1991: (за «Love's Knowledge»)
1998: Книжкова премія Несса Асоціації американських коледжів та університетів (за «Cultivating Humanity»)
2000: Книжкова премія Північноамериканського товариства соціальної філософії (за «Sex and Social Justice»)
2002: Премія Гравемайєра в галузі освіти (за «Cultivating Humanity»)
2003: Відзнака коледжу Барнарда
2004: Почесне членство в Phi Beta Kappa в Чиказькому університеті .
2004: Премія Асоціації видавців американських університетів за професійну та наукову літературу в галузі права (за «Hiding From Humanity»)
2005: входить до списку 100 найкращих публічних інтелектуалів світу за версією Foreign Policy (а також у 2008 і 2010 рр.) та журналів Prospect.
2007: Премія випускників Редкліффа
2009: Премія Генрі М. Філліпса з юриспруденції Американського філософського товариства .
2010: Столітня медаль Вищої школи мистецтв і наук Гарвардського університету
2012: Премія принца Астурійського в галузі соціальних наук
2014: Лекції Джона Лока в Оксфордському університеті.
2015: Premio Nonino, Італія
2015: Премія з етики Інамори
2016: Премія Кіото з філософії, Японія
2017: Лекція Джефферсона
2017: Премія Дона М. Рендела за внесок у гуманітарні науки, Американська академія мистецтв і наук
2018: премія Бергрюена
2021: Премія Гольберга «за її новаторський внесок у дослідження філософії, юриспруденції та в суміжних галузях»
Примітки
Науковці Чиказького університету
Соціальні філософи
Науковці з міста Нью-Йорк
Політичні філософи
Філософи релігії
Історіософи
Філософи освіти
Випускники Нью-Йоркського університету
Члени Американського філософського товариства
Активісти ЛГБТ-руху у США
Лауреати премії Кіото в галузі мистецтв і філософії
Єврейські філософи
Викладачі Гарвардського університету
Випускники Гарвардського університету
Члени Американської академії мистецтв і наук
Члени-кореспонденти Британської академії
Американські жінки-філософи
Письменники США XXI століття
Письменниці США XXI століття
Автори нехудожньої літератури США XXI століття
Письменниці США XX століття
Автори нехудожньої літератури США XX століття
Народились 1947
Жінки-філософи
Філософи XXI століття
Філософи XX століття
|
2780350
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%BA
|
Кордак
|
Кордак — село в Ірані, у дегестані Баят, у бахші Новбаран, шагрестані Саве остану Марказі. За даними перепису 2006 року, його населення становило 47 осіб, що проживали у складі 13 сімей.
Клімат
Середня річна температура становить 11,52 °C, середня максимальна – 31,26 °C, а середня мінімальна – -11,20 °C. Середня річна кількість опадів – 271 мм.
Примітки
Населені пункти шагрестану Саве
|
11973982
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Eternity%20Rites
|
Eternity Rites
|
Eternity Rites is the debut studio album by the Austrian neoclassical dark wave band Dargaard, released in 1998 by Napalm Records under the Draenor Productions banner. The album was recorded and mixed at Hoernix Studios by
Georg Hranda and Tharen during 1998. It instills a dark rhythm and develops "a climactic fairytale full of medieval/folk themes beautifully composed and perfectly performed".
The album includes eleven tracks, two of which are different parts of the song Eternity Rites. All the tracks are composed in mixture of neo-classical, folk and dark ambient music.
The vocals of Elisabeth Toriser, the soprano with an operatic voice is also highly appreciated through most of reviews, which is "both clear and powerful, yet strangely delicate."
Track listing
"Fuer grissa ost drauka" is the title given to Richard Rahl, a character in the epic fantasy book series The Sword of Truth by Terry Goodkind. The title is in High D'Haran language and has several meanings: "the bringer of death", "the bringer of spirits" and "the bringer of the underworld".
The lyrics to "Arcanum Mortis" are taken from Ovid's Fasti, Book II, 571-582.
Credits
Tharen - all instruments, vocals
Elisabeth Toriser - vocals
References
1998 debut albums
Dargaard albums
Neoclassical dark wave albums
Dark ambient albums
|
4468185
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%20%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0
|
Альзакола чорна
|
Альзакола чорна (Cercotrichas podobe) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в регіоні Сахелю та на Аравійському півострові.
Опис
Довжина птаха становить 20 см, вага 24-27 г. Виду не притаманний диморфізм. Забарвлення майже повністю чорне, нижні покривні пера хвоста мають білі кінчики, на крилах руді плями, помітні в польоті. Дзьоб і лапи чорні.
Підвиди
Виділяють два підвиди:
C. p. podobe (Müller, PLS, 1776) — від південної Мавританії і північного Сенегалу до східного Судану, Ефіопії і Сомалі;
C. p. melanoptera (Hemprich & Ehrenberg, 1833) — західна, центральна і південна частини Аравійського півострова.
Поширення і екологія
Чорні альзаколи мешкають в Мавританії, Сенегалі, Малі, Буркіна-Фасо, Нігері, Нігерії, Камеруні, Чаді, Судані, Ефіопії, Сомалі, Еритрії, Джибуті, Ємені і Саудівській Аравії, а також в Ізраїлі в районі Акабської затоки. Бродячі птахи спостерігалися в Єгипті, Йорданії, Омані, Кувейті, ОАЕ і Бахрейні. Чорні альзаколи мешкають в саванах і в сухих чагарникових заростях, а також в напівпустелях, пальмових гаях і ваді. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря.
Примітки
Мухоловкові
Птахи, описані 1776
Птахи Мавританії
Птахи Сенегалу
Птахи Малі
Птахи Буркіна-Фасо
Птахи Нігеру
Птахи Нігерії
Птахи Камеруну
Птахи Чаду
Птахи Судану
Птахи Ефіопії
Птахи Сомалі
Птахи Еритреї
Птахи Джибуті
Птахи Ємену
Птахи Саудівської Аравії
Птахи Ізраїлю
|
4151646
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%97%D1%88%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%96
|
Надареїшвілі
|
Надареїшвілі, Надарейшвілі — грузинське прізвище
Відомі носії:
Ревазі Надареїшвілі
Зураб Надареїшвілі (нар. 4.01.1957) — грузинський композитор
Надареїшвілі Григол (1904—1967) — грузинський радянський літературознавець
Надарейшвілі Тамаз Володимирович — грузинський політик, який очолював Раду Міністрів Абхазії у вигнанні, а також автор книг.
|
26849322
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Yukamensky%20District
|
Yukamensky District
|
Yukamensky District (Jukamensk joros) is an administrative and municipal district (raion), one of the twenty-five in the Udmurt Republic, Russia. It is located in the northwest of the republic. The area of the district is . Its administrative center is the rural locality (a selo) of Yukamenskoye. Population: 11,947 (2002 Census); The population of Yukamenskoye accounts for 40.2% of the district's total population.
References
Notes
Sources
Districts of Udmurtia
|
2183706
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B0%D0%BA%D1%86%D1%96%D1%8F%20%D0%9F%D0%B0%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B0%20%E2%80%94%20%D0%A5%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0
|
Реакція Паусона — Ханда
|
Реакція Паусона — Ханда
Реакція Паусона — Ханда — утворення циклопентанонів при взаємодії з етиленами ацетиленового комплексу з Со2(СО)6 (утворюється дією на похідне ацетилену Со2(СО)8). Реакція може відбуватися як міжмолекулярно, так і внутрішньомолекулярно.
Примітки
Література
Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
Хімічні реакції
Іменні реакції
1971 у науці
|
3458988
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%BD%20%D0%A5%D0%BE%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%B0
|
Йон Хобана
|
Йон Хобана, справжнє ім'я Авреліан Манта Рошіє (Синніколау-Маре — , Бухарест) — румунський письменник-фантаст, поет, перекладач, літературознавець та уфолог. Лауреат низки румунських літературних премій та Єврокону.
Біографія
Авреліан Манта Рошіє народився в місті Синніколау-Маре у повіті Тіміш. Під час навчання в місцевій школі він активно займався спортом (був чемпіоном школи з настільного тенісу), грав на скрипці, а також багато читав. У 1954 році він закінчив Бухарестський університет, уперше в Румунії отримавши ступінь бакалавра з наукової фантастики. Після закінчення університету спочатку працював журналістом, пізніше перейшов на роботу до молодіжного видавництва, де спочатку відповідав за видання літератури для дітей, а пізніше за видання наукової фантастики. У 1972 році він став завідувачем відділу науки головної газети Румунської комуністичної партії «Scînteia». У цьому ж році Хобана став членом комітету Європейського товариства наукової фантастики. Одночасно Йон Хобана був членом Європейського культурного товариства, Товариства Герберта Велза, Міжнародного центру Жуля Верна і Міжнародної асоціації вивчення майбутнього.
Як літератор Йон Хобана дебютував у 1948 році як поет. У 1954 році вийшла друком його перша поетична збірка «Центр нападу». У фантастичній літературі письменник дебютував у 1955 році оповіданням «Голос минулого». У 1957 році вийшла друком перша збірка фантастичних творів письменника «Остання завіса». У 1960 році вийшов друком перший фантастичний роман Йона Хобани «Кінець канікул», виданий для дитячої аудиторії. У 60—80-х роках ХХ століття Хобана видав ще кілька збірок науково-фантастичних творів, зокрема «Люди і зірки» та «Своєрідний простір». У 1989 році письменник видав свій другий роман «Перервана подорож». У 2009 році вийшла друком остання збірка письменника «Час для кохання».
Окрім художніх творів Йон Хобана видав також низку літературознавчих творів з наукової фантастики, зокрема присвячених творчості Герберта Велза, Жуля Верна, Едгара По та Івана Єфремова. Хобана також переклав на румунську мову твори Сірано де Бержерака, Жуля Верна, Росні Ене, Моріса Ренара. Йон Хобана також був відомим румунським уфологом. У співавторстві з Жульєном Вівербергом у 1971—1972 роках видав у Амстердамі двотомник з проблем уфології «НЛО на сході та заході», який пізніше кілька разів перевидавався під іншими назвами. У 1997 році Хобана видав книгу «Через п'ятдесят років після таємниці Розвелла», перевидану під новою назвою та з доповненням у 2008 році. У 2001 році Хобана випустив книгу «НЛО: хронологія спостережень — непояснені історії».
Помер Йон Хобана 22 лютого 2011 року в Бухаресті від раку.
Премії та нагороди
У 1972 році Йон Хобана отримав премію Єврокону за багаторічний внесок у фантастичний жанр та за низку літературознавчих творів та есе науково-фантастичного напрямку. Також письменник є кількаразовим лауреатом премії Спілки письменників Румунії за літературні твори та літературознавчі розвідки автора.
Вибрана бібліографія
Романи
1960 — Кінець канікул
1989 — Перервана подорож
Збірки
1954 — Центр нападу — поезія
1957 — Петрика й зачарований годинник
1957 — Остання завіса — фантастика
1958 — Калейдоскоп — поезія
1962 — Розклад канікул — поезія
1963 — Люди та зірки — фантастика
1974 — Хоря — поезія
1988 — Своєрідний простір — фантастика
2009 — Час для кохання
Література
Примітки
Посилання
Хобана Ион
Уродженці повіту Тіміш
Письменники-фантасти Румунії
Румунські перекладачі
Румунські поети
Померли в Бухаресті
Літератори, відомі під псевдонімами
Перекладачі фантастики
Уфологи
Померли від раку
|
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.